Ораторство в діяльності старости

В Європі та Сполучених Штатах Америки досить відповідально ставляться до набуття представниками органів влади та місцевого самоврядування навичок ораторського мистецтва. Цією діяльністю займаються професійні галузеві асоціації, навчальні заклади (у тому числі заклади вищої освіти). Також можна знайти досить багато професійної літератури та відеокурсів, які допомагають саме службовим особам опанувати цю навичку. І так має бути, адже від того, як прокомунікує із населенням та чи інша публічна особа, може залежати репутація та виконання рішень усього органу влади.

Ми трохи ознайомилися з подібними курсами та навчальними інструментами, тож пропонуємо вам декілька порад щодо того, як бути максимально переконливим та зробити ваші публічні виступи та промови такими, щоб нікого не залишити байдужим.

Пропонуємо виокремити важливі елементи ораторського мистецтва та публічного виступу. Це:

1) підготовка;

2) стиль мовлення;

3) контент;

4) закінчення.

Підготовка

Будь-які переговори, будь-який публічний виступ будуть вдалими, якщо ви знатимете та усвідомлюватимете, з ким маєте справу. У цьому й полягає перший важливий елемент підготовки — вивчити аудиторію, якій вам необхідно буде доносити свій меседж.

Увага! Для того щоб структурувати вивчення та аналіз аудиторії, його можна здійснювати за декількома індикаторами.

Перший індикатор — демографічний. Подумайте, що в рамках демографії цієї аудиторії може бути для вас важливим. Наприклад, плануючи виступ перед місцевими фермерами, майте на увазі географічний («місцеві») та соціальний («фермери», отже, підприємці, самозайняті особи) показники.

Відповівши максимально на всі аспекти демографічної характеристики аудиторії, ви готові відповідати на наступний цикл питань.

На наступному етапі важливо поставити собі запитання: що ВИ ХОЧЕТЕ ЗРОБИТИ З аудиторією? Тут можуть бути варіанти. Ви можете хотіти їх:

— проінформувати про щось;

— вплинути на їх рішення;

— переконати у чомусь або надихнути.

У разі ідеальних обставин ваші прагнення та мотивації збігатимуться із прагненнями та мотиваціями аудиторії. Утім, ідеальні обставини є досить великою рідкістю для людських взаємовідносин. Тому намагайтеся «копнути глибше» і відшукати, де ваші інтереси можуть сходитися зі слухачами. І коли ви знайдете цей збіг — будуйте на ньому всю вашу комунікацію.

Наприклад, орган місцевого самоврядування проінформував вас, що на період карантину в селі не буде здійснювати перевезення громадський транспорт. Староста у цьому випадку стикається з потребою ПОВІДОМИТИ цю неприємну новину мешканцям села (проінформувати). Звісно, у цьому випадку спільним інтересом старости та мешканців села є те, щоб у селі всі залишалися здоровими, тож можливо побудувати свої повідомлення навколо цього прагнення, применшуючи значення громадського транспорту порівняно зі здоровим населенням.

Підготуватися, звичайно, важливо, утім, не сильно. Наприклад, для своєї промови ви можете:

— продумати ключову мету та потреби аудиторії;

— підтвердити цю мету декількома фактичними даними;

— продумати висновок.

Утім, залиште місце для імпровізації та наповнення вашої промови власними емоціями та прагненнями. Прописаний текст промови на папірці не допоможе — те, як людина пише, сильно відрізняється від того, як людина говорить. Я, наприклад, перечитуючи зараз цю статтю, усвідомлюю, що вголос я б доносила ті ж самі думки іншими мовними конструкціями, і це нормально. Читаючи «з листка», ви усвідомлюватимете відмінність стилів у процесі мовлення, і це відволікатиме. Ба більше, ви стали старостою не просто так — люди поважають вас, вони вже готові слухати саме вашу думку, подекуди спонтанну, утім, звичайну.

Стиль мовлення

Говорячи про стиль мовлення, я хочу сказати декілька слів про цілком конкретні речі, пов’язані із якістю мовлення:

— якістю голосу;

— артикуляцією;

— «мовою тіла»;

— енергією.

Голос має декілька важливих характеристик.

Одна з найперших — рівень, тональність голосу. Якщо ваш голос зависокий — імовірно, вас можуть сприйняти несерйозно (що теж може бути корисним у певних ситуаціях). Більшість людей можуть говорити у різних тональностях, утім, «перемикають» ці тональності автоматично. Спробуйте для себе виокремити по 2 — 3 обставини, в яких доцільно говорити більш високим голосом, і так само подумайте, в яких обставинах доречний більш низький голос. Попрактикуйте, як ваш голос дозволяє змінювати тембр, чи дозволяє ваш голос робити це поступово.

Наступна важлива характеристика голосу — його мелодійність. Монотонний голос сприймається людьми як нудний. І це дуже просто пояснити. Якщо вам потрібно проголосити промову у понад 5 речень, а ви говорите монотонно, люди звикнуть до такого звучання, і знаючи, ЯК ви продовжуватимете свою промову, вони підсвідомо думатимуть, що знають, ЩО ви будете говорити.

Ну й остання важлива для ораторського мовлення характеристика — це гучність голосу. Розстановка акцентів вашої промови шляхом зміни в різних її частинах гучності (переходу з більш тихої оповіді на більш гучну, і навпаки) дозволятиме слухачам зрозуміти вашу емоцію. З більшою ймовірністю люди забудуть ваші слова, аніж те, як ви змусили їх себе відчувати.

Ще одна важлива ознака вашого мовлення — це артикуляція. Професійні курси ораторського мистецтва роблять великий наголос на артикуляції, пропонуючи людям тренувати якість їх мовлення різноманітними скоромовками та вправами. Звичайно, неякісне проголошення букв та складів відволікатиме слухачів від власне змісту вашого послання, утім, проблеми артикуляції можуть бути дуже різними, і питання про те, як із ними впоратися, ми краще залишимо на розсуд кожного окремо. На базовому рівні ж важливо одне — відкривайте рот! Зверніть увагу, наскільки широко є відкритим ваш рот, коли ви говорите в побуті. Так-от — при проголошенні промов він має бути відкритим ширше, він має напружуватись. Зверніть увагу, чи чуєте, чи відчуваєте ви, що ви говорите під час промови. До речі, для тренування цієї навички є досить проста вправа — вправа «два пальці». Так, при проголошенні промови (особливо при проголошенні голосівок) два ваші пальці (вказівний та середній) мають горизонтально розміщуватися між верхнім та нижнім рядом зубів.

Стиль мовлення також тісно пов’язаний із «мовою тіла». Тут головною порадою буде розслабитися. Долучайте до вашої розповіді руки так, як ви б долучали їх у побуті, — помірно, утім, змістовно. При проголошенні промови також ви можете або стояти, або переміщуватися між предметами, необхідними для супроводу вашої промови (наприклад, між комп’ютером та фліп-чартом), утім, не на користь вам піде, якщо ви будете ходити із одного боку сцени в інший — це можна сприйняти як нервовість.

Ну й чи не найголовніше у стилі мовлення — це енергія. Провести якісні переговори чи здійснити якісний публічний виступ можна лише тоді, коли ви налаштовані на це, коли питання, яке ви висвітлюєте, є на цьому життєвому етапі для вас головнішим, ніж інші можливі проблеми. У чомусь енергія промовця буде схожою із енергією особи, яка займається спортом. Якщо сьогодні ви прийшли на спортивний майданчик із наміром зайнятися спортом й отримати від цього задоволення — ви, імовірно, зробите це більш ефективно, ніж якщо ви подумки в іншому місці. Якщо ж ви не в змозі налаштуватися на промову, бо наразі для вас є більш актуальна проблема — спробуйте пов’язати цю проблему із промовою, «присвятити» цю промову вирішенню цією проблеми. Шукайте натхнення, у ньому і є енергія.

Контент

Контент є тією складовою вашого виступу чи промови, який наповнює її змістовно. Для обдумування контенту є декілька корисних лайфхаків.

Люди обожнюють історії. Факти «сухі», а історії, з персонажами, подіями та обставинами, — це те, що, імовірно, люди запам’ятають. Продумайте для вашої розповіді декілька історій (залежно від її тривалості), якими ви можете поділитися зі слухачами. Особливо корисним буде, якщо ці історії будуть вашими особистими. Так аудиторія знатиме, що у вас є досвід у тому питанні, яке ви освітлюєте у своїй розповіді, і тому більше вам довірятиме.

Наприклад, якщо на сесії органу місцевого самоврядування ви маєте намір просити про те, щоб вам у селі відремонтували дорогу, згадайте у вашій промові перед депутатам, що саме цією дорогою ви їхали на сесію, а тому діставалися довше, або ж згадайте, як пошкодили там колесо (не дай Боже, звичайно, утім, у цьому випадку піде на користь).

Досить корисним буде, коли ви розповідаєте про щось, візуалізувати цей об’єкт у вашій уяві. Порівняйте перед дзеркалом, наскільки відрізняються ваші емоції у тому випадку, якщо ви говорите про те, що сьогодні гарний день, не уявляючи нічого, а потім згадайте вашу прогулянку під теплим весняним сонечком. Так само і з поганою дорогою. Якщо під час промови ви згадаєте, як були змушені по дорозі на сесію об’їжджати ями, то, імовірно, будете більш переконливі, розповідаючи про її поганий стан.

Важливим елементом при донесенні контенту є розстановка пауз. Є різні типи пауз, і мова тут не тільки і не стільки про паузи в розумінні театрального мистецтва.

Ви можете поставити паузу в розповіді перед важливою тезою в розповіді — тоді ви інтригуєте слухачів, що зараз буде важлива інформація. Такий прийом є доречним, наприклад, якщо всю свою розповідь ви підводили до певного факту, і от, нарешті, ви готові його проголосити.

Так само ви можете поставити паузу після важливого пункту — це більш доцільно, коли, наприклад, новина шокуюча, і ви даєте слухачам змогу її трішки обміркувати.

Насамкінець є дуже ефективний тип пауз — пауза перед останнім словом речення. Це цілком доречно, коли ви відчуваєте, що налаштувалися із аудиторією на єдину «хвилю», і вони знатимуть, яким словом ви маєте намір закінчити речення. Це прийом, наприклад, який використовують музиканти у своїх піснях, даючи змогу фанатам доспівати шматочок за ними. Так ви залучаєте аудиторію до вашої розповіді.

Підбиття підсумків

Імовірно, ви не любите безрезультатні ділові перемовини та промови. Тож, як і в будь-якому процесі, при спілкуванні є сенс підбивати підсумки. Причому оскільки спілкування є процесом багатостороннім, підсумовувати так само доречно вголос та із залученням інших учасників бесіди.

Якщо у вас є регламент вашого виступу або ви знаєте, що особа виділила на зустріч із вами конкретну кількість часу, — дотримуйтеся цього так званого регламенту. Промов та емоцій, які вони викликають, має бути «в міру», рівно стільки, на скільки люди розраховують. Ба більше, стежте за аудиторією або за вашими співрозмовниками, і якщо ви відчуваєте, що вони втомлюються від промови чи спілкування, — припиніть її завчасно на позитивній ноті.

Часто коли ми говоримо про формат публічних виступів та презентацій, стандартною практикою є ставити питання спікеру після завершення його виступу. Треба бути готовим надавати відповіді на найнесподіваніші питання. Для цих випадків доречними є декілька порад.

Отже, після отримання запитання перефразуйте його своїми словами та повторіть. Таким чином ви зможете ствердитися із запитувачем на тому, що ви однаково розумієте зміст цього питання, а також ви отримуєте для себе час, щоб трішки подумати над відповіддю.

Фінал ваших перемовин, вашої промови слухачі, імовірно, запам’ятають краще, ніж змістовну частину. Тому наприкінці ви можете, наприклад, змотивувати їх здійснити певні дії, або підсумувати ваше обговорення, або запропонувати план подальших дій, або надати мораль. Можете так само скомбінувати ці підходи.

Наостанок…

Насправді, ваша майстерність оратора буде розвиватися тільки з практикою. Головне в ораторстві — мати на меті досягнення належних результатів під час публічного виступу. Якщо ви хочете проголошувати цікаві промови, якщо ви хочете якісно вести перемовини — дійте так, як наразі можете, утім, аналізуйте після цього, що ви зробили неправильно, що могло б бути здійснено краще, і тоді мало б більш якісний результат. Комунікації — потужний та важливий інструмент будь-якої діяльності, особливо якщо ви публічна особа. Тож не ведіть «пустих балачок» і нехай кожне ваше слово досягає своєї мети.

Нижче наведемо висловлювання відомих людей, які також можна використовувати як рекомендації, готуючись до своїх виступів, незалежно від того, кому вам доведеться доносити свої меседжі: чи то представникам громади або виконавчого комітету, чи то депутатам ради.