У назві цієї статті є слово «змусити». І ось, з місця навскач, перший принцип роботи з живим людським мозком — змушувати його не можна. Він у нас ніжний, чутливий, та, як правило, талановитий, немов маленьке трирічне дитя. Тож його краще стимулювати і захоплювати, хвалити і розважати, словом, обходитися з ним дбайливо та обережно. Але як? Та хоча б ось так!
Годуйте новими враженнями
Мозок, який у більшості випадків все ж таки служить нам вірою і правдою, ще й дуже схожий на нас: відрізняється суперечливим і незговірливим характером. І одне з найцікавіших протиріч ми розглянемо нижче.
Мозок любить стабільність, так він служить інстинкту самозбереження, і одного разу перевірений спосіб поведінки або мислення йому дуже подобається, відмовлятися від нього він не збирається. Уявіть собі, кожна наша з вами думка, кожна дія залишає в мозку слід, адже їм відповідає активація певних нейронів, хід електричних розрядів.
І ось мозок вважає за краще направляти нас вже уторованими доріжками.
Ми від цього часто страждаємо. Так, одного дня зіткнувшись із грубістю чоловіка, мозок жінки може вирішити, що всі чоловіки страшні і краще їх уникати. Мозок дитини, яку випороли якось за спробу виказати власну думку, коли підросте, починає цю думку приховувати і покірно погоджуватися з усіма оточуючими. Мозок керівника, який добився від підлеглих ефективної роботи криками, принижуючи їх, уже просто не може керувати людьми інакше. Отже, глибоке автоматичне прагнення мозку зберегти програму поведінки чи мислення, що була колись ефективною (адже дійсно, уникаючи чоловіків, на грубість не нарвешся, якщо свою думку не виказувати, то й битим не будеш, а коли прикрикнеш, так усі відразу заметушаться), обертається проти нього ж. Уникаючи чоловіків, і стосунків не побудувати, не висловлюючи думок, мало чого досягнеш у житті, а перебуваючи у стані перманентного роздратування, не тільки сильно попсуєш власне здоров’я, а й у результаті ризикуєш залишитися один, хороші співробітники розбіжаться.
А в чому ж заявлене автором протиріччя? Мозок любить зберігати минувшину, це ми побачили вище, але розвивається він тільки тоді, коли стикається з новизною! Ба, навіть більше: глибокі і древні шари мозку — підкіркові — так улаштовані, що реагують збудженням на все нове і незвичайне, передаючи електричні імпульси вище, у кору. А ось усе звичне, знайоме і стереотипне підкірку мало непокоїть, вона цілком обґрунтовано вважає, що це негідне її уваги. Адже ця старовинна примітивна структура зайнята питаннями виживання, а те, що є звичайним, відповідно й жодної загрози не несе.
Отже, з нашого вельми поверхневого екскурсу у сферу загальних механізмів нервової діяльності ми можемо виокремити найголовніше — простий практичний висновок. По-перше, за наповненість мозку енергією відповідає підкірка (недаремно цей блок мозку О. Р. Лурія так і називає «енергетичний»), по-друге, підкірка реагує на все нове, незвичайне. Ви, до речі, уже розумієте, що якщо вона така старовинна і примітивна, тобто ріднить людину з тваринами, вона ж уключається і на подразники, пов’язані з їжею та розмноженням. Ось тільки останні, на відміну від новизни, не найкраще енергетичне підживлення для інтелектуальної, а отже, професійної діяльності.
Енергія — у новизні!
Щоб запустити мозок, наситити його енергією, потрібно зіштовхнути його з чимось новим. Вам напевно відомі ті натхнення і особлива розумова працездатність, що приходять після прочитання нової та захоплюючої книги, або хвилювання, пов’язане з якимсь незвичайним фактом, який ви тільки-но дізналися.
Для зіткнення з новизною подайтеся в ті місця, де ще не були, гуляйте незнайомими вулицями і провулками, заходьте до магазинів, яких ніколи не відвідували. Усе це позитивно позначиться на працездатності вашого мозку! Добирайтеся на роботу або повертайтеся з неї тим шляхом, яким ще не ходили. Вашим нейронам знов доведеться піднатужитися, створюючи нову когнітивну карту території, а отже, уже цього або наступного дня ви працюватимете значно ефективніше.
Носіть щодня інший одяг, змініть парфуми. Узагалі, нові запахи стимулюють підкірку дуже сильно. Отже, опиняючись у новому місці або беручи до рук якийсь предмет, слід його понюхати. Куштуйте нові страви, спробуйте різні поєднання інгредієнтів.
Добре працює порушення ранкового ритуалу. Наприклад, зазвичай ви встаєте і ще деякий час ніжитеся в ліжку, потім ідете до туалету, потім чистите зуби, потім п’єте каву тощо. Зробіть інакше: встаньте одразу, як розплющите очі, почистіть зуби, потім туалет, потім випийте чаю.
Ще можна змінити розташування предметів на робочому столі — нехай те, що було праворуч, опиниться ліворуч, а те, що ліворуч, — праворуч. Загалом, головний принцип ви вловили — зіштовхнути мозок з новизною. А робити це найкраще відповідно новими способами. Щоправда, ми не можемо не порадити вам декілька нескладних вправ.
Вправа 1. «Наївне сприйняття». Погляньте на будь-який предмет у кімнаті і спробуйте побачити його по-новому, не присвоюючи йому жодного найменування, так, немов ви бачите його вперше, як маленька дитина. Вам, звичайно ж, відомо, що перед вами, наприклад, стілець. Але щоб «змусити» мозок працювати, розгляньте цей конкретний стілець якомога детальніше: якого він кольору, форми, як відбиває світло. Торкніться його руками: який він на дотик — гладкий, шорсткий, теплий, холодний. Дозвольте зоровим і кінестетичним відчуттям наповнити вашу свідомість, і мозок запрацює швидше. Таку «медитацію» можна зробити в перерві між вирішенням робочих завдань, і приступивши до наступного, ви помітите, наскільки легше ви його вирішуватимете.
Дещо змінюючи вправу 1, можна також не просто наївно сприймати предмет, але довільно змінювати саму концепцію, ідею предмета. Адже стілець — не просто те, на чому сидять, звичайна річ серед таких же звичайних речей. Стілець — це приголомшливе поєднання молекул, які встали в певному порядку, більше того — це результат праці величезної кількості людей, а колись його металева частина була частиною гірської породи, перебуваючи у стані руди, а дерев’яна росла в лісі. Такі незвичайні міркування з приводу найзвичайніших предметів також змушують «процесики» в мозку заскрипіти та заворушитися.
Наступна вправа схожа на нашу модифікацію вправи 1.
Вправа 2. «Незвичайне використання». Візьміть найзвичайнісінький предмет: газета, пишуча ручка, рамка для фото. І придумайте для нього якомога більше незвичайних способів використання. Наприклад, газетою можна мух бити, з ручки зробити трубочку для коктейлю, а рамку використовувати як лінійку. Чим більше способів ви придумаєте і чим оригінальнішими вони будуть, тим сильніше простимулюєте мозок.
І ще одна вправа, пов’язана з новизною.
Вправа 3. «Зміна руки». У більшості людей якась одна з двох рук є головною (частіше права, але буває й ліва). Вирішуючи звичні завдання, використовуйте іншу руку. Наприклад, якщо ви правша, то тепер чистіть зуби лівою рукою, лівша — правою. Те саме стосується й інших дій: застібання блискавок, ґудзиків, обмацування предметів, навіть письма. Вправа зі зміною рук є дуже ефективною. Тож чим більше дій ви зможете робити не головною рукою, тим сильніше наповните свій мозок енергією.
І, нарешті, знаєте, чому гумор подовжує життя? Тому що він весь замішаний на новизні, якомусь дивному, комічному осмисленні звичного. Тож якщо хочете «розігнати» мозок, читайте або дивіться щось дотепне, адже навіть під час найнуднішої та найважчої роботи гумор дозволяє мозку працювати ефективно. Чудово зазначав М. Жванецький: «Лучше с любовью заниматься трудом, чем с трудом заниматься любовью».
Тренуйте
Що ж, продовжимо захоплюватися Його величністю людським мозком. Він не тільки весь такий суперечливий — прагне зберегти все, як було, хоча так любить новизну — він ще і працює завжди, навіть тоді, коли ми відпочиваємо. Напрошується політично забарвлена аналогія: «Він працює!». Ми просто задля гумору, і якщо когось зачепили, вибачаємося.
Можна також порівняти мозок з м’язом. Якщо його не тренувати, не навантажувати, то він втрачає ефективність. Дуже часто зниження розумової активності в літньому віці пов’язане не стільки з дійсними процесами старіння організму, скільки з тим, що людина, виходячи на пенсію, припиняє вирішувати інтелектуальні завдання, і навпаки, ті, хто навіть у літньому віці продовжують навантажувати мозок, зберігають ясний і швидкий розум. Згадується приклад одного великого заводського начальника, який керував величезним колективом людей, приймав у день безліч рішень. Тільки-но він вийшов на пенсію і перестав працювати в тому самому темпі, його мозок вирішив розслабитися, що відобразилося в погіршенні пам’яті, мислення та інших процесів. Цьому прикладу протистоїть інший — вчительки математики, яка навіть на пенсії продовжувала вирішувати з учнями задачки, а перед їх приходом розгадувала сканворди. Чи варто говорити, що навіть у 80 років її мозок працював швидше та ефективніше, ніж мозок найталановитішого з її учнів.
Отже, ми можемо вивести ще два важливі закони роботи мозку, які слід використовувати собі на користь:
по-перше, мозок продовжує працювати навіть тоді, коли ви відпочиваєте, по-друге, чим менше ми навантажуємо мозок, тим гірше він працює.
Звідси декілька практичних рекомендацій. Перша — тренуйте мозок завжди. Вирішуйте задачки, головоломки, розгадуйте кросворди і сканворди, збирайте пазли, вивчайте мови тощо. Дуже важливо, щоб спосіб, яким ви тренуєте мозок, відрізнявся від того, який ви використовуєте зазвичай у роботі. Тобто якщо ви, скажімо, бухгалтер і вам доводиться багато рахувати, то для тренінгу мозку краще використовувати не математичні завдання, а образні або пов’язані з текстом. І навпаки, людині, яка постійно працює з текстом (наприклад, юрисконсульту, який постійно вичитує ті чи інші документи), непогано б увечері вирішити одну-дві задачки на цифровому матеріалі. З першою рекомендацією зрозуміло, а як використовувати другий принцип? О! Він надзвичайно корисний.
Ви напевно знаєте історії про те, що періодична система хімічних елементів просто наснилася Д. І. Менделєєву, у результаті вона й отримала назву «Таблиця Менделєєва». А відкриття формули бензолу? Кільце з атомів вуглецю і водню у вигляді змійки також наснилося А. Кекуле. Хоча сам він розповідав історію про мавп, яких везли у клітці і які зчепилися, і вони також наштовхнули його на ідею про кільцеву структуру. І ось тут деякі обивателі люблять ставити абсолютно необґрунтоване запитання: «А чому ж мені не наснилася таблиця Менделєєва/бензольне кільце?». Необґрунтованість цього запитання якраз і розкриває принцип роботи мозку, що розглядається нами.
Мозок дійсно сам продовжує роботу, він може давати нам часом геніальні підказки, але, щоб він це зробив, спочатку його необхідно навантажити. Усе, що ми сказали, можна звести до простого алгоритму. Отже, у вас є якесь дуже складне професійне завдання, яке ви не можете вирішити. Що ж робити?
1. Зберіть якомога більше інформації про це завдання. Зосередьтеся на ньому на якийсь час максимально сильно, думайте тільки про нього і більше ні про що.
2. Відкладіть це завдання. Займіться чимось іншим або взагалі відпочиньте. Цілком можливо, що розгадка прийде до вас сама в цей період відпочинку. А якщо ні, переходьте до третього кроку.
3. Поверніться до завдання, знов зосередьтеся на ньому і постарайтеся вирішити.
Цей алгоритм можна прокручувати декілька разів. Головне, що потрібно пам’ятати, — не можна надмірно перенавантажувати мозок зосередженістю на чомусь одному, він не отримує енергії новизни.
Краще переключіться, а коли підкірка накопичить енергію, ви зможете повернутися до відкладеного знову.
Тож тренуйте мозок, але не перенапружуйте його, і він служитиме вам вірою і правдою!
Вигулюйте
А ось вам іще один закон роботи мозку, про який ви, можливо, ніколи не замислювалися. Мозок дуже сильно пов’язаний з рухом. Ви напевно помічали, що рухи новонародженого розкоординовані, але разом з посиленням їх координації розвиваються і структури мозку.
Звідси ще одна практична рекомендація. Щоб мозок працював добре, потрібно задовольняти його природну потребу в русі. Більше гуляйте, займайтеся спортом, гімнастикою. Заповнюйте мозок тілесними сигналами — це не тільки підвищить якість його роботи, адже координація структур мозку зростатиме, а й наповнить його енергією. Головне — не переборщіть! Спорт тут не спосіб витрачання енергії, а спосіб її накопичення, тому не варто дуже мучити себе.
Але є й інший висновок з нашого принципу. За нього особливо ратують знайомі психіатри автора. Чим старше ми стаємо, тим важливіше для підтримки мозкової діяльності освоювати нові моторні навички, те, чого раніше не робив, наприклад: в’язати на спицях, вишивати якимсь особливим чином, стати на ковзани, піти на сальсу. Загалом, починайте освоювати нові складні рухи, і ваш мозок скаже вам «дякую».
Давайте слухати музику
І за традицією ще один факт роботи мозку. Усередині нього відбуваються складні електричні коливальні процеси, які залежно від частоти, амплітуди та інших показників можна віднести до одного з типів хвиль (ритмів): альфа-ритм, бета-ритм, гамма-ритм тощо.
І одразу у практику. Нейропсихологи показали, що музика може впливати на ритми мозку, налаштовуючи ці коливання відповідним чином. При цьому слід розрізняти два види музики: ритмічна музика та мелодійна. Ритмічна музика — більше барабанів, що відстукують простий одноманітний ритм, танцювальна, диско тощо, більший акцент зроблено на ритм. Мелодійна музика — зі складною мелодією, зміною ритмів, що розвивається, класика, джаз тощо, акцент на мелодії. Яку музику слухати? Це залежить від того завдання, яке ви хочете ефективно вирішити.
Ритмічна музика викликає відповідні одноманітні процеси в мозку, при цьому вона дуже подобається підкірці. Пригадайте барабани тубільців! Тому така музика підходить для вирішення однотипних, рутинних завдань, у яких є чіткий алгоритм виконання: роби раз, роби два, роби три. Так, на галерах, коли раби гребли веслами, також стукав барабан, що спонукав їх працювати злагоджено, через співналаштування мозкової активності.
Коли корисно слухати класику або іншу музику зі складною мелодією? Тоді, коли вам необхідно вирішити складне інтелектуальне завдання, знайти новий спосіб рішення, простимулювати міркування. Адже складна мелодія допомагатиме мозку генерувати відповідні хвилі. Так, класика наштовхує на міркування, ритміка дозволяє виконувати прості дії.
Слухайте мелодійну музику, коли необхідно вирішити складне, творче, інтелектуальне завдання, і ритмічну, коли потрібно робити із задоволенням щось рутинне, одноманітне, що не потребує інтелектуальної активності.
Живіть
Ми багато говорили про найрізноманітніші закони і факти роботи мозку, щоправда всі вони були досить піднесені: новизна, тренування, рух, музика. А мозок все ж таки орган, нехай і дуже складний, з крові і плоті. Тому дуже важливо піклуватися про нього і в простому фізичному вимірі.
По-перше, потрібно його як слід годувати. І не тільки новими враженнями! Але жирами (пані особливо часто ними нехтують, а мозку без них не обійтися), білками, вітамінами. Щоб мозку вистачало жирів у період напруженої розумової активності, вживайте рибу, насіння льону, креветки, ківі, горіхи. Не забувайте про білок: сир, твердий сир, риба, м’ясо, яйця. Допоможуть мозку й вітаміни групи B, що містяться в уже зазначених м’ясних і молочних продуктах. І, мабуть, найважливіше для розумової діяльності — глюкоза. Саме вона виступає як паливо мозку! Отже, якщо зовсім не думається, їжте солодке. Головне — не переборщити. Але їжа — це тільки «по-перше».
По-друге, мозок потрібно живити киснем. Без нього йому знову ж таки важко працювати. Більше гуляйте, ходіть на вихідних у лісі. На роботі провітрюйте приміщення кожні 45 хвилин протягом 15 хвилин. Заразом присвятіть ці 15 хвилин відпочинку, можете походити по кімнаті, побігати, заповнивши потребу мозку в русі.
І третє, дуже важливе, — спіть удосталь, лягайте раніше. Просто зверніть увагу, наскільки краще, швидше ви мислите, коли виспитеся. Запам’ятайте це чудове відчуття! І наступного разу, коли вам захочеться пожертвувати власним сном заради якоїсь дуже важливої роботи, цікавої книги чи серіалу, згадайте, як добре вам було, коли мозок висипався, і йдіть спати! Завтра ваш мозок працюватиме ще ефективніше!
Ось ми з вами і поговорили. Та про що?! Про те, що є в кожного з нас, але що так складно, точніше неможливо підпорядкувати собі — про мозок. Піклуйтеся про нього, і він служитиме вам вірою і правдою довгі роки!
