Гарантії і компенсації при службових відрядженнях визначено у ст. 121 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП).
Працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. Проте розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Отже, для оплати праці працівника за період відрядження необхідно:
— по-перше, визначити денний заробіток за місяць, у якому працівник перебував у відрядженні;
— по-друге, розрахувати середньоденну заробітну плату працівника;
— по-третє, порівняти отримані величини. Якщо денний заробіток вище середньоденної заробітної плати, то дні роботи у відрядженні оплачують виходячи з денного заробітку (тобто як звичайні робочі дні). У протилежній ситуації — за середньоденним заробітком.
Денний заробіток розраховується виходячи із зарплати працівника та кількості робочих днів згідно з нормою робочого часу в місяці перебування у відрядженні. При цьому розрахунок необхідно здійснювати виходячи з повністю відпрацьованого місяця.
До денного заробітку працівника включаються усі елементи заробітної плати, які працівник отримує згідно з умовами трудового, колективного договору в місяці, в якому він перебуває у відрядженні: оклад, доплати, надбавки, премії, що не мають разового характеру, індексація тощо.
Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюють згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують місяцю направлення у відрядження.
Спеціальних положень щодо оплати праці працівника у відрядженні у вихідний, святковий або неробочий дні КЗпП не містить.
У той же час п. 9 розд. I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), установлено:
1) якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідний день, то компенсація за роботу в цей день виплачується відповідно до законодавства. Тобто працівнику здійснюються виплати з урахуванням ст. 107 КЗпП, а саме у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, оскільки робота провадилася з перевищенням місячної норми в його вихідний день;
2) якщо працівник працював у відрядженні у святковий день, який згідно з графіком роботи на його підприємстві був для нього робочим днем, то оплата здійснюється у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад. Якщо ж згідно з графіком роботи підприємства, з якого працівник відбув у відрядження, цей день був на підприємстві святковим (неробочим), то оплата здійснюється у розмірі подвійної вартової або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад його місячну норму.
Важливо! Положення Інструкції № 59 є обов’язковими для бюджетних організацій та підприємств і організацій, які повністю або частково фінансуються з бюджету.
Підприємства госпрозрахункової сфери ці питання повинні вирішити самостійно в колективному договорі або окремому Положенні про оплату праці.
У табелі обліку робочого часу роботу у відрядженні у святковий (неробочий) день табелюють із кодом «РВ» (цифровий код «06»). Якщо працівнику надано інший день відпочинку як компенсація за роботу у святковий (неробочий) день, то його табелюйте з кодом «ІН» (цифровий код «22»).
Майте на увазі! Якщо працівник відбуває у відрядження або повертається з нього у свій вихідний (святковий, неробочий) день і в наказі про направлення його у відрядження не зазначено, що цей день є його робочим днем, оплачувати його у подвійному розмірі не потрібно. Адже дістаючись до місця відрядження поїздом або автобусом, працівник фактично не здійснює свої посадові обов’язки в такий день, тобто, по суті, не залучається до роботи цього дня. Отже, тут не йдеться про компенсацію за роботу у вихідний (святковий, неробочий) день згідно зі ст. 72 КЗпП. За такий день йому виплатять лише добові.
У той же час Положенням про відрядження, що діє на госпрозрахунковому підприємстві, може бути передбачено надання працівнику, який їде у відрядження і повертається з нього у вихідний (святковий, неробочий) день, іншого дня відпочинку.
Приклад. Використовуючи умови запитання, припустимо, що норма робочого часу, установлена для цього працівника на червень 2016 року, — 159 год. Згідно з наказом роботодавця, перебуваючи у відрядженні, він відпрацював:
— у неробочий день (Трійцю) 19 червня — 8 год;
— у вихідний день 20 червня — 7 год.
Припустимо, середньоденна зарплата працівника — 220,00 грн., а денна* — 200,00 грн. Отже, оплачувати дні відрядження слід за середньоденною зарплатою.
* Важливо! У цьому випадку при обчисленні денної виплати у місяці відрядження — червні 2016 року — не потрібно включати до розрахунку суми доплати за роботу у вихідні та неробочі дні, оскільки такі доплати будуть для працівника разовими.
Оклад працівника — 4000,00 грн.
У цьому випадку відряджений працівник у вихідний (7 год) та неробочий (8 год) дні провадив роботу понад норму робочого часу, установлену на червень 2016 року (159 год).
Отже, оплата за роботу в такі дні здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки понад суму середньоденної зарплати і становить 754,72 грн. (4000,00 грн. : 159 год х 2 х (7 год + 8 год)).
Сума зарплати, нарахованої за фактично відпрацьовані дні, без урахування днів відрядження:
4000,00 : 20 х 18 = 3600,00 (грн.),
де 18 — кількість фактично відпрацьованих днів без урахування днів відрядження відповідно.
Сума оплати за дні відрядження складає:
220,00 х 4 = 880,00 (грн.),
де 4 — кількість днів роботи у відрядженні (19 — 22 червня; за 18 червня відрядженому працівнику виплачують лише добові).
Загальна сума зарплати працівника за червень 2016 року становитиме:
754,72 + 3600,00 + 880,00 = 5234,72 (грн.).
