Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння

Коментар фахівця МОН

Відповідно до Переліку за результатами атестації педагогічним працівникам, які обіймають посаду старшого вожатого, як і раніше, може присвоюватися педагогічне звання «старший вожатий — методист».

Питання атестації педагогічних правників, у тому числі й старших вожатих, одночасно врегульовують два нормативно-правових акти — Перелік та Типове положення № 930.

Враховуючи, що Типове положення № 930 не суперечить Переліку у частині вирішення питання щодо присвоєння педагогічного звання «старший вожатий — методист», вищевказані нормативно-правові акти застосовуються одночасно. Таким чином, присвоєння цього педагогічного звання здійснюється згідно з Переліком за результатами атестації, що проводиться відповідно до Типового положення № 930.

З набранням чинності постановою КМУ від 23.12.2015 р. № 1109 педагогічним працівникам присвоюються педагогічні звання, визначені Переліком.

Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН від 06.12.2010 р. № 1205, передбачено введення у загальноосвітніх навчальних закладах лише посади педагога-організатора. Це зрозуміло, адже педагогів, які обіймали посади старших піонервожатих, ще у 1991 році слід було перевести на посади педагогів-організаторів, а при зарахуванні педагогічних працівників на роботу з цього часу їх посада мала називатися не «старший піонервожатий», а «педагог-організатор».

Неправильне найменування посади педагогічного працівника позбавляє його права на зарахування періоду роботи на посаді старшого вожатого до спеціального стажу та в подальшому несприятливо впливає на можливість призначення пенсії за вислугу років. Тому для забезпечення трудових прав педагогічних працівників місцевим органам управління освітою та керівникам загальноосвітніх навчальних закладів не рекомендовано вводити посади старших вожатих.

Відповідно до Типових штатних нормативів позашкільних навчальних закладів, затверджених наказом МОНмолодьспорту від 31.10.2012 р. № 1230, посади вожатого та старшого вожатого можуть вводитися в оздоровчих закладах для дітей та молоді, крім закладів, що здійснюють свою діяльність відповідно до Типового положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, затвердженого постановою КМУ від 28.04.2009 р. № 422: дитячо-юнацькі табори (містечка, комплекси): оздоровчі, заміські, профільні, праці та відпочинку, санаторного типу, з денним перебуванням і туристські бази.

Проте в таких закладах також передбачено замість цих посад вводити посади вихователів та старших вихователів.

Тепер про підвищення посадового окладу за педагогічне звання «старший вожатий — методист». Відповідно до п.п. «д» п. 24 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міносвіти від 15.04.93 р. № 102, підвищення посадового окладу на 10 % здійснюють особам, яким присвоєно це звання. Підвищення ставок заробітної плати за звання, присвоєні за наслідками атестації, здійснюється лише за період роботи на посадах, на яких були присвоєні відповідні звання.

Отже, педагогічному працівнику, призначеному на посаду старшого вожатого, за умови відповідності вимогам, установленим п. 5.2 Типового положення № 930, за результатами атестації може присвоюватися педагогічне звання старший вожатий — методист.

Коментар фахівця МОН

Певні труднощі на місцях виникали під час вирішення питання щодо присвоєння педагогічному працівнику кваліфікаційної категорії «спеціаліст». Деякі керівники навчальних закладів навіть вважали, що першою категорією, яку мають присвоювати атестаційні комісії за результатами атестації працівнику з повною вищою освітою, має бути кваліфікаційна категорія «спеціаліст». Втім, така думка є хибною і суперечить існуючим нормативним актам в галузі освіти і трудового права.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку особі з освітнім ступенем магістра, яка вперше призначається на посаду педагогічного працівника, присвоюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст», якщо на цій посаді передбачено присвоєння кваліфікаційних категорій.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону Україну «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Важливо! Педпрацівнику без проведення атестації присвоюють кваліфікаційну категорію «спеціаліст», якщо він уперше призначається на цю посаду і має диплом «спеціаліста» або «магістра».

Про це свідчить і п. 4.3 Типового положення № 930, згідно з яким випускникам вищих навчальних закладів, які отримали повну вищу освіту, при прийомі на роботу встановлюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст».

За результатами першої атестації такого молодого спеціаліста, яка проводиться зазвичай через 2 — 3 роки після початку педагогічної діяльності, атестаційна комісія може присвоїти йому кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої категорії».

Необхідно зауважити, що атестаційною комісією І рівня за результатами атестації педагогічного працівника кваліфікаційна категорія «спеціаліст» може бути присвоєна лише у разі визнання його таким, що не відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст ІІ категорії» або більш високій кваліфікаційній категорії.

Коментар фахівця МОН

З метою залучення до роботи в загальноосвітніх та інших навчальних закладах висококваліфікованих працівників та їх матеріального заохочення Порядком встановлено: особі, яка має науковий ступінь, при призначенні на посаду педагогічного працівника присвоюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», якщо на цій посаді передбачено присвоєння кваліфікаційних категорій.

Зазначена норма застосовується лише при призначенні на педагогічні посади осіб, які мають наукові ступені. Таким працівникам присвоюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», яка найбільшою мірою узгоджується з високою кваліфікацією і професійним досвідом запрошеного на роботу фахівця.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.99 р. № 651-XIV призначення на посаду педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу. Так, у разі призначення на посаду педагогічного працівника загальноосвітнього навчального закладу особи, яка має науковий ступінь, місцевий орган управління освітою у наказі про призначення зазначає про присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст вищої категорії», як це передбачено п. 5 Порядку.

Зазвичай кваліфікаційні категорії педагогічним працівникам присвоюються за результатами атестації. При призначенні на посаду педагогічного працівника особи з науковим ступенем з присвоєнням найвищої кваліфікаційної категорії йдеться про особливий випадок, який є винятком із загального правила.

Важливо! При призначенні на посаду педпрацівника особи, яка має науковий ступінь, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» присвоюється без проведення атестації і прийняття рішення атестаційною комісією. У подальшому атестація такого фахівця здійснюється за загальними правилами.

Необхідність установлення такого порядку обумовлена створенням умов для забезпечення належних умов оплати праці висококваліфікованих спеціалістів, у послугах яких мають гостру потребу деякі навчальні заклади, а також уникненням зайвого бюрократизму при присвоєнні кваліфікаційної категорії таким працівникам при укладенні з ними трудового договору. Добре відомо, що раніше нерідко траплялися випадки, коли таким спеціалістам після укладення трудового договору присвоювалася кваліфікаційна категорія «спеціаліст». Це, безумовно, не сприяло матеріальному зацікавленню та викликало справедливе обурення фахівця високої кваліфікації.

Коментар фахівця МОН

У ході процедури атестації нерідко виявляється, що працівником знижено рівень професійної діяльності та показники у роботі, а робота такого педагога характеризується як незадовільна. Внаслідок цього атестаційна комісія змушена визнати працівника таким, що не відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії, та встановити йому категорію, яка відповідає його кваліфікації та якості виконуваної ним роботи.

У п. 3.13 Типового положення № 930 визначено, які рішення можуть приймати атестаційні комісії всіх рівнів. Підпунктом третім цієї норми встановлено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника раніше присвоєній кваліфікаційній категорії. Отже, своїм рішенням атестаційна комісія має право визнати працівника таким, що не відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії та присвоїти йому більш низьку кваліфікаційну категорію.

Атестаційні комісії можуть ухвалювати рішення про невідповідність працівника лише тим кваліфікаційним категоріям, які вони мають право присвоювати. Так, атестаційна комісія І рівня може прийняти остаточне рішення про визнання працівника таким, що не відповідає раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям «спеціаліст другої категорії» та «спеціаліст першої категорії».

Якщо атестаційна комісія І рівня за результатами атестації працівника, який має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», прийняла рішення про визнання працівника таким, що не відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії, вона повинна порушити клопотання перед комісією вищого рівня про визнання педагога таким, що не відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії. Таке право надано атестаційним комісіям І рівня п. 2.12 Типового положення № 930. Остаточне рішення у таких випадках приймає атестаційна комісія ІІ або ІІІ рівня.

За рішенням атестаційної комісії кваліфікаційна категорія може бути знижена не лише на один ступінь, а й до найнижчої кваліфікаційної категорії «спеціаліст». При цьому критерієм присвоєння нижчої кваліфікаційної категорії має бути лише відповідність працівника вимогам, установленим пп. 4.3 — 4.6 Типового положення № 930.

Резолютивна частина рішення атестаційної комісії повинна узгоджуватися з описовою частиною атестаційного листа. Тобто якщо працівник визнається таким, що не відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії, то в описовій частині рішення повинно бути зрозуміло та обґрунтовано зазначено, у чому саме його рівень професійної діяльності не відповідає вимогам до тієї категорії, яку йому встановили раніше, і за якими критеріями його професійна діяльність не відповідає вимогам до тієї чи іншої кваліфікаційної категорії.

Як бачимо, атестація — це випробування на відповідність працівника професійній кваліфікації, він має своєю працею у міжатестаційний період довести відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії, а у разі неспроможності підтвердити існуючу на момент атестації категорію, вона має бути знижена.

Увага! При проведенні атестації працівника, якому раніше при прийнятті на роботу установлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» через наявність наукового ступеня на підставі п. 5 Порядку, атестаційна комісія може прийняти рішення про невідповідність педпрацівника цій кваліфікаційній категорії. Це допустимо і не суперечить вимогам Порядку № 1109.

Коментар фахівця МОН

Дійсно, в абз. 3 п. 5 Порядку не висунуто вимоги щодо установлення відповідності наукового ступеня профілю діяльності педагогічного працівника, якого призначають на педагогічну посаду.

Відзначимо, що така відповідність має бути при установленні доплати за наявність наукового ступеня, передбаченої наказом МОН «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557. Так, як зазначено у п.п. «г» п.п. 3 п. 4 цього наказу, відповідність наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником навчального закладу, установи освіти та наукової установи. Тобто право установлення відповідності наукового ступеня працівника профілю його діяльності покладається на керівника навчального закладу.

Але у нашому випадку мова йде не про установлення доплати, а про умови при прийнятті на роботу. І тому згідно з п. 5 Порядку особі, яка має науковий ступінь, при призначенні на посаду педагогічного працівника присвоюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» незалежно від того, відповідає науковий ступінь профілю діяльності працівника чи ні.

Незважаючи на те, що Порядком не висунуто вимоги щодо установлення відповідності наукового ступеня профілю діяльності педагогічного працівника, органи управління освітою та керівники навчальних закладів при призначенні на педагогічні посади фахівців з науковим ступенем зацікавлені, щоб науковий ступінь працівника відповідав профілю його діяльності.

У п. 4.7 Типового положення № 930 сказано: педагогічні працівники, які мають наукові ступені, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, атестуються без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації.

Зверніть увагу! Із набранням чинності Порядком вказана норма п. 4.7 Типового положення № 930 потребує змін. Проте вже з 12.01.2016 р. можна при прийнятті на педагогічну посаду установлювати вищу кваліфікаційну категорію особам, які мають науковий ступінь, незважаючи на те, чи є відповідність між педдіяльністю і науковим ступенем.