Теми статей
Обрати теми

Перехідні моменти: з єдиного податку на загальну систему

Редакція ВД
Стаття

Перехідні моменти: з єдиного податку на загальну систему

 

Найчастіше підприємці наважуються змінити систему оподаткування саме з нового року, оскільки на той час у багатьох виручка перевищує максимально допустимі 500 тис. грн. Проте для того, щоб перейти на загальну систему, не припустившись помилок, необхідно вже в грудні починати підготовку до переходу. Тим паче, що в поточному році до звичайних питань, пов'язаних зі зміною системи оподаткування, додалися ще й нюанси, пов'язані з прийняттям Податкового кодексу.

Отже, давайте розбиратися з переходом на загальну систему оподаткування.

Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про РРО

— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон про благоустрій населених пунктів

— Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV.

Закон про дозвільну систему

— Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Указ № 746

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99.

Указ № 436

— Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

Декрет про прибутковий податок

— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.

Положення № 1315

— Положення про державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затверджене постановою КМУ від 29.08.2002 р. № 1315.

Наказ № 618

— наказ ДПАУ «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» від 19.08.2010 р. № 618.

Порядок реєстрації РРО

— Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.

Інструкція № 12

— Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена наказом ГДПІУ від 21.04.93 р. № 12.

Інструкція № 110

— Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2001 р. № 110.

Порядок № 599

— Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599.

 

Хто зобов'язаний перейти на загальну систему з 01.01.2011 р.

Ті єдиноподатники, в яких

у IV кварталі 2010 року річна виручка перевищила 500 тис. грн., зобов'язані перейти на загальну систему з 01.01.2011 р. (бо вони порушили вимоги статті 1 Указу № 746).

Якщо єдиноподатник не перевищив 500-тисячний ліміт, зрозуміло, що перед ним усе одно постає запитання: як бути йому з нового року, якщо набуде чинності

Податковий кодекс? Можна йому залишатися на єдиному податку чи потрібно переходити на загальну систему, у зв'язку з тим, наприклад, що його вид діяльності є в списку заборонених для єдиного податку? Заспокоїмо наших читачів: принаймні I квартал нового року всі єдиноподатники працюватимуть ще за старими правилами!!! Для єдиноподатників нові правила роботи на спрощеній системі, передбачені Податковим кодексом, діятимуть з II кварталу 2011 року (див. с. 8 цього номера). А це означає, що в нас є час у всьому розібратися і визначитися, як діяти далі.

При цьому,

працюючи на єдиному податку в перехідний період (I квартал 2011 року), необхідно буде керуватися таким:

1)

заяву про сплату єдиного податку на 2011 рік подавати не потрібно, але тільки якщо Податковий кодекс буде прийнято, в іншому разі заяву краще подати;

2)

якщо приймуть Податковий кодекс, не потрібно здавати до податкової Свідоцтво єдиноподатника на 2010 рік і довідки про трудові відносини з найманими працівниками (ці документи будуть дійсні протягом I кварталу 2011 року);

3) якщо підприємець

був платником ПДВ, то він ним і залишиться , але якщо не був, то й не реєструватиметься;

4) необхідно буде сплачувати ЄСВ за себе і за найманих працівників (причому процедура зарахування ЄСВ за себе з єдиним податком не провадитиметься);

5)

ставки єдиного податку залишаться колишніми (від 20 до 200 грн.), проте сплачувати до бюджету потрібно буде лише належну бюджету за статтею 3 Указу № 746 частину єдиного податку — 43 % ставки єдиного податку (20 % — до держбюджету, 23 % — до місцевого бюджету). А ту частину єдиного податку, яка раніше спрямовувалася до Пенсійного фонду та Фонду «тимчасової непрацездатності», тепер сплачувати не потрібно, оскільки соціальне страхування єдиноподатників забезпечується завдяки сплаті ЄСВ;

6)

єдиноподатники звільнені від сплати:

— податку на прибуток;

— податку з доходів фізосіб (за себе);

— ПДВ (якщо не зареєстровані як платники ПДВ до 01.01.2011 р.);

— податку на землю (крім податку на землю за ті ділянки, які не використовуються в підприємницькій діяльності);

— плати за користування надрами;

— збору за спеціальне використання води;

— збору за спеціальне використання лісових ресурсів;

— збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності (патент);

7)

протягом I кварталу можна буде займатися тими видами діяльності, які зараз дозволені для єдиноподатників;

8) для того

щоб залишитися на спрощеній системі у 2011 році, необхідно до 20.03.2011 р. (включно) подати до своєї податкової заяву про вибір спрощеної системи оподаткування. У 2011 році приймати до лав єдиноподатників будуть тих, у кого обсяг річної виручки за минулий рік не перевищував 500 тис. грн. (незалежно від того, які обмеження буде введено з 2011 року Податковим кодексом).

Ну а для тих єдиноподатників, які мають причини добровільно перейти на загальну систему з 01.01.2011 р. (не чекаючи 01.04.2011 р.), а також для тих, у кого річна виручка все-таки перевищила 500 тис. грн., стисло розповімо про те, як здійснити перехід на загальну систему з нового року.

 

Стисло про те, як перейти

Припустимо, підприємець наважився перейти на загальну систему оподаткування. Що його цікавитиме в першу чергу? Безумовно, дії, які необхідно вчинити для того, щоб потрапити на цю саму загальну систему. Оскільки перехід має статися з 1 січня нового року, то в цьому випадку все дуже просто:

1) потрібно відвідати свою податкову й здати

:

— Свідоцтво єдиноподатника на 2010 рік;

— довідки про трудові відносини з найманими працівниками (якщо вони є);

— звіт єдиноподатника за 2010 рік.

Усі ці документи слід подати

не пізніше 05.01.2011 р. довідка 1;

2)

не потрібно писати заяву про вибір спрощеної системи на 2011 рік;

3) не потрібно писати заяву про відмову від спрощеної системи. Як відомо

, Свідоцтво єдиноподатника видається на календарний рік (наприклад: на 2009 рік, на 2010 рік тощо). Відповідно строк його дії закінчується наприкінці року, а саме — 31 грудня. Отже, якщо підприємець не виявить бажання працювати на єдиному податку у 2011 році (а для цього він повинен подати податківцям відповідну заяву до 16 грудня 2010 року), то з 01.01.2011 р. він автоматично стане підприємцем на загальній системі оподаткування (чого ми й прагнемо) довідка 2.

Ось так здійснюється перехід. Проте ще на початку роботи на загальній системі підприємець через недосвідченість може припуститися деяких помилок, що загрожує істотними штрафними санкції. Для того щоб їх уникнути, потрібно ретельно підготуватися до переходу (і краще починати підготовку ще в останній місяць роботи на єдиному податку). Про це зараз і поговоримо.

 

Як підготуватися до переходу

Отже, для того щоб підготуватися до переходу на загальну систему оподаткування, необхідно:

Крок 1 — з'ясувати в податковій долю Книги ф. № 10 (продовжувати вести стару Книгу чи придбати нову);

Крок 2 — зареєструватися як платник ПДВ (за винятком тих випадків, коли підприємець і так є платником даного податку);

Крок 3 — купити і зареєструвати РРО (у разі здійснення готівкових розрахунків);

Крок 4 — придбати торговий патент (якщо підприємець займається торгівлею або надає послуги, що підлягають патентуванню).

Уважно розберемося з кожним кроком.

Книга ф. № 10

У січні 2011 року підприємець піде до податкової здавати Свідоцтво і звіт єдиноподатника. При цьому йому варто відразу прихопити з собою Книгу ф. № 10, яку він вів, перебуваючи на єдиному податку, і уточнити в інспекторів, що з нею робити далі: чи продовжувати й на загальній системі, чи здати і придбати замість неї нову Книгу ф. № 10.

Пояснимо ситуацію. Податківці на місцях розробили безліч абсолютно різних форм Книги ф. № 10 для різних видів діяльності: для торгівлі вони рекомендують використовувати одну форму, для транспорту — другу, для послуг — третю, для громадського харчування — четверту тощо. Але оскільки єдиноподатникам дозволено заповнювати в Книзі ф. № 10 лише чотири обов'язкові графи довідка 3, вони заводять Книгу ф. № 10 так:

— або купують Книгу ф. № 10, розроблену податківцями, але ведуть у ній лише чотири обов'язкові графи;

— або розкреслюють Книгу ф. № 10 самостійно за зразком, наведеним у

додатку 10 до Інструкції № 12, і заповнюють у ній ті ж чотири обов'язкові графи.

Це на єдиному податку. А от

на загальній системі в Книзі ф. № 10 необхідно заповнювати всі графи, тому вона має бути саме такої форми, яку рекомендують у місцевій податковій.

Тому в першому випадку (тобто коли на руках уже є форма Книги ф. № 10, розроблена податківцями) цілком можливо, що під час переходу на загальну систему інспектори дозволять залишити колишню Книгу ф. № 10 і вести її на загальній системі, заповнюючи всі без винятку графи.

Якщо ж має місце другий варіант (тобто Книга ф. № 10, яку підприємець вів на спрощеній системі, не відповідає вимогам податківців), підприємцю необхідно:

— стару Книгу ф. № 10 здати до податкової;

— придбати нову Книгу ф. № 10 (для відповідного виду діяльності);

— зареєструвати нову Книгу ф. № 10 у податковій.

Зверніть увагу:

доти, доки нова Книга ф. № 10 не буде зареєстрована, підприємець не повинен отримувати в касу виручку від покупців або замовників. Адже виручка, не записана до Книги ф. № 10, вважається неоприбуткованою, а це означає, що податківці можуть оштрафувати підприємця в 5-кратному розмірі неоприбуткованої суми (стаття 1 Указу № 436).

 

Реєстрація платником ПДВ

Якщо підприємець іще в період роботи на єдиному податку реєструвався як платник ПДВ, то перехід на загальну систему ніяк не вплине на сплату ним цього податку.

Проте набагато частіше бувають ситуації, коли єдиноподатники вважають за краще не зв'язуватися зі сплатою ПДВ. І доки вони працюють на єдиному податку, це їм дозволено. Але

як тільки підприємець переходить на загальну систему, в більшості випадків він зобов'язаний стати платником ПДВ. Пояснюється це двома факторами:

— по-перше,

Закон про ПДВ вимагає обов'язкової реєстрації підприємця як платника ПДВ, якщо його річний обіг перевищує 300 тис. грн. (а часто саме так воно й є);

— по-друге, звільнення від ПДВ у разі перевищення 300-тисячного обігу (або в інших випадках, що вимагають обов'язкової реєстрації) працює лише на спрощеній системі, а на загальній системі воно не діятиме.

Заяву про реєстрацію як платник ПДВ необхідно подати протягом 20 календарних днів після перевищення виручкою межі в 500 тис. грн. При цьому ДПАУ в

листі від 26.05.2010 р. № 6003/5/16-1116 роз'яснила, що моментом перевищення є день, коли підприємець отримав на поточний рахунок або в касу грошові кошти, з урахуванням яких його річна виручка перевищила 500 тис. грн. Таким чином, протягом 20 календарних днів з дня отримання «надлишку» виручки необхідно подати заяву про реєстрацію як платник ПДВ.

Може статися, що через певні причини не всі підприємці встигнуть вчасно подати заяву про ПДВ-реєстрацію та отримати Свідоцтво платника ПДВ. У такому разі можна подати заяву пізніше, але при цьому слід діяти обережно: не відвантажувати товар (не проводити роботи, не надавати послуги) і не відображати надходження оплати за нього (них), поки не буде на руках Свідоцтва платника ПДВ.

 

Купівля РРО

Здійснюючи готівкові розрахунки на загальній системі оподаткування, підприємець зобов'язаний використовувати РРО (

стаття 1 Закону про РРО). А це означає, що перша ж операція на загальній системі, пов'язана з отриманням готівкової виручки, має бути проведена через РРО (інакше перевіряльники можуть покарати підприємця 5-кратним штрафом за неповне або несвоєчасне оприбуткування готівки). Таким чином, ще до переходу на загальну систему підприємець повинен потурбуватися про те, щоб купити РРО і зареєструвати його в податковій. З чого ж почати?

Розпочинаючи пошук РРО, важливо пам’ятати про те, що далеко

не всі існуючі РРО відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів. Тому спершу варто ознайомитися зі списком тих моделей РРО, які можна законно використовувати в підприємницькій діяльності (наказ № 618).

Після цього можна купувати РРО. Де? Про це краще дізнатися в самих податківців (зрозуміло, запитувати потрібно в тих, хто займається реєстрацією РРО). Без сумніву, вони підкажуть адреси декількох сервісних центрів, де можна придбати якісний РРО (звичайно, ніхто не заважає порадитися з цього приводу і з друзями-підприємцями).

У разі купівлі РРО в сервісному центрі підприємцю варто відразу укласти договір на введення в експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт РРО (пункт 14 статті 3 Закону про РРО).

Проте не всі підприємці, які купують РРО вперше, готові витратитися на новий апарат, тому

деякі погоджуються отримати вживаний РРО, сплативши за нього значно менше, ніж за новий. У такому разі під час купівлі слід звернути увагу на таке:

— чи зазначено модель РРО в

наказі № 618;

— чи є в продавця договір із сервісним центром на технічне обслуговування та ремонт РРО;

— чи не закінчується строк експлуатації цієї моделі;

— чи не закінчився строк первинної реєстрації РРО довідка 4 в податковій (це важливо, якщо до моменту купівлі наявний апарат жодного разу не проходив реєстрацію в податковій). Строк первинної реєстрації РРО можна знайти в

наказі № 618;

— технічний стан РРО.

Який би варіант підприємець не обрав (новий чи вживаний РРО), він повинен

подбати про наявність договору купівлі-продажу і платіжного документа про перерахування коштів за РРО (ці документи знадобляться для реєстрації РРО та підтвердження витрат на загальній системі оподаткування).

 

Реєстрація РРО

Після того як РРО придбано, його слід зареєструвати. Для цього підприємцю доведеться

відвідати ту податкову, на території якої використовуватиметься РРО (за винятком виїзної торгівлі, для якої РРО реєструються за місцем проживання підприємця) і надати такий пакет документів:

1) письмову заяву про реєстрацію РРО. Форма заяви може бути довільною, але в ній обов'язково слід зазначити: сферу застосування РРО (торгівля, громадське харчування, сфера послуг, АЗС, таксі тощо) і його реквізити (модифікація, заводський номер, версія програмного забезпечення, виробник або постачальник, дата виготовлення);

2) Свідоцтво про держреєстрацію підприємця (оригінал і копію, підписану підприємцем);

3) документ, що підтверджує право власності на РРО (договір купівлі-продажу) (оригінал і копію, підписану підприємцем);

4) паспорт (формуляр) РРО (оригінал і копію, підписану підприємцем);

5) дозвіл місцевого органу влади на розміщення господарської одиниці (договір оренди або інший документ на право власності або користування господарською одиницею) — оригінал і копію, підписану підприємцем;

6) ліцензії на право перевезення пасажирів і багажу (якщо підприємець має намір займатися перевезеннями) — оригінал і копію, підписану підприємцем;

7) довідку про зняття РРО з реєстрації (якщо він до цього вже був зареєстрований у податковій) (

пункт 2.3 Порядку реєстрації РРО).

Протягом 2 днів з дня подання зазначених документів підприємцю видадуть

довідку про резервування фіскального номера РРО.

Після отримання довідки в підприємця є 5 робочих днів для того, щоб

звернутися до сервісного центру та опломбувати РРО, перевести його у фіскальний режим роботи, а також занести фіскальний номер РРО до фіскальної пам'яті. Після цього в сервіс-центрі підприємцю видадуть довідку про опломбування РРО та акт вводу РР в експлуатацію.

Завірену копію довідки про опломбування та один примірник акта підприємець повинен

подати до податкової протягом 5 робочих днів з моменту отримання довідки про резервування фіскального номера РРО. На підставі цих документів РРО зареєструють і видадуть підприємцю реєстраційне посвідчення на РРО .

Зверніть увагу

: якщо РРО використовується в одному районі, а підприємець мешкає в іншому, то слід зареєструвати РРО ще й у своїй податковій (за місцем проживання). Для цього досить усього лише пред'явити реєстраційне посвідчення РРО, в якому інспектор зробить необхідний запис.

Тільки після того, як усі перелічені дії здійснено, можна з повним правом проводити готівкову виручку через РРО.

 

Придбання патенту

Підприємці, які займаються торгівлею, надають платні послуги або працюють у сфері розваг, зобов'язані заздалегідь (до першої операції на загальній системі) отримати торговий патент.

Процедура придбання торгового патенту, швидше за все, залишиться колишньою навіть після набуття чинності

Податковим кодексом. Так, підприємець повинен буде звернутися до податкової за місцем знаходження пункту продажу товарів (послуг) і подати заявку на придбання патенту, а також сплатити його вартість за місяць наперед (авансом).

 

Дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі

З цим документом ситуація така: право видавати його в місцевих виконкомів є (

пункт 10 частини 1 статті 10 Закону про благоустрій населених пунктів), але необхідність його отримувати жодним законом не встановлена.

Тому Держкомпідприємництва, спираючись на

Закон про дозвільну систему, завжди стверджує одне: отримувати даний дозвіл не потрібно (листи Держкомпідприємництва від 09.06.2010 р. № 7240, від 30.04.2009 р. № 5022, від 28.08.2008 р. № 7426, від 10.10.2007 р. № 7703 тощо).

Проте ДПАУ та місцеві органи виконавчої влади і далі вперто вимагають від підприємців цей документ (у тому числі при реєстрації РРО) (

лист ДПАУ від 22.12.2009 р. № 28531/7/15-0717).

 

На цьому підготовка до переходу на загальну систему завершується. Якщо підприємець виконав усе, про що ми тільки-но говорили, він може спокійно починати працювати на загальній системі оподаткування. Водночас, як свідчить практика, у нього відразу ж виникнуть запитання, пов'язані з перехідними операціями. Найпопулярніші з них зараз і обговоримо.

 

Перехідні операції

Перехідні операції звичайно пов'язані з товарами, що залишилися, або незавершеними послугами. При цьому непорозуміння виникають у будь-яких питаннях: коли відображати витрати, доходи, чи проводити інвентаризацію і що робити з ПДВ. Почнемо з витрат.

 

Як бути з витратами?

Перше запитання, яке виникає у підприємця, що перейшов на загальну систему:

що робити з витратами, які було здійснені в період роботи на єдиному податку, але належать до загальної системи? І як бути з тими витратами, які, навпаки, здійснені вже після переходу на загальну систему, але стосуються «єдиноподаткового» періоду? Для того щоб легко розбиратися з такими ситуаціями, досить знати три прості правила роботи на загальній системі оподаткування:

Правило 1 — витрати враховуються в тому кварталі, в якому отримано пов'язаний з ними дохід

(додаток 7 до Інструкції № 12). Отже, якщо дохід отримано в періоді роботи на єдиному податку, то пов'язані з ним витрати слід було б урахувати в тому ж періоді. А це означає: ще раз ними скористатися неможливо (тобто зменшити на їх суму дохід, отриманий на загальній системі, не можна). Наведемо декілька прикладів.

 


ПРИКЛАД 1

Припустимо, підприємець перейде на загальну систему з 01.01.2011 р. Тоді якщо він

сплатить орендну плату за:

1)

грудень 2010 року в січні 2011 року, то цю суму не можна буде врахувати у витратах на загальній системі. Обґрунтування таке: ці витрати забезпечили отримання доходу в грудні 2010 року, а отже, вони пов'язані з доходом 2010 року. Тому зменшити на їх суму дохід 2011 року не можна, тобто у витратах такі суми не враховуються;

2)

січень 2011 року в грудні 2010 року, то цю суму врахувати у витратах можна, адже, незважаючи на те, що кошти було перераховано в період роботи на єдиному податку, вони забезпечують отримання доходу вже під час роботи на загальній системі оподаткування (січень 2011 року). Тому їх можна врахувати у витратах. Але є одна умова: необхідно, щоб у підприємця був документ, що підтверджує сплату коштів (а це вже правило 2).

 

Примітка:

з правила 1 є кілька винятків. Так, під час роботи на загальній системі оподаткування можна врахувати у витратах сплачені в січні 2011 року:

зарплату працівникам за грудень 2010 року;

внески до соцстрахівських фондів із зарплати працівників;

ПДВ за грудень 2010 року (або IV квартал 2010 року);

— а також

інші податки (збори) за грудень 2010 року (або IV квартал 2010 року), які сплачуються по закінченні року, оскільки раніше їх сплатити просто неможливо (детальніше див. «ВД», 2010, № 21, с. 36 — 37).

Правило 2 — витрати можна враховувати тільки за наявності документа, що підтверджує факт сплати грошових коштів і зв'язок витрат з госпдіяльністю

(стаття 13 Декрету про прибутковий податок). Вимогу про документи, які підтверджують витрати, податківці поширюють і на єдиноподатників. Інша річ, що далеко не всі спрощенці слухаються їх у цьому, адже, по суті, сума витрат на розмір єдиного податку не впливає, а значить, немає сенсу надто старатися і підтверджувати кожен платіж документально. Тому якщо витрати було сплачено в період роботи на єдиному податку, але пов'язаний з ними дохід буде отримано вже після переходу на загальну систему оподаткування, то їх:

— можна врахувати у витратах (записати до Книги ф. № 10 і зменшити на їх суму дохід) за наявності підтверджуючих документів;

— не можна врахувати у витратах, якщо немає документа, що підтверджує факт сплати грошових коштів.

Розглянемо на прикладах.

 


ПРИКЛАД 2

Нехай підприємець перейде на загальну систему з 01.01.2011 р. Тоді якщо він

придбав товари у вересні 2010 року і не продасть їх до 31.12.2010 р., то:

1)

за наявності документів, що підтверджують купівлю цих товарів, суму, витрачену на їх придбання, можна буде врахувати у витратах (у тому кварталі, в якому підприємець отримає дохід від продажу цих товарів);

2)

за відсутності документів на товар не вийде врахувати витрати на їх купівлю (немає підстав). А це означає, що вся сума доходу від продажу таких товарів обкладатиметься податком з доходів (ПДФО) без зменшення її на собівартість проданих товарів. Тому підприємцю краще б постаратися продати «бездокументні» товари ще до переходу на загальну систему (до 01.01.2011 р.), інакше витрати на їх купівлю пропадуть.

 

Правило 3 — витрати можна враховувати лише в тому разі, якщо вони зазначені в

статті 5 або 8 Закону про податок на прибуток (додаток 7 до Інструкції № 12). Оскільки податківці лояльніше ставляться до витрат єдиноподатників, останні не вважають за необхідне ретельно звіряти свої витрати з переліком із статей 5 і 8 Закону про податок на прибуток. Тому до їх витрат звичайно потрапляють всі витрачені суми, що стосуються госпдіяльності. Проте після переходу на загальну систему так чинити не можна.

Якщо якісь суми витрачено, але в

статті 5 Закону про податок на прибуток вони не зазначені, або в ній прямо йдеться про те, що такі витрати не включаються до валових витрат, підприємець не має права їх ураховувати на загальній системі оподаткування. При цьому не має значення наявність документа про оплату таких витрат і той факт, що вони необхідні для отримання доходу на загальній системі. Покажемо це на прикладі.

 


ПРИКЛАД 3

Нехай підприємець перейде на загальну систему з 01.01.2011 р. Тоді якщо в грудні 2010 року він сплатить

оренду легкового автомобіля на I квартал 2011 року, йому не дозволятиметься включати витрачену суму до складу витрат. Причина — підпункт 5.4.10 Закону про податок на прибуток, який прямо забороняє включати до складу валових витрат вартість оперативної оренди легкових автомобілів

 

Зверніть увагу:

вирішуючи питання про те, чи можна врахувати витрачені кошти у витратах, підприємець повинен одночасно керуватися всіма трьома правилами. Якщо виявиться, що хоча б одне з них порушено, витрачену суму не можна враховувати під час підрахунку величини чистого доходу (щоправда, іноді підприємці свідомо йдуть на порушення правила 1, але про це ще поговоримо).

 

Як бути з доходами?

З доходами все набагато простіше: як на єдиному податку, так і на загальній системі, підприємець користується одним-єдиним правилом —

відображає дохід у момент отримання грошових коштів у готівковій або безготівковій формі (а на загальній системі — і в разі отримання іншої компенсації). При цьому з доходу, отриманого на єдиному податку, сплачується лише єдиний податок. Отже, податком з доходів він не обкладається (підпункт 4.3.25 Закону про податок з доходів, стаття 2 Указу № 746). Наведемо приклади.

 


ПРИКЛАД 4

Нехай підприємець перейде на загальну систему з 01.01.2011 р. Тоді якщо він:

1) у грудні 2010 року отримає оплату за товари, а відвантажить їх у січні 2011 року, то дохід потрібно відобразити в грудні 2010 року.

Відвантаження товарів відбулося на загальній системі, та це не має жодного значення, оскільки:

— дохід від їх продажу було відображено на єдиному податку;

— витрати на купівлю таких товарів були враховані після їх оплати і отримання доходу від їх продажу;

2) у грудні 2010 року відвантажить товари, а оплату за них отримає в січні 2011 року, то дохід потрібно відобразити в січні 2011 року.

Якщо в підприємця при цьому є документи про купівлю товару, то після отримання доходу він може врахувати і витрати на його придбання (лист ДПАУ від 29.11.2001 р. № 7646/6/15-1316 — щоправда, він адресований єдиноподатникам-юрособам, але цілком підходить і фізособам-підприємцям). При цьому відвантаження товару жодними податковими наслідками підприємцю не загрожує.

 

Що робити із залишками товарів?

Питання, що стосується товарів, ми частково порушили в прикладі 2. Проте ситуація може ускладнюватися тим, що в період роботи на єдиному податку в підприємця міг бути значний товарообіг. А це часто призводить до того, що підприємці нехтують правилом 1, тобто

перестають відслідковувати зв'язок «доходи-витрати» і враховують витрати в тому кварталі, в якому вони здійснені (не перевіряючи, отримано пов'язаний з ними дохід чи ні). На практиці так чинять навіть під час роботи на загальній системі оподаткування, вже не кажучи про спрощенців, для яких, по суті, сума витрат загалом неважлива.

Щодо податківців, то вони іноді не можуть розібратися з величезною кількістю операцій купівлі-продажу, тому заплющують очі на порушення правила 1 (проте, коли захочуть, то причепитися можуть).

Але що в такому разі робити

з товарами, що залишилися на складі підприємця після того, як він перейшов на загальну систему оподаткування? Є декілька варіантів дій. Для того щоб їх зрозуміти та обрати найбільш підхожий, спочатку спробуймо чітко уявити картину складу (див. рисунок).

 

img 1

Рисунок.

Залишки товарів на складі підприємця

 

Отже,

спершу потрібно виділити з усіх товарів, що залишилися на складі, ті, за які підприємець ще не сплачував (група 2 на рисунку). Зробити це можна, наприклад, так: відібрати договори купівлі-продажу, не закриті платіжними дорученнями, і виписати товари, зазначені в них, і список неоплачених товарів буде готовий.

Далі щодо цих товарів обираємо один із двох варіантів дій.

Варіант 1:

якщо підприємець і далі не має наміру відстежувати зв'язок «доходи-витрати», то зможе включати до витрат вартість таких товарів відразу після того, як оплатить їх постачальникам.

Варіант 2:

якщо ж на загальній системі він хоче все враховувати правильно (тобто при підрахунку чистого доходу віднімати від виручки лише ті витрати, які безпосередньо з нею пов'язані), то йому слід із цим списком піти на склад і перевірити, які з неоплачених товарів уже продано, а які фактично залишилися.

При цьому

до витрат він зможе включати вартість тільки тих неоплачених товарів, які фактично є на складі (до витрат їх вартість потрапить після того, як, по-перше, підприємець оплатить їх і збереже документ про оплату, а по-друге, отримає виручку від їх продажу).

Що стосується

тих товарів, які були продані ще на єдиному податку, але так і залишилися неоплаченими, то їх оплата до витрат потрапляти не повинна. Пояснюється це правилом 1: оскільки ці витрати пов'язано з доходом, отриманим у періоді роботи на єдиному податку, не можна зменшувати на їх суму дохід, отриманий на загальній системі.

Утім, варіант 2 обліку витрат (дотримання правила 1) дуже ускладнює життя підприємцям. Водночас

за неправильну суму витрат і ПДФО податківці поки що штрафувати не можуть (підпункт 6.1.3 Інструкції № 110). Отже, до певного часу можна цілком успішно використовувати варіант 1 обліку витрат (заплатив гроші — відобразив витрати і в тому ж кварталі їх урахував), намагаючись при цьому уникати штрафів за відсутність документів на товар. А для їх уникнення досить керуватися простим принципом: «перерахував гроші ® отримав документ про оплату ® записав суму до витрат». Але це, звичайно за умови, що проплачені суми не заборонено включати до витрат на загальній системі (пам'ятаймо про статті 5 та 8 Закону про податок на прибуток).

Отже, ми розібралися, що робити з неоплаченими товарами. Тепер поглянемо,

як ідуть справи із залишками товарів, які були куплені (і оплачені) ще до переходу на загальну систему оподаткування (група 1 на рисунку). Якщо підприємець, працюючи на єдиному податку, дотримувався правила 1 (враховував витрати тільки після отримання пов'язаного з ними доходу), то діяти з цими товарами слід так, як описано в прикладі 2.

Якщо ж правило 1 не дотримувалося, то витрати на купівлю таких товарів були враховані на єдиному податку, тому на загальній системі їх урахувати вже не можна. А це призводить до того, що вся виручка від продажу залишків (групи 1) обкладатиметься ПДФО за ставкою 15 % без зменшення її на собівартість проданих товарів. Щоб не допустити такого, підприємцю потрібно або:

продати залишки (групу 1) до переходу на загальну систему;

«тимчасово» продати їх дружньому підприємцю, а після переходу на загальну систему знову купити їх у нього, оформивши належним чином всі платіжні документи. Так залишки перетворяться на товари, придбані на загальній системі оподаткування. А отже, їх вартість можна буде включати до витрат за умови дотримання правил 1 — 3 (а в разі сміливого підходу і великого товарообігу — за умови дотримання правил 2 і 3).

Закінчуючи розмову про залишки товарів, зазначимо, що при переході на загальну систему проводити

інвентаризацію товарів на складі необов'язково , але за необхідності можна. Адже, з одного боку, у фізосіб-підприємців немає обов'язку інвентаризувати товари (докладніше див. «ВД», 2009, № 18, с. 18). А з другого — фактичний перерахунок залишків може придатися у тому разі, коли підприємець бажає побудувати ідеальний облік витрат (наприклад, як ми обговорювали у варіанті 2).

 

Що робити з послугами?

Як такі послуги не можуть значитися в залишках на момент переходу, оскільки вони мають нематеріальний характер. Тому в разі переходу на загальну систему можливі два варіанти:

1) підприємець отримав оплату за послуги на єдиному податку, але виконає їх тоді, коли вже буде на загальній системі.

У такому разі слід ураховувати, що:

— дохід від виконання послуг було отримано на єдиному податку. Тому той факт, що акт приймання-передачі послуг буде підписано вже на загальній системі, значення не має (тобто дохід від виконання цих послуг вдруге не відображається і не обкладається ПДФО, оскільки з нього сплачено єдиний податок);

— кошти, витрачені під час виконання послуг, не можна враховувати у витратах, працюючи на загальній системі оподаткування (оскільки вони пов'язані з доходом, який було отримано на єдиному податку);

2) підприємець надав послуги на єдиному податку, а оплату за них отримає на загальній системі.

Тут особливості такі:

— дохід від виконання послуг слід буде врахувати в момент отримання грошових коштів, тобто на загальній системі оподаткування. Отже, він обкладатиметься ПДФО;

— витрати на виконання послуг можна врахувати тільки в тому разі, якщо у підприємця збереглися документи, що підтверджують факт сплати грошових коштів.

 

ПДВ

У тих підприємців, які до переходу на спрощену систему були платниками ПДВ, зрозуміло, нічого не зміниться — їх операції йтимуть звичайною чергою. А от якщо, працюючи

на єдиному податку, підприємець не був платником ПДВ, а зареєструвався, перейшовши на загальну систему, у нього обов'язково виникнуть перехідні операції. Як їх відображати, покажемо в таблицях.

 

Перехідні операції з ПДВ

№ з/п

Операція

Чи відображається податкове зобов'язання (ПЗ) або податковий кредит (ПК) з ПДВ?

1

2

3

1

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і оплатив товар (роботи, послуги), який було отримано від постачальника ще до ПДВ-реєстрації

ПЗ і ПК за завершальною операцією (друга подія) не виникають, оскільки відсутній об'єкт обкладення (лист ДПАУ від 15.03.2007 р. № 1192/Б/17-0415)

2

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і отримав товар (роботи, послуги), за який
заплатив ще до ПДВ-реєстрації

3

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і отримав від покупця оплату за товар (роботи, послуги), який відвантажив йому ще до ПДВ-реєстрації

4

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і відвантажив покупцю товар (роботи, послуги), оплату за який було отримано ще до ПДВ-реєстрації

5

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і повернув постачальнику товар, куплений у нього ще до ПДВ-реєстрації

Коригування ПЗ і ПК з ПДВ не проводяться, оскільки в момент відвантаження (або купівлі)
товару підприємець ще не був платником ПДВ і не відображав ані ПЗ, ані ПК, тому коригувати нічого (див. «Вісник податкової служби України», 2010, № 1 — 2, с. 44)

6

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і отримав від покупця повернення товару, проданого йому ще до ПДВ-реєстрації

7

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і відвантажив товари, а також отримав за них оплату. Проте ці товари він придбав ще до ПДВ-реєстрації

Відобразити ПК щодо товару, який підприємець придбав, ще не будучи платником ПДВ, він не має права. А от ПЗ під час продажу товару нарахувати доведеться, оскільки обидві операції (і перша, і друга подія — відвантаження і отримання оплати) відбуваються в той час, коли підприємець уже зареєструвався як платник ПДВ. Виходом могли б бути такі дії, зроблені до переходу на загальну систему і до реєстрації як платник ПДВ: повернення товарів постачальнику (або їх «тимчасовий» продаж), а потім (уже після ПДВ-реєстрації) їх повторна купівля (зрозуміло, з правом на ПК) і подальший продаж покупцям

8

Підприємець зареєструвався як платник ПДВ і продав імпортний товар (відвантаження та отримання оплати відбулися після ПДВ-реєстрації). Проте ввезення імпортного товару, його розмитнення і сплата ПДВ під час розмитнення відбулися до ПДВ-реєстрації

ПЗ під час продажі виникає в загальному порядку. А от ПК, пов'язаний зі сплатою ПДВ на митниці, відобразити не можна, оскільки підприємець тоді ще не був зареєстрований платником ПДВ

 

На цьому завершуємо розмову про перехід на загальну систему оподаткування і сподіваємося, що наведена інформація допоможе підприємцям, як можна легше його здолати. Ну а ми, у свою чергу, в найближчому номері «ВД» плануємо розповісти про основні правила роботи на загальній системі.

 

Висновки

Для того щоб

перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2011 р., підприємцю достатньо всього лише утриматися від написання заяви про вибір спрощеної системи у 2011 році.

Проте до переходу слід підготуватися заздалегідь:

— придбати і зареєструвати нову Книгу ф. № 10 (але має сенс уточнити це питання в податківців, можливо, вони дозволять залишити колишню Книгу ф. № 10);

— зареєструватися як платник ПДВ;

— придбати РРО і зареєструвати його в податковій;

— придбати торговий патент.

У перші дні роботи на загальній системі слід уважно ставитися до перехідних операцій та правильно відображати витрати, доходи і ПДВ.


Довідкова інформація (довідка)

1 Проте якщо підприємець у 2010 році

не вийшов за межі 500-тисячної виручки, але все одно вирішив перейти на загальну систему з 01.01.2011 р., краще все-таки уточнити в податковій, чи не треба написати заяву про відмову від єдиного податку (з огляду на те, що Податковий кодекс автоматично продовжує єдиноподатникам Свідоцтво про сплату єдиного податку 2010 року на I квартал 2011 року).

2 Якщо з 1 по 10 січня 2011 року податківці не працюватимуть, вони можуть дати дозвіл на подання всіх документів і звітів першого робочого дня після свят.

3 Відповідно до

пункту 8 Порядку № 599 єдиноподатники зобов'язані в Книзі ф. № 10 заповнювати графи: «Період обліку», «Витрати на виробництво продукції», «Виручка від реалізації продукції» та «Чистий доход». Останні графи заповнювати не обов'язково.

4

Строк первинної реєстрації РРО — це дата, до настання якої можна вперше зареєструвати в податковому органі конкретну модель РРО (частина 2 пункту 4 Положення № 1315). Інакше кажучи:

— якщо вживаний РРО ще жодного разу не реєстрували (у податковій), то під час купівлі потрібно обов'язково перевірити, чи не закінчився строк його первинної реєстрації;

— якщо хтось уже реєстрував у податковій цей РРО, підприємець, який купив такий апарат, зможе зареєструвати його повторно (на себе) навіть після закінчення строку первинної реєстрації. Тому в такому разі не варто звертати увагу на строк первинної реєстрації.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі