1 Далі за текстом — Закон № 280.
Загальна інформація про звітування
Аби відповісти на ці запитання, для початку пропонуємо розібратися, що ж таке звіт. Знову ж таки акцентуємо вашу увагу на те, що жоден нормативно-правовий акт не містить визначення цього поняття. Тож будемо виходити із загального уявлення про нього.
Звіт — це інформація (яка може бути і публічною) про свою роботу, виконання завдань, доручень за певний період.
І тут треба сказати про загальну мету звітування. Як правило, воно здійснюється з метою інформування, оцінки роботи, надання доручень і рекомендацій для майбутньої діяльності.
Отже, ми можемо визначити низку завдань, які ставляться перед звітуванням, — це:
| 1 | забезпечення прозорості, відкритості, демократичності системи місцевого самоврядування |
| 2 | забезпечення впливу громадськості на прийняття та виконання рішень у сфері місцевого самоврядування, залучення її представників до вирішення питань місцевого значення |
| 3 | сприяння громадському контролю за діяльністю депутатів, органів та посадових осіб місцевого самоврядування |
Тепер повернемося безпосередньо до питання звітування старост.
Староста як посадова особа місцевого самоврядування (більше того, посада якого є виборною) має піклуватися про те, щоб виборці, зокрема, та жителі того чи іншого села (селища) загалом, були обізнані з його діяльністю. Жителі повинні мати можливість оцінити таку діяльність та зробити висновки щодо рівня виконання ним наданих йому законом повноважень. Звітування, на нашу думку, і є тим інструментом, який забезпечує таке право жителів населених пунктів.
Щодо способу звітування
Якщо ви звернете увагу на ч. 3 ст. 541 Закону № 280, у ній чітко зазначається, що староста звітує про свою роботу перед жителями відповідного села, селища на відкритій зустрічі з громадянами. На жаль, ви не знайдете в жодному нормативно-правовому акті визначення «відкрита зустріч з громадянами», власне, як і просто «відкрита зустріч». Однак можна говорити про те, що це має бути публічний захід, який в ідеальному варіанті передбачає особисту зустріч старости та громадян, перед якими він звітує. Звітування в такий спосіб забезпечує можливість жителям села, селища поставити запитання старості та отримати відповідь на них. Хоча знову ж таки теоретично таке звітування з наданням можливості жителям ставити запитання можна було б організовувати шляхом проведення прямих ефірів на телеканалі, за допомогою онлайн-конференцій, інтернет-засобів зв’язку тощо. Але будемо реалістами: у теперішніх умовах застосовувати технології для цілей звітування буде складно (у багатьох старостинських округах, на жаль, поки що відсутній Інтернет). Таким чином, залишаються лише особисті зустрічі, для організації яких можна застосовувати процедуру, прийняту для проведення загальних зборів громадян.
До чого ми все це навели? А для того, щоб ви як старости не підходили до питання звітування формально. Ви маєте розуміти, що розміщення інформації про свою діяльність в друкованих засобах масової інформації, в інтернет-ресурсах тощо не є звітуванням старости.
Повідомлення про звітування
Звітування відбувається на відкритій зустрічі з громадянами. Отже, про час і місце проведення цієї зустрічі жителі мають бути завчасно повідомлені. Така інформація є публічною і не може бути обмеженою у доступі виходячи з положень ч. 1 ст. 1 та ст. 5 Закону України від 13.01.11 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»2. Відповідно до зазначених норм публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством.
2 Далі за текстом — Закон № 2939.
Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Залишається лише визначитися зі строками завчасного повідомлення. Як ми вже говорили, нормативно-правові акти не містять відповіді на це запитання. Тож перший висновок, який напрошується: староста на власний розсуд визначає строк завчасного повідомлення. Водночас необхідно розуміти, що строки завчасного повідомлення мають бути розумними (у тому сенсі, що жителі повинні мати час на ознайомлення з інформацією, про те, що відбудеться звітування старости, та спланувати свій час таким чином, аби мати змогу потрапити на відповідну відкриту зустріч). Більше того, якщо виходити з того, що таке звітування не має бути формальним, дату та час треба підбирати так, аби максимально забезпечити можливість громадян бути присутніми на зустрічі.
На практиці дуже часто можна зустріти, що старости про майбутнє своє звітування повідомляють за один місяць до самого заходу. На нашу думку, це завеликий строк, оскільки жителі населеного пункту можуть просто забути про нього.
Тут доречно пригадати положення Закону України від 11.07.02 р. № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад»3. Статтею 16 цього законодавчого акта регламентовано питання звітування депутатів місцевих рад. При цьому в ч. 4 зазначеної статті вказується, що депутат місцевої ради не пізніш як за сім днів повідомляє виборців про час і місце проведення звіту через місцеві засоби масової інформації або в інший спосіб.
3 Далі за текстом — Закон № 93.
На нашу думку, вказаний вище строк є оптимальним про повідомлення громадян про майбутнє звітування. Отже, такий же строк доцільно застосовувати і старостам.
Звітування в межах села, селища чи...
Тепер звернемо вашу увагу на так зване територіальне покриття, у межах якого має відбуватися звітування. У вже неодноразово згаданій нами ч. 3 ст. 541 Закону № 280 зазначається, що (процитуємо) «староста звітує про свою роботу перед жителями відповідного села, селища». У той же час ми з вами знаємо, що староста обирається жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного старостинського округу (ч. 2 ст. 141 Закону № 280).
Нагадаємо, що старостинський округ є частиною території об’єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». На цій території можуть бути розташовані один або декілька населених пунктів (сіл, селищ), крім адміністративного центру об’єднаної територіальної громади. Зазначена територія визначається сільською, селищною, міською радою з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту (населених пунктів) старостою.
Враховуючи означене вище, може виникнути думка, що звітувати можна було б і перед всіма жителями населених пунктів, які входять до складу старостинського округу. Але ж ні...
Законом не даремно уточнено, що староста звітує саме перед жителями села (селища), а не старостинського округу загалом. Тобто виходячи зі змісту ч. 3 ст. 541 Закону № 280 напрошується висновок, що звітування відбувається перед жителями кожного окремого населеного пункту, який входить до складу старостинського округу. Таким чином забезпечується доступність кожного жителя кожного окремого села (селища) взяти участь у звітуванні. Погодьтеся, жителям одного села незручно діставатися до іншого села аби послухати звіт старости. Тому староста має розуміти, що йому доведеться звітувати стільки разів, скільки населених пунктів у «його» старостинському окрузі.
Місце (приміщення) для звітування
Говорячи про звітування на відкритій зустрічі з жителями села, ми розуміємо, що ця зустріч має відбутися в певному місці (приміщенні). Тож плануючи звітування, староста має здійснити вибір такого місця (приміщення). Допомогти йому в цьому можуть органи місцевого самоврядування: староста не залишається один на один з вирішенням цього питання. Крім того, староста має розуміти, що таке місце (приміщення) має бути зручним та пристосованим для тієї кількості жителів, яка потенційно може з’явитися на звітування. Знову ж таки слід мати на увазі, які завдання та мета ставляться перед звітуванням (ми про них говорили вище). Це доповісти жителям про свою роботу та надати можливість їм оцінити її, поставити запитання старості та отримати на них відповідь. Отже, передбачається, що староста має бути почутий кожним жителем, тому, можливо, старості знадобляться технічні засоби (той же мікрофон). Попіклуватися про це необхідно заздалегідь.
Періодичність звітування
Як часто староста має звітувати? Відповідь на це запитання, власне, містить ч. 3 ст. 541 Закону № 280. У ній зазначається, що староста звітує не рідше одного разу на рік. Як розумієте, зі змісту цієї норми випливає, що звітування може відбуватися і частіше (це так точно не заборонено). У цій ситуації староста самостійно може обирати, скільки разів на рік він готовий зустрітися з жителями того чи іншого села (якщо, звісно, кількість звітувань не передбачена в локальному документі, прийнятому радою: є вже й така практика). На такий вибір можуть впливати й об’єктивні чинники, наприклад, якщо жителі села скаржаться на те, що не володіють інформацією про роботу старости щодо прийнятих рішень, в яких бере участь староста, зокрема, як член виконавчого комітету тощо. Тоді рекомендуємо розглянути варіант більш частих звітувань або передбачити іншу можливість інформування жителів про свою роботу. При цьому пам’ятаємо про обов’язковість звітування не рідше одного разу на рік.
Щодо форми звітування
Тепер щодо форми звітування. Якою вона має бути: у письмовій формі чи достатньо усного звітування? Знову ж таки ні Закон № 280, ні жоден інший нормативно-правовий акт не містить відповіді на це запитання. На нашу думку, звіт має бути підготовлено та надано в письмовій формі. Зараз обґрунтуємо свою позицію.
Підготовка звіту в письмовій формі обумовлюється практичністю дотримання старостою положень Закону № 2939 (ср. ). Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13, п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, — стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків.
Нагадаємо, що староста може бути уповноважений на вчинення нотаріальних дій, з питань, віднесених законом до відання органів місцевого самоврядування, а також здійснення державної реєстрації актів цивільного стану. Такі можливості закріплені в пп. 5 п. б) ч. 1 ст. 38 Закону № 280.
Це є делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом. Тобто старосту можна віднести до розпорядника інформації щонайменше в частині вчинення ним нотаріальних дій та державної реєстрації актів цивільного стану (звісно, якщо його на такі дії було уповноважено відповідним рішенням сесії ради).
Забігаючи наперед, зазначимо, що староста, звітуючи про свою діяльність, у тому числі мав би передбачити у своєму звіті й подання інформації про вчинені ним нотаріальні дії та державну реєстрацію актів цивільного стану. Тут староста повинен говорити лише про кількість учинених ним дій, а не про їх зміст та осіб, щодо яких вони були вчинені.
Таким чином, можна говорити про те, що такий звіт прирівнюється до публічної інформації, яка створюється її розпорядником. Отже, у цьому випадку мають бути дотримані вимоги Закону № 2939, що передусім полягає у формуванні звіту у письмовій формі та забезпеченні його оприлюднення відповідно до приписів ст. 5 зазначеного Закону.
Крім того, згідно з положеннями ст. 19 та 20 Закону № 2939 громадянину надається можливість звернутися до розпорядника (у нашому випадку старости) із запитом на інформацію, що міститься у звіті старости або для отримання всього звіту. Староста зобов’язаний надати відповідь на цей запит не пізніше п’яти робочих днів з дня його отримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
У свою чергу, ч. 2 цієї ж статті передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Крім іншого, ч. 3 ст. 19 Закону № 2939 визначено, що запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Частиною 5 вказаної статті визначено вимоги до змісту запиту. Він має містити:
1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Тут хочеться додати декілька тез на користь письмового звітування. Варто його оформлювати саме в такій формі і варто його оприлюднювати знову ж таки враховуючи статус старости як виборної посади. Погодьтеся, що не всі жителі, як правило, можуть потрапити на відкриту зустріч (з різних причин) зі старостою та заслухати його звіт. Таким чином, забезпечивши складення звіту у письмовій формі та його оприлюднення, ви надаєте можливість усім, хто бажає, ознайомитися з ним в будь-який зручний для них час. Крім іншого, ви убезпечуєте себе від викривлення будь-якою особою інформації, яка буде донесена вами на відкритій зустрічі під час звітування.
Щодо змісту звіту
На жаль, Закон № 280 не встановлює вимоги до змісту звіту старости. Проте про нього можна скласти уяву, беручи до уваги статус старости та його повноваження. Говорячи про статус, ми пам’ятаємо, що староста є одночасно виборною посадою та членом виконавчого комітету. Таким чином, розуміємо, що звіт старости повинен містити відомості про його діяльність як виборної посадової особи, наділеної повноваженнями, зазначеними в ст. 541 Закону № 280, а також про його роботу як члена виконавчого комітету. Також, про що ми зазначали вище, якщо старосту уповноважено на вчинення тих же нотаріальних дій, здійснення державної реєстрації актів цивільного стану, про це також доречно згадати у звіті. Крім іншого, часто старост уповноважують на складення протоколів про адміністративні правопорушення, а також призначають відповідальними за виконанням громадських робіт: ця інформація також має віднайти своє відображення у звіті. Кількість здійснених прийомів громадян; отриманих звернень громадян, наданих на них відповідей; отриманих доручень голови ради тощо. Все це рекомендуємо включати у звіт. Так, звіт буде немалий, але, повірте, зайвою така інформація не буде і ось чому. Жителі (ваші виборці) мають розуміти, який обсяг робіт здійснює староста, якими питаннями він опікується, інакше «скупий» звіт дасть привід, аби в певної частини жителів склалося враження, що староста байдикує. Убезпечуйте себе від цього. Рекомендуємо також свій звіт складати таким чином, щоб він не був «сухим», інакше вам важко буде втримувати увагу жителів.
Наостанок...
Підсумуємо все те, про що зазначили вище. Отже, звітування старости відбувається в декілька етапів:
— оприлюднення інформації про звітування (із зазначенням дати та місця);
— проведення відкритої(-их) зустрічі(-ей) з членами територіальної громади;
— письмовий звіт старости має бути оприлюднений (це може бути офіційний веб-портал ради в мережі Інтернет, офіційні друковані видання ради (за наявності), стенди тощо з метою ознайомлення з нею якомога більшої кількості членів територіальної громади).
Витрати, пов’язані з проведенням звітування старости перед членами територіальної громади, можна передбачити в місцевому бюджеті в межах видатків, затверджених на ці цілі.
У наступних номерах нашого видання ми розглянемо, яким чином староста інформує раду про свою роботу.
