Матеріальна відповідальність старости: чи можлива?

В обраному У обране
Друк
Кравченко Тетяна, аналітик "Видавничого будинку "Фактор", адвокат
Радник старости Вересень, 2019/№ 3
Слід зазначити, що трудовим законодавством передбачені певні міри захисту прав ОМС як роботодавця в разі спричинення працівниками майнової шкоди. Давайте подивимось, за що староста може бути відповідальним і за яких обставин це відбувається.

Підстави та межі відповідальності

За загальним правилом працівники:

— зобов’язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді;

— несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом установлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами (ст. 130, ч. 2 ст. 131 Кодексу законів про працю України1).

1Далі за текстом — КЗпП.

Отже, на старосту, як посадову особу ОМС, як і на будь-якого працівника підприємства, установи, організації, може бути покладена матеріальна відповідальність (наприклад, за псування/пошкодження комп’ютерної техніки).

При цьому важливо розуміти, що така відповідальність може наступати за наявності конкретних умов.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП у випадку покладення матеріальної відповідальності на старосту його права і інтереси гарантуються шляхом установлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна винними (протиправними) діями (бездіяльністю) працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»2).

2 Далі за текстом — постанова № 14.

Під протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) старости слід розуміти невиконання чи неналежне виконання трудових обов’язків, передбачених приписами законів, інших нормативно-правових актів, умовами трудового договору, положеннями, інструкціями тощо.

Зі змісту ч. 2 ст.130 КЗпП матеріальна відповідальність старости може настати тільки за наявності його вини (у формі умислу або необережності) в заподіянні шкоди ОМС, яка є обов’язковою умовою притягнення його до матеріальної відповідальності.

Необхідною умовою для притягнення старости до відповідальності є наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненим діянням та завданою шкодою.

При чому такий зв’язок повинен бути прямим, тобто таким, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності старости.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє старосту від обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Стаття 132 КЗпП встановлює межі матеріальної відповідальності старости.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Увага! З огляду на положення ч. 2 ст. 132 КЗпП про те, що матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (тобто без обмежень щодо посадових осіб), робимо висновок, що відповідальність старости як посадової особи ОМС за заподіяну шкоду обмежується його середнім місячним заробітком.

Щодо питання можливості покладення на старосту повної матеріальної відповідальності.

Так, ст. 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1

між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей

2

майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами

3

шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку

4

шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані

5

шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування

6

відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків

7

шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків

8

службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу

9

керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винен у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством

Зазначимо, що:

— посада старости відсутня у переліку робіт та категорій працівників, з якими можуть бути укладені такі договори, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24;

— обов’язки, які староста виконує за посадою, не пов’язані зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва цінностей;

— кадровими призначеннями староста не займається;

— зі зберіганням/отриманням матеріальних цінностей староста не пов’язаний,

отже, договір про повну матеріальну відповідальність з ним укладений бути не може.

На старосту може бути покладено повну матеріальну відповідальності тільки при завданні шкоди в нетверезому стані або якщо шкоду завдано діями старости, які мають ознаки злочину, що передбачено положеннями пп. 3, 4 ч. 1 ст. 134 КЗпП (ср. 025069200).

Відмітимо, що у випадку завдання шкоди у нетверезому стані необхідною умовою притягнення старости до відповідальності буде підтвердження його нетверезого стану.

Зверніть увагу: Верховний Суд України в постанові № 14 (п. 10) зазначив, що нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом. Маючи на увазі, що заподіяння шкоди працівником, який був у нетверезому стані, є одним з найгрубіших порушень трудових обов’язків, зменшення розміру відшкодування за цю шкоду, як правило, не допускається.

Форма вини (умисел/необережність) у цьому випадку не буде мати значення.

У випадку завдання шкоди діями старости, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, факт учинення злочину має бути підтверджений доказами, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь установлено у порядку кримінального судочинства (вироком суду, який набрав законної сили).

Порядок відшкодування шкоди напряму залежить від її розміру.

Якщо ми говоримо про відповідальність старости в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, то таке покриття шкоди провадиться за розпорядженням голови ОМС шляхом відрахування із заробітної плати старости.

При цьому розпорядження голови має бути прийнято не пізніше 2 тижнів із дня виявлення заподіяної працівником шкоди та звернено до виконання не раніше 7 днів із дня повідомлення про це старості.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — п’ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові (ст. 128 КЗпП).

Покриття шкоди старостою в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, відповідно до положень ч. 3 ст. 136 КЗпП провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Для звернення ОМС до суду в питаннях стягнення зі старости матеріальної шкоди, заподіяної ОМС, установлюється строк в один рік із дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП).

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити