Теми статей
Обрати теми

Поштова скринька. Про подання річної звітності до Пенсійного фонду єдиноподатником, який «простоював» та не сплачував єдиний податок

Редакція ВД
Відповідь на запитання

Про подання річної звітності до Пенсійного фонду єдиноподатником, який «простоював» та не сплачував єдиний податок

 

ЗАПИТАННЯ. Підприємець увесь 2009 рік перебував на єдиному податку, але за червень — грудень 2009 року єдиний податок не сплачував, оскільки діяльність не здійснював. Звіт він подавав своєчасно, і Свідоцтво єдиноподатника протягом усього 2009 року залишалося в нього (до податкового органу не здавалося). При поданні звітності до Пенсійного фонду (ПФ) за 2009 рік зіткнувся з відмовою придбати форми щодо персоніфікації «ІНДАНІ» та звіт за формою додатка 26. Працівники ПФ затребували від нього додатково надати копію декларації про доходи за 2009 рік із позначкою ДПІ.

Чи правомірні вимоги працівників ПФ, чи повинен підприємець у цій ситуації подати копію декларації про доходи?

 

ВІДПОВІДЬ. Перш за все зауважимо, що в цьому випадку підприємець вважався єдиноподатником увесь 2009 рік, оскільки він не подавав заяву про відмову від єдиного податку. Тож навіть незважаючи на те, що у червні — грудні він не здійснював діяльність, він повинен був сплачувати єдиний податок.

Тепер про форми річної пенсійної звітності, що подаються єдиноподатником без найманих працівників. Отже, до 1 квітня 2010 року підприємцю на єдиному податку потрібно відзвітувати за 2009 рік перед ПФ «за себе». Якщо підприємець протягом усього року перебував на єдиному податку, то він має подати до ПФ звітність щодо персоніфікації (форму «ІНДАНІ») за 2009 рік, а також Звіт про сплачені пенсійні внески за рік за формою додатка 26 (далі — додаток 26) до Інструкції № 21-1.

Нагадаємо, що Звіт про сплачені пенсійні внески за рік за формою додатка 26 зобов’язані

подавати єдиноподатники, які сплачують фіксовану ставку внеску до ПФ. Протягом декількох років таку фіксовану ставку не було встановлено, однак у 2009 році ситуація змінилася і згідно з постановою № 366 протягом декількох місяців єдиноподатники повинні були доплачувати внески до ПФ до мінімального розміру страхового пенсійного внеску. По суті, цей факт у 2010 році зобов’язав усіх підприємців-єдиноподатників подати Звіт за формою додатка 26 за 2009 рік.

Водночас законність

постанови № 366 сьогодні розглядається в судовому порядку. Але навіть якщо підприємець проігнорував її норми і доплату не вносив, усе одно органи ПФ повинні приймати його Звіт за формою додатка 26 (лист ПФУ від 23.01.2010 р. № 1093/03-20).

Стосовно звітності щодо персоніфікації, то за весь 2009 рік (I, II, III і IV квартали) підприємець подає форму «ІНДАНІ» з кодом типу ставки внеску «8» (єдиний податок), якщо ж він здійснював доплати до мінімального розміру страхового внеску, то за травень — жовтень 2009 року він також подає форму «ІНДАНІ» про доплату з кодом типу ставки внеску «12». Причому за аналогією з Додатком 26 звітність щодо персоніфікації має прийматися незалежно від того, чи здійснювалися доплати.

Як бачимо, у цій ситуації підприємець подав усі необхідні форми звітності за 2009 рік. Тому жодних перешкод для її здавання в підприємця, який увесь рік перебував на єдиному податку, бути не повинно. Проте працівники ПФ усе-таки відмовилися приймати в нього звітність і затребували копію декларації про доходи з позначкою ДПІ. Така вимога щодо підприємця на єдиному податку виглядає як нонсенс: адже єдиноподатники не складають і не подають до ДПІ декларацію (не визначають оподатковуваний дохід), а звітують у формі Звіту платника єдиного податку.

З великою ймовірністю можна припустити: працівники ПФ вирішили, що у червні — грудні 2009 року (місяцях, коли підприємець не сплачував єдиний податок), він перебував на загальній системі.

Підштовхнути до такого рішення працівників ПФ могли самі форми — і додатка 26, і «ІНДАНІ». У першому є графа «

Фактично сплачено страхових внесків (грн.)», де вказується, скільки єдиного податку за кожен місяць надійшло до ПФ (42 % від ставки єдиного податку), а також доплати, у тому числі добровільні. А у другому — графа «Сума нарахованого заробітку (дохід): усього», де зазначається ставка єдиного податку без урахування 50-відсоткової доплати за найманих працівників, сплачена за відповідний місяць 2009 року, а також інші графи, показники яких залежать від цього («Сума нарахованого заробітку (дохід): враховується для пенсії»; «Сума внеску із нарахованого заробітку»).

Як бачимо, і в додатку 26, і в «ІНДАНІ» наводиться сума

фактично сплаченого в кожному місяці єдиного податку.

Оскільки підприємець із червня по грудень не сплачував єдиний податок і не відобразив його суми у звітності, то, мабуть, працівники ПФ вирішили, що в цей період підприємець перебував на загальній системі оподаткування і при цьому не дотримувався встановленого порядку сплати пенсійних внесків (не заплатив аванси, не подавав звітність тощо).

Найімовірніше, саме це припущення і спонукало працівників ПФ затребувати від підприємця копію декларації про доходи, від розміру яких у підприємців на загальній системі залежить і сума внесків до ПФ. Проте єдиноподатники не складають і не подають до податкового органу декларацію, вони звітують про істотний для себе показник — виручку, а не чистий дохід.

Але, як уже зазначалося, насправді підприємець із червня по грудень залишався платником єдиного податку, хоча його й не сплачував.

Справа в тому, що єдиноподатник переходить на загальну систему, якщо:

— добровільно здає Свідоцтво платника єдиного податку;

— змушений його здати за умови, що його виручка за календарний рік перевищить 500 тис. грн., або йому знадобиться прийняти одинадцятого працівника, або зайнятися забороненим видом діяльності.

Про те, що несплата єдиного податку позбавляє підприємця права перебувати на спрощеній системі, у «єдиноподатних» нормативних документах (

Указі № 746, Порядку № 599) не йдеться. Неплатнику просто загрожують штрафні санкції (в усякому разі на цьому наполягають податківці).

Отже, оскільки

Свідоцтво єдиноподатника цілком законно у 2009 році було на руках у підприємця (причин для його повернення не було), то на загальній системі він не перебував, у тому числі в місяцях несплати єдиного податку (червні — грудні 2009 року).

Водночас виникає запитання: як же підприємцю переконати працівників ПФ у тому, що він не був на загальній системі, і здати звітність?

Найпростіший варіант — додати письмові пояснення цієї ситуації разом з копією Свідоцтва єдиноподатника. Інший варіант — знайти кошти і сплатити єдиний податок за червень — грудень 2009 року.

Далі. У підприємця є право звернутися до податкового органу за офіційним роз’ясненням (довідкою) щодо статусу його як платника єдиного податку, яке він згодом подасть до ПФ. У ньому податківці мають підтвердити, що у 2009 році підприємець був на спрощеній системі, але при цьому за ним утворився податковий борг у сумі єдиного податку за червень — грудень. Є шанс, що на підставі цієї інформації працівники ПФ приймуть звітність, але запишуть підприємця в боржники до остаточного розрахунку щодо єдиного податку. У всякому випадку, вони не вимагатимуть від нього копію декларації та не вважатимуть, що у червні — грудні він був на загальній системі.

Якщо такий спосіб відстояти свої інтереси підприємцю не підходить, то він може відправити звітність поштою рекомендованим листом. У разі негативного розвитку подій працівники ПФ повинні будуть відреагувати в передбаченій законодавством формі: винести обґрунтоване рішення про відмову ПФ тощо. Отримавши офіційну відповідь представників ПФ, підприємець матиме можливість оскаржити її в суді.

Як бачимо, усі запропоновані варіанти пов’язані з певними труднощами для підприємця, тим більше, що строк подання персоніфікованої звітності вже минув. Проте якщо підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, для якої встановлено свій порядок звітності як до податкового органу, так і до ПФ, то він не повинен заповнювати і подавати додаткові форми звітності.

Оскільки розглянуту ситуацію не відрегульовано нормативними документами, то підприємець може скористатися своїм правом звернутися за роз’ясненням до контролюючого органу чи оскаржити відмову приймати звітність до ПФ в суді.


Документи консультації

Інструкція № 21-1

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1.

Постанова № 366

— постанова КМУ «Про сплату внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» від 14.04.2009 р. № 366.

Указ № 746

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції від 28.06.99 р. № 746/99.

Порядок № 599

— Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі