Як відкрити приватний дитячий садок

Редакція ВД
Власне Діло Квітень, 2009/№ 7
В обраному У обране
Друк
Стаття

Як відкрити приватний дитячий садок

 

За останні десять років середній клас України дозрів, змужнів, обзавівся дітьми та онуками. Але віддавати їх на виховання і навчання в державні руки квапиться не завжди. По-перше, тому, що переважна більшість садочків категорично не готова прийняти ваше чадо в найближчу, скажімо, п’ятирічку. А по-друге, батьки нового покоління знають: якість догляду за дитиною безпосередньо залежатиме від кількості вкладених грошей. І вони готові платити: за висококласних педагогів, хороший догляд, здорове харчування. Навіть за любов і тепле ставлення, хоча, кажуть, за гроші цього не купиш.

Приватних дошкільних установ поки що в Україні небагато. Але на них уже існує стабільний попит.

Отже, спробуємо відкрити приватний дитячий садок.

 

Особливості бізнесу

Садок — це чудовий жіночий бізнес. І найчастіше ідея відкрити приватний дитячий садок спадає на думку молодій мамі, яка хоче цікаво, незвично виховувати своє дитя і попутно мати можливість заробити. Схема проста: серед знайомих є ще декілька батьків, готових платити за те, щоб їх дитину гляділи і виховували, поки вони працюють або, можливо, розважаються. Якщо дітей набирається багато, то орендують окрему квартиру, наймають ще двійко працівників, і нібито садок готовий. Але не все так райдужно. Насправді відкрити дитячий садок дуже непросто, тим більше, якщо підходити до цього виключно як до бізнесу — з економічної точки зору. Проблем багато: низька прибутковість, чималі витрати. До того ж, щоб зробити все легально, потрібно практично «пробивати головою стіни».

 

Ситуація на ринку

Спершу зауважимо, що поняття «приватний дитячий садок», яким ми послуговуємося, умовне. Маються на увазі ясла, дитсадки, школи-садки, що надають послуги з виховання й освіти дітей різного віку. У зв’язку з різноманітністю форм і видів цих послуг представити ринок у цифровому вимірі неможливо.

Можна лише стверджувати, що конкуренція на ниві дошкільного виховання поки що дуже незначна. Швидше, навпаки, попит перевищує пропозицію.

Існують ще так звані домашні дитячі садки.

У чому різниця між приватним (недержавним) і домашнім дитсадком? Простіше сказати, в чому їх схожість — власне, лише в тому, що їх власником є приватна особа.

Приватним дитячим садком заведено називати зареєстровану належним чином дошкільний освітній заклад, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, має державну ліцензію і приміщення, що відповідає вимогам до приміщень дошкільних установ (як правило, власна або орендована окрема малоповерхова будівля з прилеглою закритою територією). У місті приватні садки, як правило, займають приміщення колишніх державних або відомчих дитячих садків, а за містом — це невеликі котеджі, побудовані з урахуванням вимог закону та особливостей дитячого проживання.

Головні конкурентні переваги приватних садків порівняно з домашніми — безпека (охорона, власна закрита територія для прогулянок) і легальність діяльності (передбачається, що, даючи дозвільну документацію, держава бере на себе відповідальність за можливі наслідки функціонування бізнесу).

Домашній дитячий садок — це велика (три- або чотирикімнатна) квартира, частину кімнат якої віддано під перебування дітей. Цим усе сказано.

По суті, вибір між цими двома формами дитячих садків — це вибір між легальним і напівлегальним способом ведення бізнесу.

Для відкриття приватного дитячого садка доведеться пройти крізь вогонь, воду і мідні труби.

 

Приватний дитячий садок — із чого почати

Фахівці рекомендують перш за все ознайомитися з «дошкільняцьким» світом району, де ви плануєте організувати свою справу. Якщо в ньому є відомчі і державні, добре улаштовані дошкільні установи, що надають великий набір додаткових освітніх послуг, краще «перейти» до іншого району. Лише визначивши місце, можете реєструвати підприємство. Це буде, мабуть, найпростіше з того, що належить зробити — улаштувати приміщення й отримати ліцензію.

Найправильніше рішення — орендувати приміщення у звичайній дитсадковій двоповерхівці. Свого часу їх побудовано було безліч. Якщо ви зумієте переконати місцеву адміністрацію і керівництво державного дитсадка у своїх добрих намірах і вам виділять 100 — 150 кв. м вільного «дитсадкового» простору, то для початку цього буде досить. Дитсадкові будівлі тим і хороші, що спочатку в них робилося все «по-правильному», відповідно до ДБНів, і територія улаштовувалася саме для малюків.

 

Вимоги до приміщення

Приготуйтеся до того, що розмова з чиновником про те, які санітарні норми повинні дотримуватися в дитсадках, виглядатиме приблизно так: «Якщо ви, готуючись працювати з дітьми, порушите якийсь пункт цих самих норм, знайте, що ви порушите закон. А раптом щось трапиться з дитиною — хвороба або травма, батьки визнають, що це сталося саме з вини фірми-няні. Неминучий суд і всі наслідки, що з цього випливають. Такі прецеденти були».

Слід знати, що головним документом, який регулює будівельні норми для «будинків та споруд дитячих дошкільних закладів», залишаються «Державні будівельні норми» — ДБН В.2.2-4-97, що діють з 1998 року. Крім цього, при перевірці дитячого закладу враховуються ще й санітарні правила.

У середньому на кожну дитину повинно припадати, згідно з ДБН, 5 кв. м площі; необхідний мінімум приміщень — роздягальня, спальна та ігрова кімнати. Підлога повинна мати утеплену основу, а стіни мають бути вологостійкими. Важлива висота стелі (не менше 3 м) і підвіконня (0,6 м від підлоги). Вікна мають виходити переважно на південну і східну сторони. До речі, не зайве визирнути з вікна — гаражі, автостоянки і різна подібна «шкода» повинні знаходитися на відстані не менше 50 м від дитячого закладу.

 

Ліцензія

Ліцензію на право провадження освітньої діяльності видає регіональна експертна рада з ліцензування й атестації навчальних закладів. Для її отримання необхідно подати чимало документів, що підтверджують серйозність «педагогічного заміру».

Отже, експертна рада розглядає:

— копії установчих документів — статуту, рішення про створення навчального закладу тощо;

— навчальні програми, плани, вимоги до випускників;

— відомості про кадрове, матеріально-технічне і навчально-методичне забезпечення;

— документ про право володіння або користування приміщенням (договір оренди);

— висновок санепідемстанції про відповідність приміщення вимогам санітарних, будівельних норм;

— документи, що підтверджують рівень освіти і кваліфікації керівника навчального закладу.

Ретельно перевіривши відповідність паперових декларацій реальному стану справ, рада з ліцензування приймає рішення.

Керівники приватних навчальних закладів, які пройшли всі кола ліцензування, відзначають суворість процедури, яка свідчить про жорстокий контроль з боку галузевого відомства. І сперечатися з цим не доводиться — в будь-якій цивілізованій країні держава не пускає на самоплив освітній процес.

 

Витрати

Первинні витрати на відкриття дитячої установи складуть витрати на: отримання дозвільних документів, ремонт приміщення, купівлю дитячих столів, стільчиків, меблів для роздягальні, килимового покриття, портьєр, постільної білизни, холодильника, пральної машини. Також доведеться витратитися на телефонізацію приміщення, обладнання медкабінету і навчально-методологічні матеріали (від пластиліну до піаніно).

Поточні витрати на утримання дитячого садка

включають: плату за оренду, комунальні послуги, зарплату персоналу, харчування дітей, господарські потреби, канцтовари, посібники, іграшки.

 

За що платять батьки

У садках повного циклу групи налічують 10 — 15 малюків, опікуються ними педагоги, лікарі, тренери, психологи, інші «специ» (приблизно на двох — трьох вихованців припадає один дорослий).

Приватний дитячий садок, як правило, пропонує:

— чотири-, п’ятиразове харчування;

— навчання (з трирічного віку) — читання, іноземні мови, логіка, математика тощо;

— індивідуальний підхід до кожної дитини, нагляд психолога;

— всебічний естетичний розвиток;

— оздоровчі процедури (гімнастика, фіто-, ароматерапія, басейн);

— можливість перебування допізна, добу.

У просунутих садках організовано доставку-розвезення дітей. Фішкою деяких установ є експериментальні та авторські освітні програми, які в обов’язковому порядку узгоджуються і затверджуються згідно із законодавством України.

 

Домашній дитячий садок

Як уже зазначалося, домашній дитсадок — дорога напівлегальна. Тому, напевне, до вас рано чи пізно навідаються перевіряючі. Адже завжди знайдуться невдоволені батьки або «добрі» сусіди.

У нелегальній роботі, крім ризику бути спійманим перевіряючими, існує ще декілька мінусів. Перш за все неможливо буде офіційно оформити викладачів і вихователів. І це може стати для них серйозним аргументом на користь того, щоб улаштуватися на роботу до іншої установи. Адже хороший, «правильний» персонал знайти дуже нелегко, навіть пропонуючи високу оплату.

Звичайно, як і скрізь, існує можливість знайти лазівку, щоб усе-таки діяти легально. Можна не називатися дитячим садком, і взагалі освітнім закладом. Наприклад, відкрити приватний дитячий клуб, де проводитимуться спеціальні заняття для дітей різного віку. Розвиваюча, виховна діяльність, організація дозвілля не потребують ліцензування, а відповідно й узгодження приміщення для цієї ліцензії. Але повністю уникнути спілкування з пожежниками і СЕС та іншими перевіряючими все одно не вдасться. Мається на увазі, що діти проводять там неповний день. Тому, якщо в розпорядок вашого клубу все-таки входить їжа і сон, погодьтеся, що досить складно буде заховати ліжка і кухню від пильного ока інспекторів. Та й від конфліктів з батьками ніхто не застрахований. Тому варто дуже добре подумати, все ретельно зважити і прийняти для себе правильне рішення.

 

Висновок

Єдиної моделі ведення цього бізнесу (як, утім, і будь-якого іншого) немає. У Києві ситуація одна, в регіонах — інша. Очевидно, що організувати приватний дитячий садок — справа не лише нелегка, а й досить витратна.

Найголовніше в садочку — це концепція. Для того щоб з повним правом брати за свої послуги «круглу» суму і називатися «елітним», потрібно, щоб садок був авторським — особливим, оригінальним.

А щоб залучити по-справжньому хороших і цікавих людей працювати в дитячому садку, треба перш за все зацікавити їх матеріально.

Програми і методики садків дуже різноманітні, але існує обов’язковий набір: щоденні прогулянки, відвідування музеїв, театрів, спектаклі, свята, дні народження, спортивні заняття, медичний нагляд (лікар може не перебувати в садку постійно, а приходити кілька разів на тиждень).

На базі садка можна надавати і додаткові послуги, наприклад послугу з розвезення дітей по домівках. Це себе виправдовує, якщо садок обслуговує певний район.

Люди, які мають досвід улаштування приватних дитячих садків, в один голос радять насамперед подумати саме про внутрішнє наповнення садка, а всією бюрократією (отриманням ліцензії, оформленням паперів) займатися паралельно, це не повинно забирати всі моральні й фізичні сили — інакше точно нічого не вийде.

 

Матеріал підготувала Олена Кедрус

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд