Вимоги законодавства
Закон України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці»1 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
1 Закон № 2694.
Тобто при вирішенні цього питання керуватись, у першу чергу, треба вимогами Закону № 2694 та ст. 153 Кодексу законів про працю України2.
2 КЗпП.
На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу (ст. 153 КЗпП).
З чого починати? Варто розуміти, яка кількість працівників працює на комунальному підприємстві. Чому? Тому що ст. 15 Закону № 2694 визначає порядок створення служби охорони праці на підприємстві.
На підприємстві з кількістю працюючих:
| 50 і більше осіб | роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці |
| менше 50 осіб | функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку |
| менше 20 осіб | для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку |
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
| 1 | видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці |
| 2 | вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці |
| 3 | зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих |
| 4 | надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці |
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Тобто служба охорони праці має право перевіряти вимоги щодо охорони праці.
Розглянемо обов’язки роботодавця з управління охороною праці, які закріплені у ст. 13 Закону № 2694.
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, зокрема:
| 1 | створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання |
| 2 | забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються |
| 3 | забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом |
| 4 | організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів |
| 5 | забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин |
| 6 | розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці |
| 7 | здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці |
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Як бачимо, роботодавець має вирішити питання щодо проведення постійного/періодичного контролю за дотриманням безпеки праці на робочих місцях усіх працівників незалежно від їх місцезнаходження.
Відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 № 67, робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працівника під час його трудової діяльності.
Також варто розуміти, що таке робоча зона. Це визначений простір, у якому розташовані робочі місця постійного або тимчасового перебування працівника під час його трудової діяльності.
Дія Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників поширюється на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності і видів діяльності.
Окрім цього, саме роботодавець забезпечує навчання з питань охорони праці (ст. 18 Закону № 2694).
Працівники:
— під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії;
— зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Але не лише роботодавець відповідає за безпеку праці. Відповідно до ст. 14 Закону № 2694 у працівника також є обов’язки щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
Працівник зобов’язаний:
| 1 | дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства |
| 2 | знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту |
| 3 | проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди |
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Отже, якщо працівники комунального підприємства працюють із бензокосами, бензопилами та іншими механізмами, тобто виконують роботу, що може спричинити травми або мати шкідливі наслідки для їх здоров’я, вони мають знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватись засобами колективного та індивідуального захисту.
Що стосується роботодавця, то він має забезпечити безпеку таких працівників при виконанні покладеної на них роботи, вчасно проводити інструктажі та контролювати роботу таких працівників. Яким чином це втлюється у життя з урахуванням вимог чинного законодавства, має бути закріплено у відповідних документах, які регулюють діяльність комунального підприємства.
