Проводимо роботу з населенням: спалювання сміття та відповідальність

В обраному У обране
Друк
Мороз Оксана, юрист-аналітик "Видавничого будинку "Фактор"
Радник старости Вересень, 2019/№ 3
У кожному помешканні утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет та журналів, порожніх банок, пляшок, харчових відходів, упаковок, закінчуючи непотрібним посудом, зношеним одягом та побутовою чи офісною технікою. Кожного дня ми змушені стикатися з відходами: вдома, на вулиці, біля торгових точок. Всюди нас оточують папірці, обгортки з пластика, скло, целофан тощо. Багато мешканців населених пунктів, а особливо сіл, вирішує цю проблему дуже просто — мешканці спалюють побутове сміття. А це, у свою чергу, призводить до утворення небезпечних відходів. Адже, по-перше, при спалюванні втрачаються корисні компоненти сміття, які можуть бути утилізовані, а по-друге, відбувається забруднення довкілля токсичними речовинами, що становлять значну небезпеку для здоров’я людей. Існують інші, більш сучасні шляхи поводження з побутовими відходами, тож потрібно переглянути свою політику у цій галузі.

Про головне

Одразу зазначимо, що рівень шкоди від спалювання побутових відходів залежить від їх складу. Спектр токсичних шкідливих для людського організму речовин, які виділяються при цьому, надзвичайно широкий.

Світовий досвід свідчить, що безпечних сміттєспалювальних технологій не існує. Жодні санітарно-захисні зони не зможуть захистити людей від масштабних токсичних викидів. Такий спосіб поводження з відходами завдає шкоди навколишньому середовищу і є економічно витратним. Весь світ прагне зменшувати кількість відходів, які постійно утворюються, якомога більше переробляти їх і вже на стадії розробки нових товарів знати шляхи їх утилізації. До того ж ні в одній соціально і економічно розвиненій країні не ведеться спалювання «непідготовлених» відходів.

Ще одним болючим питанням залишається спалювання листя і сухої трави. Восени прийнято спалювати опале листя, навесні — торішню траву. Проблема полягає в тому, що з листям, як правило, горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери хімічними речовинами з токсичним (небезпечним) впливом.

Спалювання пластикового сміття надзвичайно шкідливе як для навколишнього середовища, так і для здоров’я людини. У продуктах горіння містяться дуже небезпечні речовини. Відомі випадки отруєння шкідливими речовинами, що виділяються при спалюванні пластикового сміття. Серед них дуже сильна отрута, створена людиною, — діоксин, який може накопичуватись в організмі людини, повільно отруюючи та вбиваючи.

Спалювання пластикового сміття принесе більшої шкоди, ніж навіть просто залишений, викинутий чи розплавлений пластик. Відмовитися від використання такої тари на сьогодні поки що не вдається. Люди використовують одноразовий посуд усюди. При цьому ніхто не замислюється про шкоду, яку він несе. Діоксин через повітря всмоктується в землю, продукти та добре розчиняється в жирах. І знову потрапляє до організму людини.

Отже, пластикову тару, пластикові квіти та вінки необхідно вивозити на сміттєзвалища і в жодному разі не спалювати.

Ще одним джерелом ризику є старі дерев’яні споруди. Для захисту від гниття деревини широко використовували спеціальний консервант. Уламки споруд можуть бути пофарбовані фарбою, що містить свинець, причому чим старіше фарбування, тим більше в ньому свинцю. При горінні таких фарб сполуки свинцю потрапляють у повітря і проникають в організм через легені.

Бачимо, що спалювання будь-якого сміття надзвичайно негативно впливає на здоров’я людини. Тому потрібно намагатись на місцях протистояти такій «шкідливій» звичці людини, як спалювання побутових відходів. Особливо у селах, де люди навіть не замислюються про шкоду, яку вони завдають як довкіллю, так і собі.

Далі поговоримо про законодавче регулювання відповідних дій та повноваження старости в цьому напрямку.

Про правове регулювання

В Україні низкою чинних законодавчо-нормативних актів прямо або опосередковано заборонено спалювання побутових відходів. Наприклад, ст. 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Аналогічна ж норма міститься в ст. 9 Законі України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища».

Більше того, ст. 12 Закону передбачає обов’язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища. Отже, громадяни мають:

1

берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища

2

здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів

3

не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів

4

вносити штрафи за екологічні правопорушення

5

компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище

Крім того, ч. 2 ст. 16 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» вказує, що господарська чи інші види діяльності, пов’язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 14 ст. 351 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи» термічне оброблення (спалювання) побутових відходів дозволяється лише на спеціально призначених для цього підприємствах чи об’єктах.

Більше того, частина п’ятнадцята цієї ж статті визначає, що спалювання побутових відходів дозволяється лише на енергетичні цілі з метою одержання теплової та/або електричної енергії.

Відповідно до п. 2.5 наказу Міністерства охорони здоров’я від 17.03.2011 № 145 «Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць» забороняється спалювати побутові відходи на об’єктах благоустрою та на об’єктах поводження з відходами, не призначених для цього.

Присадибна ділянка — це ділянка землі, що передається у власність громадян для обслуговування житлового будинку, зазначається у наказі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 10.04.2006 № 105, і спалювання на ній побутових відходів не допускається.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 13 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»1 до об’єктів у сфері благоустрою населених пунктів належать і прибудинкові території.

1 Далі за текстом — Закон № 2807.

Відповідно до ст. 26 Закону № 2807 благоустрій присадибної ділянки проводиться її власником або користувачем цієї ділянки.

Відповідно до ст. 27 Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» санітарно-епідемічне благополуччя територій і населених пунктів забезпечується системою державних стимулів та регуляторів, спрямованих на суворе дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, комплексом спеціальних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних заходів та організацією державного санітарного нагляду.

В Україні встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до:

1

планування і забудови населених пунктів

2

будівництва і експлуатації промислових та інших об’єктів

3

очистки і знешкодження промислових та комунально-побутових викидів

4

утримання та використання жилих, виробничих і службових приміщень та територій, на яких вони розташовані

5

організації харчування і водопостачання населення

6

виробництва, застосування, зберігання, транспортування та захоронення радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин

7

утримання і забою свійських та диких тварин, а також до іншої діяльності, що може загрожувати санітарно-епідемічному благополуччю територій і населених пунктів

Відповідно до п. 4.1 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від 19.06.1996 № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів»2 сільська/селищна/міська рада повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням:

2 Далі за текстом — Правила.

— нормативного забезпечення повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення;

— додержання нормативних показників густоти населення на території житлових кварталів та районів;

— якості навколишнього середовища та мікроклімату;

— вимог до організації та благоустрою присадибних територій;

— транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до діючих будівельних норм та правил;

— вимог цих Правил.

Відповідно до п. 8.25 Правил способи знешкодження побутових відходів потрібно приймати залежно від розмірів населеного пункту:

для найкрупніших і крупних міст рекомендуються промислові способи їх знешкодження (сміттєспалювальні і сміттєпереробні заводи);

для середніх і малих міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів (і у разі неможливості промислового знешкодження в перших двох категоріях міст) необхідне обладнання впорядкованих полігонів твердих побутових відходів;

в сільських населених пунктах при відсутності громадського центру і багатоповерхової забудови знешкодження побутових відходів здійснюється шляхом компостування на індивідуальних садибах.

Компостування — це переробка органічної фракції побутових відходів.

Увага! Враховуючи наведене вище, робимо висновок, що спалювати побутові відходи на присадибній ділянці заборонено, а відповідно такі дії караються законом.

Про відповідальність та повноваження старости

Відповідальність за спалювання побутові відходи на присадибній ділянці підпадає під кваліфікацію трьох статей Кодексу України про адміністративні правопорушення3, а саме:

3 Далі за текстом — КпАП.

ст. 52 КпАП

Псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур’янами

тягнуть за собою накладення штрафу на:

— громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян4 ;

— на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від п’ятдесяти до ста нмдг

ст. 82 КпАП

Порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення

тягне за собою накладення штрафу на:

— громадян від двадцяти до вісімдесяти нмдг;

— на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від п’ятдесяти до ста нмдг

ст. 152 КпАП

Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів

тягнуть за собою накладення штрафу на:

— громадян від двадцяти до вісімдесяти нмдг;

— громадян і на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від п’ятдесяти до ста нмдг

4 Далі за текстом — нмдг.

Нагадаємо, що існує контроль за станом благоустрою населеного пункту. Контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, ОМС, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону № 2807, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

У свою чергу контроль поділяється на державний, самоврядний та громадський.

У нашому випадку, за станом благоустрою в частині спалювання побутових відходів буде здійснюватись як державний, так і самоврядний контроль.

Порушення, передбачені ст. 52 та 82 КпАП, відповідно до ст. 2421 КпАП розглядати мають право відповідні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища. Це так званий державний контроль відповідно до ст. 39 Закону № 2807.

Таким чином, ст. 2421 КпАП установлює перелік правопорушень, контролем яких займаються державні інспектори та, відповідно, після виявлення правопорушення складають протокол про адміністративне правопорушення.

Далі поговоримо про самоврядний контроль, який відповідно до ст. 40 Закону № 2807 здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами шляхом:

1

проведення перевірок території

2

розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян

3

участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд ОМС, підприємств, установ, організацій

4

подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об’єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту

Що ж стосується старости, то, за логікою, до суб’єктів самоврядного контролю можна опосередковано віднести і старосту, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування належить і староста.

Слід відмітити, що ст. 219 КпАП до осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесено посадових осіб, уповноважених на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Такими особами можуть бути саме старости. Ми звернули вашу увагу на цю норму, оскільки необхідність у складенні адміністративного протоколу виникає внаслідок виявлення адміністративного правопорушення, а це, у свою чергу, можливе під час здійснення контролю.

Тобто доходимо висновку, що староста як посадова особа виконавчого комітету відповідної ради має право на здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населеного пункту, щоправда, за певних умов. Крім іншого, він має бути щонайменше уповноваженим на складення протоколів відповідним рішенням виконавчого комітету.

Таким чином, за результатами «здійснення контролю» староста має право на складення адміністративних протоколів у разі порушення законодавства в частині благоустрою населених пунктів. Нагадуємо, що уповноважити старосту на складання протоколу має право лише виконавчий комітет відповідної ради, тобто це питання виключно індивідуальне.

Лише громадські інспектори складають протоколи за вчинення порушення, передбаченого ст. 82 КпАП та ст. 52 КпАП (ср. 025069200).

Слід наголосити, що саме протокол є підставою для розгляду адміністративної справи уповноваженим на те органом чи посадовою особою, а отже, від якості його складання залежить хід адміністративного провадження.

Укотре нагадаємо, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:

1

дата і місце його складення

2

посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол

3

відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення)

4

місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення

5

нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення

6

прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є

7

пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

8

інші відомості, необхідні для вирішення справи

9

якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Відповідно до ст. 257 КпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Зазначимо, що після складання адміністративного протоколу за правопорушення у сфері благоустрою він направляється адміністративній комісії при виконавчих органах місцевих рад для розгляду справи відповідно до ст. 218 КпАП.

За загальним правилом згідно із ст. 276 КпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Проте адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КпАП).

Відповідно до ст. 283 КпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.

Наостанок...

Хочемо зазначити, що важливою роботою старости у сфері благоустрою населеного пункту є превентивна просвітницька робота з населенням. Важливо інформувати мешканців про наслідки спалювання побутових відходів, про небезпечні шкідливі речовини, які виділяються внаслідок такого спалювання.

Крім того, необхідно обов’язково говорити про відповідальність, яка настає за таке спалювання. Також пам’ятаємо, що староста може здійснювати реальний контроль за дотриманням норм законодавства, результати якого можуть стати дійсними підставами для притягнення винних до відповідальності. Громадяни мають знати, що на них чекає, якщо вони порушать вимоги законодавства у сфері благоустрою.

Вашою роботою і є донесення до кожного жителя повідомлення: не бути байдужим як до довкілля, так і до власного здоров’я. Щоб жителі населеного пункту не забували щоразу, коли бачать спалювання листя, трави чи побутових відходів, — повідомляти вам та відповідним службам. Закликаємо вас бути тим лідером, який буде постійно працювати з населенням та налаштовувати людей на правильне поводження із побутовими відходами, «виховувати» свідомих жителів нашої країни.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити