13.06.2024
Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом про відпустки*, КЗпП та іншими нормативно-правовими актами України.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності (ст. 2 Закону про відпустки).
У ч. 1 ст. 54 Закону про освіту* зазначено, що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на подовжену оплачувану відпустку.
* Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.
Про надання педагогам відпустки подовженої тривалості йдеться також у ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки. Так, у зазначеній нормі вказано, що педагогам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів (далі — к. дн.) у порядку, затвердженому Кабміном. На виконання цієї норми затверджено Порядок № 346*.
При наданні щорічної основної відпустки педагогам необхідно враховувати норми як загального законодавства, так і спеціальних нормативних актів
Конкретна тривалість щорічної основної відпустки для педагогів наведена у додатку до Порядку № 346. Вона залежить від посади, яку обіймає педпрацівник, та типу закладу освіти або закладу (установи, організації) іншого напрямку, у якому він працює. Так, наприклад, вчитель закладу загальної середньої освіти може розраховувати на щорічну основну відпустку тривалістю 56 к. дн., а методист закладу професійно-технічної освіти — 42 к. дн.
При цьому тривалість щорічної основної відпустки сумісника не відрізняється від тривалості відпустки педагога, який працює за основним місцем роботи. Адже сумісництво не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Це стосується і права на оплачувану щорічну відпустку (див. лист Мінекономіки від 14.07.2021 № 4711-06/36708-01).
Більше інформації щодо конкретної тривалості щорічної основної відпустки педагогів ви можете знайти у довіднику «Тривалість щорічної основної відпустки педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників» // «Оплата праці», 2024, № 11.
Щорічна основна відпустка педагогам закладів освіти надається в період літніх канікул. Водночас абз. 4 п. 2 Порядку № 346 передбачає єдину можливість поділу щорічної відпустки та отримання її частини протягом навчального року — для санаторно-курортного лікування.
Якщо відпустку педагога було поділено на частини, то її невикористану частину надають у період літніх канікул або в інший канікулярний період. І такі дії мають бути визначені у колективному договорі (див. лист Мінсоцполітики від 08.11.2017 № 2720/0/101-17/214).
За загальними правилами, визначеними у ч. 5 і 6 ст. 10 Закону про відпустки, право працівника на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи в установі настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи у цій установі. При цьому до спливу вказаних 6 місяців при узгодженні з роботодавцем працівник має змогу піти у таку відпустку, але її тривалість визначають пропорційно відпрацьованому часу.
Проте це не стосуються педагогів закладів освіти та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів. Для них діють спеціальні правила.
Педагогам закладів освіти щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу
Така умова закріплена у ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки та абз. 3 п. 2 Порядку № 346.
Для педагогів, як і для інших працівників, обов’язково складається графік відпусток.
При його розробленні і затвердженні слід керуватися загальними нормами трудового законодавства, а саме ст. 10 та 11 Закону про відпустки. Цими нормами передбачено, що черговість надання відпусток визначається графіками, затвердженими роботодавцем за погодженням з профспілкою та доведеними до відома всіх працівників.
При складанні графіків потрібно враховувати інтереси закладу (установи), особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Детальніше про складання графіка відпусток читайте у статті «Графік відпусток — 2024: що врахувати при заповненні» // «Оплата праці», 2023, № 23.
Усі маніпуляції із щорічною основною відпусткою педагогів приписані у п. 4 Порядку № 346. Така відпустка підлягає:
— поділу на частини за правилами, визначеними у ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки (з урахуванням норм п. 2 Порядка № 346);
— перенесенню у разі настання обставин, викладених у ст. 11 Закону про відпустки (у п. 4 Порядку № 346 йдеться саме про перенесення відпустки і не згадується про її подовження);
— відкликанню, а точніше — педагоги можуть бути відкликані із щорічної основної відпустки за приписами ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки.
За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
При цьому у п.п. 8.3.1 Галузевої угоди* керівникам закладів освіти рекомендовано забезпечити виплату педагогам допомоги на оздоровлення при наданні їм щорічних основних відпусток у розмірі посадового окладу відповідно до норм абз. 7 ч. 1 ст. 57 Закону про освіту. «Оздоровчі» надаються педагогам незалежно від того, чи звільняються вони після використання щорічної відпустки, чи продовжують перебувати у трудових відносинах з роботодавцем.
Положення Галузевої угоди діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти і здобувачів освіти, які перебувають у сфері дії сторін цієї угоди. Також ці положення є обов’язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня.
Більше інформації з приводу надання допомоги на оздоровлення педагогам ви можете знайти у статті «Оздоровчі» для працівників-ЄТСників» // «Оплата праці», 2024, № 8, i.factor.ua/ukr/journals/ot/2024/april/issue-8/article-128721.html.
Наразі відповідно до норм Закону № 2136* роботодавець може застосовувати певні обмеження при наданні щорічної основної відпустки у період дії воєнного стану.
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.
1. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 к. дн. за поточний робочий рік. Такий припис містить абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136.
2. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 к. дн., надання не використаних у період воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення / скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження зарплати (абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).
Положення другого речення абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 не застосовуються до педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136)
Водночас при застосуванні обмеження «не більше 24 днів» слід ураховувати, що педагогам закладів освіти відпустка надається в період літніх канікул. Тому керівники освітніх закладів, як правило, не перешкоджають у реалізації права педагогів на щорічну основну відпустку повної тривалості влітку. Адже забезпечити їх роботою в цей період досить проблематично.
Що стосується інших закладів та установ, де може працювати педагог (охорона здоров’я, соцзахист тощо), то якщо керівник такого закладу все ж таки вирішить обмежити тривалість щорічної основної відпустки педагога, то невикористані дні мають надаватися після закінчення воєнного стану і надати замість них відпустку без збереження зарплати не можна.