Що потрібно знати, щоб не втратити податковий кредит щодо ПДВ у разі купівлі автомобіля і відстояти амортизацію
Ситуація
. Підприємець придбав автомобіль для здійснення перевезень. Податківці відмовляють йому в праві на включення вартості придбаного автомобіля до витрат, а також не визнають право приватного підприємця на податковий кредит щодо ПДВ. Чи правомірні дії податківців?
Документи консультації
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Декрет № 13-92
— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.Інструкція № 12
— Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.Порядок № 1388
— Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388 (у редакції від 23.12.2009 р.).
Податковий кредит щодо ПДВ: навіть ДПАУ не проти
Почнемо з податкового кредиту (далі — ПК) щодо ПДВ. Тривалий час ДПАУ вважала, що підприємці не мають права відображати ПК у разі купівлі автомобіля, проте останнім часом її позиція змінилася на краще. Але не виключено, що ще не всі податківці на місцях це зрозуміли — деякі, як і раніше,
упевнені в тому, що, оскільки автомобіль реєструється на фізособу-громадянина, а не на фізособу-підприємця, ПК відображати не можна. Проте цей аргумент не витримує жодної критики.Річ у тім, що
зареєструвати автомобіль на підприємця просто неможливо, реєстрація автомобіля, що належить підприємцю, здійснюється на фізособу-громадянина (пункт 6 Порядку № 1388 — з 23.12.2009 р.).Із цього приводу Мін’юст висловився так: правовий статус фізичної особи ширший, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця, оскільки разом з іншими правами включає право займатися підприємницькою діяльністю (
лист від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08). Отже, суб’єктом права власності є саме фізична особа (стаття 325 ЦКУ). Відповідно реєстрація транспортних засобів має здійснюватися на фізичних осіб, а не на фізичних осіб — підприємців, оскільки реєстрація здійснюється тільки на тих осіб, які є власниками.Крім того, з точки зору оподаткування, той факт, що транспортний засіб зареєстрований на фізособу, жодного значення не має. Як справедливо зазначив Харківський окружний адміністративний суд (див.
постанову від 05.11.2008 р. у справі № 2а-8072/08) виходячи з чинних положень Порядку № 1388, платник податків позбавлений вибору і вимушений реєструвати транспортний засіб саме на фізичну особу. Тому, розвиваючи логіку суду, можна сказати, що реєстрація автомобіля на фізособу ніяк не свідчить про те, що автомобіль не використовується в підприємницькій діяльності фізособи-підприємця.Якщо ж зазначені аргументи здадуться інспектору непереконливими, зрештою, його повинна переконати думка найвищого податкового органу.
Для цього має сенс нагадати про лист ДПАУ від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26 (див. «ВД», 2008, № 21, с. 2), у якому чітко зазначено: «...до податкового кредиту фізичних осіб — суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв’язку з придбанням транспортних засобів <…>, за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат».
Як підтвердити зв’язок з госпдіяльністю
Довести перевіряльникам своє, скажімо так, теоретичне право на ПК — це всього лише півділа. Треба ще підтвердити його документально.
Головним аргументом, який і суди, і ДПАУ називають як підставу для визнання ПК на придбання автомобіля, є
зв’язок витрат на купівлю автомобіля з господарською діяльністю підприємця. Перелік документів, що підтверджують такий зв’язок і право на ПК, такий:—
податкова накладна, видана під час купівлі автомобіля (обов’язково потрібна);—
ліцензія на здійснення перевезень, ліцензійні картки на транспортні засоби (за наявності);—
наказ про використання автомобіля в господарській діяльності підприємця (наказ видається в довільній формі, в ньому бажано зазначити марку автомобіля, номерний знак і спосіб його використання);—
первинні документи про перевезення: подорожні листи, накладні, податкові накладні, талони замовника тощо (лист Держкомпідприємництва від 31.05.2007 р. № 3903, ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 р. у справі № 2-а-17398/08/0570, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2008 р. у справі № 2а-8072/08).Також було б непогано зазначити
в договорі і в розрахункових документах, а особливо — у податковій накладній на придбання автомобіля, що покупцем є фізособа-підприємець. Це може послужити додатковим аргументом у розмові з податковим інспектором. А ще надійніше, щоб купівля автомобіля була оплачена з підприємницького рахунка, відкритого на фізособу-підприємця.
Аргументи на захист амортизації
Тепер про витрати на купівлю автомобіля. Тут ситуація складніша. З одного боку, відразу включити всю вартість автомобіля до витрат не можна, оскільки в
статті 5 Закону про податок на прибуток (відповідно до якої формуються витрати приватного підприємця) зазначено про те, що вартість придбаних основних фондів не включається до валових витрат, а амортизується і поступово відноситься на зменшення скоригованого прибутку платника. З другого боку, ДПАУ вважає, що підприємці не можуть нараховувати амортизацію на свої основні засоби, оскільки не ведуть бухоблік (див. лист ДПАУ від 03.03.2006 р. № 1205/0/17-0415, консультацію у «Віснику податкової служби України», 2008, № 9 та № 42).Давайте проаналізуємо наведені аргументи податківців і спробуємо розібратися, наскільки правомірною є відмова в праві на амортизацію.
Відповідно до
частини 3 статті 13 Декрету № 13-92 «до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».Цю норму податківців конкретизували в
додатку № 7 до Інструкції № 12, висунувши додаткову вимогу (чого взагалі не мають права робити) для відображення амортизації — ведення підприємцем «бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який затверджується Міністерством фінансів України».Але до сьогодні спеціальний порядок ведення обліку груп основних фондів, про який зазначається в
Інструкції № 12, для приватних підприємців так і не з’явився. У зв’язку з цим податківці вважають, що фізичні особи не мають права на нарахування амортизації, оскільки для них ведення бухгалтерського обліку не передбачене.Проте, на нашу думку, приватному підприємцю для обліку основних фондів не обов’язково вести бухоблік, як про це зазначено в
додатку № 7 до Інструкції № 12. Для того щоб нарахувати податкову амортизацію, досить вести податковий облік таких основних фондів. Адже в Декреті № 13-92 нічого не згадується про обов’язкове ведення саме бухобліку як підстави для нарахування амортизації. Отже, приватні підприємці мають право нараховувати амортизацію, ґрунтуючись безпосередньо на нормах Декрету № 13-92, що має силу закону. При цьому податківці не мають права будь-яким чином таку амортизацію не визнавати.Право приватних підприємців на амортизацію основних фондів відстоює і Держкомпідприємництва (
лист від 13.03.2009 р. № 2520, від 06.02.2007 р. № 851 — див. у «ВД», 2009, № 10, с. 15, від 09.08.2001 р. № 2-532/4976). На його думку, для підтвердження правильності та обґрунтованості амортизації досить просто вести окремий регістр, у якому відображати дані про нараховану амортизацію основних фондів.На стороні підприємців у питанні амортизації виступають і суди. Так, Донецький апеляційний адміністративний суд в
ухвалі від 15.05.2009 р. у справі № 2-а-17398/08/0570 не взяв до уваги аргументи податківців про те, що платник не веде бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів. При цьому суд підтвердив правомірність уключення суми витрат на купівлю автомобіля до складу валових витрат приватного підприємця на підставі того, що витрати на придбання автомобіля були пов’язані з господарською діяльністю (документи, необхідні для доказу такого зв’язку, див. вище).Отже, законодавство не забороняє нараховувати амортизацію і формувати податковий кредит щодо витрат на придбання автомобіля приватним підприємцем. За наявності ж документів, що підтверджують зв’язок витрат на його придбання з госпдіяльністю фізособи-підприємця, довести такі витрати і ПК цілком реально.
Матеріал підготував Григорій Берченко, юрист
