Як відображати у витратах підприємця суми процентів за кредит в іноземній валюті
ЗАПИТАННЯ. Підприємець погашає банківський кредит, який будо взято в іноземній валюті — у доларах США для провадження підприємницької діяльності. Відповідно проценти за кредитом також погашаються в доларах США, для чого підприємець купує валюту за ринковим курсом. Який курс долара США потрібно застосувати при віднесенні на витрати суми процентів за користування кредитом? Чи має право підприємець суму процентів, що погашаються, перераховувати в гривні за ринковим курсом іноземної валюти?
ВІДПОВІДЬ. Підприємець на загальній системі суми сплачених процентів за користування банківським кредитом відносить на витрати на підставі підпункту 5.5.1 статті 5 Закону про податок на прибуток довідка 1, документ 1, з якого випливає, що витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності, уключаються до валових витрат.
Оскільки підприємець веде облік витрат і робить записи у Книзі ф. № 10 в одній грошовій одиниці — гривнях, виникає запитання: як суму сплачених процентів в іноземній валюті перерахувати в гривні, щоб відобразити цю суму у складі витрат?
Відразу зауважимо, що користуватися правилами перерахування валюти, установленими підпунктом 7.3 статті 7 Закону про податок на прибуток, підприємець не може, на нього норми статті 7 не поширюються (вони стосуються виключно юридичних осіб). І взагалі жодної норми, яка б допомогла вирішити це питання, у законодавстві ми також не знайдемо.
Тому виходитимемо з логіки. Підприємець, придбаваючи іноземну валюту, дійсно несе витрати на суму її придбання за ринковим курсом. Ці витрати є витратами на придбання іноземної валюти.
Витрати на погашення кредиту
підприємець несе на дату сплати до банку процентів за кредитом. Оскільки витрати фактично понесено в іноземній валюті, підприємцю слід за якимось курсом її перерахувати. На наш погляд, у цьому разі можна використовувати офіційний курс НБУ. При цьому виникає такий нюанс:— якщо курс НБУ на дату погашення процентів за кредитом
перевищуватиме ринковий курс на момент придбання валюти, представники податкових органів можуть мати претензії до платника податків у тому разі, якщо він перерахує суму процентів в інвалюті за курсом НБУ. Ураховуючи неоднозначність ситуації, обережним платникам податків можна порадити в цьому випадку відображати витрати в розмірі не більшому ніж було фактично витрачено на придбання валюти;— якщо курс НБУ на дату погашення процентів за кредитом буде
меншим ніж ринковий курс на момент придбання валюти та підприємець віднесе витрати на сплату процентів, перерахувавши їх за курсом НБУ, то у представників податкових органів напевно питань до підприємця не виникне. Але ж, по суті, підприємець поніс ще й додаткові витрати, що виникли через різницю курсів НБУ та ринкового. На нашу думку, суму таких витрат підприємець теж має право врахувати у складі своїх витрат, але вже на підставі підпункту 5.2.1 статті 5 Закону про податок на прибуток як витрати, пов’язані з господарською діяльністю.Для наочності наведемо
приклад. Припустимо, підприємцю потрібно сплатити суму процентів за кредит у розмірі 100 дол. США. Валюту було придбано за ринковим курсом 650 грн. за 100 дол. США. Тобто на купівлю валюти було витрачено 650 грн. Курс НБУ на дату сплати процентів склав 579,18 грн. за 100 дол. США.Підприємець на дату сплати процентів банку має право віднести до складу витрат суму сплачених процентів, перерахувавши її за курсом НБУ. Разом витрати на сплату процентів становитимуть 579,18 грн. Ці витрати належать до складу витрат підприємця на підставі
підпункту 5.5.1 статті 5 Закону про податок на прибуток . Однак фактично підприємець поніс ще додаткові витрати в розмірі 70,82 грн. (650 грн. - 579,18 грн.), що виникли через різницю в курсах НБУ й ринковим. Цю суму підприємець має право віднести на витрати на підставі підпункту 5.2.1 статті 5 Закону про податок на прибуток як витрати, пов’язані з господарською діяльністю.На закінчення зауважимо таке. З урахуванням того, що розглянуте нами запитання законодавчо не врегульовано, не можна виключати, що контролюючі органи можуть пред’являти до підприємця необґрунтовані претензії в тому випадку, якщо їх думка щодо віднесення процентів до витрат не збігатиметься з думкою підприємця. У зв’язку з цим можна порекомендувати звернутися із запитом до своєї ДПІ та отримати офіційне роз’яснення податкового органу на свою адресу. Це допоможе позбавити підприємця від можливих непорозумінь з перевіряючими.
Розшифровка нормативних посилань (документ)
1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.
2 Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю,
затверджена наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.
Довідкова інформація (довідка)
1 В
Інструкції № 12 документ 2 визначено, що склад витрат підприємець визначає відповідно до переліку статті 5 Закону про податок на прибуток.
