Правові аспекти
По суті, відкликання з відпустки — це пропозиція роботодавця та згода на цю пропозицію вийти на роботу до закінчення щорічної відпустки працівника.
Стаття 79 Кодексу законів про працю України1 та ст. 12 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»2 передбачають, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством.
1 Далі за текстом — КЗпП.
2 Далі за текстом — Закон № 504.
Як бачимо, відкликати працівника можливо:
| 1 | тільки з щорічної відпустки |
| 2 | за його згодою |
| 3 | лише з підстав, передбачених законом |
У разі якщо працівник погоджується вийти на роботу, то, як передбачено ч. 2 ст. 12 Закону № 504, невикористана частина щорічної відпустки повинна бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Відкликання з відпустки в обов’язковому порядку повинно бути оформлено документально.
Процедура відкликання включає такі етапи:
| 1 | узгодження питання про відкликання з працівником шляхом направлення пропозиції (усно, за допомогою засобів зв’язку або письмово із направленням повідомлення) |
| 2 | отримання письмової заяви працівника про згоду на відкликання з відпустки із зазначенням дати, з якої працівник згоден достроково вийти на роботу |
| 3 | видання відповідного розпорядчого документа про відкликання працівника з відпустки/ознайомлення з його змістом працівника |
| 4 | відображення відкликання в кадрових документах (внесення змін до графіка відпусток, відміток до табеля обліку робочого часу) |
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України від 07.07.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено: «на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом», що означає поширення цього припису й на старосту.
Законодавство, що регулює діяльність посадових осіб місцевого самоврядування заборон щодо відкликання з відпустки посадових осіб, зокрема старост, не містить.
Виходячи з наступного, можна зробити висновок, що відкликання старости з відпустки є можливим, але на загальних підставах:
| 1 | за його згодою |
| 2 | у надзвичайних ситуаціях (стихійне лихо, виробнича аварія, запобігання нещасним випадкам простою, загибелі або псуванню майна) |
З огляду на те, що посада старости є виборною, постає запитання, хто ж саме має відкликати старосту з відпустки:
| 1 | сільська, селищна, міська рада |
| або | |
| 2 | безпосередньо голова відповідної ради |
Відповідь на це запитання міститься у ч. 2 ст. 541 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»3, яка передбачає, що староста є відповідальним перед жителями та сільською, селищною, міською радою.
3 Далі за текстом — Закон № 280.
Тож, з урахуванням наведеного, на моє власне переконання, правильним буде оформлення відкликання старости з відпустки рішенням відповідної ради.
Пам’ятаймо! Порушення трудових прав старости внаслідок неправомірного (без письмової згоди працівника або/та за відсутності надзвичайних обставин) відкликання з щорічної відпустки є недопустимим і може призвести до негативних наслідків (притягнення винних до відповідальності або звернення до суду за захистом трудових прав).
