1 Матеріал було розроблено в рамках проєкту Координатора проєктів ОБСЄ в Україні «Підтримка належного врядування в об’єднаних громадах як складова реформи децентралізації», що виконується за підтримки Місії США до ОБСЄ та урядів Німеччини, Норвегії та Литви.
Про виокремлення категорій
Перед тим, як говорити про можливості пошуку та залучення активістів у старостинських округах, сформуємо умовний поділ усіх мешканців громади на категорії за ознаками:
— мотивації для активності;
— співпраці із старостою;
— проінформованості.
Детально розберемо особливості цих груп, щоб розуміти, а де ж треба шукати.
1 група – найближче оточення старости.
Це рідні, друзі, сусіди тощо, тобто те коло осіб, які тісно пов’язанні із старостою за межами роботи особистими стосунками.
Мотивація для активності.
Члени цієї групи зазвичай мотивуються, спираючись на особисті зв’язки зі старостою і намагаються допомогти у будь-яких питання. Але це не є активні в класичному розумінні мешканці громади, оскільки їх активність пов’язана виключно із персоною старости.
Співпраця зі старостою.
На цьому пункті особливо зупинятись не варто, оскільки є тісна і постійна співпраця.
Проінформованість.
Аналогічно співпраці — високий ступінь проінформованості.
Механізми та інструменти пошуку і залучення активістів.
Мабуть, кожен староста підтвердить, що не потрібно якихось особливих заходів для їх активізації, а достатньо попросити про допомогу.
У деяких старост саме на цій групі й закінчується коло активістів, на яких завжди можна спиратись. З власного досвіду можу впевнено сказати, що це найпростіший спосіб залучення до активності. Однак через якийсь період часу виникає певне напруження і незадоволення у цієї групи. Тому не варто ризикувати особистими стосунками. Особисто я використовував цю групу осіб лише на початковому періоді і в екстрених ситуаціях.
2 група — симпатики старости.
Дещо схожа група до попередньої, оскільки її активність базується на особистих симпатіях, однак є відміності, пов’язані з мотивацією.
Мотивація для активності.
Окрім симпатії до особи старости, ці мешканці покладають надії на зміни через персону старости і готові долучатися до цих змін.
Співпраця зі старостою.
Зазвичай прихильники старости відгукуються на його ініціативи, співпраця доволі тісна.
Проінформованість.
Аналогічно співпраці – доволі високий ступінь проінформованості.
Механізми та інструменти пошуку і залучення активістів.
На практиці староста зазвичай знає майже поіменно своїх прихильників, тому може самостійно виокремити те коло, яке дійсно проявляє активність або може бути активізоване.
3 група — працівники установ та закладів.
Ця група, мабуть, найбільш неоднозначна, оскільки зазвичай ці люди глибоко занурені в життя громади, але проявляють активність лише тоді, коли є відповідна вказівка або особиста необхідність. Одночасно в цьому середовищі найбільша кількість активістів, що пов’язано із високим рівнем інтелекту та комунікації.
Мотивація для активності.
Напряму пов’язана із роботою, тому особливо активні у сферах, дотичних до їх безпосередньої діяльності.
Співпраця зі старостою.
Зазвичай тісна на діловій основі та розумінні поняття субординації.
Проінформованість.
Доволі високий ступінь проінформованості, особливо у сферах своєї щоденної діяльності.
Механізми та інструменти пошуку і залучення активістів.
На практиці якихось особливих інструментів залучення не потребують і легко відгукуються на різні пропозиції. Часто проявлять власну ініціативу.
4 група — пересічні жителі, які одноразово долучалися або які ніколи не проявляли активності.
Це, власне, найбільша група, і саме тут ми шукаємо нових активістів у своєму окрузі. Залежно від рівня активності цієї групи загалом ми можемо говорити про згуртованість старостинського округу.
Мотивація до активності.
Доволі низька та ситуативна мотивація до діяльності. Зазвичай вона проявляється у питаннях, що стосуються безпосередньо конкретного мешканця.
Співпраця зі старостою.
Зазвичай відсутня або дуже низька.
Проінформованість.
Аналогічно ситуація, як із співпрацею. Часто інформацію отримують не від першоджерела.
Механізми та інструменти пошуку і залучення активістів.
Ми повинні враховувати особливості та специфіку свого старостинського округу, адже універсального механізму чи інструменту не існує. Особисто я розпочав із забезпечення проінформованості через соціальні мережі та проведення зустрічей. Багато спілкувавсь, щоб зрозуміти те, що хвилює, і відповідно залучав до проведення різних заходів. Однак і цього замало.
Як приклад, наведу статистику – для облаштування дитячого майданчика я обдзвонював батьків учнів. У телефонному режимі мене запевнило 50 % батьків, які прийдуть та допоможуть. Але фактично прийшло лише 20 %. Чи це багато, судіть самі.
Роль громадських організацій у розвитку старостинських округів
На моє переконання, чи не найбільш активними членами громади є представники громадських організацій. Вони є чи не єдиною можливістю активізації населення, рушієм змін та розвитку (якщо староста пасивний) та потужним ресурсом для розвитку активного суспільства в старостинському окрузі (якщо староста із ними тісно співпрацює).
Розглянемо кілька ситуацій.
Ситуація перша:
на території старостинського округу створена та діє громадська організація.
Це ідеальний варіант розвитку та активізації населення. Власне, для старости в цьому випадку стоїть лише кілька основних завдань:
| 1 | Налагодження співпраці та ефективної комунікації із громадською організацією |
| 2 | Створення своєрідної «дорожньої карти» співпраці у вигляді, наприклад, «Меморандуму про співпрацю» |
| 3 | Максимальне залучення громадської організації до життя старостинського округу у всіх сферах |
| 4 | Максимальна популяризація громадської організації та сприяння в залученні нових активних членів |
Зупинятись на випадках, коли є створена громадська організація, але вона вже не діє, не будемо, оскільки це часте явище. Наприклад, штучно створена під якийсь проєкт або вичерпала свій ресурс діяльності. Тому в такій ситуації керуємось ситуацією 2, тобто коли громадської організації не існує.
Ситуація 2:
на території немає громадської організації.
Це найбільш класичний випадок. У цій ситуації пропоную такий порядок дій:
| 1 | Виокремлюємо в ручному режимі мешканців, які є найбільш дієві та активні. Примітка. Я це робив разом із невеликою командою і в ручному режимі. Ми зібрали всіх, кого варто залучити і хто проявляв активність раніше. Одночасно ми розуміли, що певна частина не готова або не захоче проявляти активність постійно в рамках якоїсь структури (комусь забракне часу, комусь просто буде не комфортно через особисті взаємини) |
| 2 | Здійснюємо пошук усіх бажаючих до активності. Примітка. Через різні канали комунікації повідомляю, що запрошуємо на зустріч усіх бажаючих щось змінювати та розвивати. Проводимо зустріч, де розповідаю про мету зустрічі, а саме створення своєрідного дорадчого органу, який буде працювати на постійній основі. Проводжу аналіз того, хто долучивсь до зустрічі (окрім тих, що були виокремлені раніше). Формую єдиний список |
| 3 | Реалізовуємо спільно якийсь проєкт або захід. Примітка. У моєму випадку це був ремонт однієї з доріг. Ми спільно проговорили усі деталі і розпочали реалізацію. Спілкування із керівництвом громади, спонсорами, підготовчі роботи тощо. Власне, на цьому етапі частина людей самоусунулась і сформувавсь своєрідний кістяк, з яким я й працював надалі |
| 4 | Створення структури, наприклад Рада села чи Рада старійшин. Примітка. Після реалізації першого проєкту ми спільно підійшли до питання постійної роботи. Це вилилось у формування своєрідного дорадчо-консультативного органу в старостинському окрузі, який збирався регулярно. Забігаючи наперед скажу, що ця рада реалізувала самостійно кілька проєктів, пов’язаних із благоустроєм, і ситуативно працює досі |
| 5 | Створення громадської організації на основі дорадчо-консультативного органу. Примітка. На жаль, до цього моменту я звільнивсь, однак планувалось переконати найбільш активних членів у необхідності створення офіційної громадської організації |
