Питання перше
— Не прописано процедури звільнення старости в разі його негативної діяльності (бездіяльності), що визначено громадою/депутатським корпусом.
— Який механізм дострокового припинення повноважень старости за власною ініціативою?
— Чи існує механізм примусового припинення повноважень старости радою?
Відповідно до статті 3 Закону України від 07.06.2001 № 2493 «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон № 2493) посада старости віднесена до виборних посад, на які особи затверджуються відповідною радою. Загальні підстави припинення служби (у тому числі й на посаді старости) передбачені Кодексом законів про працю України, оскільки його дія поширюється у тому числі й на посадових осіб місцевого самоврядування. Звільнення особи з посади старости (припинення повноважень) відбувається за рішенням того органу чи посадової особи, який приймав рішення про прийняття на службу. У ситуації зі старостою — це відповідна рада. Підставами для прийняття такого рішення має бути неналежне виконання старостою (як і будь-якої іншою посадовою особою ОМС) своїх обов’язків.
Додаткові підстави припинення повноважень старости (як і будь-якої іншою посадовою особою ОМС) визначені також Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
При цьому право особи на дострокове припинення його повноважень як старости за власним бажанням забезпечене Кодексом законів про працю України за рішенням відповідної ради.
Важливо: невиконання особою посадових обов’язків має бути оформлено належним чином відповідно до трудового законодавства. При цьому, оскільки законопроєкт не зазначає, хто має бути ініціатором звільнення особи з посади старости, подати проєкт рішення з відповідного питання може той суб’єкт, який наділений правом подавати проєкти рішень на сесію відповідної ради.
| Коментар редакції Тут ініціатори звільнення мають бути обережними із застосуванням положень КЗпП і ось чому. КЗпП містить умови щодо звільнення в зв’язку з невиконанням особою посадових обов’язків. Вона дослівно звучить так: «Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках...», одним з яких є «систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення» (п. 3 ст. 40 КЗпП).
Що маємо в сухому залишку? Щоб мати можливість звільнити старосту саме за неналежне виконання своїх обов’язків (тобто застосувати п. 3 ст. 40 КЗпП), необхідно, щоб були наявні такі обставини (умови) в комплексі: — невиконання старостою обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; — невиконання чи неналежне виконання старостою трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; — невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків повинно бути систематичним (тобто до старости протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення); — враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які є чинними на момент звільнення працівника (тобто, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП)); — з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця. І тут ще одна важлива річ: дисциплінарне стягнення, у тому числі і як догана, може бути застосовано тільки радою з дотриманням усіх строків трудового законодавства. Судова практика в цих питаннях підтверджує той факт, що, наприклад, голова одноособово не може застосувати дисциплінарне стягнення до старости, видавши розпорядження. Також важливо пам’ятати, що стосовно посадових осіб місцевого самоврядування в частині їх притягнення до дисциплінарної відповідальності можливі лише два види дисциплінарного стягнення: догана та звільнення (тобто на старост поширюються загальні положення КЗпП). Спеціальних законів, положень тощо, які передбачали б додаткові види дисциплінарної відповідальності для посадових осіб місцевого самоврядування, просто не існує. |
Питання друге
— Відсутність правового врегулювання тих старостинських округів, які були утворені раніше.
— Що робити громадам, які вже затвердили старостинські округи, не дочекавшись змін до законодавства?
— Чи обов’язково в громаді з населенням до 5 тис. жителів мають бути створені старостинські округи?
— Яка може бути максимальна чисельність жителів старостинського округу?
Утворення старостинських округів у тих громадах, які були утворені не на підставі Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», а в інший спосіб, не відповідає чинному законодавству України. Це випливає зі статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якій дано визначення старостинському округу. Ідея законопроєкту № 4535 і полягала в тому, аби привести законодавство у відповідність до ситуації, що вже склалася у цій сфері, та легалізувати вже утворені старостинські округи.
У цьому контексті АМУ вважає, що якщо старостинські округи вже утворені і вони відповідають критеріям частини четвертої статті 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції законопроєкту № 4535), то перезатвердження таких округів законопроєктом не передбачено. Однак, якщо затверджені старостинські округи не відповідають критеріям частини четвертої статті 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції законопроєкту № 4535), вони підлягають перезатвердженню.
Законопроєкт № 4535 не робить винятків для громад за їх чисельністю — в усіх громадах мають бути затверджені старостинські округи.
Законопроєкт № 4535 не обмежує максимальну чисельність жителів старостинського округу.
| Коментар редакції Дійсно, немає і не може бути законодавчого врегулювання питання вже з утвореними старостинськими округами, бо воно найскладніше в цій ситуації. Тому що разом із трансформацією округів постає питання щодо вже працюючих на округах старост. А це вже складніше: будете укрупнювати округи, може постати питання скорочення старост відповідно до п. 1 ч. ст. 40 КЗпП. Не будете укрупнювати, можуть постати запитання до голови та ради від тих же опонентів. З іншого боку, все залежить від того, хто і як читає та розуміє той чи інший закон. Тут не треба керуватися логікою законодавця, поготів, що ми її ніколи точно не дізнаємося. У нашій ситуації важливо точно читати те, що написано та виконувати. Тут хотілося наголосити на самому змісті того, що вимагає законодавець від рад, а він вимагає в Прикінцевих положеннях Закону № 1638 ЗАБЕЗПЕЧИТИ УТВОРЕННЯ округів протягом трьох місяців. Тут одразу хочеться наголосити на різниці дій, які мають слідувати за, наприклад, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ УТВОРЕННЯ та УТВОРЕННЯМ. Тож ураховуйте цей факт, зокрема. ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ утворення округів, ви можете, наприклад, проводити аналіз у межах громади, як краще та в якій конфігурації утворити округи, провести громадське обговорення серед жителів, підготувати проєкт рішення тощо. Тобто, не обов’язково здійснити саме УТВОРЕННЯ (це, звісно, думка нашої редакції, але ми читаємо нашого законодавця буквально, а не здогадуємося про його логіку). Щодо вже утворених... Знову ж таки, законодавець дає завдання забезпечити саме утворення, про приведення у відповідність до критеріїв ст. 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не йдеться. Тож тут також на розсуд ради, чи готова вона, якщо що, посперечатися з приводу змісту вказаної норми та зрозуміти, що хотів законодавець (ми то розуміємо, що він хотів, але ж чому не прописав це детально, як завжди роблять у таких ситуаціях, і не вказав однозначно, що «утворенні старостинські округи привести у відповідність з вимогами ч. 4 ст. 541»). Тож тут думайте про наслідки: які для вас будуть найнебезпечніші. Ще раз повторимося, що укрупнення може призвести до необхідності: а) звільнення деяких старост; б) проведення громадського обговорення кандидатури старости в межах вже нового «старостату». Хоча тут також є свої моменти: немає вимог до голови, щоб він у певні часові межі подавав кандидатури старост на обговорення в межах «старостату», тож чисто гіпотетично до безкінечності в межах нового округу можуть працювати або всі старости, які увійшли до нього в рамках об’єднання їх округів в один, або ж рада реально проведе скорочення, залишить одного старосту, і він буде працювати один у межах «старостату». За таких умов важливо, щоб було дотримано всіх процедур КЗпП, які застосовуються при скороченні та зміні умов праці. І ще один момент. Якщо є утворені старостинські округи, то вони також умовно поділяються на дві категорії: 1. Які утворилися з повним дотриманням саме ч. 3 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачала в попередній редакції, що виключно ради ОТГ, які об’єдналися відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», можуть утворювати старостинські округи. 2. Які утворилися всупереч указаній вище нормі, тобто не були результатом об’єднання відповідно до наведеного законодавчого акта. З першою категорію все, беззаперечно, нормально і до неї питань не виникне (можна залишати все, як є). А от з другою, можливо, для того щоб залишити все, як є, доведеться подумати та мати певний запас сміливості. Тут важливо зважати, що ще ніхто не подав позов і не визнав такі рішення такими, що не відповідають законодавству, а тому підлягають скасуванню. І варто пам’ятати про Європейську хартію місцевого самоврядування, яка передбачає, що: «Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу». |
Питання третє
— Чи має право сільська, селищна, міська рада утворити старостинський округ з меншою кількістю жителів ніж 500, якщо це зумовленою значною відстанню від адмінцентру, як, наприклад, у гірських територіях?
На жаль, законопроєктом № 4535 передбачено в імперативній формі як затвердження старостинського округу, так і критерії до нього — не менше 500 жителів.
Питання четверте
— Чи необхідно переобирати старост і перезатверджувати положення про старосту?
Законопроєктом не передбачено «автоматичне» перезатвердження осіб, які були вже затверджені на ці посади відповідно до чинного законодавства. Разом з тим, якщо старостинські округи не будуть відповідати критеріям частини четвертої статті 54-1 Закону № 280/97 (у редакції законопроєкту № 4535), відповідна рада має привести їх у відповідність, що фактично призведе до нового затвердження старост у нові старостинські округи за новою процедурою.
| Коментар редакції Змушені не погодитися з такою думкою. Якщо буквально читати розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14.07.2021 № 1638-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку інституту старост», то в п. 2 зазначається, що: «Сільським, селищним, міським радам у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити відповідно до статті 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» утворення старостинських округів». Йдеться саме про забезпечення утворення округів, тобто там, де їх не було, ради мають забезпечити їх утворення. Фрази в цій нормі типу «привести у відповідність з вимогами ч. 4 ст. 541 ....» немає. Ну і ще така річ: якщо погортати тлумачні словники та подивитися тлумачення слова «забезпечувати», то це — «створювати надійні умови для здійснення чого-небудь; гарантувати щось». Отже, якщо взагалі вже прискіпуватися, то не йдеться про саме утворення округів, а лише про забезпечення утворення, яке може полягати, що будуть забезпечені проведення аналізу території громади, населення, потреб населення тощо, щоб належним чином провести вже згодом утворення округів з урахуванням результатів такого аналізу. І щодо необхідності перезатверджувати Положення про старосту — у цьому потреби немає. |
Питання п’яте
— Чи зобов’язана сільська, селищна, міська рада призначати старосту на старостинському окрузі (якщо до того його там не було)? Відповідно до прикінцевих положень сільська, селищна, міська рада в 3-місячний термін зобов’язана утворити старостинський округ, але законом не прописано чітко, чи повинна вона призначити старосту на цьому окрузі?
На думку АМУ, затвердження старост у старостинські округи є більше правом, ніж обов’язком (попри зобов’язання утворити старостинський округ). Ця думка базується на положеннях статті 6 Європейської хартії місцевого самоврядування та статті 140 Конституції України. З огляду на це — старостинські округи можуть існувати без обов’язкового затвердження у такі округи старост, якщо відповідно до внутрішньої структури органів місцевого самоврядування такими територіями опікуються інші підрозділи чи посадові особи органів місцевого самоврядування.
Пропонуємо витяг з Новітнього коментаря Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи щодо Пояснювальної доповіді до Європейської хартії місцевого самоврядування (до статті 6):
«…Повноваження органів місцевого самоврядування щодо організації своїх справ повинні бути достатньо широкими й включати не тільки повноваження щодо ухвалення рішень про їх внутрішню місцеву організацію, а й повноваження зі створення незалежних органів, таких як місцеві компанії чи агентства, з метою покращити надання місцевих послуг, а також повноваження щодо укладання угод з іншими органами місцевого самоврядування (див. примітки до статті 10). Органи місцевого самоврядування мають також на свій розсуд створювати підлеглі підрозділи й структури (як-от муніципальні райони) для того, аби забезпечити максимально ефективне виконання своїх функцій. Ця стаття покликана гарантувати органам місцевого самоврядування свободу ухвалення рішень щодо адміністративної структури, яку вони потім використовують для надання послуг».
Питання шосте
— У разі неможливості проведення громадських зборів з мінімально необхідною кількістю представників громади, чи можливе проведення декількох громадських обговорень для набрання необхідної кількості голосів?
— Що робити із затвердженням старости, якщо на громадському обговоренні не вдається забезпечити мінімальну кількість необхідних голосів за жодного з кандидатів?
— Безліч питань до проведення громадського обговорення:
• по-перше, розробляє та затверджує рада, але чомусь низку пунктів громадського обговорення визначив законодавець (реєстрація з персональними даними, навіть на виборах на дільницях паспорт є підтвердженням особистості, але дані паспорту не заносяться в реєстр);
• не зрозуміло, де є старостати з кількістю населення більше 10000 осіб і яким чином при різних формах проведення обговорення результат визначає закон, адже при загальних зборах зовсім інші нормативи кількості присутніх;
• що робити, якщо 20 % відсотків населення не збереться на обговорення, адже це поширена практика проведення їх під час добровільного об’єднання;
• що робити під час карантину?
— Як буде реалізовуватися на практиці громадське обговорення кандидатури старости?
— Як можна зістикувати таку мінімальну кількість учасників громадських обговорень чи інших консультацій з громадськістю щодо кандидатури старости, яка передбачена Законом, з епідемією коронавірусу та карантинними вимогами щодо заборони масових заходів? Які форми консультацій з громадськістю можна застосувати в такому випадку?
Відповідно до положень законопроєкту № 4535 громадські обговорення — це комплексний механізм погодження кандидатури старости, який складається з кількох окремих форм (громадські слухання, загальні збори громадян та інші форми, які можуть бути передбачені нормативними актами відповідної ради).
Тому громадське обговорення може складатися як з кількох форм, так і з однієї. При цьому головним буде відсоток жителів, які підтримали відповідного кандидата; якщо такий відсоток забезпечиться однією з форм, то проведення іншої буде вже недоцільно. У разі застосування кількох форм громадського обговорення, у підсумку все одно має складатися один документ — Протокол громадського обговорення, у кому будуть відображені результати обговорення із застосуванням однієї чи/або кількох форм обговорення.
У разі якщо за результатами громадського обговорення (із застосуванням однієї чи кількох форм обговорення) кандидату не вдалося отримати необхідний відсоток підтримки, така кандидатура вважається не погодженою, що забороняє голові вносити її на розгляд відповідної ради для затвердження.
Законопроєктом передбачено (частина перша статті 541), що Порядок громадського обговорення кандидатури старости затверджує відповідна рада. Рекомендуємо у такому Порядку передбачити можливість застосування різних форм громадського обговорення як одночасно, так і окремо. Це надасть можливість, наприклад, не проводити обговорення за кількома різними формами, якщо вдалося отримати підтримку кандидата, застосувавши одну з форм громадського обговорення, що, у свою чергу, зекономить час та ресурси.
Порядок громадського обговорення кандидатури старости може бути як окремими актом відповідної ради, так і частиною загального Порядку проведення громадських обговорень територіальної громади.
Очевидно, що на практиці буде проблематично реалізувати норми законопроєкту щодо визначення кількості жителів старостинського округу, які мають право голосу на виборах, та збір таких даних, як число, місяць і рік народження, серія та номер паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України).
| Коментар редакції Тут можна не погодитися з одним твердженням, яке стосується того, що якщо на громадських обговореннях не буде погоджено певну кандидатуру, то це є автоматично забороною для голови виносити її на затвердження сесії. На жаль, законодавець не чітко прописав, можливо, те, що мав на увазі. Що маємо за фактом сьогодні? Якщо уважно почитати ч. 1 ст. 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», то можна зробити висновок, що законодавець не наполягає на тому, що під результатами громадського обговорення слід мати саме погодження кандидатури старости. У цій частині лише зазначається, що: «Староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу». Що стосується безпосередньо самого Порядку громадського обговорення, то тут бажано мати окремий від порядків проведення громадських слухань, зборів громадян (які, до речі, мають в ідеальному варіанті бути складовою Статуту територіальної громади) локальний документ. Ну, щоб уже не плутатися з порядком проведення, застосуванням відсотків тощо. І ще декілька акцентів: 1. Дійсно, законодавець не обмежив органи місцевого самоврядування застосовувати одночасно декілька видів консультацій з громадськістю, але тут варто сказати, що, щоб дізнатися про форми проведення консультацій з громадськістю, доведеться щонайменше звернутися до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою КМУ від 03.11.2010 № 996 (ср. ). Цей документ рекомендований до використання органам місцевого самоврядування під час проведення консультацій з громадськістю. Отже, згаданою постановою визначено, що консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення (безпосередня форма) та вивчення громадської думки (опосередкована форма). Як бачите, визначено дві форми консультацій. Нам з вами цікава саме БЕЗПОСЕРЕДНЯ форма під назвою «піблічні громадські обговорення», які, у свою чергу, можуть проводитися у вигляді конференцій, форумів, громадських слухань, засідань за круглим столом, зборів, зустрічей з громадськістю; теле- або радіодебатів, інтернет-конференцій, електронних консультацій. Тобто доцільно серед указаних вище видів публічного громадського обговорення обрати саме ті, які будуть найбільш зручними для використання в межах старостинських округів. Враховуючи постійно діючі карантинні обмеження, варто звернути увагу на такі види, як круглі столи, електронні консультації, інтернет-конференції. Ну а далі вже «справа техніки» в частині деталізації самого процесу обговорення залежно від обраного виду. Складного нічого не буде, якщо уважно вивчити наведений Порядок КМУ та максимально його положення наблизити до такого предмета обговорень, як обговорення кандидатури старости. Наприклад, одночасно можна використати проведення круглив столів (для тих населених пунктів та категорій населення, які не мають доступу до Інтернету), а для інших — це цілком можуть бути електронні консультації (щоправда, тут важливо передбачити, яким чином будете ідентифікувати учасників таких консультацій, щоб потім унести їх у протокол обговорень та отримати від них підписи, як того вимагає законодавець). Також є важливим одразу передбачити механізм відстеження таких собі «кратних» учасників (тобто тих, які потенційно можуть взяти участь і в круглому столі, і в електронних консультаціях). 2. Ще одна важлива річ — Протокол обговорення. Важливо, щоб за результатами обговорення, яке буде проводитися із застосуванням різних видів громадського обговорення, було складено Протокол з дотриманням вимог законодавства — це по-перше, а по-друге, доцільно, щоб з таким Протоколом, який уже буде повністю складений, могли ознайомитися жителі старостинського округу (особливо ті, чиї підписи там будуть). Щоправда, тут іще один камінець закладений — треба подумати, як це можна забезпечити, щоб не порушити вимоги Закону України «Про захист персональних даних». 3. Ну і ще — законодавець нам не дав визначення «житель». Тож тут також варто над цим подумати та зафіксувати в порядку проведення громадського обговорення. |
Питання сьоме
— У разі незнаходження спільної мови громади, голови та депутатського корпусу щодо кандидатури старости, чи можливе запровадження тимчасового інституту в. о. старости?
— Як захистити вибір старости, зроблений мешканцями під час громадського обговорення, якщо місцева рада не підтримала обрану кандидатуру?
— Що робити, якщо сільський, селищний, міський голова не вносить на громадське обговорення кандидатуру старости, яка дійсно максимально підтримується жителями округу і за яку вже зібрано велику кількість підписів?
Запровадження в. о. старости не передбачено ні законопроєктом, ні чинним законодавством.
Результати громадського обговорення для ради є рекомендаційними, а не обов’язковими. Разом з тим відмова ради підтримати кандидатуру на посаду старости, яку подав голова і яку підтримали на громадському обговоренні у відповідному старостинському окрузі, має бути обґрунтованою, інакше це можна тлумачити як необґрунтовану відмову у реалізації особою конституційного права на працю.
На думку АМУ, положення статті 541 Закону 280/97 (у редакції законопроєкту), відповідно до яких кандидатура старости, що була відхилена радою (але підтримана членами громади), не може бути повторно внесена для затвердження в цьому старостинському окрузі протягом поточного скликання відповідної ради, є шкідливими для розвитку безпосередньої демократії. Норма акцентована на волю відповідної ради, а не на вибір громадян, хоч він і проходить у формі обговорення.
Законопроєкт передбачає виключне право голови вносити кандидатуру на посаду старости. Виходячи з логіки зміни статусу старости з політичного на професійний, кандидат має мати певні навички та вміння, щоб якісно виконувати свої обов’язки. Саме з підстав того, що голова несе найбільшу політичну відповідальність за розвиток громади, законодавець і наділяє його правом вносити кандидатуру на посаду старости, за яку він має відповідати. І голова, і члени громади відповідних старостинських округів мають чути одне одного, аби ситуація конфліктів не створювала перешкод у розвитку громади та наданні послуг членам громади.
Питання восьме
— Обмеженість старости в роботі сесії. Як бути старості у випадку його неінформування щодо прийнятих рішень?
Відповідно до чинної норми пункту 5 частини третьої статті 50 Закону 280/97 саме на секретаря ради покладено обов’язок щодо своєчасного доведення рішень ради як до виконавців, так і до населення, забезпечення оприлюднення рішень ради.
Питання дев’яте
— Чи може староста бути депутатом місцевої ради у випадку, якщо він не є членом виконкому?
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 541 Закону 280/97 (у редакції законопроєкту) «на старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови». Виходячи з положень частини четвертої статті 12 Закону 280/97, староста не зможе бути депутатом будь-якої ради.
| Коментар редакції Тут можна провести паралель із нормами ч. 7 ст. 51 Закону № 280/97. Вони зазначають, що «на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови». Частина 4 ст. 12 цього Закону визначає: «сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю». Наша позиція така: при вирішенні цього питання слід брати до уваги саме уточнюючу частину цієї норми «…щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови». А про суміщення у ч. 4 ст. 12 Закону № 280/97 зазначено, що голова не може «….суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю». З урахуванням зазначеного, робимо висновок, що староста, який не є членом виконавчого комітету (але не зрозуміло, де «знаходиться» його посада), може бути депутатом ради. Депутатом же «чужої» ради бути старості, взагалі нічого не заважає. До речі, з приводу поєднання публічної служби та представницьких повноважень є і відома позиція НАЗК: На питання, чи порушує ситуація поєднання службових повноважень та представницьких обмеження про суміщення та сумісництво, НАЗК відповідає так: місцеві депутати не отримують заробітну плату за виконання своїх повноважень, тому одночасне перебування особи на посаді публічного службовця та у статусі депутата не є порушенням вимог щодо сумісництва та суміщення. |
Питання десяте
— Частина друга статті 541 Закону 280/97 (у редакції законопроєкту): староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету — у виконавчому комітеті ради. При цьому проєктом не визначаються підстави для звільнення старости ні в одному, ні в другому випадку, з огляду на виняток ст. 791 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»:
«Звільнення особи з посади старости (припинення служби в органах місцевого самоврядування) буде відбуватися на загальних підставах, визначених Кодексом законів про працю України з особливостями, визначеними Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Питання одинадцяте
— Якщо староста включений до складу виконавчого комітету, чи потрібно його виключати звідти на підставі внесених змін до статті 51 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»?
Законопроєктом № 4535 передбачається, що рішення про включення чи невключення усіх старост до складу виконавчого комітету буде приймати відповідна рада. Відтак потрібно буде вирішувати, включати усіх старост до складу виконавчого комітету чи виключати усіх. Якщо в громаді лише один староста, то його не потрібно буде виключати зі складу виконавчого комітету.
| Коментар редакції У ч. 4 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що сільська, селищна, міська рада за пропозицією сільського, селищного, міського голови може прийняти рішення про входження старост до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою. У цій нормі чітко вказано ініціатора прийняття такого рішення — це має бути лише голова. Якщо пропозиції від голови не надійде, то й не буде і підстави розглядати це питання на сесії ради. |
