Звільнення за власним бажанням і попередження за два тижні

Звільнення за власним бажанням

Звільнення за ініціативою працівника, тобто за його бажанням, регламентує ст. 38 КЗпП. Напевно всі роботодавці вже звільняли працівників за цією підставою. Але чи всі роботодавці при цьому пам’ятають про одну умову цього звільнення? Так,

Мова йде про двотижневе письмове попередження роботодавця перед звільненням. Деякі роботодавці не звертають на нього уваги, деякі навіть неправильно його трактують, називаючи двотижневим фактичним відпрацюванням.

Але вимога цієї норми передбачає саме попередження працівником роботодавця про свій намір звільнитися за 2 тижня. Для того щоб у роботодавця був час на організацію та оптимізацію робочого процесу або пошуку нового працівника.

Попередити про звільнення — це означає письмово подати заяву на звільнення. Вона повинна містити підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП) і підпис.

Ця норма не зобов’язує працівника саме фактично працювати у ці два тижні. Наприклад, працівник може написати заяву на звільнення з двотижневим попередженням і піти у відпустку без збереження зарплати (за узгодженням з роботодавцем, а за належності до пільгової категорії — за вимогою) на ці два тижні. Або перебуваючи у відпустці, або хворіючи, напише заяву на звільнення за власним бажанням. І в загальному випадку роботодавець зобов’язаний буде його звільнити через два тижні.

Як визначити строк попередження?

Стаття 38 КЗпП не деталізує, як відлічити два тижні попередження щодо звільнення за власним бажанням. Тому і виникає питання щодо цього. Адже у випадку спірної ситуації один дань помилки у даті звільнення працівника може обійтися роботодавцю в копійчину.

Наприклад, право працівника відкликати заяву про звільнення (про нього детально нижче) триває протягом двотижневого строку попередження про звільнення. А після спливу цього строку зникає. Тому точність обчислення цього строку важлива.

Відповідь на запитання, як правильно обчислити два тижні, шукаємо у ст. 241¹ КЗпП.

Строки виникнення і припинення трудових прав та обов’язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Тобто якщо працівник пише заяву на звільнення за власним бажанням і подає її кадровику у вівторок 15.10.2024, то днем звільнення буде вівторок 29.10.2024. Бо саме у вівторок в такому разі спливає строк двотижневого попередження.

Чи потрібно вказувати дату звільнення?

Якщо нормативка передбачає двотижневе попередження про звільнення, то може роботодавець сам має його вирахувати?

Саме формулювання цієї норми автоматично встановлює дату звільнення через два тижні з дня попередження. Тому якщо працівник не зазначить дату звільнення в заяві на звільнення за власним бажанням, то це не робить таку заяву недійсною. Навіть якщо в заяві не зазначено дату написання заяви. Чому? Тому що відлік двотижневого строку для визначення дати звільнення проводять з дня, що настає за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням.

Який день тоді вважати датою попередження роботодавця? Це:

— день реєстрації заяви про звільнення відповідальним працівником підприємства, наприклад працівником відділу кадрів або секретарем, — якщо заява подавалася особисто працівником;

— день отримання працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис — якщо заява на звільнення надіслана поштою. Або день отримання її в електронному вигляді, якщо застосовується електронний документообіг.

Але ми в цьому питанні схиляємося до традиційної заяви із зазначенням дати звільнення. Так, працівник, як правило, не вникає у механізми визначення двотижневого строку. На практиці ж написати будь-яку заяву працівникам допомагає, наприклад, кадровик або працівник відділу HR. Вони, зокрема, і визначать працівнику дату звільнення з урахуванням двотижневого попередження.

На рисунку наведемо приклад заяви на звільнення адміністратора ТОВ «Комета» за власним бажанням.

Приклад заяви на звільнення за власним бажанням

Зверніть увагу: у заяві про звільнення працівник зазначає дату звільнення без прийменника «з». Тобто не «з 29 жовтня», а саме «29 жовтня». Адже 29 жовтня — це останній робочий день працівника. Слідкуйте за таким нюансом при написанні заяв на звільнення працівниками.

До відома, якщо підприємство має структурні підрозділи, то у заяві, окрім посади, працівник має вказати назву структурного підрозділу, в якому він працює. У прикладі наведено підприємство без структурних підрозділів.

До речі, зразок заяви на звільнення ви можете знайти і завантажити за посиланням: i.factor.ua/ukr/journals/kd/2022/november/issue-3/article-123159.html.

Чи можна звільнити раніше двотижневого попередження?

Згода між працівником і роботодавцем. Зустрічається багато ситуацій, коли звільнення за власним бажанням відбувається без двотижневого попередження. Але таке звільнення можливо, якщо працівник бажає звільнитись у зазначений ним день (без додержання двотижневого строку) і роботодавець не проти такого звільнення.

Тобто коли працівник і роботодавець дійшли згоди у визначенні дня звільнення за власним бажанням без додержання двотижневого попередження про звільнення. Це роз’яснено в абз. 2 п. 8 постанови № 9.

* Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.92 № 9.

Поряд із цим законодавством передбачені окремі ситуації, коли роботодавець має задовольнити бажання на звільнення працівників без двотижневого попередження.

Виняткові обставини звільнення. Виняткові обставини, зумовлені неможливістю продовжувати роботу працівника, при яких роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, зазначений ним у заяві, перелічені у ч. 1 ст. 38 КЗпП. Це:

— переїзд на нове місце проживання;

— переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

— вступ до закладу освіти;

— неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медвисновком;

— вагітність;

— догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;

— догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;

— вихід на пенсію;

— прийняття на роботу за конкурсом,

а також з інших поважних причин.

Виходячи з останнього речення цього переліку бачимо, що він не є вичерпним. Тому «інші поважні причини» роботодавець може визначати у своїх локальних документах.

Звільнення у зв’язку з бойовими діями. У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (ст. 4 Закону № 2136*).

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Тобто, за зазначених умов, працівнику надано право звільнитися за власним бажанням без двотижневого попередження роботодавця про звільнення. В такому разі роботодавець має задовольнити бажання працівника і не вимагати двотижневого попередження.

Але і тут є винятки. З двотижневим попередження про звільнення, навіть у районах, де ведуться бойові дії, звільняють у випадках:

— примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану;

— залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Скорочення двох тижнів в односторонньому порядку. Якщо роботодавець хоче раніше звільнити працівника, а працівник на це не погоджується, то це протиправно.

Так само і працівнику, який не має підстав для звільнення без попередження, але хоче звільнитися за власним бажанням раніше двотижневого строку, роботодавець має повне право відмовити у звільненні на таких умовах. Звільнити його можна через два тижні.

Тобто в односторонньому порядку недотримання двотижневого терміну попередження про звільнення при розірванні трудового договору за власним бажанням не допустиме. Це буде розцінюватися як порушення трудового законодавства.

Зауважте, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 38 КЗпП).

Чи може працівник відкликати заяву?

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права звільнити його за поданою раніше заявою (ч. 2 ст. 38 КЗпП).

Відповідно до п. 12 постанови № 9 працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації згідно з ч. 6 ст. 24 КЗпП.

Тобто до спливу двотижневого строку працівник може передумати звільнятися і відкликати заяву на звільнення. Крім випадку, коли на його місце запрошена особа в порядку переведення і якій не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Тоді відкликати заяву про звільнення вже не можна.

Чи може роботодавець відмовити у звільненні після спливу двотижневого попередження?

Ні, не може, бо законодавство надало право працівнику звільнитися за власним бажанням з двотижневим попередженням роботодавця. І роботодавець зобов’язаний діяти згідно із законодавством. Пояснимо наслідки невиконання цієї норми для роботодавця на поширеному прикладі.

Уявіть ситуацію. Працівник подав роботодавцю заяву на звільнення за власним бажання з попередженням за два тижні. Роботодавець був проти такого звільнення. Але працівник після спливу двох тижнів просто не прийшов на роботу, оскільки вважав себе звільненим. Незадоволений таким вчинком роботодавець відмовляється звільняти працівника і зазначає неявки на роботу. А в деяких випадках через якийсь час звільняє працівника за прогули (за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП)… Чию сторону ви підтримуєте з точки зору законодавства?

Відповідь очевидна — працівника! А роботодавець в цьому випадку є порушником трудового законодавства.

Він мав звільнити працівника після закінчення двотижневого строку і в день звільнення провести повну процедуру розірвання трудового договору з виплатою належних працівнику коштів від підприємства.

Продовжимо перебіг подій цієї історії. Ображений працівник іде до суду з позовом на роботодавця щодо порушення його прав. І що ж суд? Суд стає на бік незаконно звільненого працівника. Приклад таких ситуацій ви можете знайти у рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2017 у справі № 361/3298/17 або у постанові ВС м. Києва від 09.02.2022 у справі № 153/1585/20 (ср. ).

Тож не нехтуйте двотижневим попередженням, щоб не мати зайвих проблем.