Декларування-2022: нюанси відображення інформації

Суб’єкт декларування

Нагадаю, що Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/21^1, набрав чинності ще 1 грудня 2021 року.

¹ Порядок № 449.

Порядок № 449 визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування², декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування³, передбачених ст. 45 Закону України від 14.11.2014 № 1700 «Про запобігання корупції»⁴.

² Реєстр.

³ Декларація.

⁴ Закон № 1700.

Сама форма декларації на початку її заповнення передбачає, що староста, подаючи декларацію, обирає один із її видів, у нашому випадку — щорічна, та вказує період, за який вона подається.

Обираючи вид декларації «щорічна», суб’єкт декларування додатково зазначає відомості про те, що він продовжує здійснювати діяльність, пов’язану з виконанням функцій місцевого самоврядування. Для цього потрібно обрати відповідну позначку: «я продовжую виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування».

Далі, у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування»:

зазначаються відомості про суб’єкта декларування для ідентифікації його особи в Україні, за її межами, а також про місце його роботи або проходження служби і посаду, у зв’язку з якою виник обов’язок подати декларацію.

Для ідентифікації особи в Україні суб’єкт декларування зазначає, зокрема, в тому числі відомості про зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб’єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію.

Відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання зазначаються станом на кінець звітного періоду, а для адреси для листування — на дату подання декларації.

Якщо зареєстроване та місце фактичного проживання суб’єкта декларування на кінець звітного періоду збігаються, після заповнення відомостей про зареєстроване місце проживання необхідно обрати позначку «збігається з місцем фактичного проживання».

Якщо адреси зареєстрованого та фактичного місця проживання не збігаються, слід зазначити окремо відомості про зареєстроване місце проживання та заповнити блоки полів «Місце фактичного проживання або поштова адреса, на яку суб’єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію». При цьому додатково обрати такі позначки:

— «це адреса місця фактичного проживання» — у разі, якщо зазначена адреса є адресою місця фактичного проживання;

— «це адреса для листування» — у разі, якщо зазначена адреса є адресою для листування з Національним агентством і при цьому не є адресою місця фактичного проживання.

Якщо адреса місця фактичного проживання збігається з адресою для листування з Національним агентством, обирається позначка «це адреса місця фактичного проживання». Додатково обирати позначку «це адреса для листування» не потрібно.

Для ідентифікації особи за межами України суб’єкт декларування зазначає відомості про варіанти написання свого прізвища, імені, по батькові (за наявності), крім української мови, зазначені в документах для ідентифікації особи за межами України (паспортах, посвідці на проживання, інших наявних у суб’єкта декларування документах).

За наявності декількох документів, виданих в одній державі, у яких варіанти написання прізвища, імені, по батькові (за наявності) збігаються, у блоці полів щодо документа, що посвідчує особу, зазначаються відомості про один з документів, пріоритет з яких має паспорт або посвідка на проживання.

Зверніть увагу! Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (ч. 1 ст. 4 Закону України від 05.11.2021 № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»). Водночас на період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя зазначені вище вимоги не поширюються на осіб, місце проживання яких зареєстроване в житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання (п. 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону). У разі наявності у внутрішньо переміщених осіб двох зареєстрованих місць проживання таким особам у блоці полів «Зареєстроване місце проживання» розділу 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації рекомендується зазначити інформацію про задеклароване (зареєстроване) місце проживання в житлі, що розташоване за межами тимчасово окупованих територій.

Члени сім’ї суб’єкта декларування

У цьому розділі зазначаються відомості про осіб, які згідно із Законом № 1700 належать до членів сім’ї суб’єкта декларування, незалежно від громадянства та країни їх проживання, які дають змогу їх ідентифікувати в Україні та за її межами.

Членами сім’ї суб’єкта декларування (ст. 1 Закону № 1700, примітка до ст. 46 Закону № 1700) є:

Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування.

Важливо! За наявності документів для ідентифікації особи члена сім’ї за межами України суб’єкт декларування зазначає у деклараціїї такі ж самі відомості, як і про себе!

Декілька рекомендацій від НАЗК⁵.

⁵ Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 № 11 (далі — Роз’яснення, рекомендації НАЗК).

Які тут можуть бути нюанси?

НАЗК, наприклад, зазначає:

1. Неповнолітня дитина від попереднього шлюбу чоловіка або дружини суб’єкта декларування, яка не є його рідною дитиною та не була ним усиновлена, не може вважатися його членом сім’ї. Вона буде підпадати під це визначення лише за умови спільного проживання, пов’язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов’язків із суб’єктом декларування сукупно протягом не менше 183 днів протягом звітного року або станом на останній день звітного періоду.

2. Відомості про померлу особу не підлягають відображенню у розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» декларації, в тому числі за умови, якщо така особа сукупно не менше 183 днів протягом року спільно проживала, була пов’язана спільним побутом, мала взаємні права та обов’язки із суб’єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних). Об’єкти декларування, які на будь-якому речовому праві належали померлій особі, не підлягають відображенню у декларації, крім випадків:

набуття суб’єктом декларування або членом його сім’ї (тобто родичами померлої особи) права власності на такі об’єкти в порядку спадкування;

володіння, користування суб’єктом декларування та/або членом його сім’ї об’єктами, які належали померлій особі, не менше половини днів протягом звітного періоду.

3. Якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовив йому в наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому суб’єкту декларування ця інформація не відома, НАЗК рекомендує у відповідних полях форми декларації обирати позначку «Член сім’ї не надав інформацію».

Якщо член сім’ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома суб’єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, із правовстановлюючих документів, відкритих державних реєстрів), то суб’єкт декларування повинен відобразити в декларації всю відому йому інформацію.

Якщо члену сім’ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, із правовстановлюючих документів, відкритих державних реєстрів), то у відповідних полях декларації рекомендується обрати позначки «Не відомо».

Водночас! Обрання позначки «Член сім’ї не надав інформацію» є підставою для проведення Національним агентством повної перевірки декларації відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 51³ Закону № 1700.

Об’єкти нерухомості

Зверніть увагу на особливості внесення до цього розділу відомостей про об’єкт нерухомості, який у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» вказано місцем фактичного проживання або поштовою адресою, на яку Національне агентство може надіслати кореспонденцію суб’єкту декларування.

Передбачається, що у цьому розділі декларації необхідно зазначити відомості про об’єкт нерухомості, який використовувався суб’єктом декларування та членами його сім’ї для проживання на кінець звітного періоду або не менше половини днів звітного періоду (183 дні), незалежно від того, чи зазначалися відомості про цей об’єкт у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації.

Якщо об’єкт нерухомості, у якому зареєстрований суб’єкт декларування (члени його сім’ї), не належить йому та/або членам його сім’ї на будь-якому праві володіння і не використовувався ними станом на кінець звітного періоду або більше його половини, то відомості про такий об’єкт нерухомості у цьому розділі зазначати не потрібно. Теж саме стосується об’єкта нерухомості, за яким визначена адреса для листування.

Якщо об’єкт нерухомості, що використовується для проживання на праві користування, є будинком, декларуванню в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації також підлягають відомості про земельну ділянку, на якій він розташований.

Декларуванню підлягають відомості про земельні ділянки незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. За відсутності кадастрового номера земельної ділянки в полі «Реєстраційний номер (кадастровий номер для земельної ділянки)» слід обрати позначку «Не застосовується».

За Роз’ясненнями НАЗК земельні ділянки, право власності на які набуто до 03.08.2004, підлягають декларуванню, незважаючи на відсутність державної реєстрації прав. Водночас земельні ділянки, права на які отримані після 03.08.2004, підлягають декларуванню як об’єкти, які перебувають на праві власності, лише в разі здійснення державної реєстрації прав на них. Якщо така реєстрація не здійснювалася, вони підлягають декларуванню як об’єкти, що перебувають у суб’єкта декларування та/або члена його сім’ї на праві користування.

За загальним правилом у разі декларування відомостей про будинок і про земельну ділянку, на якій він розташований, відомості про них вносяться як про невід’ємні об’єкти. Водночас є випадки, коли відомості про земельну ділянку не підлягають декларуванню, зокрема:

Для того, щоб відобразити в декларації садибу, тобто житловий будинок з прилеглими господарськими будівлями, садом (городом), у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» у полі «Вид об’єкта» слід відобразити інформацію про вид об’єкта нерухомості відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як правило, житловий будинок з прилеглими господарськими будівлями реєструється як «домоволодіння», «будинок з господарськими спорудами» тощо. Якщо право на об’єкт набуто до 01.07.2004 і з правовстановлюючого документа неможливо визначити вид об’єкта, НАЗК рекомендує у полі «Вид об’єкта» обрати «Інше» і навести відповідний опис об’єкта. Водночас якщо складові такої садиби зареєстровані як окремі об’єкти нерухомості, їх слід відобразити в декларації окремо.

Відомості про право користування третіх осіб щодо об’єкта нерухомості, де проживає суб’єкт декларування, якщо такі треті особи не є членами його сім’ї, не зазначаються.

Об’єкти незавершеного будівництва

У цьому розділі декларації зазначаються:

— об’єкти незавершеного будівництва;

— об’єкти, не прийняті в експлуатацію;

— об’єкти, право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку.

За загальним правилом право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) (ст. 331 Цивільного кодексу України). Для цілей декларування поняття «об’єкти незавершеного будівництва» НАЗК розуміє в ширшому сенсі, ніж це визначено зазначеним Кодексом, тому у полі «Дата набуття права» слід зазначати дату початку створення об’єкта з будівельних матеріалів. Наприклад, це може бути і дата повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозволу на виконання будівельних робіт або інша дата.

Набуті майнові права на об’єкт — квартиру, що будується у багатоквартирному будинку, реалізується через укладення договорів про участь у фонді фінансування будівництва. У такому випадку НАЗК рекомендує в розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації відобразити інформацію щодо:

— виду об’єкта – обрати «Квартира»;

— загальної площі (якщо відома);

— реєстраційного номера (якщо відомо; якщо державна реєстрація права на об’єкт не здійснювалась – обрати позначку «Не застосовується»);

— обрати позначки (одну або кілька), які є актуальними для об’єкта станом на останній день звітного періоду: «Об’єкт незавершеного будівництва», «Об’єкт, не прийнятий в експлуатацію», «Об’єкт, право власності на який не зареєстроване в установленому законом порядку»;

— місцезнаходження об’єкта;

— у блоці полів «Підстава для декларування об’єкта» обрати позначку «Об’єкт повністю або частково побудований з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї»;

— зазначити особу, якій належать майнові права на цей об’єкт, – суб’єкта декларування або члена його сім’ї.

Якщо відомості про власника або користувача земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво, не відомі, у блоці полів «Інформація щодо особи, якій належить земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво об’єкта, і прав на неї» слід обрати позначку «Не застосовується».

При цьому не забуваймо, що у разі набуття майнових прав у суб’єкта декларування та/або члена його сім’ї може виникнути потреба зазначити інформацію і в інших розділах декларації, зокрема: розділі 12 «Грошові активи», у розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, в яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно», у розділі 13 «Фінансові зобов’язання», у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування».

Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)

Тут зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 ПМ, що станом на останній день звітного періоду належить суб’єкту декларування та/або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в їх володінні чи користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право (та у разі якщо майно перебувало у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї протягом не менше половини днів звітного періоду).

Потрібно звернути увагу на те, що кожного року розмір порога для декларування цінного рухомого майна є різним, а тому цінне рухоме майно, вартість якого не перевищує 100 ПМ у відповідному звітному періоді, не підлягає декларуванню. Вказане правило не застосовується, якщо суб’єкт декларування обрав позначку «Не відомо» щодо вартості майна, яке зазначив у деклараціях за попередні звітні періоди, й надалі його грошову оцінку не проводив.

Вартість кожної цінної рухомої речі зазначається в декларації окремо, крім випадків, коли такі речі придбані одночасно як набір (наприклад, столовий сервіз, набір меблів, набір ювелірних прикрас тощо). У разі відсутності документального підтвердження систематизації речей за певним критерієм у декларації відображаються відомості про кожен об’єкт окремо.

Зверніть увагу, що у певних випадках придбання цінної рухомої речі (вартість якої перевищує 50 ПМ) або отримання її як подарунка (вартість якого перевищує 5 ПМ) відомості про таке майно можуть підлягати відображенню у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування».

Транспортні засоби

Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, які належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві власності або перебувають у їхньому володінні чи користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду, зазначаються в декларації незалежно від їх вартості.

Велосипеди, персональний електротранспорт (електросамокати, гіроскутери тощо) для цілей декларування транспортними засобами не вважаються та підлягають відображенню в розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації як цінне рухоме майно в разі, якщо їхня вартість перевищує встановлений Законом № 1700 поріг декларування в цьому розділі (100 ПМ)

Витрати на митне оформлення, реєстрацію транспортного засобу, ремонт до його вартості не включаються. Водночас якщо відповідний разовий видаток на митне оформлення, реєстрацію, ремонт чи сплату відповідних сервісних зборів, пов’язаних із придбанням транспортного засобу, перевищує встановлений поріг декларування (50 ПМ) і здійснений суб’єктом декларування у звітному періоді, то він повинен бути відображений у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації.

Зверніть увагу, що видання довіреності не припиняє права власності особи на майно. Якщо суб’єкту декларування / члену його сім’ї не відома інформація про власника майна, що перебуває в користуванні суб’єкта декларування та/або члена його сім’ї, а із правовстановлюючих документів її встановити неможливо, то при заповненні відповідних полів декларації НАЗК рекомендує обрати позначку «Не відомо». Винятком є лише поля «Прізвище», «Ім’я» та «По батькові (за наявності)» власника такого майна, заповнення яких є обов’язковим. Інформацію про власників транспортних засобів можна отримати у відкритому Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Службові автомобілі не декларуються, бо надаються у користування не конкретній особі (суб’єкту декларування), а будь-кому, хто обіймає конкретну посаду або виконує обов’язки за цією посадою тимчасово.

Нематеріальні активи

Окрім об’єктів права інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (патент на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, права на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торговельну марку чи комерційне найменування, авторське право тощо) у цьому розділі також відображаються відомості щодо криптовалюти, що належить суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві власності станом на останній день звітного періоду. Криптовалюти є різновидом віртуальних активів.

Криптовалюта як вид віртуальних активів є активом, що створюється, обліковується та відчужується, як правило, в розподіленому реєстрі та не посвідчує майнових та/або немайнових прав власника криптовалюти. Під розподіленим реєстром можна розуміти електронну базу даних, що містить записи про виконані операції і яка формується, зберігається та оновлюється на основі алгоритмів, що забезпечують узгодженість даних між усіма програмно-технічними комплексами, які підтримують функціонування такої бази даних. Іншими словами, криптовалюти – це цифрові (віртуальні) гроші у формі токенів, що створені та обліковуються у розподіленому реєстрі.

Відомості, що ідентифікують криптовалюту та особу, якій вона належить, а також про кількість криптовалюти, дату набуття та її вартість, зазначаються обов’язково. У разі відсутності у списку найменування відповідного виду криптовалюти необхідно обрати «Інше» та вказати повну та скорочену назву наявного активу (наприклад, Binance Coin (BNB), The Sandbox (SAND), Polkadot (DOT) тощо). З метою уникнення помилок у зазначенні найменування рекомендується користуватися сервісами, які акумулюють статистичні дані щодо криптовалюти (наприклад, СoinСheckup, LiveCoinWatch, CoinMarketCap, CoinGecko тощо).

У полі «Кількість» зазначається відповідне числове значення, що відповідає кількості наявних монет криптовалюти, так званих токенів (tokens) або коїнів (coins) станом на останній день звітного періоду. Кількість монет (токенів, коїнів) не заокруглюється.

Кількість криптовалюти певного виду може змінюватися за рахунок її обміну (конвертації) на інші види криптовалюти. Задля підтвердження зміни кількості, що відбулася внаслідок сукупності торговельних (обмінних) операцій, варто зберігати історію відповідних транзакцій.

У полі «Вартість, грн» зазначається вартість одного виду криптовалюти, виходячи з фактичних витрат, здійснених шляхом переказу коштів з банківського рахунку в обмін на придбану криптовалюту.

У разі набуття криптовалюти одного виду в одного постачальника послуг кількома транзакціями у різні дати слід зазначити її сукупну вартість станом на дату останньої транзакції. Якщо набувалася криптовалюта різних видів та/або у різних постачальників, така криптовалюта зазначається як різні об’єкти декларування.

Доходи, у тому числі подарунки

У цьому розділі відомості про доходи зазначаються незалежно від їх розміру, крім подарунка, відомості про який зазначаються лише в разі, якщо його вартість перевищує 5 ПМ.

Доходи одного виду, отримані від одного джерела протягом звітного періоду, зазначаються однією сумою. Доходи різних видів, отримані від одного джерела, вказуються окремо. Розмір отриманих доходів зазначається з урахуванням нарахованих податків і зборів!

Матеріальна чи соціальна допомога від держави залежно від її форми може бути доходом, а може й не бути. Зокрема, субсидія є доходом лише у разі її монетизації, кошти в межах програми «єПідтримка» також не є доходом, а безповоротна одноразова натуральна допомога породіллі «Пакунок малюка» буде доходом у разі отримання грошової компенсації її вартості.

Аліменти є доходом і власністю дитини, на яку вони виплачуються. Тому для відображення відомостей у полі «Інформація про особу, яка отримала дохід» необхідно зазначити відомості про дитину.

Кошти, отримані як позика, кредит, або інші фінансові зобов’язання не є доходом, але підлягають відображенняю за певних умов у розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації.

Переказ коштів між суб’єктом декларування та членами його сім’ї, відомості про яких зазначені в розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування» декларації, не вважається доходом чи видатком у розумінні Закону № 1700 та не підлягає декларуванню ні в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки», ні в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації відповідно.

Водночас якщо такі кошти є предметом договору дарування (усного чи письмового), укладеного між суб’єктом декларування та членами його сім’ї, – вони вважаються доходом та декларуються в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації як подарунок (з урахуванням установленого Законом порога декларування).

Кошти, отримані суб’єктом декларування або членом його сім’ї протягом звітного періоду у формі «кешбеку», «бонусів» у грошовій формі від банківських чи інших фінансових установ, зазначаються у декларації, якщо такі кошти включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків або інший дохід. Такі кошти, отримані з одного джерела, сумуються за відповідною ознакою.

Загалом, інформація про суми загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків міститься у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.

Грошові активи

Тут зазначаються відомості про наявні в суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї грошові активи (готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються в банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи в дорогоцінних (банківських) металах тощо), сукупна вартість яких на кінець звітного періоду перевищує 50 ПМ. При цьому грошові активи суб’єкта декларування та членів його сім’ї не сумуються. Тобто відомості про грошові активи зазначаються в декларації окремо щодо суб’єкта декларування та кожного із членів його сім’ї.

Зверніть увагу! Якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї протягом звітного періоду отримав грошові активи, але станом на останній день звітного періоду вони в нього відсутні, такі активи не відображаються в розділі 12 «Грошові активи», але зазначаються в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» (крім позики, кредиту). Крім того, видатки, здійснені суб’єктом декларування у звітному періоді, повинні бути відображені у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» (якщо розмір видатку перевищує 50 ПМ).

НАЗК тут звертає увагу на такий момент. Якщо суб’єкту декларування або членам його сім’ї було видано ощадну книжку і відкрито компенсаційний рахунок в Ощадному банку України, то залишок коштів на такому рахунку підлягає декларуванню в розділі 12 «Грошові активи» декларації, у випадку якщо сукупна вартість усіх наявних станом на останній день звітного періоду в суб’єкта декларування або члена його сім’ї (окремо у кожної особи) грошових активів перевищує 50 ПМ.

Заощадження громадян, поміщені в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, відновлювалися у співвідношенні 1 карбованець заощаджень на 1,05 грн – станом на 1 жовтня 1996 року. Отже, якщо в особи був вклад в Ощадбанку СРСР на певну суму в карбованцях, потім ця сума була проіндексована Ощадбанком України і на ім’я вкладника відкрито компенсаційний рахунок на суму індексації вкладу в гривні, то значення для цілей декларування має тільки сума залишку на такому компенсаційному рахунку. Для отримання відповідної інформації радимо звертатись до Ощадного банку України.

Банківські та інші фінансові установи...

У цьому розділі зазначаються відомості про банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї) або зберігаються кошти, інше майно станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів звітного періоду.

На що тут потрібно звернути увагу:

1. Набір цифр, зазначений на банківській платіжній картці, не є номером рахунку.

2. До однієї картки може бути відкрито кілька рахунків.

3. Завершення строку дії банківської платіжної картки або припинення надходжень на таку картку не тягне за собою автоматичного закриття рахунка у банківській установі.

4. Для цілей декларування до фінансових установ можуть належати, наприклад, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди і компанії, фонди фінансування будівництва та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг.

5. Блок полів «Інформація про іншу фізичну або юридичну особу, яка відкрила рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї або уклала договір оренди індивідуального банківського сейфу (комірки)» заповнюється виключно у випадку, якщо рахунок на ім’я власника (суб’єкта декларування, члена його сім’ї) відкрила інша особа. Якщо рахунок відкрив особисто його власник, то у полі «Тип особи» вказаного вище блоку полів слід обрати позначку «Не застосовується».

6. У блоці полів «Інформація про іншу фізичну або юридичну особу, яка має право розпоряджатися рахунком або має доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки)» відображається інформація лише про іншу (не власника рахунку) особу (осіб), яка має право розпоряджатись банківським рахунком і підписувати розрахункові документи. У разі наявності декількох осіб, які мають право розпоряджатися таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки), у цьому блоці полів зазначається інформація про всіх таких осіб.

7. Зазначити відомості про рахунки, відкриті в одній установі, як один об’єкт (одним записом) можна лише за виникнення таких умов, якщо рахунки:

— відкриті в одній банківській / фінансовій установі,

— власником таких рахунків є одна особа,

— мають однаковий перелік осіб, які мають право розпоряджатися такими рахунками,

— мають однаковий перелік осіб, які відкрили такі рахунки.

За відсутності принаймні однієї із перелічених ознак відповідні відомості зазначаються в декларації окремими об’єктами (записами).

8. Відомості про поточний рахунок, відкритий для зарахування допомоги в рамках Програми «єПідтримка» заначається, якщо такий рахунок був чи було відкрито протягом не менше половини днів протягом звітного періоду або станом на кінець звітного періоду.

Фінансові зобов’язання

Порядком передбачено, що у цьму розділі зазначаються відомості про фінансові зобов’язання суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї за позикою (кредитом) за наявності хоча б однієї з таких умов:

— розмір отриманої у звітному періоді позики (кредиту) перевищує 50 ПМ;

— розмір зобов’язання за позикою (кредитом) на початок звітного періоду перевищує 50 ПМ (у разі якщо позику (кредит) отримано в попередніх звітних періодах);

— розмір зобов’язання за позикою (кредитом) на кінець звітного періоду перевищує 50 ПМ.

Відомості про фінансові зобов’язання, наприклад за договорами лізингу, страхування, недержавного пенсійного забезпечення, зазначаються лише в разі, якщо їх розмір на кінець звітного періоду перевищує 50 ПМ.

У разі якщо суб’єкт декларування/член його сім’ї у звітному періоді одноразово скористалися кредитними коштами, розмір яких перевищує 50 ПМ (незалежно від погашення станом на кінець звітного періоду), або залишок заборгованості на останній день звітного періоду перевищив 50 ПМ, така інформація також зазначається у цьому розділі.

Видатки та правочини суб’єкта декларування

Тут суб’єкт декларування зазначає відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені ним у звітному періоді, на підставі яких у нього виникало або припинялося право власності, володіння чи користування об’єктами декларування, а також виникали (виникли) фінансові зобов’язання.

Уваги тут потребують такі моменти:

— відомості про правочин зазначаються в разі, якщо вартість його предмета перевищує 50 ПМ;

— відомості про видаток зазначаються в разі, якщо розмір разового видатку перевищує 50 ПМ;

— відомості про видатки, розмір кожного з яких перевищує 50 ПМ, здійснені на виконання одного правочину, вказуються в декларації окремо із зазначенням даних про правочин, який їх спричинив, а також дат їх здійснення;

— розміри видатків, які не перевищують 50 ПМ, у тому числі здійснені на виконання одного правочину, не сумуються;

— якщо правочин не спричинив видатку, у блоках полів щодо видатку слід обрати позначку «Не застосовується»;

— відомості про видатки і правочини члена сім’ї суб’єкта декларування не підлягають декларуванню.

Здійснення операцій із купівлі, продажу або обміну іноземної валюти за рахунок власних грошових активів суб’єкта декларування або членів його сім’ї, на думку НАЗК, не потребує відображення в декларації.

Робота за сумісництвом суб’єкта декларування

Тут зазначаються відомості про посаду чи роботу, що виконується або виконувалася суб’єктом декларування за сумісництвом у звітному періоді незалежно від тривалості та оплатності. У декларації зазначаються відомості про посаду чи роботу за сумісництвом, якщо її зайняття (виконання) розпочалося або продовжувалося під час звітного періоду незалежно від тривалості та незалежно від того, чи була вона оплачуваною.

Обрання особи депутатом місцевої ради не є сумісництвом стосовно її основного місця роботи.

Подання декларацій та відповідальність

Суб’єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів протягом семи днів після дня подання первинної декларації, шляхом створення та подання виправленої декларації до Реєстру.

За несвоєчасне подання без поважних причин декларації ст. 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За умисне неподання декларації ст. 366³ Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від 2500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин, або обмеженням волі на строк до 2 років, або позбавленням волі строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.