Відповідно до ст. 9 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 цього Закону), зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки».
Оскільки відпустка без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану надається відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки», вона включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.
Разом із тим звертаємо увагу, що ст. 12 Закону № 2136 доповнено новою ч. 4, згідно з якою в період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» (ср. ).
Отже, період відпустки, наданої посадовій особі місцевого самоврядування на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, а період відпустки, наданої на підставі ч. 4 цієї статті, до такого стажу не зараховується.
