Як у єдиноподатника оподатковується заборгованість зі строком позовної давності, що минув
ЗАПИТАННЯ. Підприємець має заборгованість зі строком позовної давності, що минув перед юридичною особою за надані послуги. Які наслідки для підприємця на єдиному податку, чи потрібно відображати виручку в Книзі ф. № 10?
ВІДПОВІДЬ. Наслідки закінчення строку позовної давності для підприємця:
— з правового погляду — борг з підприємця вже не стягнуть (статті 256 і 267 ЦКУ);
— з погляду оподаткування підприємницької діяльності — жодних наслідків немає. Але потрібно звернути увагу на заповнення Книги ф. № 10;
—
з погляду оподаткування доходів громадянина — податківці можуть вимагати подати декларацію про доходи і сплатити ПДФО (щоправда, за невиконання цього жодної відповідальності немає).Тепер усе по черзі. Спочатку розберемося з підприємницькою діяльністю і з’ясуємо, чи виникає в цьому випадку виручка.
| Виручка єдиноподатника | Чи є прострочена заборгованість виручкою? |
| Стаття 1 Указу № 746 визначає виручку єдиноподатника так: « Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)» | Підприємець мав сплатити юрособі певну суму коштів за отримані від неї послуги, але оскільки закінчився строк позовної давності, можливості стягнути такий борг у юрособи немає довідка 1. При цьому самому єдиноподатнику жодна сума не надходить ні на розрахунковий рахунок, ні до каси. А отже, у нього немає виручки в розумінні Указу № 746 |
Таким чином,
сума заборгованості зі строком позовної давності, що минув, у графі «Виручка» Книги ф. № 10 не відображається (зрозуміло, до Звіту єдиноподатника не потрапляє і не враховується під час підрахунку річної суми виручки для порівняння з межею в 500 тис. грн.) довідка 2.Далі про витрати підприємця.
Оскільки послуги, отримані від юрособи, так і залишилися неоплаченими, їх вартість не повинна відображатися в графі «Витрати» Книги ф. № 10. Пояснюється це ось чим: податківці вимагають від єдиноподатників під час формування своїх витрат дотримуватися тих самих правил, які діють для підприємців на загальній системі, зокрема записувати витрати до Книги ф. № 10 тільки за наявності документів, що підтверджують факт сплати грошових коштів (лист ДПАУ від 04.11.2004 р. № 21434/7/17-3117). А оскільки таких документів немає і не буде, витрати на придбання послуг від юрособи до Книги ф. № 10 не потраплять.Нагадаємо, що ставка єдиного податку не залежить від величини доходу або витрат підприємця (залежить тільки від виду діяльності), тому наявність пробаченого боргу жодних додаткових зобов’язань з податків у підприємницькій діяльності єдиноподатника не створить.
А тепер поговоримо про інший бік проблеми. Ситуація така: якщо забути про підприємницький статус фізособи і розглядати її просто як громадянина, то
підпункт 4.2.11 Закону про податок з доходів вимагає від громадянина, в якого є заборгованість зі строком позовної давності, що минув, подати декларацію про доходи і сплатити ПДФО в такій сумі:
| Коли закінчився строк давності щодо заборгованості | Сума ПДФО |
| До 24.11.2009 р. довідка 3 | ПДФО = 15 % х Сума боргу зі строком давності, що минув |
| Починаючи з 24.11.2009 р. і пізніше | ПДФО = 15 % х (Сума боргу зі строком давності, що минув, - 50 % хх сума місячного прожиткового мінімуму на 1 січня звітного року довідка 4) |
Нагадаємо, що в цьому випадку йдеться про необхідність подати так звану громадянську декларацію про доходи (тобто ту декларацію, в якій відображаються непідприємницькі доходи, отримані громадянином без утримання з них ПДФО).
Слід зауважити, що питання про необхідність сплати ПДФО у цьому випадку не таке вже й однозначне. Адже можна доводити, що вартість неоплачених послуг (заборгованість за якими пробачена) є доходом підприємця в межах єдиноподаткової діяльності, а тому не повинна обкладатися ПДФО (згідно з
підпунктом 4.3.25 Закону про податок з доходів не включається до місячного оподатковуваного доходу дохід, отриманий підприємцем-єдиноподатником).Проте перевіряльники в цьому питанні, швидше за все, дотримуватимуться тієї думки, що сума боргу зі строком позовної давності, що минув, усе-таки має обкладатися ПДФО. Тому обережним підприємцям, які хочуть уникнути спорів з податківцями, можна порадити тільки одне: подати декларацію і сплатити ПДФО.
З другого боку слід зауважити: для того, щоб виявити факт несплати ПДФО із заборгованості зі строком давності, що минув, щодо послуг, перевіряльники повинні мати у своєму розпорядженні певні документи, прорахувати строк позовної давності, а оскільки гроші в підприємця за цією операцією не проходили, то факт отримання послуг нескладно приховати. Крім того, покарати підприємця за неподання «громадянської» декларації і несплату ПДФО вони зможуть хіба що адмінштрафом за
статтею 1641 КУпАП (від 51 до 136 грн.) довідка 5, ну і, звичайно, намагатимуться стягнути суму ПДФО. При цьому потрібно звернути увагу, що в разі, якщо такому підприємцю надішлють повідомлення про донарахування ПДФО і він протягом 10 днів не сплатить суму податкового боргу, у податківців з’явиться право нарахувати штрафи за підпунктом 17.1.7 Закону № 2181 за несплату узгодженого податкового зобов’язання.Отже, сміливі підприємці можуть спробувати «не світитися», сподіваючись на те, що проблема з несплатою ПДФО, можливо, обійде їх стороною. Ну а якщо податківці все ж виявлять заборгованість зі строком давності, що минув, можна буде або сплатити адмінштраф і ПДФО, або зважитися на судовий розгляд. Та все ж остаточне рішення про те, як вчинити в цьому випадку (подати декларацію і сплатити ПДФО чи промовчати), за підприємцем.
На закінчення хотілося б звернути увагу ще на один момент. Нерідко ситуація, коли єдиноподатнику надаються послуги, а оплата за них не проводиться навіть після закінчення строків позовної давності, виникає, скажімо так, за домовленістю сторін. У такому разі обійти небезпеку сплати ПДФО краще за все керуючись нормами
частини 1 статті 259 ЦКУ, в якій зазначено, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Отже, сторонам найпростіше в договорі на надання послуг або шляхом укладення додаткової угоди до договору збільшити строк позовної давності на скільки завгодно.Документи консультації
КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про податок з доходів
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.Закон про держбюджет на 2009 рік
— Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI.Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.
Довідкова інформація (довідка)
1 Звичайно, якщо підприємець бажає погасити своє зобов’язання (наприклад, для збереження партнерських відносин з виконавцем послуг), він може це зробити і після закінчення строку позовної давності.
2 На відміну від фізосіб-єдиноподатників, юрособи на єдиному податку відображають заборгованість зі строком давності, що минув, у складі виручки (
лист ДПАУ від 02.10.2003 р. № 8256/6/15-1216).3 З 24.11.2009 р. набули чинності зміни, внесені до
підпункту 4.2.11 Закону про податок з доходів, і що стосуються суми ПДФО, яка справляється із заборгованості зі строком давності, який минув.4 На 01.01.2009 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав
669 грн. (стаття 54 Закону про держбюджет на 2009 рік). Отже, не обкладається ПДФО сума пробаченого боргу, що дорівнює 334,50 грн. Водночас податківці вважають, що в декларації слід відображати всю суму боргу, за яким закінчився строк давності, а ПДФО вже розраховувати з тієї суми, що перевищує 334,50 грн. (лист ДПАУ від 24.12.2009 р. № 28800/7/17-0217).5 У
листі від 29.12.2008 р. № 10212/Ф/17-0215 ДПАУ погодилася з тим, що громадянин не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування ПДФО, оскільки цей податок нараховують самі податківці (підпункт 4.2.1 Закону № 2181). Отже, і штрафи за неподання декларації на нього з цієї самої причини не накладаються (підпункт 17.1.5 Закону № 2181).
