Про особливості статусу в. о. старости
Що ми маємо на увазі під особливостями? А те, що хоча в. о. старости і не обирається відповідно до вимог Закону України від 14.07.2015 № 595-VIII «Про місцеві вибори», він також набуває свого статусу за певних умов, які передбачені Законом України від 05.02.2015 № 157-VIII «Про добровільне об’єднання територіальних громад»1.
1 Далі за текстом — Закон № 157.
Нагадаємо: п. 3 розд. IV «Прикінцеві положення» Закону № 157 визначено, що у селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися, обов’язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об’єднання. Зрозуміло, що за певних умов, про які вже неодноразово говорилося, покласти виконання обов’язків старости можна і на секретаря ради. Ну власне і все — третього варіанта Закон № 157 не передбачає. Отже, якщо на час покладання обов’язків старости, наприклад, той же сільський голова відмовився від такої пропозиції, не уявляється можливим здійснити відповідне «покладання» на іншу особу. Все просто — отримуємо у «спадок» населені пункти (територію), в яких не буде особи, яка повноцінно зможе здійснювати обов’язки старости. Власне, така ж ситуація очікується і в тому випадку, якщо все ж таки на сільського голову ради, яка ввійшла до складу об’єднаної територіальної громади, було покладено виконання обов’язків старости, а потім він звільнився.
Пам’ятаємо: якщо особа, на яку було покладено виконання обов’язків старост до перших виборів, звільняється з посади з будь-яких підстав, населені пункти, на які поширювалася його компетенція, залишаться без виконуючого обов’язки старости до проведення перших виборів старост. Але не у всіх випадках, про що буде зазначатися далі.
Увага! Якщо виникне ситуація, що ваш колега (в. о. старости) звільнився, на вас (знову ж таки як на в. о. старости) не може бути покладено виконання його обов’язків.
Чомусь це, на наш погляд, просте правило постійно намагаються порушити. Звісно, ми розуміємо бажання багатьох представників органів місцевого самоврядування врятувати ситуацію, яка склалася, і забезпечити максимальну присутність у населених пунктах, які залишилися без в. о. старости, посадової особи, яка б тимчасово здійснювала відповідні повноваження старости. Але ж ми маємо пам’ятати про декілька моментів:
1. Законодавець, на наш погляд, недаремно ввів «обмеження» щодо кола суб’єктів, на яких може бути покладено виконання обов’язків старости. Виглядає цілком логічним, якщо на території, мешканці якої свого часу обирали сільського голову, мають після об’єднання територіальної громади «обслуговуватися» тією ж особою. Вони її знають, довіряють, крім іншого, саме ця особа (колишній сільський голова) добре знає свою територію та її мешканців.
2. Якщо ми знову ж таки проаналізуємо повноваження, якими відповідно до ст. 541 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2 наділено старосту (а в нашому випадку в. о. старости), то неважко буде зрозуміти, що найкраще їх може здійснювати колишній сільський голова, а не особа «зі сторони». Знову ж таки свою позицію підкріплюємо тим, що, будучи свого часу в статусі сільського голови, така особа, отримуючи статус в. о. старости, вправно буде виконувати відповідні обов’язки, оскільки здійснювала раніше значно більший обсяг повноважень, тільки голови.
2 Далі за текстом — Закон № 280.
Про «заміщення»
На наш погляд, є два законних варіанти:
Варіант 1. Порівняно тривалий у часі для його впровадження й витратний. Йдеться про призначення перших виборів старости. Мало хто любить цей варіант, бо він вимагає зайвих рухів та коштів. Тим не менш він має право на життя. І тут вже представники органів місцевого самоврядування самостійно мають визначитися: доречно це робити чи ні, особливо, якщо враховувати, що у 2020-му будуть відбуватися чергові місцеві вибори.
Знову ж таки необхідно вказати на один нюанс.
03.04.2018 Верховною Радою було прийнято Закон України № 2379-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо добровільного приєднання територіальних громад сіл, селищ до територіальних громад міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення»3.
3 Далі за текстом — Закон № 2379.
Слід зазначити, що Закон № 2379 було прийнято, аби надати можливість сільським та селищним радам приєднуватися до міст обласного значення. З цією метою на територіальні громади міст обласного значення було поширено порядок приєднання до спроможних об’єднаних територіальних громад інших територіальних громад без проведення перших виборів до міської ради. Для цього Законом № 2379 територіальні громади міст обласного значення було прирівняно до спроможних об’єднаних територіальних громад.
Відповідні зміни було внесено до Закону № 157.
У редакції, яка чинна сьогодні, абз. 2 ст. 83 Закону № 157 передбачає, що повноваження сільської, селищної ради, її виконавчого комітету та сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до міської об’єднаної територіальної громади, припиняються з дня набрання чинності рішенням сільської, селищної ради та рішенням міської ради об’єднаної територіальної громади про добровільне приєднання до об’єднаної територіальної громади. З моменту припинення повноважень сільської, селищної ради повноваження міської ради поширюються на територію територіальної громади, що приєдналася до міської об’єднаної територіальної громади.
Тобто момент, коли необхідно буде покласти обов’язки старости на колишнього сільського чи селищного голову, настає значно раніше, ніж за загальними правилами об’єднання.
І ось тут найцікавіше. Якщо станеться так, що колишній сільський (селищний) голова відмовиться від нового статусу, призначити перші вибори старости не можна.
Такий висновок напрошується зі змісту абз. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 157, що наводиться нижче.
Сільський, селищний голова територіальної громади, що приєдналася до об’єднаної територіальної громади, виконує обов’язки старости відповідно до закону на період повноважень ради об’єднаної територіальної громади поточного скликання.
Варіант 2. Якщо вже населені пункти залишилися без в. о. старости, а покласти обов’язки старости на іншу особу не можна (не передбачено законодавством), доцільним є максимально «перерозподілити» такі обов’язки між іншими посадовими особами органів місцевого самоврядування. Такий перерозподіл є суто індивідуальним у межах кожної ради та має вирішуватися комплексно. При цьому необхідно враховувати:
— віддаленість сіл та селищ, які залишилися без в. о. старости, від адміністративного центру громади, що є важливим для того, аби зрозуміти, чи зможуть мешканці діставатися до нього з метою вирішення того чи іншого питання;
— проаналізувати, які обов’язки здійснював в. о. старости та які були найбільш затребувані мешканцями послуги;
— визначитися з посадовими особами, які зможуть здійснювати додаткові обов’язки, які будуть направлені, на задоволення послуг та потреб населення, та надати їм їх, але з дотриманням норм трудового законодавства щонайменше.
Крім іншого, представники органів місцевого самоврядування мають пам’ятати, що ніхто не скасовував можливості здійснення виїзних прийомів у населених пунктах, зустрічі депутатів з виборцями тощо.
Власне, це наші рекомендації, а вирішувати мають самі ради. Вам, як старостам, в. о. старост, ми доносимо ту чи іншу інформацію, аби ви розуміли, що є різні варіанти вирішення тієї чи іншої проблеми. Водночас необхідно завжди пам’ятати, що результат, якого ми хочемо досягти шляхом вирішення питання, має максимально відповідати нормам чинного законодавства.
