Отже, ви прийняли працівника. Наприкінці місяця нараховуєте йому зарплату, належні доплати, премії, індексацію, інші виплати. І тут виявляється, що в сукупності вони менше «мінімалки». Зрозуміло, виникає низка запитань: що з трудовою доплатою до МЗП, чи потрібно ЄСВ платити з МЗП або з фактичного доходу, що з ПСП: застосовувати чи не застосовувати? Але і це ще не все. Щоб відповісти на ці (і не лише) запитання, бухгалтер у перший же місяць роботи кожного працівника повинен акцентувати увагу на такому:
1) форма трудових відносин: працівник прийнятий на основне місце роботи / за сумісництвом;
2) день прийняття працівника: протягом місяця / перший календарний день місяця / перший робочий день місяця;
3) наявність у працівника права на пільгу з утримання ПДФО («підвищена ПСП», «ПСП на дітей») і чи подав працівник заяву не застосування такої пільги;
4) чи є у працівника інвалідність, що надає право роботодавцеві застосовувати до його зарплати (доходу) «знижену» ставку ЄСВ (8,41 %).
Якщо усе це ви вже з’ясували, то можемо приступити до відповідей на поставлені запитання.
ВИРІШУЄМО: ЧИ ПОТРІБНА ДОПЛАТА ДО МЗП у МІСЯЦІ ПРИЙняття
Вимога про нарахування зарплати не нижче МЗП встановлена ст. 31 Закону про оплату праці.
Так, розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчий за розмір МЗП. (МЗП на 2017 рік: у місячному розмірі — 3200 грн.; у погодинному розмірі — 19,34 грн.)
Зазначимо, що при погодинній оплаті праці розмір зарплати за місяць визначається виходячи з годинної тарифної ставки працівника і фактично відпрацьованого часу за місяць, а отриманий результат порівнювати з МЗП в місячному розмірі (3200 грн.) не треба.
Крім того, у ст. 31 Закону про оплату праці також сказано, що у разі укладення трудового договору на роботу на умовах неповного робочого часу, а також невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна зарплата виплачується пропорційно виконаній нормі праці.
Як же використати показник МЗП для новоприйнятого працівника?
У разі якщо працівникові встановлена місячна плата праці і він пропрацював менше місяця (прийнятий не з першого робочого дня місяця), то його зарплата має бути не нижча МЗП, розрахованої пропорційно виконаній місячній нормі праці.
Тобто
якщо сума зарплати за фактично відпрацьований час виявиться нижча «пропорційної» МЗП, то роблять «трудову» доплату до МЗП.
Її розмір дорівнюватиме різниці між цими двома величинами.
Працівник прийнятий на умовах неповного робочого часу? При розрахунку МЗП за місяць теж треба орієнтуватися на те, місячна або погодинна оплата праці встановлена такому працівникові.
Якщо оплата праці погодинна — рівень МЗП треба визначати виходячи з МЗП в годинному розмірі і норми часу, встановленої працівникові, що працює в умовах неповного робочого часу.
Якщо місячна (і режим неповного робочого часу) — МЗП визначається так само, як і оплата праці за місяць, тобто кратно частині окладу, яку працівник заробляє в режимі неповного робочого часу.
А що з прийнятими внутрішніми і зовнішніми сумісниками? Тут важливо розуміти, що при роботі за сумісництвом з працівником укладається окремий трудовий договір. Щодо їх зарплати, так само, як і для працівників за основним місцем роботи, треба дотримуватися мінімальних зарплатних гарантій. У цьому випадку для сумісників жодних винятків трудовим законодавством не передбачено.
Тому якщо ви прийняли зовнішнього сумісника і при розрахунку його зарплата за відпрацьований час виявилася меншою мінімальної / пропорційної мінімальній, йому роблять доплату до МЗП / до пропорційної МЗП.
Що стосується сумісництва внутрішнього, то
вимогу про доплату до рівня МЗП слід виконувати окремо за основним місцем роботи і окремо за сумісництвом.
Підсумовувати зарплату за основним місцем роботи із зарплатою за сумісництвом не потрібно. При цьому за кожним місцем роботи зарплату за місяць треба буде порівнювати з МЗП / пропорційною МЗП.
Таким чином, неважливо, на яких умовах ви прийняли «новенького»: як основного працівника або оформили його за сумісництвом; на умовах повного або неповного робочого часу (неповний робочий день, тиждень); зі щомісячною оплатою праці або погодинною. У будь-якому випадку якщо зарплата працівника виявилася меншою МЗП (за повністю відпрацьований місяць) або її «пропорційної» частини (за неповністю відпрацьований місяць та/або у зв’язку зі встановленням неповного робочого часу), роботодавець повинен зробити доплату до її розміру.
ЧИ ВИКОНУВАТИ ВИМОГУ ЄСВ З МЗП У МІСЯЦІ ПРИЙняття?
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отриманий дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отриманий дохід (прибуток), і ставки ЄСВ.
Отже,
якщо зарплата вашого працівника у підсумку за місяць виявилася меншою «мінімалки» (3200 грн.) — ЄСВ треба заплатити з «мінімалки».
І як ми знаємо: якщо є правило — отже, мають бути якісь винятки. Є вони і в зазначеному Законі про ЄСВ, і в інструкції, що «диктує» порядок нарахування ЄСВ, — Інструкції № 449 (ср. ). Ми назвемо ті, які можуть знадобитися бухгалтерові для «новенького» співробітника. Так, серед інших, донарахування ЄСВ до мінімального розміру не застосовується:
— до зарплати працівника не за основним місцем роботи — зовнішні сумісники;
— до зарплати працівників, прийнятих протягом звітного місяця і які не відпрацювали усі робочі дні звітного місяця;
— до зарплати працівника з інвалідністю (за ставкою ЄСВ 8,41 %, 5,5 % і 5,3 %).
Як бачите, однією з умов застосування вимоги ЄСВ з МЗП є відпрацювання усіх робочих днів у місяці прийняття на роботу.
Тому врахуйте:
якщо працівник прийнятий у перший робочий (не календарний) день звітного місяця, вимогу про сплату ЄСВ з МЗП за основним працівником — неінвалідом виконувати потрібно.
Прийняття працівника на роботу не з першого робочого (календарного) дня місяця (відпрацьовані не усі робочі дні звітного місяця) в цю умову не вписується. Прийняття зовнішнього сумісника і працівника з інвалідністю — також. Для них ЄСВ нараховується на фактично нараховану в поточному місяці заробітну плату незалежно від її розміру. Про це свідчать роз’яснення ДФСУ в листі від 29.01.2016 р. № 1394/5/99-99-17-03-03-16 і в підрозділі 301.04.01 Бази податкових знань («ЗІР»).
ЧИ МОЖНА СКОРИСТАТИСЯ ПСП У МІСЯЦІ ПРИЙняття?
Оподаткування заробітної плати працівника, що відпрацював менше місяця, провадять в загальному порядку. А якщо працівник претендує на податкову соціальну пільгу (ПСП)? Тоді — так, тут є свої нюанси.
Згідно зі ст. 169 ПКУ скористатися ПСП може працівник, якщо його зарплата, нарахована за місяць, не перевищує граничного розміру доходу, який надає право на ПСП.
За загальним правилом у 2017 році претендувати на ПСП можуть працівники, в яких заробітна плата за місяць не перевищує 2240 грн. (1600 грн. x 1,4).
ПСП починає застосовуватися до місячного доходу працівника незалежно від дня подання в цьому місяці заяви від працівника про її застосування і документів, що підтверджують таке право*.
* Див. підрозділ 103.08.04 Бази податкових знань («ЗІР»).
Пільга застосовується тільки за одним місцем нарахування (виплати) зарплати, яке платник податків обирає самостійно. Такий вибір (про самостійне обрання місця застосування ПСП) здійснюється шляхом подання заяви.
Отже, «новенький» вам подав заяву про застосування ПСП? Застосовуйте пільгу. Як вже було сказано, у новоприйнятого працівника право на ПСП з’являється вже в місяці прийняття на роботу, причому незалежно від того, скільки днів він у ньому відпрацював. Головне, щоб його зарплата за цей місяць не перевищувала дозволену межу.
Вам «вручили» заяву на «підвищену» ПСП і відповідні підтвердні документи, що дають право на неї? Відповідь аналогічна попередній: застосовуйте «підвищену» ПСП з місяця «вручення» заяви, контролюючи межу — 2240. У заяві вказана ПСП «на дітей»? Усе те ж саме: контролюємо межу — 2240 або пропорційність кількості дітей, коли це необхідно, і застосовуємо….
Проте будьте уважні до працівника, якого ви прийняли в тому ж місяці, в якому він звільнився з попереднього місця роботи. Річ у тому, що ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому працівник був звільнений з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ). Тому запам’ятаєте: працівник (платник податку) має право на отримання ПСП тільки в одного роботодавця!
До чого ми ведемо? Цього місяця «новенький» міг уже скористатися ПСП на колишньому місці роботи. Ваше завдання — дізнатися, чи застосовував попередній роботодавець до його зарплати ПСП у місяці звільнення. (Працівник може це з’ясувати з розрахункового листа, виданого йому при звільненні) Якщо так, то ви цього місяця пільгу не застосовуєте. Якщо ні — «зменшуйте» зарплату на ПСП.
Працівникові в місяці прийняття на роботу нарахована зарплата пропорційно відпрацьованому часу? Це неважливо — перераховувати суму ПСП пропорційно відпрацьованому часу не треба. «Зараховуйте» пільгу в повному обсязі. Але знову ж таки стежте за тим, щоб зарплата працівника за цей місяць не перевищувала дозволену межу.
Ви прийняли сумісника? Він теж може претендувати на ПСП, але за умови, що не користується нею на основному місці роботи, а його зарплата за місяць не перевищує граничний розмір доходу, який надає право на ПСП.
А тепер перейдемо до можливих «варіацій» — прикладів прийняття працівника.
Працівник прийнятий у середині місяця
Працівник був прийнятий 10 листопада 2017 року. Місце роботи — основне. Посадовий оклад — 2200 грн. Заяву на застосування «звичайної» ПСП (800 грн.) працівник подав в листопаді 2017 року. У цьому місяці працівник ніде не працював.
Спочатку визначимо рівень МЗП, з яким порівнюватимемо нараховану працівникові зарплату за листопад 2017 року. Оскільки місяць відпрацьований не повністю, то розмір МЗП ми визначаємо пропорційно відпрацьованому часу:
3200 грн. : 22 роб. дн. х 15 роб. дн. = 2181,82 грн.,
де 3200 — МЗП, встановлена на місяць у 2017 році;
22 — кількість днів, передбачених графіком роботи за листопад 2017 року;
15 — кількість фактично відпрацьованих днів у листопаді 2017 року.
Розрахуємо зарплату за відпрацьовані дні в листопаді:
2200 грн. : 22 роб. дн. х 15 роб. дн. = 1500 грн.
Порівняємо отримані суми.
1500 < 2181,82МЗП —> здійснюємо доплату до МЗП.
Її розмір складе:
2181,82МЗП - 1500 = 681,82 (грн.).
Таким чином, загальна сума зарплати працівника в листопаді 2017 року складе:
1500 + 681,82доплата до МЗП = 2181,82 (грн.).
Переходимо до нарахування ЄСВ.
У місяці прийняття працівника вимоги ЄСВ з МЗП дотримуватися не треба. Отже, ЄСВ нараховуємо на фактичну зарплату (з урахуванням доплати до МЗП):
2181,82зарплата х 22 %ЄСВ = 480,00 (грн.).
Утримуємо ПДФО і ВЗ. Загальна сума зарплати працівника в листопаді 2017 року (2181,82 грн.) не перевищує граничний розмір доходу, який надає право на ПСП (2240 грн.). Отже, ПДФО утримуємо з урахуванням ПСП:
(2181,82зарплата - 800ПСП) х 18 %ПДФО = 248,73 (грн.).
Сума ВЗ при цьому складе:
2181,82 х 1,5 % = 32,73 (грн.).
Працівник прийнятий не з першого календарного, а з першого робочого дня місяця
Працівник прийнятий 2 жовтня 2017 року. Місце роботи — основне. Посадовий оклад — 2000 грн. Щомісячна премія за підсумками роботи за місяць — 1000 грн. Працівник повністю відпрацював встановлену на цей місяць норму робочого часу.
Оскільки норма відпрацьована повністю, то суму МЗП пропорційно відпрацьованому часу визначати не треба.
Рівень МЗП, з яким порівнюватимемо нараховану працівникові зарплату за жовтень 2017 року, беремо в місячному розмірі — 3200 грн.
Порівнюємо:
3200МЗП > 3000оклад + премія —> здійснюємо доплату до МЗП.
Зверніть увагу: премія за підсумками роботи за місяць теж бере участь у цьому порівнянні.
Розмір трудової доплати до МЗП за жовтень 2017 року складе:
3200 - 3000 = 200 (грн.).
Загальна сума зарплати працівника в жовтні 2017 року:
2000оклад + 1000премія + 200доплата до МЗП = 3200 (грн.).
Нараховуємо ЄСВ. Оскільки працівник прийнятий у перший робочий день місяця, то вимоги про сплату ЄСВ з МЗП треба дотриматися. Отже, ЄСВ нараховуємо на всю зарплату (з урахуванням доплати до МЗП):
3200зарплата х 22 %ЄСВ = 704 (грн.).
ПДФО і ВЗ. Загальна сума зарплати працівника в жовтні 2017 року (3200 грн.) перевищила граничний розмір доходу, який надає право на ПСП (2240 грн.). Отже, ПДФО утримуємо без урахування ПСП:
3200зарплата х 18 %ПДФО = 576 (грн.).
ВЗ дорівнюватиме:
3200 х 1,5 % = 48 (грн.).
Працівник з інвалідністю прийнятий на неповний робочий день
Працівник 1 листопада 2017 року прийнятий на роботу на умовах неповної зайнятості — 4 години на день. Його оклад з урахуванням зайнятості складає 1500 грн. (3000 грн. х 0,5 ставки). Інших доплат, надбавок, премій немає. У день прийняття на роботу працівник подав заяву на «підвищену» ПСП (150 % від звичайної ПСП) і копію довідки МСЕК — 2 група інвалідності.
Місячну норму робочого часу за основним місцем роботи працівник не виконав, оскільки він прийнятий на умовах неповної зайнятості. Такому працівникові треба пропорційно нарахувати і зарплату (виходячи з окладу), і доплату до МЗП (оскільки МЗП первісно перевищує оклад, а інших нарахувань у працівника не було).
Визначимо розмір МЗП з урахуванням зайнятості працівника:
3200 грн. х 0,5 = 1600 грн.
У наведеному прикладі зарплата працівника менше МЗП, визначеної з урахуванням зайнятості працівника (1500 грн. < 1600 грн.).
Сума доплати до «мінімалки» складе:
1600МЗП - 1500оклад = 100 (грн.).
Загальна сума зарплати:
1500оклад + 100доплата до МЗП = 1600 (грн.).
ЄСВ. Працівник прийнятий у перший календарний (він же робочий) день, але він надав копію довідки МСЕК, отже, вимога ЄСВ з МЗП на оподаткування його зарплати не поширюється:
1600зарплата х 8,41 %ЄСВ = 134,56 (грн.).
ПДФО і ВЗ. Загальна сума зарплати працівника в листопаді 2017 року (1600 грн.) не перевищує граничного розміру доходу, який надає право на ПСП (2240 грн.). Отже, ПДФО утримуємо з урахуванням «підвищеної» ПСП (150 % від звичайної ПСП — 1200 грн.) :
(1600зарплата - 1200ПСП) х 18 %ПДФО = 72 (грн.).
ВЗ при цьому складе:
1600 х 1,5 % = 24 (грн.).
Висновки:
1. Зарплата будь-якого працівника в місяці прийняття на роботу має бути не менше розміру МЗП (за повністю відпрацьований місяць) або її «пропорційної» частини (за неповністю відпрацьований місяць та/або у зв’язку зі встановленням неповного робочого часу). Якщо вона виявилася менше відповідного розміру МЗП, то роботодавець повинен зробити доплату до її розміру.
2. Вимога ЄСВ з МЗП у місяці прийняття на роботу має бути виконана тільки в тому випадку, якщо працівник був прийнятий у перший робочий день місяця. Прийняття в інші дні місяця означає, що ЄСВ має бути нарахований на фактичну зарплату працівника за цей місяць.
3. ПДФО і ВЗ в місяці прийняття на роботу стягується у звичайному порядку. ПСП застосовується цього місяця, якщо:
— працівник подав заяву на ПСП (і документи за необхідності);
— дохід працівника цього місяця не перевищив межу — 2240 (чи пропорційність кількості дітей);
— працівник підтвердив, що цього місяця не користувався ПСП у іншого роботодавця.
ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ ТА СКОРОЧЕННЯ
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Закон про ЄСВ — Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Інструкція № 449 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. № 449.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ПСП — податкова соціальна пільга.
