Ні, не підзвітний, не підконтрольний і не підпорядкований.
Спершу нагадаю вам про норму, в якій сказано про місце старости в структурі ради. Ідеться про ч. 2 ст. 541 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон № 280).
Староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету — у виконавчому комітеті ради. Здійснює повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України.
Порядок організації роботи старости визначається Законом № 280 та іншими законами України, а також Положенням про старосту.
У ч. 6 ст. 541 Закону № 280 визначено, що при здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові.
Законодавство не дає визначення поняттям «підпорядкованість». «підзвітність» та «підконтрольність».
У роботах науковців із цього приводу зазначається, що підзвітність та підконтрольність — стан організаційних відносин, за яким один орган має право перевіряти діяльність іншого, а той зобов’язаний надавати необхідні можливості для таких перевірок і звітувати про свою діяльність.
За змістом «підконтрольність» ширша ніж «підзвітність», оскільки завжди передбачає одержання інформації та звітів. Підзвітність може застосовуватись окремо від здійснення в повному обсязі функцій контролю.
Підпорядкованість — залежність від кого-, чого-небудь у частині виконання дій, доручень, наказів та ін.
Варто не забувати, що підпорядкованість у класичному варіанті передбачає такий стан службових відносин, відповідно до якого одна особа з-поміж усіх своїх можливих дій щонайменше має право впливати на діяльність іншої. На відміну від підконтрольності, підпорядкованість передбачає організаційну та службову залежність однієї особи від іншої, а також наявність обов’язку виконувати розпорядження та вказівки тієї особи, яка займає вище становище в ієрархії відповідних посад.
Основний функціонал старости передбачений нормами ст. 541 Закону № 280 і не потребує додаткового рішення про його покладання на старосту. У разі ж коли ми говоримо про додаткові повноваження, якими хочемо наділити старосту, то вони мають бути відображені в положенні про старосту та додатково покладені на старосту окремим рішенням ради чи виконавчого комітету. Причому кожне конкретне повноваження доцільно деталізувати у відповідному розпорядчому документі.
І тут хочу звернути увагу на змістовну частину таких рішень! При наданні старості додаткових повноважень ми покладаємо на нього здійснення певних обов’язків, а не змінюємо структуру чи штатний розпис. Це як змінити посадову інструкцію звичайного працівника — потрібно додержатись відповідної процедури зміни істотних умов праці, передбаченої Кодексом законів про працю України. Але ж при зміні інструкції ми не змінюємо підпорядкованість, підконтрольність або підзвітність.
Тож, які б повноваження ми не покладали на старосту, норми Закону № 280, у частині підзвітності та підконтрольності, не змінюються!
