Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Торгівля розкішшю: діяльність з продажу та обміну ювелірних виробів

Редакція ВД
Власне Діло Травень, 2008/№ 9
В обраному У обране
Друк
Стаття

Торгівля розкішшю: діяльність з продажу та обміну ювелірних виробів

 

Ювелірні прикраси були, є та будуть об'єктами мрій мільйонів людей. Поки, як би не намагався науково-технічний прогрес, народжуючи нові дивовижні предмети розкоші, коштовності все ж таки не перестають бути атрибутом багатства та успіху.

Цим і пояснюється постійний попит на них, а отже, і привабливість торгівлі ювелірними виробами. Про те, як правильно продавати вироби з дорогоцінних металів, ми розповімо в цій статті.

Оксана ПІРОЖЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

Закон № 637 

— Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.97 р. № 637/97.

Закон про патентування

— Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.

Закон про ліцензування

— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон про РРО

— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон № 400

— Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон України «Про захист прав споживачів»

— Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.

Указ № 746

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.

Порядок № 1740

— Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.98 р. № 1740.

Правила торгівлі № 802

— Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та  напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, затверджені постановою КМУ від 04.06.98 р. № 802.

Правила роздрібної торгівлі № 460

— Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та  напівдорогоцінного каміння, затверджені постановою КМУ від 25.03.99 р. № 460.

Перелік № 238

— Перелік суб'єктів підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і мають право на клеймування виробів власного виробництва державним пробірним клеймом, затверджений постановою КМУ від 02.03.98 р. № 238.

Перелік № 576

— Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. № 576.

Правила № 313

— Правила побутового обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 16.05.94 р. № 313.

Положення № 614

— Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614.

Правила комісійної торгівлі № 678

— Правила комісійної торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.10.2004 р. № 678.

Інструкція № 466

— Інструкція про порядок реєстрації в Державній пробірній службі відбитків іменників — спеціальних знаків, що засвідчують виготовлювачів ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.10.2001 р. № 466.

Ліцензійні умови № 82

— Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджені наказом Держпідприємництва, Міністерства фінансів України від 26.12.2000 р. № 82/350.

Інструкція № 84

— Інструкція про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджена наказом Мінфіну від 06.04.98 р. № 84.

Інструкція № 20

— Інструкція з надання послуг з ремонту і виготовлення ювелірних виробів та інших виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затверджена наказом Укрсоюзсервісу від 27.08.2000 р. № 20.

Наказ № 8

наказ Укрсоюзсервісу «Про затвердження форм документів суворої звітності та Інструкції з їх використання» від 29.09.95 р. № 8.

Інструкція № 349

— Інструкція про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування, затверджена наказом МЗЕСторгу України від 24.06.96 р. № 349.

 

Організаційні моменти

Торгівля товарами, виготовленими з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, а простіше кажучи, ювелірними виробами — це досить специфічний вид діяльності, що має свої певні правила. Якщо говорити про роботу фізичних осіб — підприємців у цій сфері, то вона, як правило, буде пов'язана з виробами непромислового характеру — ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння довідка 1.

Провадити цей вид діяльності можуть як підприємці на загальній системі, так і єдиноподатники

(у тому числі й обмін брухту дорогоцінних металів на готові ювелірні вироби). Нагадаємо, що для єдиноподатників установлено заборону щодо промислових виробів з дорогоцінних металів, до яких належать: дріт, пластини, фільєри тощо.

Торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів, на практиці, досить часто супроводжується їх виготовленням та ремонтом. Цим також можуть займатися єдиноподатники.

Отже, крім загальних правил торговельної діяльності, законодавства про захист прав споживачів тощо, «ювелірам» потрібно дотримуватися і деяких окремих нормативних документів, зокрема:

— Закону № 637;

— Правил торгівлі № 802;

— Правил роздрібної торгівлі № 460;

— Правил комісійної торгівлі № 678;

— Інструкції № 466;

— Інструкції № 20;

— Інструкції № 84.

Наведемо деякі положення щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами. Зокрема,

торгівлю ювелірними виробами заборонено в дрібнороздрібній торговельній мережі (тобто в наметах, кіосках, пунктах пересувної торгівлі, нестаціонарних торговельних одиницях), на ринках (крім розміщених на них спеціалізованих магазинів, відділів) і з рук.

Магазини та відділи, які здійснюють продаж ювелірних виробів, має бути забезпечено ваговимірювальними приладами відповідних типів і класу точності.

Зважування ювелірних виробів із золота та платини здійснюється з точністю не менше ніж до 0,01 г, срібних виробів — до 0,1 г. Дорогоцінне каміння зважується з точністю не менше ніж до 0,01 карата. Засоби вимірювання, що використовуються під час продажу ювелірних виробів, повинні мати державне повірочне клеймо, проходити повірку в установленому порядку.

Торгівля ювелірними виробами на території України може здійснюватися тільки за наявності на них іменних клейм виробників, відбитків державних пробірних клейм України (за винятком виробів, для яких згідно із законодавством клеймування не є обов'язковим).

Приймання ювелірних виробів провадиться підприємцем тільки за наявності супровідних документів, передбачених чинним законодавством: товарно-транспортних накладних (рахунків-фактур, прибутково-видаткових накладних), документів, що підтверджують належну якість виробів.

Ювелірні вироби, які надходять у продаж від громадянина-підприємця, повинні мати товарний ярлик із зазначенням його прізвища, адреси, номера Свідоцтва про державну реєстрацію (як СПД) і назви органу, що його видав

.

Під час приймання товарів проводиться перевірка наявності маркування, що наноситься на ювелірний виріб, товарний ярлик або індивідуальну упаковку, групову, транспортну тару та пакувальний лист.

Приймання виробів з дорогоцінних металів

як вітчизняного, так і іноземного виробництва здійснюється тільки за наявності на виробах відбитків іменних клейм виробників і відбитків державних пробірних клейм України. Іменне клеймо мають право використовувати тільки суб'єкти підприємництва, включені до Переліку № 238.

До них належать тільки:

— Львівський державний ювелірний завод;

— Вінницьке державне підприємство «Кристал»;

— Відкрите акціонерне товариство «Київський ювелірний завод», м. Київ;

— Акціонерне товариство «Харківський ювелірний завод».

Усі ювелірні вироби — прикраси з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння повинні продаватися в індивідуальній упаковці.

 

Ліцензування

Отримання ліцензії в разі торгівлі та виготовлення виробів з дорогоцінних металів і каміння застережено

пунктом 8 статті 9 Закону про ліцензування, причому незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває підприємець. Вище зазначалося, що для підприємців характерними є торгівля та виготовлення ювелірних і побутових виробів, і ліцензія їм буде потрібна саме на цей вид робіт (підпункти б), е) пункту 1.3 Ліцензійних умов № 82).

Для того щоб отримати ліцензію на торгівлю та виготовлення ювелірних виробів, приватному підприємцю

слід звернутися до органу ліцензування — управління контролю за оборотом дорогоцінного каміння Міністерства фінансів України. До органу ліцензування подається заява та певний пакет документів:

— копія Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва — фізичної особи, посвідчена нотаріально або органом, що видав оригінал документа;

— посвідчена в установленому порядку копія документа, що підтверджує наявність у підприємця на праві власності або оренди нежитлового приміщення за місцем провадження виду діяльності, заявленого в ліцензії;

— відомості за підписом заявника про наявність необхідної матеріально-технічної бази;

— посвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують рівень освіти та кваліфікації фахівців;

— відомості за підписом заявника про стан охорони приміщень.

Строк дії виданої підприємцю ліцензії становить п’ять років.

Розмір плати за ліцензію (плата вноситься одноразово) — 340 грн. (20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Також підприємцю слід дотримуватися вимог

Ліцензійних умов № 82. Так, підприємець, який здійснює торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинен:

— розробити та затвердити внутрішню інструкцію про порядок торгівлі ювелірними виробами згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів;

— забезпечити торговельні приміщення спеціальним торговельно-технологічним обладнанням і торговельним інвентарем, що створять необхідні умови для зберігання, підготовки до продажу, демонстрації та продажу ювелірних і побутових виробів;

— забезпечити торговельні та складські приміщення

системою охорони та протипожежної безпеки;

— забезпечити кваліфікацію працівників торгівлі відповідно до вимог навчальних програм Державної пробірної служби та Державного гемологічного центру України;

— оформити Куточок покупця, про що йтиметься далі;

— поставляти до торговельної мережі ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва

лише за наявності на них відбитків іменних клейм виробників, відбитків державних пробірних клейм України та опломбованих товарних ярликів.

Виконання ліцензійних умов у підприємців, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, спільно контролюватимуть представники Міністерства фінансів і Держпідприємництва шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

 

Куточок покупця

Вище зазначалося, що підприємцям, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами, слід дотримуватися як загальних правил торговельної діяльності довідка 2, так і специфічних «ювелірних» правил, які приписують продавцю правильно оформити Куточок покупця, а також поширюються на підприємців, які надають послуги з виготовлення ювелірних виробів (відповідно до

Правил № 313).

Отже, при торгівлі ювелірними виробами на видному та доступному місці повинні розміщуватися:

1) відомості про найменування власника або уповноваженого ним органу;

2) Книга відгуків і пропозицій, оформлена відповідно до

Інструкції № 349;

3) адреси та номери телефонів органів, які забезпечують захист прав споживачів (територіального органу Держспоживстандарту в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі (згідно з

частиною 3 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»), а також місцевих органів влади та інших уповноважених на це органів);

4) інформація щодо діючих в Україні проб на дорогоцінні метали;

5) витяги з нормативних документів про порядок проведення експертизи якості дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

6)

Закон України «Про захист прав споживачів» (обов'язковою є наявність тексту статті 8 Закону — аналога статті 14 Закону в редакції, що діяла до 13.01.2006 р.);

7) копія ліцензії на право торгівлі;

8) внутрішня інструкція та інша необхідна інформація;

9) торговий патент (його копія).

Тим же,

хто виготовляє та ремонтує ювелірні вироби, у приміщенні, де провадяться приймання та видача замовлень, на видному та доступному для замовників місці слід розмістити:

1)

Правила № 313;

2) витяг із

Закону України «Про захист прав споживачів» у частині надання послуг;

3) перелік побутових послуг, що надаються;

4) інформацію про повне найменування виконавця, його адреси, номери телефонів, прізвища, ім'я та по батькові;

5) копії свідоцтв про державну реєстрацію, копію торгових патентів, спеціальних дозволів (ліцензій);

6) зразки матеріалів і  виробів, затверджених у встановленому порядку;

7) ціни та тарифи на послуги, матеріали і вироби;

8) перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги;

9) гарантійні зобов'язання виконавця послуг;

10) інформацію про працівників, які обслуговують замовників;

11) номери телефонів місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів Держстандарту;

12) перелік категорій громадян, які користуються пільгами при отриманні побутових послуг;

13) Книгу відгуків і пропозицій.

 

Торговий патент

Для відповіді на запитання, чи потрібно придбавати торговий патент у разі здійснення торгівлі, обміну, виготовлення ювелірних виробів, звернемося до

Закону про патентування. Відразу застережемо, що питання патентування взагалі не стосується підприємців-єдиноподатників, оскільки їх звільнено від придбання патенту відповідно до Указу № 746, а от підприємцям на загальній системі слід ураховувати таке.

Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється в пунктах продажу товарів, і діяльність з надання побутових послуг в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, а також за їх межами.

Під торговельною діяльністю, зокрема мається на увазі роздрібна та оптова торгівля

за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Усе зазначене поширюється і на торгівлю ювелірними виробами, оскільки

Законом про патентування для неї пільг не передбачено. Тому, якщо при торгівлі застосовуються розрахунки готівкою, підприємець повинен придбати торговий патент на кожну торговельну точку (якщо він має декілька пунктів продажу товарів) довідка 3.

Плата за торговий патент вноситься щомісяця (авансом) і встановлюється органами місцевого самоврядування (коливання вартості патенту — від 30 до 320 грн. на місяць).

Водночас здебільшого продаж ювелірних виробів супроводжують послуги з їх виготовлення або ремонту. Ці види побутових послуг також підлягають патентуванню, оскільки їх уключено до

Переліку № 576.

Зазначимо, що при

наданні побутових (платних) послуг патент потрібний як при розрахунках за готівкові кошти, так і з використанням інших форм розрахунків, уключаючи кредитні картки.

Надання разом із роздрібною торгівлею в одній торговельній точці побутових послуг призводить до того, що підприємцю потрібно буде придбати два патенти:

— один для торгівлі, а інший для побутових послуг, якщо надається тільки один вид послуг (наприклад, ремонт або виготовлення);

— один за звичайною вартістю для торгівлі, а інший для побутових послуг, але за максимальною вартістю, що відповідає одній з них, якщо надаються два види послуг (наприклад, ремонт і виготовлення).

Зверніть увагу

: якщо підприємець займається обміном ювелірних виробів, наприклад за схемою: покупець передає підприємцю брухт, з якого виготовляються готові вироби і передаються покупцю, то в цьому випадку йому потрібний патент на надання побутових послуг (виготовлення). Якщо ж такий підприємець займається, крім обміну, торгівлею ювелірними виробами, то йому потрібно придбати два патенти: на торговельну діяльність і на надання побутових послуг.

 

Розрахунки з покупцями

Підприємці

на загальній системі оподаткування, які торгують ювелірними виробами, повинні провадити розрахунки з покупцями через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (РРО) з обов'язковою видачею розрахункового документа (чека РРО), що підтверджує здійснення розрахункових операцій.

На свій розсуд, крім касового чека, підприємці на загальній системі оподаткування можуть видавати покупцям товарний чек.

Товарний чек виписується у двох примірниках, один із них видається покупцю. У товарному чеку зазначаються ідентифікаційний номер або прізвище, ім'я, по батькові приватного підприємця, найменування товару, артикул, метрична проба, вага виробу, його роздрібна ціна, дата продажу, прізвище продавця, штамп підприємця.

Ювелірні вироби до підакцизних товарів не належать

, тому підприємці-єдиноподатники при торгівлі ювелірними виробами не повинні застосовувати ні РРО, ні РК з КОРО. Водночас на вимогу клієнта підприємець зобов'язаний надати будь-який документ, що підтверджує факт проведення розрахунків. Дуже зручно в цьому випадку використовувати товарний чек, про який ішлося вище.

 

Збір до Пенсійного фонду з операцій з продажу ювелірних виробів

Відповідно до

пункту 6 Закону № 400 і пункту 6 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння. Збір сплачується в розмірі 5 % вартості реалізованих ювелірних виробів.

Якщо протягом робочого дня сума сплаченого покупцями збору

дорівнює або перевищує 50 грн., то підприємець — продавець ювелірних виробів зобов'язаний перерахувати її протягом наступного робочого дня. Якщо ж сума сплаченого покупцями збору протягом робочого дня не перевищила 50 грн., то перерахувати збір необхідно не пізніше того робочого дня, коли сума досягне 50 грн.

База нарахування пенсійного збору

визначається з вартості ювелірного виробу без урахування ПДВ.

Причому у спільному

листі ДПАУ і ПФУ від 22.12.98 р. № 15282/10/23-3117 та від 15.12.98 р. № 04/4834 роз'яснили, як правильно програмувати в касовому апараті відпускні ціни ювелірних виробів, які включають пенсійний збір і ПДВ. Там було зазначено: «Накопичена за день загальна сума продажу за ставкою оподаткування, що дорівнює 25 відсоткам, а також загальна сума податку за цією ставкою друкується в щоденному звіті, що обнуляється, окремими рядками. Загальна сума податку складається із загальної суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (1/5 частина загальної суми податку) і суми податку на додану вартість (4/5 частини загальної суми податку). Крім того, звіт щодо сум денних оборотів за ставкою оподаткування, що дорівнює 25 відсоткам, за будь-який проміжок часу роздруковується на ЕККА з використанням функції зняття фіскального звіту за період».

Тобто з цього випливає, що пенсійний збір і ПДВ нараховуються на ту саму суму — вартість ювелірних виробів. Адже тільки так можна отримати сумарну ставку податків 25 % (20 % х вартість + 5 % х вартість) = 25 % х вартість.

Також у

листі ДПАУ від 11.08.2006 р. № 8861/6/23-8019 зазначено, що «норми, викладені у спільному листі № 15282, відповідають вимогам Порядку...». Те, що пенсійний збір нараховується на вартість виробу без урахування ПДВ, є очевидним, а от із тим, що нарахування сум ПДВ відбувається без урахування у складі вартості (ціни) виробу пенсійного збору, ми не згодні.

Річ у тім, що відповідно до

пункту 4.1 Закону про ПДВ база оподаткування визначається виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до законів України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на послуги стільникового мобільного зв'язку, що включаються до ціни товарів (послуг)). З наведеного випливає, що пенсійний збір з продажу ювелірних виробів має потрапляти до бази обкладання ПДВ, оскільки він є загальнодержавним податком і його спеціально не виключено з бази, як, наприклад, пенсійний збір з продажу послуг стільникового зв'язку. Крім того, у пункті 10 Порядку № 1740 зазначено, що пенсійний збір включається до ціни ювелірних виробів і сплачується їх продавцями з виручки від реалізації.

Таким чином, нарахування ПДВ слід здійснювати на вартість ювелірних виробів з урахуванням суми пенсійного збору

, причому і раніше деякі податківці дотримувалися саме такої позиції (див. консультацію у «Віснику податкової служби України», 2003, № 22). Нещодавно з’явився лист ДПАУ від 12.03.2008 р. № 2195/6/16-1515-6, де податківці також роз’яснюють, що база обкладання ПДВ при здійсненні операцій з торгівлі ювелірними виробами включає в себе збір до Пенсійного фонду.

Тому якщо ви не отримали надісланої особисто вам письмової відповіді, в якій податківці «дали добро» нараховувати ПДВ без урахування пенсійного збору (як описано в

листі № 15282), то ми б не рекомендували виключати з бази обкладання ПДВ суму пенсійного збору.

З урахуванням цього, ми вважаємо, що, програмуючи в касовому апараті відпускні ціни на ювелірні вироби із золота, платини та дорогоцінного каміння,

слід як податок виділяти тільки ПДВ 20 %, як того вимагає Закон про РРО та пункт 3.2 Положення № 614 — виділення в розрахунковому документі інших, крім ПДВ, податків і зборів не передбачено цими документами. Тому залишається одне — формувати ціну вже з урахуванням пенсійного збору.

Маючи наприкінці робочого дня загальну суму вартості проданих обкладених пенсійним збором ювелірних виробів, підприємець без проблем зможе визначити суму, що відповідає збору до Пенсійного фонду, застосувавши таку формулу:

А : 25,2

,

де

А — загальна сума вартості проданих ювелірних виробів, що обкладається пенсійним збором.

Наприклад, загальна вартість проданих ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінного каміння за день становила 3780 грн. (у тому числі ПДВ — 630 грн.). Сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становитиме 150 грн. (3780 : 25,2).

Якщо ж підприємець при продажу ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінного каміння вирішить керуватися порядком програмування РРО, наведеним у

листі № 15282, то замість зазначеної в ньому загальної ставки податку 25 % потрібно застосовувати загальну ставку 26 %, де 21 % — ПДВ і 5 % — пенсійний збір.

Зауважимо, що

підприємці-єдиноподатники, які не є платниками ПДВ, не мають такої проблеми (ідеться про проблему з нарахуванням ПДВ). А от щодо того, чи потрібно їм сплачувати «ювелірний» збір до Пенсійного фонду (адже, по суті, їх від сплати цього збору звільнено), то тут і сам Пенсійний фонд, і навіть Держпідприємництва у своїх листах одностайно стверджують, що сплачувати цей збір вони повинні.

Сума фактично сплаченого пенсійного збору з операцій з продажу таких ювелірних виробів підлягає включенню до складу витрат підприємця на загальній системі.

Крім того, підприємці, які реалізують ювелірні вироби із золота, платини та дорогоцінного каміння,

щокварталу до 20-го числа місяця, наступного за останнім місяцем звітного кварталу, зобов'язані подати Звіт про нарахування та сплату внеску на обов'язкове пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку № 1740.

 

Обмін брухту на готові вироби

Одним із найпопулярніших варіантів продажу готових ювелірних виробів сьогодні є так званий обмін на брухт.

Схема така: покупець передає підприємцю брухт, з якого виготовляються готові вироби і потім передаються покупцю. Відповідно до

пункту 2.2 Інструкції № 20 виконавець може провадити обмін брухту дорогоцінних матеріалів на попередньо виготовлені ювелірні вироби.

Отже, підприємець у випадку, що розглядається, по суті, надає послуги з виготовлення ювелірних виробів. Надання таких послуг відбувається відповідно до

Інструкції № 20.

При цьому брухт дорогоцінного металу буде оформлено як сировину, матеріал для виготовлення готових виробів, які надалі отримає покупець, а не як звичайний товар.

Вироби можуть виготовлятися як з матеріалів виконавця, так і з матеріалів замовника.

Інструкцією № 20

передбачено, що замовлення на виготовлення оформляється документом за формою № ПО-Ю1, що складається із замовлення (1-й прим.), квитанції (2-й прим.) і копію квитанції (3-й прим.), що заповнюються під копірку. Він є документом суворої звітності, який затверджено наказом № 8. Проте в листі Держпідприємництва від 08.08.2003 р. № 4738 зазначено, що обов'язкове використання таких документів суворої звітності потрібне тільки в тому разі, коли суб'єкт господарювання надає побутові послуги без використання РРО. За умови проведення розрахунків із застосуванням РРО їх використання не  обов'язкове.

Зверніть увагу, що при такому варіанті

вартість послуг з виготовлення виробу оплачуватиметься окремо. Цей нюанс грає на руку підприємцю, оскільки вартість послуги з виготовлення виробів не обкладається пенсійним збором, однак ПДВ на вартість послуг платникам цього податку доведеться нарахувати, а також (як уже зазначалося) придбати патент на здійснення побутових послуг.

 

Висновки

Фізичні особи — підприємці, як на загальній системі, так і єдиноподатники, можуть займатися торгівлею (обміном на брухт), виготовленням і ремонтом ювелірних виробів (непромислового характеру).

Для цього виду діяльності підприємець незалежно від системи оподаткування повинен отримати ліцензію.

При торгівлі виробами з дорогоцінних металів за готівку підприємець повинен придбати торговий патент на кожну торговельну точку. Якщо паралельно він надає побутові послуги з виготовлення або ремонту ювелірних виробів, то ним придбавається ще один патент — на надання побутових послуг.

При продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини та дорогоцінного каміння сплачується збір до Пенсійного фонду в розмірі 5 % вартості реалізованих ювелірних виробів. Сплачувати збір повинні і підприємці на єдиному податку.

Підприємці на загальній системі, здійснюючи розрахунки готівкою при торгівлі ювелірними виробами, повинні застосовувати РРО, єдиноподатники цього робити не зобов'язані.


Довідкова інформація (довідка)

1

Оптова торгівля — КВЕД 51.47.9, роздрібна торгівля — КВЕД 52.12.0 і 52.48.2.

2

Ідеться про Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

3

Докладніше про нюанси придбання патенту див. «ВД», 2006, № 12, с. 32.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць