Для початку відзначимо: медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, установлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я ( ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.92 р. № 2801-XII).
Чинними нормативно-правовими актами із цього питання є: Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю, затверджений наказом МОЗ від 25.12.92 р. № 195 (далі — Перелік), Положення про порядок проведення атестації лікарів, затверджене наказом МОЗ від 19.12.97 р. № 359 (далі — Положення № 359), а також Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників «Випуск 78. Охорона здоров’я», затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 р. № 117 (далі — Довідник кваліфікаційних характеристик).
Так, відповідно до п. 1 приміток до розд. І та ІІ Переліку до роботи на посадах лікарів і провізорів допускаються фахівці, які отримали спеціальну підготовку у вищих навчальних закладах та звання лікаря-спеціаліста з конкретної спеціальності (для лікарів), провізора загального профілю (для фармацевтів) або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста (для фахівців з немедичною освітою).
В абз. 2 п. 2.4 Положення № 359 визначено: лікарем-спеціалістом однієї із спеціальностей, що передбачена Номенклатурою лікарських спеціальностей, може бути лікар, який закінчив інтернатуру, магістратуру, клінічну ординатуру або аспірантуру з цієї спеціальності і має сертифікат лікаря-спеціаліста, а також особи, які в установленому порядку допущені до лікарської діяльності, пройшли курси спеціалізації, стажування або інші види підготовки та мають необхідну за програмою теоретичну і практичну підготовку за своєю спеціальністю, володіють сучасними методами профілактики, діагностики та лікування хворих. При цьому особи, які закінчують навчання в інтернатурі, клінічній ординатурі або аспірантурі з відповідної спеціальності, підлягають атестації на визначення знань та практичних навиків із присвоєнням звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності (п. 2.1 Положення № 359).
Довідником кваліфікаційних характеристик установлено освітньо-кваліфікаційні вимоги до зайняття посад лікарів з усіх спеціальностей. Зокрема, п. 1 розд. «Професіонали» цього Довідника визначено кваліфікаційні вимоги до лікаря: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямком підготовки «Медицина», спеціалізація за певною спеціальністю, наявність сертифіката лікаря-спеціаліста.
Також вимоги щодо спеціалізації як обов’язкової форми післядипломної підготовки випускників медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ — ІV рівнів акредитації з наступним присвоєнням кваліфікації лікаря (провізора) — спеціаліста певного фаху визначено Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ — ІV рівнів, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом МОЗ від 19.09.96 р. № 291.
Висновок: Особа, яка має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа» та пройшла спеціалізацію (інтернатуру) за фахом «Стоматологія», має право працювати на посаді лікаря-стоматолога. А ось для роботи на посаді «лікар-стоматолог-терапевт» необхідно пройти спеціалізацію за фахом «Стоматологія терапевтична».
