Поштова скринька. На платний більярд потрібний патент

ЗАПИТАННЯ. У барі планується розмістити два столи для більярду, на яких гратимуть відвідувачі, уносячи тільки плату за користування більярдним столом (після закінчення гри виграш не передбачено). Чи потрібно в такому разі придбавати патент на надання послуг у сфері грального бізнесу (підприємець знаходиться на загальній системі оподаткування)?

ВІДПОВІДЬ. Відразу зазначимо, що контролюючі органи вказують на необхідність придбання патенту в цьому випадку. Розглянемо ситуацію докладніше.

Як відомо, серед інших видів діяльності Закон про патентування передбачає також і патентування грального бізнесу. При цьому згідно з частиною 2 статті 5 Закону про патентування під гральним бізнесом у цілях патентування слід розуміти діяльність, пов’язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. У свою чергу, до гральних місць частина 3 статті 5 Закону про патентування відносить, у тому числі, і столи для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських (любительських) змагань.

З урахуванням викладеного логічно було б вважати, що одним із критеріїв грального бізнесу, важливим для патентування (і від якого, у свою чергу, залежить необхідність придбання або непридбання торгового патенту), є наявність (грошових або майнових) виграшів.

Разом із тим Держкомпідприємництва в цьому питанні дотримується такої думки (листи від 29.01.2007 р. № 607, від 09.06.2006 р. № 4227, від 04.06.2002 р. № 2-222/3074): якщо суб’єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з користування більярдним столом, збирають за це плату (погодинно чи шляхом продажу жетонів, монет тощо), то незалежно від того, передбачається після закінчення гри виграш чи ні, вони повинні придбавати торговий патент на здійснення операцій у сфері грального бізнесу на кожний окремий стіл для більярду. А от в іншій ситуації, якщо суб’єкт господарювання у своєму приміщенні (кафе, барі тощо) розміщує більярдний стіл, користування яким є безоплатним (тобто за надання такої послуги суб’єкт безпосередньо плати (прибутку) не отримує), то така діяльність не містить ознак азартної гри, гральним бізнесом не є, а тому патентуванню не підлягає (тобто патент в цьому випадку придбавати не потрібно). Також винятком, що не потребує придбання патенту, є випадок використання більярдного столу як спортивного інвентарю для проведення спортивних аматорських змагань. Аналогічні роз’яснення з цього приводу також наводилися й у журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 6.

Отже, як бачимо, згідно з роз’ясненнями необхідність придбання торгового патенту залежить від наявності плати за користування більярдним столом: якщо вона справляється, то патент необхідний, якщо ні — патент не потрібний. Щодо грошового або майнового виграшу, то ця ознака, як зазначалося в листах, стосується гральних автоматів і лотерей, а от для інших видів грального бізнесу (у тому числі й більярдних столів) не є обов’язковою умовою.

У ситуації, що склалася, суб’єктам господарювання залишається тільки прислухатися до таких роз’яснень. Тому, повертаючись до поставленого запитання, зауважимо: якщо суб’єкт господарювання збирається розмістити в барі 2 платні більярдні столи, то йому для цього потрібно придбати 2 торгові патенти на надання послуг у сфері грального бізнесу (нагадаємо, що згідно з частиною 3 статті 5 Закону про патентування вартість одного такого патенту на рік становить 1800 грн. за кожний більярдний стіл). Водночас якщо суб’єкт господарювання вирішить учинити інакше та встановити в барі безоплатні більярди, то торгові патенти на них йому придбавати буде не потрібно.

Документ консультації

Закон про патентування