Юридична підтримка
Несвоєчасне зарахування платежів до бюджету з вини банку
Які наслідки має для платника податку несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджетів та державних цільових фондів у разі, якщо це трапилось з вини банку? Питання не нове, і відповідь на нього відома, але виникає воно постійно. А тому розглянемо його ще раз та нагадаємо деякі умови проведення розрахунків, яких необхідно дотримуватись для того, аби уникнути претензій з боку контролюючих органів.
Юрій БОРОВИК, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Закон № 2346
— Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III.Інструкція № 22
— Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.
Доказ того, що податок сплачено своєчасно
Для податкових органів підтвердженням факту виконання платником податків податкового зобов’язання є виписка регіонального відділення Державного казначейства України про зарахування грошових коштів на єдиний казначейський рахунок в дохід бюджету. Тобто при встановленні факту своєчасності/несвоєчасності сплати податку вони оперують саме
датою зарахування його суми до бюджету. У той же час суб’єкти господарювання при здійсненні податкових платежів орієнтуються на строки їх сплати, установлені податковим законодавством, зокрема Законом № 2181. І в разі, коли платіжне доручення до банку подано своєчасно, вважають, що порушень з їхнього боку немає.Як правило, так і буває. Грошові кошти на сплату податків списуються банком з рахунка платника
в день подання платіжного доручення і в цей же день зараховуються до бюджету. Відповідно і підстав для претензій з боку податкових органів не виникає.Але інколи буває й інакше. Платіжне доручення до банку подано нібито своєчасно, але списання грошових коштів банком в цей день не здійснено, або кошти списані, але до бюджету не перераховані. Унаслідок цього в обліку податків, що ведеться органами ДПС, у платника податків може виникнути заборгованість, при погашенні якої до нього на підставі
підпункту 17.1.7 Закону № 2181 застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня.Що потрібно робити суб’єкту господарювання в такому випадку?
Перш за все доводити, що сума податкового зобов’язання ним сплачена своєчасно. Як доказ такої сплати сприймають саме платіжне доручення, подане до банку.
Датою сплати буде дата реєстрації платіжного доручення банком. Обґрунтування такої позиції містить Закон № 2346 , згідно з яким переказ коштів — це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону № 2346).Саме таку позицію було висловлено Верховним Судом України в його
листі від 23.12.2003 р. «Судова практика вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про оподаткування суб'єктів підприємництва» й підтримано в подальшому судовою практикою (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 29.05.2007 р. № К-11549/06, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. № 25/539-А). Аналогічну позицію відстоює й Держкомпідприємництва (див. лист від 29.03.2002 р. № 5-532/1815).Відповідно до
підпункту 16.5.1 Закону № 2181 у разі порушення строків зарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку відповідальність за це несе саме банк. Платник податків при цьому звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів і пеня та штрафні санкції йому не нараховуються.
Коли розрахунковий документ є прийнятим на виконання?
Як ми з’ясували, для того щоб довести своєчасність виконання податкового зобов’язання, платнику податків необхідно мати доказ того, що банк прийняв документ на переказ коштів до виконання, і дату такого прийняття. Саме це дозволить йому уникнути штрафних санкцій, передбачених
Законом № 2181. Аргументи на користь своєї позиції під час апеляційного оскарження податкової вимоги в тому випадку, коли на руках у платника податків є необхідні докази, можна наводити такі.Нормами
ЦКУ (стаття 1068) встановлено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.Ідентичну норму містить і
Закон № 2346, згідно з приписами статті 8 якого банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, у день його надходження.У свою чергу, відповідно до
підпункту 16.5.2 Закону № 2181 днем подання (надходження) до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах. Реєстрація здійснюється шляхом заповнення в дорученні реквізиту «Дата надходження», при цьому згідно з приписом пункту 2.14 Інструкції № 22 на документах про сплату платежів до бюджету заповнення банком цього реквізиту є обов’язковим.Таким чином, у разі подання платіжного доручення на сплату податку до банку у законодавчо встановлений термін
грошові кошти повинні надійти до бюджету в цей же день. І якщо у платника податків є в наявності примірник платіжного доручення з відміткою банку, що містить дату його реєстрації, то проблем із задоволенням апеляційної скарги виникати не повинно.Але...
Але необхідно обов’язково мати на увазі ще й таке.
Існує таке законодавчо (
пункт 1.22 Закону № 2346) закріплене поняття, як операційний час. Це частина операційного дня банку, протягом якої приймаються документи на переказ або відкликання грошових коштів, що мають бути виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Підкреслюємо, обов’язково мають бути виконані. Тривалість операційного часу встановлюється банком самостійно та закріплюється в його внутрішніх нормативних актах. Крім того, його тривалість, зазвичай, вказується також в договорах банківського рахунка клієнтів банку.Відповідно до вимог
пункту 2.19 Інструкції № 22 розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження, а ті, що надійшли після його закінчення, — наступного робочого дня. При цьому під час реєстрації банком документів, прийнятих після закінчення операційного часу, на них ставиться штамп «Вечірня» (пункт 2.14 Інструкції № 22).Таким чином,
наявність на платіжному дорученні штампу «Вечірня» означає, що його виконають лише наступного дня. У разі подання в банк доручення на сплату податку в останній день законодавчо встановленого терміну сплати ця обставина (наявність штампу «Вечірня») буде свідчити про несвоєчасну сплату суб’єктом господарювання суми податку до бюджету. І вина банку в цьому разі буде відсутня.Аналогічні наслідки буде мати й подання до банку електронного платіжного документа за допомогою системи дистанційного обслуговування («клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг») після закінчення операційного часу в разі його непроведення банком в цей день.
Слід зауважити, що до своїх клієнтів банки, зазвичай, ставляться досить лояльно. І якщо в них є можливість, то намагаються здійснювати платежі незалежно від часу надходження документів, дуже часто навіть не звертаючи уваги на саме існування поняття «операційний час» (особливо коли йдеться про сплату податків). У той же час необхідно враховувати «поточний момент», сутність якого полягає в певній напрузі з ліквідністю в банківській системі. Маючи такі складнощі, банк може стати формалістом і перенести виконання платіжних документів, що надійшли після закінчення операційного часу, на наступний день, навіть не довівши це до відома клієнта. У зв’язку з цим особливого значення набувають договори банківського рахунка, укладені між банком та клієнтом.
Як вже зазначалося вище, згідно з приписами
пункту 2.19 Інструкції № 22 розрахункові документи, що надійшли до банку після закінчення операційного дня, виконуються наступного робочого дня. Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня (пункт 2.25 Інструкції № 22). У той же час встановлено, якщо це визначено договором банківського рахунка, банк може виконувати розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли до банку після операційного часу, у день їх надходження та з урахуванням сум, що надійшли протягом операційного дня (поточних надходжень).Отже, у разі виникнення подібних проблем необхідно уважно проаналізувати договір банківського рахунка, звернувши увагу на обов’язки банку щодо порядку виконання платіжних документів клієнта, для того, щоб аргументовано доводити відсутність своєї провини у несвоєчасній сплаті податку та спростувати можливі заперечення банку. Ну а рекомендацій, що для уникнення таких проблем взагалі необхідно здійснювати платежі заздалегідь, ми давати не будемо, оскільки це надто вже банально.
