Загальні поняття
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України1 прогулом визнається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
1 Далі за текстом — КЗпП.
Прогул є дисциплінарним проступком, за який передбачена відповідальність у вигляді догани або звільнення.
Увага! Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданими у п. 24 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»2, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин; відсутність працівника без поважних причин — самовільне без дозволу адміністрації використання днів відгулу, відпустки, перебування у медвитверезнику, залишення роботи протягом терміну, який працівник був зобов’язаний відпрацювати після закінчення ВНЗ тощо.
2 Далі за текстом — постанова Пленуму № 9.
Для того, щоб звільнення за прогул було законним, необхідно дотримуватись відповідної процедури, а саме:
| 1 | ретельно перевірити причини відсутності працівника на роботі |
| 2 | зафіксувати факт відсутності працівника на роботі |
| 3 | отримати пояснення працівника про причину відсутності |
| 4 | передати на розгляд комітету профспілки подання керівника установи, підприємства про надання згоди на звільнення працівника за прогул з матеріалами перевірки (подання власника або уповноваженого ним органу розглядається у присутності працівника, його представника; за його відсутності лише у разі наявності його письмової заяви або повторної неявки) |
| 5 | після отримання дозволу профспілки на звільнення видати наказ про звільнення працівника |
| 6 | ознайомити працівника з наказом під підпис |
Відповідно до ст. 431 КЗпП звільнення без згоди профспілкового комітету допускається у випадках:
| 1 | ліквідації підприємства, установи, організації |
| 2 | незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу |
| 3 | звільнення з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством |
| 4 | поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу |
| 5 | звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації |
| 6 | звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації |
| 7 | звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які |
| обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян | |
| 8 | звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу |
| 9 | призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду |
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Крім того, при прийнятті рішення про звільнення необхідно з’ясувати:
— в чому конкретно проявилось порушення;
— чи може воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП, п. 1 ст. 41 КЗпП;
— чи будуть додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 1471, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (пункти 22, 24 постанови Пленуму № 9).
Увага! Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, в нашому випадку — прогулу.
Специфіка звільнення старости
Як бачимо, процедура звільнення працівників за прогул урегульована КЗпП та судовою практикою, але відносно посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, старости, все інакше.
Так, ст. 19 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»3 встановлено, що особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
3 Далі за текстом — Закон № 2493.
На теперішній час законодавчо такого особливого порядку не визначено.
Законодавством про місцеве самоврядування особливих видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до посадових осіб органів місцевого самоврядування, не передбачено.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону № 2493 на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Отже, до посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема старост, можуть застосовуватись лише загальні дисциплінарні стягнення, передбачені ст. 147 КЗпП.
При цьому відповідно до ст. 1471 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.
Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 141 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»4 староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування і обирається жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного старостинського округу, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.
4 Далі за текстом — Закон № 280.
Безумовно, органом, який у розумінні ст. 1471 КЗпП має застосовувати відносно старости дисциплінарне стягнення, населення (територіальна громада села, селища, міста) не є, а сільська, селищна, міська рада, як суб’єкт права, повноваженнями щодо звільнення посадових осіб місцевого самоврядування не наділена.
Тож звільнити старосту в буквальному розумінні з підстав, передбачених ч. 4 ст. 40 КЗпП, не вдасться.
Незважаючи на правову невизначеність у суб’єктах та процедурі, неможливість застосування до старости звільнення за прогули, не означає, що він уникне відповідальності за невиконання покладених на нього повноважень.
Так, ст. 791 Закону № 280 передбачає підстави для дострокового припинення повноважень старости, якими можуть бути:
| 1 | його звернення з особистою заявою до сільської, селищної, міської ради про складення ним повноважень старости |
| 2 | припинення громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України |
| 3 | набуття громадянства іншої держави |
| 4 | набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього |
| 5 | набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією, яким накладено стягнення у вигляді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов’язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування |
| 6 | набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим |
| 7 | його смерті |
| 8 | відкликання з посади за народною ініціативою |
Повноваження старости можуть бути достроково припинені за рішенням сільської, селищної, міської ради, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. Рішення про дострокове припинення повноважень старости рада приймає таємним або відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу ради.
Повноваження старости можуть бути достроково припинені також у випадку, передбаченому Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».
Староста може бути відкликаний з посади за народною ініціативою в порядку, визначеному Законом України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад», з особливостями, передбаченими частинами 4 і 5 цієї статті, не раніше як через рік з моменту набуття ним повноважень.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП припинення повноважень посадових осіб є підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Отже, у випадках, передбачених законом, старосту можливо «притягнути до відповідальності» виключно шляхом дострокового припинення його повноважень рішенням сільської, селищної, міської ради.
Як відомо, окрім старост, свою діяльність у деяких ОТГ здійснюють в. о. старост, посада яких не є виборною.
Нагадаємо: ч. 3 розд. IV «Прикінцеві положення» Закону України від 05.02.2015 № 157-VIII «Про добровільне об’єднання територіальних громад» визначено, що у селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися, обов’язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об’єднання.
Як уже склалося на практиці, на таких осіб покладаються обов’язки старост на першій сесії ради вже об’єднаної територіальної громади.
Аналізуючи норми трудового та спеціального законодавства у сфері місцевого самоврядування щодо загальних підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності (ст. 1471 КЗпП, ст. 7 Закону № 2493), доходимо висновку, що органом, уповноваженим застосовувати заходи дисциплінарного впливу відносно в. о. старости, є відповідна рада як орган, який призначив його на посаду.
Питання про звільнення в. о. старости за прогули розглядається на засіданні відповідної ради та оформлюється рішення ради.
