Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Якщо до вас прийшли з перевіркою. Перевірки СЕС

Редакція ВД
Власне Діло Вересень, 2009/№ 17
Друк
Стаття

Перевірки СЕС

 

Як відомо, дотримуватися санітарних правил — обов’язок кожного суб’єкта господарювання. Тому недивно, що серед візитерів, які навідалися, одного дня можуть виявитися і співробітники СЕС. Ураховуючи, що їм надано дуже широке коло перевірочних повноважень, а в разі виявлення порушень — можливість накладення не лише адміністративних і фінансових санкцій, а й застосування до суб’єкта господарювання низки запобіжних заходів аж до заборони (тимчасової заборони) діяльності, про санітарні перевірки ми вирішили поговорити окремо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Одразу зазначимо: планові «санперевірки»

під мораторій не підпали. Точніше, від самого початку про них у постанові № 502 взагалі не згадувалося. Проте згодом зміни було внесено постановою КМУ від 17.07.2009 р. № 751, що доповнила абзац другий підпункту 1 пункту 1 постанови № 502 виключним «санітарним» уточненням, зберігаючи тим самим за СЕС можливість проведення перевірок дотримання санітарного законодавства в звичайному порядку. А отже, перевіряти планово СЕС має право, як і раніше.

І ще один момент, що заслуговує на увагу. Як наголошувалося в

листі Держкомпідприємництва від 10.07.2008 р. № 5811, здійснення контролю органами СЕС підпадає під сферу дії «перевірочного» Закону № 877 (зазначимо: примітно, що в такому своєму роз’ясненні Комітет уперше спробував систематизувати перелік органів, на які поширюється «перевірочний» Закон, з уточненням при цьому підконтрольних їм видів діяльності, згадуючи серед таких і СЕС). До речі, на те, що положення цього Закону не суперечать основним принципам санітарного контролю і поширюються також і на контроль, який здійснюється Міністерством охорони здоров’я України у сфері господарської діяльності, звертав увагу і саме МОЗ* (листи Міністерства охорони здоров’я України від 25.10.2007 р. № 14.13/64, від 08.09.2008 р. № 11-03-03/629), який раніше, щоправда, усе ж таки намагався заручитися стосовно охоплення ним і «санперевірок» роз’ясненням Мін’юсту (лист Міністерства охорони здоров’я України від 22.02.2008 р. № 14.07/01). А тому «санперевірки» мають проводитися з урахуванням положень «перевірочного» законодавства.

* Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженим постановою КМУ від 02.11.2006 р. № 1542, Міністерство охорони здоров’я є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я,

санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. У зв’язку з чим до структури МОЗ входить, зокрема, і Департамент організації санітарно-епідеміологічного нагляду.

 

«Санітарне» законодавство

Перш за все наведемо важливі та корисні «санітарні» нормативні документи. Адже саме вони обумовлюють права перевіряючих, види перевірок, а також установлюють відповідальність за порушення санітарного законодавства. Це:

Закон № 4004 — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-ХII;

Положення № 1109 — Положення про державний санітарно-епідемічний нагляд, затверджене постановою КМУ від 22.06.99 р. № 1109 (у редакції постанови КМУ від 19.08.2002 р. № 1217);

Положення № 1218 — Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затверджене постановою КМУ від 19.08.2002 р. № 1218 (у редакції постанови КМУ від 24.09.2004 р. № 1273);

Порядок № 135 — Порядок застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства, затверджений наказом МОЗ України від 20.07.95 р. № 135;

Порядок № 247 — Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений наказом МОЗ України від 09.10.2000 р. № 247 (у редакції наказу від 14.03.2006 р. № 120);

Інструкція № 64 — Інструкція про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства, затверджена наказом МОЗ України від 14.04.95 р. № 64;

Інструкція № 67 — Інструкція про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, призупинення), затверджена наказом МОЗ України від 14.04.95 р. № 67;

Тарифи № 1351

— Тарифи (прейскуранти) на роботи та послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою КМУ від 27.08.2003 р. № 1351 (у редакції постанови КМУ від 11.05.2006 р. № 662).

Крім того, ураховуючи, що суб’єкти господарювання, як відомо, повинні утримувати свої торговельні та складські приміщення з прилеглою до них територією в належному санітарному стані, а також дотримуватися вимог нормативних документів з охорони праці, дотримуватись санітарних норм при зберіганні, виробництві та реалізації відповідних товарів і продукції (

пункти 10, 32 Порядку № 833), на сьогодні діють затверджені головлікарями чи окремими наказами МОЗ (іноді ще «союзівськими») профільні санітарні правила для окремих видів здійснюваної діяльності, дотримуватися яких — обов’язок суб’єктів господарювання.

 

Права санперевіряючих

Отже, основне

завдання «санперевірок» (так званого здійснюваного державного санітарно-епідеміологічного нагляду) — це, звичайно ж, контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників (стаття 39 Закону № 4004). При цьому заходи, які може включати поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд, перелічено в пункті 8 Положення № 1109, а повноваження перевіряючих — у пунктах 10 — 12 цього Положення. Їх коло досить широке. Так, серед них, зокрема, можливість:

— здійснювати нагляд за дотриманням суб’єктами господарювання санітарного законодавства, а також контроль за проведенням санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

— безперешкодно входити на територію та до приміщень усіх об’єктів нагляду за службовим посвідченням*;

* Щоправда, вважаємо: з появою Закону № 877 для здійснення перевірки, крім посвідчення (як це передбачено нормами «санітарного» законодавства), перевіряючим також потрібно мати і направлення на перевірку, про що йтиметься далі.

— призначати державну санітарно-епідеміологічну експертизу;

— безоплатно вилучати зразки сировини, продукції, матеріалів для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та лабораторного дослідження (до речі, у

Законі № 877 процедурі відбору відведено окремі статті 13 — 15);

— безоплатно отримувати від суб’єктів господарювання матеріали та відомості, статистичні й інші дані, що характеризують санітарно-гігієнічний та епідемічний стан об’єктів і здоров’я людей;

— перевіряти своєчасність проходження обов’язкових медоглядів і наявність особистих медичних книжок працівників;

— розслідувати причини та умови виникнення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційного ураження людей;

— уносити пропозиції щодо усунення виявлених порушень санітарного законодавства;

— видавати постанови про накладення штрафу і застосовувати фінансові санкції за порушення санітарного законодавства;

— видавати постанови про обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності суб’єктів господарювання, тимчасову заборону виробництва, виключення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров’я продуктів харчування;

— перевіряти виконання суб’єктами господарювання виданих приписів, постанов, висновків тощо.

Зазначимо, що досить докладний перелік підконтрольних СЕС видів діяльності наведено також і в

листі Держкомпідприємництва від 10.07.2008 р. № 5811.

 

Види перевірок, їх періодичність, строки

Під час поточного саннагляду СЕС проводить обстеження та перевірки дотримання суб’єктами господарювання санітарних вимог. При цьому перевірочні «санітарні» заходи, що проводяться, бувають плановими та позаплановими:

планові — проводяться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами ДСЕС. Плани обстеження та перевірки затверджуються головним державним санітарним лікарем;

позапланові — (з урахуванням одночасного застосування підпункту 1 пункту 1 постанови № 502 і пункту 9 Положення № 1109) на сьогодні можуть проводитися виключно за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства чи на прохання самого суб’єкта господарювання. При цьому позапланові заходи проводяться за рішенням головного державного санітарного лікаря.

Щодо

періодичності проведення перевірочних заходів, то згідно із санітарним законодавством (пункт 9 Положення № 1109) для планових перевірок її встановлено головним державним санлікарем на підставі результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи, з урахуванням ступеня їх впливу на стан здоров’я та життя людей та за погодженням з головним державним санітарним лікарем вищого рівня. При цьому одночасно мають ураховуватися і положення «перевірочного» Закону (стаття 5 Закону № 877), згідно з яким частота планових перевірок також залежить від ступеня ризику від здійснення господарської діяльності. Зазначимо: на сьогодні такі критерії (за поданням вищого органу, ніж Держнагляд, — Міністерства охорони здоров’я) затверджено постановою КМУ «Про затвердження критерію, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження діяльності у сфері охорони здоров’я для безпеки життя та здоров’я населення і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» від 10.09.2008 р. № 843. При цьому в постанові виділено:

— суб’єкти господарювання з

високим ступенем ризику (пункт 3 постанови № 843) — це суб’єкти, що займаються, зокрема, медичною практикою, виробництвом, оптовою чи роздрібною торгівлею лікарськими засобами (з їх повним переліком можна ознайомитися у роз’ясненні Держкомпідприємництва від 28.05.2009 р.). Планові перевірки таких суб’єктів здійснюються не частіше одного разу на рік;

— суб’єкти господарювання із

середнім ступенем ризику (пункт 4 постанови № 843) — це суб’єкти, які займаються народною медициною (цілительством). Для них планові перевірки може бути здійснено не частіше одного разу на 3 роки;

— решта суб’єктів господарювання, не віднесених до згаданих вище суб’єктів з високим або середнім ступенем ризику, вважаються суб’єктами господарювання з

незначним ступенем ризику. Їх перевірки можуть проходити не частіше одного разу на 5 років.

З урахуванням такої класифікації на сьогодні, як правило, більшість суб’єктів господарювання є представниками третьої групи, а отже, перевіряти їх

планово можуть не частіше одного разу на п’ятирічку. Позапланово ж, як наголошувалося вище, залежно від обставин. При цьому в роз’ясненнях МОЗ (наприклад, у листі від 08.09.2008 р. № 11-03-03/629) повідомлялося, що з метою інформування громадськості, у тому числі суб’єктів господарювання, щодо контрольних заходів, що проводяться, плани проведення перевірок оприлюднюються на офіційних сайтах контролюючих органів та структурних підрозділів Міністерства охорони здоров’я України.

Щодо тривалості перевірок зазначимо: конкретні

строки перевірок «санітарним» законодавством не встановлено. А тому в цьому випадку слід орієнтуватися на строки, зазначені в Законі № 877, що передбачає:

— планові перевірки можуть тривати не більше 15 робочих днів (

для суб’єктів малого підприємництва — не більше 5 робочих днів);

— позапланові перевірки — не більше 10 робочих днів (

для суб’єктів малого підприємництва — не більше 2 робочих днів).

При цьому продовження строків планових чи позапланових перевірок не допускається (

частина 5 статті 5 і частина 4 статті 6 Закону № 877).

 

Зустрічаємо перевіряючих

Перш за все зазначимо, що згідно з

частиною 4 статті 5 Закону № 877 про майбутню планову «санперевірку» суб’єкта господарювання має бути повідомлено письмово (рекомендованим листом, телефонограмою, повідомленням підприємця під розписку) не пізніше ніж за 10 днів до її початку. Інакше до проведення планової перевірки суб’єкт господарювання має право перевіряючих просто не допустити.

Перше, що слід зробити, якщо прийшли з

перевіркою, — це ознайомитися з повноваженнями перевіряючих, тобто перевірити наявність:

— службового посвідчення у працівника СЕС, що підтверджує належність цієї особи до територіальної установи СЕС відповідного району;

— направлення на проведення перевірки, підписаного керівником санепідзакладу та завіреного печаткою (на необхідність його наявності вказує і

пункт 9 Положення № 1109). При цьому варто перевірити правильність його заповнення (відповідність зазначених у ньому дат перевірки, предмета перевірки, плановим чи позаплановим є захід, відомостей про перевіряючих тощо).

За відсутності цих документів особи не мають права здійснювати перевірку. До речі, зазначимо:

частина 5 статті 7 Закону № 877 зобов’язує перевіряючих не лише надати при візиті ці документи, а й надати суб’єкту господарювання також копію направлення на перевірку.

Також слід ураховувати, що посадові особи СЕС здійснюють нагляд

у межах відповідних територіальних одиниць (стаття 32 Закону № 4004, пункти 6, 10 Положення № 1109, пункти 9, 19 Положення № 1218). При цьому межі адміністративних територій, на які поширюється сфера діяльності регіональних СЕС, визначаються головним державним санітарним лікарем України (пункт 24 Положення № 1218). Тому якщо виявиться, що перевіряючий — працівник іншої територіально-адміністративної СЕС, то є всі підстави не допускати його до перевірки, оскільки такі посадові особи не мають права здійснювати «санперевірки», що виходять за межі їх адміністративної одиниці. Для спокою також можна поцікавитися в місцевому органі СЕС про «дійсність» перевірки (наприклад, чи дійсно має відбутися перевірка, чи було направлено перевіряючих, чи є ті, хто прийшли, посадовими особами СЕС тощо).

Також при цьому санперевіряючим можна запропонувати розписатися в журналі перевірок суб’єкта господарювання за його наявності (

частина 12 статті 4 Закону № 877; нагадаємо, що форму та порядок ведення журналу реєстрації перевірок затверджено наказом Держкомпідприємництва від 10.08.98 р. № 18).

Оскільки перевірочні заходи має бути здійснено в робочий час суб’єкта господарювання (

пункт 3 статті 4 Закону № 877), то краще одразу повідомити перевіряючих про існуючий графік роботи. При цьому перевірка проводиться у присутності підприємця чи уповноваженої особи суб’єкта господарювання, наприклад, призначеного представника (пункт 11 статті 4, стаття 10 Закону № 877).

 

Відповідальність за санпорушення

Відповідальність за виявлені санпорушення обумовлена

розділом VI Закону № 4004 і передбачає, зокрема, можливість притягнення порушників до дисциплінарної відповідальності (до якої згідно зі статтею 147 КЗпП належать догана або звільнення), адміністративної, фінансової, кримінальної відповідальності, а також застосування адміністративно-попереджувальних заходів щодо припинення порушень у сфері санітарного законодавства. Деякі основні з цих штрафних заходів наведено далі:

 

Відповідальність за санпорушення

Порушення

Підстава

Розмір штрафу
(вид відповідальності)

1

2

3

Адміністративна відповідальність
(на посадових осіб, громадян)

1. За порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм

Ст. 42 КУпАП, ст. 46 Закону № 4004

Адмінштраф:
— на громадян — від 1 до 12 нмдг (тобто від 17 до 204 грн.);
— на посадових осіб — підприємств — від 1* до 25 нмдг (тобто від 17 до 425 грн.)

2. За невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів СЕС щодо усунення порушень санітарного законодавства;
за ненадання необхідної інформації або надання неправдивої інформації, створення інших перешкод працівникам СЕС при виконанні ними своїх обов’язків

Ст. 18811 КУпАП, ст. 46 Закону № 4004

Адмінштраф:
— на громадян — від 1 до 12 нмдг (тобто від 17 до 204 грн.);
— на посадових осіб — підприємств — від 1* до 25 нмдг (тобто від 17 до 425 грн.)

* Зазначимо, що у КУпАП на сьогодні досі зазначено стару «нижню» планку розміру адмінштрафу, що накладається на посадових осіб у цих випадках, — від 6 нмдг. Раніше цей розмір штрафу було встановлено і ст. 46 Закону № 4004, однак після внесення до нього змін Законом України від 07.02.2002 р. № 3037-III нижню межу було знижено до 1 нмдг (тоді як КУпАП досі змін не зазнав).

3. За випуск або реалізацію продукції, що не відповідає стандартам

Ст. 167 КУпАП

Адмінштраф на посадових осіб від 3 до 88 нмдг (тобто від 51 до 1496 грн.)

4. Недотримання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні та використанні продукції, якщо це призвело до зниження її якості, псування чи втрат

Ст. 170 КУпАП

Адмінштраф від 3 до 40 нмдг
(тобто від 51 до 680 грн.)

5. Невиконання вимог посадових осіб СЕС зі знищення небезпечних для споживання людиною, тваринами чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок і допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів

Ст. 18822 КУпАП

Адмінштраф від 50 до 100 нмдг (тобто від 850 до 1700 грн.)

Примітка. Як передбачає ст. 236 КУпАП, органи СЕС також розглядають справи про адміністративні «санітарні» правопорушення за ст. 41, 78, 80 — 83, 901,95, 1681 КУпАП (якщо порушення при цьому пов’язані з санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами), а також згідно зі ст. 255
КУпАП складають протоколи щодо правопорушень, допущених за ст. 421 — 423. При цьому порядок накладення та стягнення адмінштрафів установлено Інструкцією № 64. Зокрема, п. 1.8 цієї Інструкції передбачає, що посадову особу може бути притягнено до адмінвідповідальності за порушення санітарного законодавства незалежно від того, застосовано при цьому фінансову санкцію до самого підприємства (установи, організації) чи ні. При цьому розмір адмінштрафу, що накладається, залежить від характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, пом’якшуючих або обтяжуючих відповідальність (п. 1.10 Інструкції № 64).

Фінансова відповідальність
(на підприємства, установи, організації, підприємців)

1. За реалізацію продукції, забороненої до випуску та реалізації органами СЕС

П. «б» ст. 46 Закону № 4004

Штраф на підприємства, установи, організації, підприємців у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції

2. За випуск, реалізацію продукції, що стала внаслідок порушення стандартів і санітарних норм небезпечною для життя та здоров’я людей

П. «в» ст. 46 Закону № 4004

Штраф на підприємства, установи, організації, підприємців у розмірі 100 % вартості випущеної або реалізованої продукції

3. За реалізацію на території України імпортної продукції, що не відповідає вимогам стандартів і санітарних норм

П. «г» ст. 46 Закону № 4004

Штраф на підприємства, установи, організації, підприємців у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції

4. За ухилення від надання посадовим особам СЕС продукції, що підлягає контролю

П. «д» ст. 46 Закону № 4004

Штраф на підприємства, установи, організації, підприємців у розмірі 25 % вартості продукції, випущеної з моменту ухилення

Примітка. Особливості накладення та стягнення фінансових санкцій обумовлені Порядком № 135.

Кримінальна відповідальність (до осіб, винних у вчиненні злочину)

1. Випуск на товарний ринок чи інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинено у великих розмірах

Ст. 227 ККУ

Штраф від 100 до 200 нмдг (тобто від 1700 до 3400 грн.)
або виправні роботи на строк до
2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
3 років

Примітка. Під випуском або реалізацією недоброякісної продукції, вчиненими у великих розмірах (з урахуванням положення п. 22.5 Закону № 889), слід розуміти розміри, що перевищують 300-кратну величину ПСП (податкової соціальної пільги), встановлену п.п. 6.1.1 Закону № 889 для відповідного року. З урахуванням того, що в 2009 році розмір такої ПСП складає 302,5 грн. (605 грн. х 50 %), у 2009 році «великий» розмір дорівнює 90750 грн. і більше (300 х 302,5 грн.).

2. Заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимий рівень, якщо вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або завдали шкоди здоров’ю потерпілого

Ч. 1 ст. 327 ККУ

Штраф до 70 нмдг
(тобто до 1190 грн.)
або арешт на строк до 6 місяців,
або позбавлення волі на строк
до 3 років

3. Заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки

Ч. 2 ст. 327 ККУ

Позбавлення волі на строк
від 2 до 5 років

Застосування адміністративно-попереджувальних заходів щодо припинення санпорушень
(до об’єктів нагляду)

До адміністративно-попереджувальних заходів (що припускають, по суті, обмеження в м’якій або жорсткій формі діяльності чи окремих видів діяльності суб’єктів господарювання залежно від виявлених при перевірці порушень) належать:
— обмеження:
— тимчасова заборона;
— заборона;
— припинення;
— призупинення

Примітка. Порядок застосування таких заходів органами СЕС регулюється Інструкцією № 67. Як передбачено п. 1.5 цієї Інструкції, адміністративно-попереджувальні заходи може бути застосовано до об’єктів незалежно від того, чи притягнено винних осіб до відповідальності за порушення санітарного законодавства і чи відшкодовано при цьому збитки та компенсовано додаткові витрати органів СЕС на проведення санітарних і протиепідемічних заходів.

 

При цьому притягнення суб’єктів господарювання (підприємств,

підприємців) — порушників до відповідальності та застосування до них адміністративно-господарських санкцій (з відповідними строками їх застосування, зазначеними у статті 250 ГКУ) на сьогодні відбувається з урахуванням положень постанови № 502, що передбачають таке:

— спочатку суб’єкту господарювання видається припис про усунення протягом 30 днів виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки (зазначимо, що про такий же строк усунення порушень говорить і

пункт 3.19 «санітарної» Інструкції № 64);

— за порушення, усунені на виконання припису, санкції не застосовуються;

— тільки в разі невиконання суб’єктами господарювання приписів про усунення виявлених порушень протягом 30 днів з дня їх отримання (крім порушень, які неможливо усунути) приймається рішення про застосування фінансових та адміністративних санкцій до суб’єктів господарювання.

Проте такі умови, на наш погляд, не стосуються адміністративної та кримінальної відповідальності, установленої щодо винних осіб.

 

Оформлення результатів перевірки

Залежно від розвитку подій за підсумками перевірки

може бути складено:

— акт перевірки дотримання санітарного законодавства (

пункт 2.2 Інструкції № 64, складається за формою додатка № 2 до Інструкції № 64);

— протокол про порушення санітарних норм — складається в разі виявлення під час перевірки порушень санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб СЕС (

пункт 2.1 Інструкції № 64, складається за формою додатка № 1 до Інструкції № 64);

— пропозиція про усунення причин та умов, що сприяють здійсненню порушень санітарного законодавства (

пункт 3.19 Інструкції № 64, складається за формою додатка № 6 до Інструкції № 64), — так званий «припис» перевіряючих;

— постанова про накладення штрафу (

пункт 3.17 Інструкції № 64, складається за формою додатка № 4 до Інструкції № 64);

— постанова про застосування фінансової санкції (

пункт 2.16 Порядку № 135, складається за формою додатка до Порядку № 135);

— постанова про застосування адміністративно-попереджувальних заходів (

пункт 3 Інструкції № 67, складається за формою додатка № 1 до Інструкції № 67).

При цьому суб’єкт господарювання може висловлювати зауваження, що фіксуються документально (наприклад, підписувати акт із запереченнями). Також об’єкт перевірки має право оскаржити рішення та дії посадових осіб СЕС, постанови про накладення адміністративних штрафів і фінансових санкцій головному державному санітарному лікарю вищого рівня, КМУ або в суді (

статті 8, 43 Закону № 4004, пункт 17 Положення № 1109, пункт 3 Порядку № 135, пункт 4 Інструкції № 64, пункт 6 Інструкції № 67) чи подати клопотання про відстрочення виконання прийнятих постанов (пункт 5.3 Інструкції № 64, пункт 6.7 Інструкції № 67).

Документи консультації

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ККУ

— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

Закон № 877

— Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Закон № 889

— Закон України «Про оподаткування доходів громадян» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Постанова № 502

— постанова КМУ «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» від 21.05.2009 р. № 502.

Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення від 15.06.2006 р. № 833.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі