Виконання будь-яким працівником трудових обов’язків зазвичай пов’язане з використанням майна роботодавця — обладнання, меблі, техніки, а в окремих випадках — і з грошовими коштами. Тому з погляду матеріальної відповідальності за таке майно, не слід забувати про те, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків! Про це зазначається в ст. 130 КЗпП.
Важливо звернути увагу на те, що КЗпП визнає відповідальність працівника лише за шкоду, заподіяну в результаті порушення покладених на працівника трудових обов’язків. Такі обов’язки можуть бути визначені, наприклад, у Положенні чи посадовій інструкції працівника. Якщо ж заподіяна шкода — наслідок невиконання працівником обов’язків, які були покладені на нього без його згоди, відома та не були передбачені трудовим договором, то про притягнення його до матеріальної відповідальності не може йтися.
КЗпП встановлює декілька видів матеріальної відповідальності: обмежена, повна (індивідуальна або колективна) і підвищена.
За загальним правилом при заподіянні працівником матеріальної шкоди настає обмежена матеріальна відповідальність.
Це означає, що працівник відшкодовує роботодавцеві суму в розмірі заподіяної шкоди, але не більше за свій середній місячний заробіток (норми ст. 133 КЗпП). При цьому середньомісячний заробіток розраховують виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому прийнято рішення про стягнення з працівника відшкодування заподіяної шкоди. Суму шкоди, що перевищує цей розмір, працівник не відшкодовує.
Обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники — за те, що вони, зокрема, зіпсували або знищили через недбалість інструменти, спецодяг та інші предмети, видані установою, організацією працівникові в користування.
Відшкодування повної вартості зіпсованого чи знищеного майна роботодавця можливе, якщо із працівником було, наприклад, укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Утім, не з кожним такий договір можна укласти:
— працівник повинен займати посаду або виконувати роботу, безпосередньо пов’язану із, зокрема, зберіганням, перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей;
— працівник виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами власника або уповноваженого ним органу, наданими йому для виконання роботи.
Крім цього, відповідно до норми ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини, у випадках, коли:
— майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
— шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
— шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
— шкоди завдано умисним знищенням або умисним зіпсуттям;
— шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків.
Суди тлумачать матеріальну шкоду, заподіяну «не при виконанні трудових обов’язків», як самовільне використання працівником майна роботодавця в особистих цілях. Як зазначив ВСУ в постанові Пленуму від 29.12.1992 № 14, така шкода відшкодовується із застосуванням норм цивільного законодавства в повному обсязі.
