Єдиноподатник — власник землі не зобов’язаний подавати декларацію про податок на землю
ЗАПИТАННЯ. Підприємець на єдиному податку має власну будівлю і є власником земельної ділянки, на якій ця будівля розташована. Вид діяльності — «здавання в оренду власного нерухомого майна». Співробітники ДПІ вимагають від підприємця декларацію із земельного податку, вважаючи, що хоча б і з прокресленнями, але її має бути подано. Аргумент податківців: звільнення від подання декларації, зазначене у
статті 14 Закону № 2535, стосується лише тих громадян, які не є підприємцями. Чи мають рацію податківці?
ВІДПОВІДЬ. До 2005 року ситуація була така: податківці розраховували підприємцям податок на землю, а останні його сплачували. Жодних звітів стосовно землі з підприємців не вимагали. Але у 2005 році у зв’язку зі змінами в законодавстві (які, до речі, більше торкнулися орендарів землі, а не власників і землекористувачів) ДПАУ вирішила, що тепер підприємці, як і юридичні особи, повинні самостійно розраховувати податок на землю та звітувати щодо нього (лист ДПАУ від 13.05.2005 р. № 9179/7/17-2217). І це, незважаючи на статтю 14 Закону № 2535, яка дозволяє громадянам — платникам земельного податку декларацію по землі не подавати.
Подібної позиції, очевидно, дотримується і ДПІ, про яку йдеться в нашому випадку. Але позицію цю назвати правильною не можна, оскільки виходячи з норм земельного законодавства термін «громадяни» включає як пересічних грамадян-фізосіб, так і фізосіб-підприємців. Так, статтею 2 Земельного кодексу визначено, що суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Зрозуміло, що підприємці належать до категорії громадян, а не юридичних осіб.
Проте ось уже протягом чотирьох років практика подання підприємцями декларації про податок на землю існує, і сперечатися з цим немає сенсу.
На щастя,
єдиноподатники мають Указ № 746, стаття 6 якого звільняє їх від статусу платників податку на землю за умови, що:— земельна ділянка перебуває у власності єдиноподатника або єдиноподатник є землекористувачем (інакше за землю він повинен сплачувати орендну плату, а від неї єдиноподатників не звільнено);
— ділянка використовується в підприємницькій діяльності (тобто вид діяльності, пов’язаний з використанням землі, зазначено у Свідоцтві про сплату єдиного податку).
Як бачимо, у нашому випадку обидві умови виконано. Отже, підприємець не є платником податку на землю, відповідно вимоги
Закону № 2535 (і вимога сплати податку на землю, і вимога подання декларації) на нього взагалі не поширюються.Таким чином, у цьому випадку
сплачувати податок на землю та подавати декларацію з нього немає підстав.При цьому дуже дивно, що податківці, погоджуючись з несплатою єдиноподатником податку на землю, вимагають від нього декларацію (з прокресленнями). Слід зазначити, що досить
часто зустрічається дещо інша ситуація: податківці вважають, ніби при наданні в оренду приміщення земля використовується в підприємницькій діяльності не орендодавцем (єдиноподатником), а орендарем. Як наслідок, від єдиноподатника вимагають не лише подавати декларацію про податок на землю, але й сплачувати податок на землю. Звичайно, вимога така є незаконною (це визнають навіть суди). Аргументи на захист свого права не сплачувати податок на землю та не подавати декларацію з нього, навіть якщо діяльність єдиноподатника — здавання нерухомості в оренду, див. «ВД», 2008, № 17, с. 30 (лист Держкомпідприємництва від 15.11.2007 р. № 11404/6/15-0716 та ухвала ВАСУ від 23.04.2007 р.).Документи консультації
Земельний кодекс
— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.Закон № 2535
— Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII.Указ № 746 — Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99.
