Спочатку наведемо законодавчий припис про умови виплати грошової компенсації за частину щорічної відпустки без звільнення: «За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні». Про це вказано у ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96).
З приводу застосування цієї норми Мінсоцполітики у листі від 19.01.2017 р. № 132/0/101-17/284 (спецвипуск «ОП», 2017, № 10/1, с. 3) роз’яснює: за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, не менше ніж 24 календарних днів щорічних відпусток (основної та додаткових) за решту днів невикористаних щорічних відпусток за цей самий робочий рік може бути виплачено грошову компенсацію.
Як бачимо, за певний робочий рік працівнику має бути надано 24 календарні дні щорічної відпустки (у підрахунку цих 24 календарних днів не враховуються надані дні соцвідпустки на дітей, навчальної відпустки, «бойової» відпустки), й тільки за решту днів щорічної відпустки, які належать працівнику за той самий робочий рік, йому допустимо виплатити грошову компенсацію.
Річ у тім, що 24 календарні дні щорічної основної відпустки — це законодавчо установлена мінімальна тривалість «відпускного» відпочинку працівника за повністю відпрацьований робочий рік ( ч. 1 ст. 6 Закону № 504/96), яку він має саме відгуляти. При цьому законодавством не передбачено строку давності, після якого працівник втрачає право на щорічну відпустку (лист Держпраці від 25.01.2017 р. № 828/4.3/4.1-ДП-17, лист Мінпраці від 17.06.2011 р. № 190/13/116-11). Це означає: якщо працівник не реалізував своє право на щорічну відпустку протягом кількох років, то він може скористатися ними в узгоджений з роботодавцем період. Тобто працівнику має бути надано мінімум 24 календарних дні щорічної відпустки як дні відпочинку за кожний повністю відпрацьований робочий рік.
Увага! Якщо працівник має право на щорічну відпустку тривалістю лише 24 календарні дні, то без звільнення йому не може бути виплачена грошова компенсація за частину цієї відпустки.
Далі ми розглянемо ситуації, коли допустимо виплачувати грошову компенсацію за частину щорічної відпустки (без звільнення) у разі невикористання працівником цієї відпустки за два робочі роки, а коли — це не допустимо.
Приклад 1. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні. Ця відпустка не використана ним за 2015/2016 і 2016/2017 робочі роки. Він звернувся із заявою про надання йому 24 календарних днів щорічної основної відпустки за 2015/2016 робочий рік, а за 24 календарних дні щорічної основної відпустки за 2016/2017 робочий рік він бажає отримати грошову компенсацію, не звільняючись при цьому. Чи можливо це?
Ні, у такому випадку працівник узагалі не має права на отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки.
Як уже відзначалося, для отримання такої грошової компенсації працівнику має бути надано мінімум 24 календарних дні щорічної відпустки ( ч. 4 ст. 24 Закону № 504/96). При цьому підсумування тривалості щорічної відпустки за різні робочі роки не допустиме.
Виходить, що комбінація, наведена у запитанні, заборонена. Тож працівник не має права на отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки без звільнення. Натомість за відпрацьовані два робочі роки працівник має використати щорічну відпустку сукупною тривалістю 48 календарних днів.
Про відповідальність за неправомірну виплату грошової компенсації без звільнення див. консультацію фахівця Держпраці у спецвипуску «ОП», 2017, № 10/1, с. 5.
Приклад 2. Працівник — інвалід II групи має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів, якою він не скористався за два робочі роки поспіль (з 22.05.2015 р. по 21.05.2016 р. і з 22.05.2016 р. по 21.05.2017 р.). Він бажає отримати грошову компенсацію за частину щорічної основної відпустки без звільнення. Чи можливо це?
Так, можливо.
Для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки без звільнення:
— за робочий рік з 22.05.2015 р. по 21.05.2016 р. — працівнику має бути надано днями відпочину 24 (або більше) календарних дні щорічної основної відпустки й тоді за 6 (або менше) календарних днів цієї відпустки йому може бути виплачена грошова компенсація без звільнення;
— за робочий рік з 22.05.2016 р. по 21.05.2017 р. — за аналогією з попереднім робочим роком, а саме: працівнику має бути надано 24 (або більше) календарних дні щорічної основної відпустки й тоді за 6 (або менше) календарних днів цієї відпустки йому може бути виплачена грошова компенсація без звільнення.
Отже, у наведеному випадку працівнику-інваліду може виплачуватися грошова компенсація (без звільнення) за щорічну основну відпустку максимум за 12 календарних днів щорічної основної відпустки, тобто за кожний робочий рік грошима можуть замінюватися по 6 календарних днів цієї відпустки.
Приклад 3. Працівнику належить щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні і щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів. За робочий рік з 08.07.2015 р. по 07.07.2016 р. працівник скористався лише 7 календарними днями щорічної додаткової відпустки, а за робочий рік з 08.07.2016 р. по 07.07.2017 р. він ще не відгуляв жодного дня щорічної відпустки. Цей працівник бажає отримати грошову компенсацію за 14 календарних днів щорічної відпустки без звільнення. Чи можливо це?
Почнемо з того, що щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день віднесена до виду щорічних відпусток ( ст. 4 Закону № 504/96). А тому її слід враховувати для реалізації норми ч. 4 ст. 24 Закону № 504/96.
Так, працівнику за робочий рік:
— з 08.07.2015 р. по 07.07.2016 р. може бути виплачена грошова компенсація за 7 календарних днів щорічної відпустки. Для цього працівнику має бути надано ще 17 календарних днів щорічної відпустки, що у сукупності із раніше наданими 7 календарними днями щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день і складе 24 календарних дні щорічної відпустки, які працівник обов’язково має використати для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки;
— з 08.07.2016 р. по 07.07.2017 р. може бути виплачена грошова компенсація за 7 календарних днів щорічної відпустки після використання 24 календарних днів цієї відпустки, належних за цей же робочий рік.
Отже, сукупно за два робочі роки працівнику може бути виплачено грошову компенсацію (без звільнення) за 14 календарних днів щорічної відпустки (по 7 календарних днів цієї відпустки за кожний робочий рік). При цьому обов’язкова умова — днями відпочинку йому повинно бути надано 41 календарний день щорічної відпустки (за ці два робочі роки).
