Антикорупційні обмеження
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України від 14.10.2014 № 1700 «Про запобігання корупції»1.
1 Закон № 1700.
Тож давайте згадаємо, які є обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Частиною 1 ст. 25 Закону № 1700 визначено:
«особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України».
Отже, заборона займатися іншою оплачуваною діяльністю не поширюється на:
| 1 | медичну, інструкторську та суддівську із спорту практику |
| 2 | наукову, викладацьку і творчу діяльність |
Крім того, нагадаємо: п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 432, визначено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
2 Положення № 43.
Водночас не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до Положення № 43, зокрема:
— педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);
— керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та навчальних закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);
— проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров’я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);
— робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників по короткостроковому навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати).
Крім того, залежно від характеру робіт у цей час (основний робочий чи за його межами) може здійснюватися: робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.
Тепер, для того щоб зрозуміти, що входить до викладацької діяльності, звернемось до освітянського Закону.
Викладацька діяльність
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту»3:
3 Закон № 2145.
Викладацька діяльність — діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.
Увага! З урахуванням цього визначення можна сказати, що викладацька діяльність — це дії, певні заходи або система заходів, які мають специфічні форми, перелік яких не є вичерпним, по відношенню до осіб, які здобувають освіту за для досягнення визначеної мети.
Здобувачами освіти відповідно до ст. 1 Закону № 2145 є вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.
Стаття 8 Закону № 2145 визначає, що особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.
| № з/п | Види освіти |
| 1 | Формальна освіта — це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою |
| 2 | Неформальна освіта — це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій |
| 3 | Інформальна освіта (самоосвіта) — це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям |
Стаття 52 Закону № 2145 визначає категорії учасників освітнього процесу:
| 1 | здобувачі освіти |
| 2 | педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники |
| 3 | батьки здобувачів освіти |
| 4 | фізичні особи, які провадять освітню діяльність |
| 5 | інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти |
Тепер давайте визначимося з тим, що є освітнім процесом, освітньою діяльністю та хто є суб’єктами освітньої діяльності.
Cтаття 1 Закону № 2145 надає такі визначення:
освітній процес — система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей;
освітня діяльність — діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті;
суб’єкт освітньої діяльності — фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.
Зверніть увагу, що:
«педагогічна діяльність — інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей».
Отже, з урахуванням визначень Закону № 2145 можна сказати, що викладацька діяльність має більш широке визначення, ніж педагогічна, та є складовою освітньої діяльності, яка спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу. Метою освітнього процесу є розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Тож лекторська діяльність старости не буде вважатися порушенням антикорупційного обмеження!
