Перші кроки
Перш ніж замислюватись над туристичними локаціями та розвитком туризму на своїй території, варто подумати над чистотою місцевості. Сміттєзвалища та неприбрані території біля будинків — неприваблива локація для мешканців, а тим паче для туристів. Навіть якщо ви зможете при цій проблемі створити туристичні локації та до вас приїдуть перші туристи, нові навряд чи будуть. Оскільки туризм — це відпочинок і моральний, і фізичний, і зоровий. Відпочивати, коли за плечима зостаються неживописні картини та неприємний запах, неможливо.
Що робити?
Організувати зустрічі із мешканцями стосовно прибирання території. Добре, якщо до цієї справи будуть залучені комунальні підприємства (якщо є). У випадку, коли їх немає та є певні проблеми із прибиранням з різних причин, залучайте мешканців на волонтерських засадах.
Навіть якщо у вас не вийде туризму, територія буде привабливою та чистою для проживання самих мешканців. Для тих, хто не почує або буде продовжувати смітити, попіклуйтесь про штрафи за порушення правил благоустрою.
Про зелений туризм
Більш детально про зелений туризм ми писали у березневому номері (стаття «Староста & зелений туризм: чи є сенс організовувати?») та у вересневому номері (стаття «Лайфхак зеленого туризму: як перетворити село на туристичні локації») видання «Радник старости» за 2019 рік. Повторюватись не будемо. Але доповнимо тему цікавими фактами.
По-перше.
Подумайте над тим:
— чи є де у вашій місцевості «залишити кошти» тим, хто приїжджає на добу, дві або просто проїжджає поряд?
— чи є чітка туристична пропозиція та готовий «туристичний продукт»?
— чи є на території зелені садиби для нічлігу?
— як можна пізнати місцеві традиції?
— чи є розваги, місцева кулінарія, можливість придбати товари місцевого виробництва тощо?
У більшості сіл та селищ дуже багато пустих хат, які можна перетворити на зелені садиби (дотримуючись, звісно, всіх правових норм), а при цьому місцеві жителі не пропонують ані нічлігу, ані їжі. Тож у туристів немає бажання залишатись на цій території.
По-друге.
Започаткування зелених садиб не потребує ані величезного персоналу, оскільки ними є члени сільської родини, ані величезної нерухомості, бо нею є помешкання родини та подвір’я. Окрім того, для тих, хто не знає, як це організувати, можна скористатись допомогою Швейцарського корпусу експертів (seniorexpertcontact.org). Це так звана благодійна організація, яка, зокрема, допомагає підвищити рівень управління зеленими господарствами, покращити якість їх роботи з клієнтами до європейських стандартів, підготувати та представити на розгляд інвесторів бізнес-плани організації господарств, які займаються зеленим туризмом.
Швейцарські експерти (радники) погоджуються виїжджати безпосередньо до зеленої садиби та надавати фахові консультації з урахуванням місцевих умов. Усе, що потрібно, — забезпечити екперта придатним для проживання житлом та харчуванням протягом його строку перебування, який триває, як правило, від двох тижнів до кількох місяців.
По-третє.
Зелений туризм наразі є одним з найпростіших способів наповнення місцевого бюджету. Звісно, треба враховувати туристичні маршрути (нові та вже відомі, навіть якщо вони пролягають досить далеко) і наповнення туристопотоком. Для цього розповідайте про себе у соціальних мережах, на туристичних сайтах, які пропонують мандрівки Україною. У цікаві зелені садиби туристи згодні їхати, навіть якщо вони знаходяться на достатній відстані від їх маршруту.
Чому? Бо цікаво, колоритно, незвично.
Що стосується наповнення бюджету, то спеціального закону про зелений туризм наразі немає. Але, як свідчить практика, дехто з господарів зелених садиб реєструється як фізична особа — підприємець, який сплачує усі податки відповідно до вимог податкового законодавства. Інші керуються Законом України від 15.05.2003 № 742-IV «Про особисте селянське господарство», зокрема ст. 1, яка визначає поняття особистого селянського господарства:
Особисте селянське господарство — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.
Діяльність, пов’язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Обидва варіанти вигідні. Оскільки завдяки зеленим садибам у громаду залучають додаткові кошти: відкриваються нові магазини, зони відпочинку, розвивається транспорт та інфраструктура.
По-четверте.
Відкриваючи зелені садиби, господарі не повинні конкурувати між собою. І це треба доносити до людей. Ворожнеча призведе до занепаду садиб. Натомість варто співпрацювати та кооперуватись між собою. Наприклад, разом розвинути місцеві розваги (прокат велосипедів, відвідування сауни чи бані, прогулянки на конях тощо).
Про подієвий туризм
Подієвий туризм не можна плутати із зеленим туризмом. Це особливий та окремий вид туризму, який базується на проведенні певної події протягом встановленого часу для певної аудиторії, яка замовляла цю подію. Наприклад, це фестивалі, тематика та інфраструктура яких узгоджується із аудиторією.
Але не треба плутати цей вид туризму із місцевими заходами, які проводяться для громади і куди приїжджають гості громади.
Наведемо приклади подієвого туризму, який широко використовують розвинені країни:
| національні фестивалі та свята | |
| Великобританія | фестиваль Святого Патріка в Лондоні |
| Німеччина | фестиваль культур та парад кохання (Love Parade) в Берліні |
| театралізовані шоу | |
| Франція | фестиваль «Цирк майбутнього» в Парижі |
| Великобританія | шоу Lord of the Dance |
| Австрія | свято на льоду у Відні |
| фестивалі кіно і театру | |
| Франція | Каннський фестиваль |
| Італія | фестиваль оперного мистецтва у Вероні |
| гастрономічні фестивалі | |
| Німеччина | Октоберфест в Мюнхені |
| Франція | Бордовський фестиваль вина |
| Великобританія | фестиваль їжі в Шрусбері, Единбурзький фестиваль їжі |
| Данія | Копенгагенський фестиваль кулінарії |
| Італія | Міланський фестиваль кави |
| Нідерланди | фестиваль шоколаду в Амстердамі |
| фестивалі і виставки квітів | |
| Нідерланди | виставка тюльпанів |
| Японія | фестиваль хризантем |
Видами подієвого туризму є також ярмарки, карнавали, аукціони, паради, освітні та релігійні заходи та спортивні події.
Заробляти на подієвому туризмі вдаватимесься тоді, коли ви будете розуміти, чого бажає аудиторія, чи дійсно ви її запросили, а також від організації перебування людей на події та здатності навести лад на події.
Якщо ви не заробляєте на події, а лише витрачаєте на її організацію кошти, — це вже не туризм, а лише реклама вашої громади. Багато експертів вважають, що туризм має вираховуватись у грошовому еквіваленті.
Основні аспекти подієвого туризму, які варто враховувати:
| 1 | можливість знайомства з культурою, традиціями, духовним життям країни |
| 2 | можливість спілкування з однодумцями |
| 3 | бажання доторкнутись до нового, незвіданого, унікального |
| 4 | спортивний інтерес |
| 5 | необхідність відчути себе частиною грандіозного дійства |
| 6 | можливість відпочити (духовно та фізично) |
| 7 | величезна популярність події |
Про культурний туризм
Культурний туризм — це здебільшого відвідування деяких культурних об’єктів чи подій, музеїв, національних парків тощо. Кожна громада володіє значним культурно-історичним потенціалом, який не в повній мірі використовується або взагалі не використовується.
Основною умовою розвитку культурного туризму є історичний та культурний потенціал громади, рівень забезпечення доступу до нього, а також побутові умови проживання туристів.
Наразі допомогти громадам розвивати культурний туризм здатний Український культурний фонд (УКФ) — це державна національна інституція, яка надає гранти на культуру, зростання креативних індустрій. За три роки існування УКФ провів три конкурси на грантову підтримку, у рамках яких отримав близько 5000 заявок і надав підтримку більше 1000 проєктів.
У перший рік близько 70 % заявок було подано з Києва та Київської області і лише 30 % надійшли з інших областей. У 2019 році ситуація покращилась — з інших регіонів України надійшла половина заявок. Оскільки УКФ не працює із проєктами будівництва, то всі ці заявки відносять до «м’яких проєктів» (як правило, такі проєкти стосуються навчання, консультацій, тренінгів, тобто не йдеться про підтримку інфраструктурних проєктів)1.
1 Частково інформація отримана з сайту decentralization.gov.ua/news/12801.
Переглянути грантові програми можна на офіційному сайті УКФ за посиланням ucf.in.ua.
На прикладі Приазов’я Асоціація Індустрії Гостинності України розвиває культурний туризм. Знайти більш детальну інформацію (презентації проєкту «Культурний туризм Приазов’я: стан, виклики, стратегії», Дорожньої карти розвитку туристичної дестинації Приазов’я на 2021 — 2030 роки можна за посиланням aigu.org.ua.
З приводу розвитку культурного туризму голова Асоціації Індустрії Гостинності України Олександр Лієв говорить про те, що культурний туризм — це спосіб розширити рамки сезону для бізнесу. Для громади — можливість заробляти гроші на тому, на чому зараз вона витрачає. А для туриста — можливість не тільки засмагнути та відпочити, а й повернутися з подорожі з новими знаннями, отриманими в максимально легкій, доступній і приємній формі. Особливо важливо для тих, хто подорожує з дітьми, прививати традиції, щоб жодна такого роду поїздка не обходилася без відвідування культурних об’єктів.
Крім того, Олександр Лієв зазначає на прикладі таке:
Розглянемо на прикладі Приазов’я, де ми зараз активно моніторимо ситуацію, допомагаючи розвитку курортів. Приазов’я вже прийняло перший мільйон туристів у цьому році. А в музеях і нацпарках — помітної активності немає. Багато туристів не знають про існування українського Стоунхенджу — заповідника «Кам’яні могили», який розташований частково в Донецькій, частково — в Запорізькій області. Є й інші цікаві об’єкти: Національний парк Меотида — на Донеччині, в районі Маріуполя. Ті ж маріупольські, бердянські, мелітопольські, генічеський музеї. Зараз ці ресурси в заробіток на туристичному потоці фактично не включені.
Ми разом з Українським культурним фондом розробляємо рекомендації місцевим громадам, як заробляти на культурному туризмі. Наші напрацювання, зроблені на базі Приазов’я, можна буде застосувати на інші регіони.
Що ми робимо? Визначаємо методологію оцінки того, як на сьогодні реалізовано культурний туризм — і який у нього потенціал. Даємо рекомендації, як виявлений потенціал реалізувати, щоб це приносило гроші громаді.
Окрім того, Асоціація Індустрії Гостинності України займається програмами розвитку туризму в регіонах України. Зокрема, допомагає місцевій владі створити якісну Програму розвитку туризму в місті, районі, області. Для цього Асоціація залучає власних спеціалістів та оплачує роботу незалежних експертів: видає гранти до 30000 грн.
Про агротуризм
Якщо нема охочих організовувати зелений туризм, не засмучуйтесь. Спробуйте розповісти мешканцям про агротуризм, який останнім часом також набирає обертів. По суті, такий вид туризму зможе зацікавити фермерів та фермерські господарства, які мають ягідні ферми чи ферми з вирощування тварин. Хто сказав, що екскурсія на ферму буде нудною і нецікавою?
Українські ферми — особливі і можуть бути відкритими для туристів і радо зустрічати гостей з усіх регіонів.
Чому? Не в кожного є дача чи родичі на селі. Багато містян взагалі не мають уяви про життя у сільських місцевостях й, подорожуючи Україною або плануючи вихідні чи святкові дні, запросто можуть завітати на ферму, щоб отримати нові емоції та відпочити.
До речі, багато молочних ферм у передмістях роблять безкоштовні екскурсії до себе на виробництво, що користується великим попитом. На такі екскурсії найчастіше приїжджають сім’ї з дітьми. Після завершення екскурсійної програми у туристів є можливість придбати продукцію ферми за доступними цінами. Дієво!
Відвідування ягідних ферм отримало назву ягідний екотуризм – вид туризму, коли відвідувачів пускають на ягідні поля та дозволяють збирати та куштувати врожай просто на місці. Все, що люди збирають, — купують на виході за чистою вагою без націнок.
Полуниця, ожина, малина, суниця, чорниця, лохина – смачні ягоди, які можна збирати самостійно. Звичайно, доречно прописати правила пошкодження ягідних рослин та штрафувати за їх витоптування, псування, а також попереджати про обережність та поведінку на ягідних ділянках.
Звичайно, на ринках або в супермаркетах ягід вистачає, але процес купівлі не такий цікавий, як самостійне збирання.
Для прикладу: ягідні ферми працюють на Львівщині. Тут вирощують не лише полуницю. На львівських фермах, деякі з яких уже стали сімейними, у такому ж форматі планують продавати не лише полуницю, але й помідори, малину, чорницю та виноград.
