1 Далі за текстом — Закон № 5203.
Спочатку про Закон № 5203
Одразу зазначимо, що Закон № 5203 визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.
Далі наведемо терміни, які містяться в цьому законодавчому акті. Їх необхідно розглянути, щоб наші читачі зрозуміли, що ж таки є адміністративною послугою. Отже:
адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону;
суб’єкт звернення — фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг;
суб’єкт надання адміністративної послуги — орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Якщо проаналізувати наведені вище терміни, то можна вивести основні ознаки адміністративної послуги:
| перша | Адміністративна послуга надається за заявою фізичної або юридичної особи. Примітка. Тобто дії суб’єкта надання адміністративної послуги мають місце лише тоді, коли є ініціатива особи, яка потребує такої послуги (виражається така ініціатива, як правило, у формі заяви). Нагадаємо, що заява — це вид звернення особи, що містить прохання (вимогу) про вчинення певних дій та/або прийняття рішень тим, кому адресовано звернення. Таким чином, якщо, наприклад, староста, здійснюючи таке повноваження, як сприяння утворенню та діяльності органу самоорганізації населення, проводить роз’яснювальну роботу серед мешканців, це не є адміністративною послугою |
| друга | Заява фізичної чи юридичної особи має призвести до виникнення певного результату, спрямованого на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків особи. Примітка. Як правило, під таким результатом може розумітися: 1. Індивідуальний акт — акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк, що ухвалюється щодо конкретної особи і породжує, змінює або припиняє права та/або обов’язки особи (п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України2); 2. Адміністративний договір — спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: — замість видання індивідуального акта; — для врегулювання питань надання адміністративних послуг (п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС). На перший погляд здається складним для розуміння, що ж мається на увазі під результатом, спрямованим на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків особи. Більше того, чому такий результат досягається шляхом або прийняття індивідуального акта, або укладення адміністративного договору. Пояснимо на прикладах. Наприклад, особа бажає отримати безоплатно земельну ділянку у власність. Для цього вона відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України подає клопотання до органу місцевого самоврядування, яке розглядається таким органом і за результатами розгляду якого приймається відповідне рішення — надати земельну ділянку у власність (опустимо деякі проміжні процедури). Власне, у цьому прикладі йдеться про прийняття індивідуального акта. Результатом його прийняття буде набуття громадянином нових прав та обов’язків, які випливають з отримання земельної ділянки у власність. Увага! Рішення може оформлятися у вигляді певного документа (наприклад, свідоцтво про реєстрацію шлюбу, ліцензія на певний вид господарської діяльності) або мати характер реєстраційної дії (реєстрація місця проживання тощо). Що стосується адміністративного договору. Тут важко навести приклад, оскільки взагалі ця категорія договорів вимагає врегулювання. Однозначно можна сказати, що такі договори можуть укладатися між суб’єктом владних повноважень та іншим суб’єктом, а предмет такого договору має бути орієнтований не на задоволення особистих потреб, а на задоволення публічних потреб (багато хто з фахівців як приклад адміністративного договору наводять договір перевезення пасажирів) |
| третя | Адміністративна послуга є результатом здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг. Примітка. Законодавець визначив коло суб’єктів, які надають адміністративні послуги (перелічені в п. 3. ст. 1 Закону № 5203), а також окреслив, що адміністративна послуга є результатом здійснення саме владних повноважень. Тобто ті адміністративні послуги, які надаються в тому числі органами місцевого самоврядування, мають надаватися в межах повноважень таких органів. А такі повноваження, як розумієте, визначені тим чи іншим нормативно-правовим актом. Наприклад, повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад (як суб’єкта надання адміністративної послуги) щодо здійснення реєстрації місця проживання, передбачені Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Крім того, ці ж владні повноваження (хоча й опосередковано) закріплено і в Законі України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»3 |
| четверта | Адміністративна послуга надається відповідно до закону. Примітка. Ця ознака тісно пов’язана з попередньою. Йдеться про те, що конкретне повноваження з надання адміністративних послуг має бути закріплене лише законом. Хоча у сфері адміністративних послуг, які надаються саме органами місцевого самоврядування, трапляється чимало винятків, коли певна адміністративна послуга (власне, як і процедура її надання) визначається локальним актом. Наприклад, присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна |
2 Далі за текстом — КАС.
3 Далі за текстом — Закон № 280.
Для чого ми так детально все описували? Щоб максимально донести інформацію про те, що ж є адміністративною послугою, так би мовити, «в чистому вигляді». У спрощеному варіанті можна говорити про те, що адміністративна послуга:
а) надається за заявою особи;
б) надається суб’єктом надання адміністративної послуги в межах владних повноважень;
в) передбачається на законодавчому рівні (за певними винятками);
г) має призвести до певного результату, а саме набуття, зміни чи припинення прав та/або обов’язків особи, яка звернулася за її отриманням.
Виходячи з означеного вище, на нашу ж, звісно, думку, небагато можна перелічити саме адміністративних послуг, які надаються старостами як суб’єктами надання адміністративних послуг. Як приклад, можна навести таку адміністративну послугу, як здійснення державної реєстрації актів цивільного стану. Хоча, знову ж таки, процедура уповноваження старости на вчинення цих дій має певні особливості. У цьому контексті нагадаємо, що Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»4 визначає як суб’єктів надання вказаної адміністративної послуги виконавчі органи сільської, селищної, міської (крім міста обласного значення) ради.
4 Далі за текстом — Закон № 2398.
Йдемо далі. Слід зазначити, що часто під адміністративною послугою мають на увазі інші послуги, які надаються органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами. Йдеться про надання довідок різного формату (які в тому числі надаються старостами), консультацій тощо.
І ось тут необхідно вказати на те, що той же Закон № 5203 передбачає можливість надання не лише адміністративних послуг, а й інших, які не є адміністративними за своєю суттю.
Так, зокрема, ч. 3 ст. 3 цього законодавчого акта визначено, що до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Тож ті довідки, які надаються, як правило, старостами, не належать до адміністративних послуг, а є послугами, які прирівнюються до них. Такий висновок напрошується як зі змісту ч. 3 ст. 3 Закону № 5203, так і з буквального тлумачення терміна «адміністративні послуги». Додатковим підтвердженням того, що надання тих же довідок не є адміністративною послугою, є відсутність результату, а саме набуття, зміни чи припинення прав та обов’язків особи, яка звернулася за її отриманням.
Староста та послуги
Тож говорячи про роль старости в сфері надання послуг, можна сказати про те, що староста в окремих випадках може бути суб’єктом надання як адміністративних, так й інших послуг.
При цьому якщо ми звернемо увагу на ст. 541 Закону № 280, то побачимо, що той перелік повноважень старости, який у ній наведений, прямо не передбачає ні надання ним адміністративних послуг, ні надання інших послуг.
Знову ж таки, повертаючись до практики, яка склалася станом на сьогодні, можна говорити про те, що весь спектр додаткових обов’язків, завдань та повноважень для старост запроваджується або в Положенні про старосту, або рішеннями сесій місцевих рад.
Окремо слід сказати про роль старости у сфері надання адміністративних послуг у тому випадку, коли на території об’єднаної територіальної громади створено Центр надання адміністративних послуг5 і визначено перелік адміністративних послуг, які надаються через такий ЦНАП.
5 Далі за текстом — ЦНАП.
Нагадаємо: Закон № 5203 регламентує, що перелік адміністративних послуг, які надаються через ЦНАП, визначається органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг.
Крім того, ч. 8 ст. 12 цього законодавчого акта визначено, що суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб’єктам звернень оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг), якщо такі послуги надаються через ЦНАП, крім випадків подання заяв через Єдиний державний портал адміністративних послуг.
Отже, якщо враховувати, наприклад, що староста є суб’єктом надання такої адміністративної послуги, як державна реєстрація народження фізичної особи, яку згодом було включено до переліку адміністративних послуг, які надаються через ЦНАП, то ми поставили б під сумнів можливість для старости продовжувати надавати таку послугу.
Знову ж таки ми розуміємо, що ЦНАП, як правило, розташований в адміністративному центрі, отже, не всім мешканцям громади зручно до нього дістатися, аби отримати ту чи іншу послугу. На такий випадок законодавець передбачив можливість створення віддаленого місця для роботи адміністратора ЦНАП, який може працювати за таким місцем за певним графіком, про який буде повідомлено мешканців населеного пункту. Староста в цій ситуації не задіюється до процесу надання адміністративної послуги. Його роль буде полягати в проведені такої собі інформаційної кампанії серед населення про графік роботи адміністратора та про послуги, які громадяни можуть отримати саме у віддаленому місці для роботи адміністратора.
Наостанок...
Отже, щоб відповісти на запитання, чи може староста надавати адміністративні послуги в межах старостинського округу, спочатку необхідно визначитися, а що ви маєте на увазі під адміністративною послугою. Як бачите, не кожна послуга є адміністративною. Водночас наголосимо: староста може надавати як адміністративні, так й інші послуги, якщо його на це буде уповноважено.
