Щорічна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, — це вид соціальної відпустки, оплачуваної за рахунок коштів роботодавця.
Право на відпустку на дітей
Категорії осіб, які можуть претендувати на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, зазначені в ч. 1 ст. 1821, ст. 1861 КЗпП і ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки.
Право на отримання додаткової відпустки на дітей залежить від віку дитини.
Нижче в таблиці наведемо інформацію про граничний вік дитини, який надає право на отримання додаткової відпустки на дітей кожній категорії осіб, перерахованих у ст. 19 Закону про відпустки.
Категорії працівників і граничний вік дитини, що надає право на отримання відпустки на дітей
| Категорія працівників, які працюють і мають право на «дитячу» соцвідпустку | Обмеження за віком дитини |
| Жінка, яка має двох або більше дітей | 15 років |
| Жінка, яка має дитину з інвалідністю | 18 років |
| Жінка, яка усиновила дитину | 18 років |
| Мати особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи I, яка досягла 18 років | Не обмежений |
| Одинока мати | 18 років |
| Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | 18 років |
| Батько особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи I, яка досягла 18 років, якщо такий батько виховує її без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | Не обмежений |
| Особа, яка взяла дитину під опіку | 14 років |
| Особа, яка взяла під опіку (піклування) особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи I | Не обмежений |
| Особа, визначена в установленому порядку як опікун | 18 років |
| Один з прийомних батьків | 18 років |
| Один з батьків-вихователів | 18 років |
Увага!
Право на соцвідпустку зберігається, зокрема, за рік, в якому дитина досягла граничного віку, що дає право на соцвідпустку на дітей.
Наприклад, працівниця має двох дітей, старшій з яких виповнилося 15 років у лютому 2020 року. Отже, право на соцвідпустку на дітей за 2020 рік за підставою «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» у такої працівниці зберігається. А ось права за 2021 рік на соцвідпустку за цією підставою вже не буде.
Підтвердити своє право на соцвідпустку на дітей працівник повинен відповідними документами. Для цих цілей, наприклад:
• жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, — надає роботодавцеві копії свідоцтв про народження дітей;
• жінка, яка має дитину з інвалідністю, — копії свідоцтва про народження дитини і пенсійного посвідчення (чи інші документи, що підтверджують статус дитини).
Детальний перелік документів, які підтверджують право на «дитячу» відпустку, ви знайдете у статті «Документи, що підтверджують право на «дитячу» відпустку» цього номера.
Тривалість додаткової відпустки на дітей
З 1 січня 2010 року тривалість такої відпустки становить 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей одна дитина може бути врахована кілька разів.
Наприклад, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких має інвалідність, що підтверджується відповідними документами, матиме право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів за двома підставами — як «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» і як «жінка, яка має дитину з інвалідністю».
Важливо!
У разі надання невикористаних відпусток на дітей за роки, що передують 2010 року, їх тривалість повинна визначатися згідно з нормами законодавства, що було чинне у той час.
Особливості надання
1. Додаткова відпустка на дітей надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого цього року часу.
2. Додаткова відпустка на дітей надається понад щорічні основну і додаткові відпустки.
3. На додаткову відпустку на дітей поширюються загальні правила перенесення або продовження відпусток, встановлені ст. 11 Закону про відпустки.
4. Роботодавець не має права відкликати працівника з додаткової відпустки на дітей.
5. Строк давності, після якого працівник втрачає право на додаткову відпустку на дітей, чинним законодавством не встановлений.
Дитяча відпустка сумісникам
Чи треба надавати відпустку на дітей сумісникам? Звичайно! Підстав для відмови немає. Аналогічної думки дотримується й Мінсоцполітики в листі від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16.
Непрямим підтвердженням того, що сумісники мають право на додаткову відпустку на дітей, є також те, що їм за місцем роботи за сумісництвом надаються такі соціальні відпустки, як відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами і відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьому використати соцвідпустку на дітей на роботі за сумісництвом працівниця за бажанням може одночасно з відпусткою за основним місцем роботи або в інший слушний для неї час. Це справедливо й для внутрішньої сумісниці.
Відпустка на дітей одинокої матері
Як ми з’ясували вище, в ст. 19 Закону про відпустки законодавець установив право працюючої одинокої матері на отримання додаткової відпустки на дітей.
Про те, кого слід вважати одинокою для цілей надання додаткової відпустки на дітей, Мінсоцполітики неодноразово роз’яснювало у своїх листах від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15, від 05.08.2016 р. № 438/13/116-16 і від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13.
Це:
1) жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
2) вдова;
3) розлучена жінка, яка виховує дитину без батька;
4) жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, і при цьому батько визнав дитину;
5) жінка, яка вийшла заміж повторно, але її дитина віком до 18 років новим чоловіком не усиновлена.
У перших двох випадках проблем із наданням відпустки на дітей, як правило, не виникає. Вони виникають тоді, коли такою відпусткою бажають скористатися жінки, перелічені вище в пунктах 3 — 5. А все тому, що для цілей відпустки на дітей такі жінки вважаються одинокими матерями, тільки якщо виховують дітей самі, тобто без участі батька.
Щоб довести своє право на соцвідпустку на дітей, працівниця, серед іншого, повинна надати за місцем роботи документи, що підтверджують факт відсутності участі батька у вихованні дитини.
Такими документами, на думку Мінсоцполітики (див. листи від 30.05.2014 р. № 193/13/123-14 і від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15), можуть бути:
• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини;
• рішення суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
• ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
• акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в якому, як зазначають сусіди (за наявності їх підписів в акті), підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
• довідка зі школи (дитячого садочка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями/вихователями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах).
ВАЖЛИВО!
Цей перелік не є вичерпним. Тому жінка може подати й інші документи, що підтверджують відсутність участі батька у вихованні дитини.
А ось довідка про те, що дитина проживає з матір’ю без батька, для цих цілей не підходить (див. лист Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13). Адже батько дитини може брати участь в її вихованні й без фактичного проживання разом з нею.
При цьому факт сплати батьком дитини аліментів не має значення для цілей надання соцвідпустки. Він свідчить лише про те, що батько бере участь в утриманні дитини, але не говорить про його участь у вихованні.
