Теми статей
Обрати теми

Юридична підтримка. Якщо вид діяльності не включено до Свідоцтва про сплату єдиного податку

Редакція ВД
Стаття

Якщо вид діяльності не включено до Свідоцтва про сплату єдиного податку

 

На сторінках «ВД» неодноразово йшлося про податкові наслідки провадження єдиноподатником видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві. Ішлося й про таке: якщо сплачувати податок за максимальною ставкою, є шанс на успішний судовий розгляд. А як це питання вирішується на цей час? У цій статті ми розглянемо зазначену проблему на конкретних прикладах з урахуванням судової практики, що склалася на сьогодні.

 

Документи статті

ЦКУ

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

Закон про ліцензування

— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Декрет про прибутковий податок

— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.

Указ № 746

— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99.

Порядок № 599

— Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599.

КВЕД

— Національний класифікатор України «Класифікатор видів економічної діяльності» (КВЕД) ДК 009:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 375.

 

Позиція податківців

На думку податківців, доходи, отримані від провадження видів діяльності і прямо не зазначені у Свідоцтві єдиноподатника, повинні оподатковуватися згідно із

Законом про податок з доходів на підставі пункту 9.12, відповідно до якого:

«9.12.1. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

9.12.2. Якщо фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності».

Так, у

листі від 28.04.2007 р. № 2125/ч/17-0715 ДПАУ зазначала: якщо СПД, який обрав спрощену систему оподаткування обліку та звітності, отримує протягом звітного року доходи від іншої діяльності, крім зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи підлягають обкладенню податком з доходів на загальних підставах, за ставками та в порядку, які встановлені Законом про податок з доходів. В інших своїх роз'ясненнях ДПАУ висловлювалася ще гостріше. На її думку, фізична особа — підприємець, який працює на спрощеній системі оподаткування, може провадити лише ті види діяльності, які зазначено нею у Свідоцтві та за які відповідно сплачено єдиний податок (див. листи ДПАУ від 12.09.2006 р. № 4830/А/17-0715, № 16983/7/17-0717 і від 28.11.2006 р. № 13411/6/17-0416).

Цю точку зору податківці послідовно відстоюють уже багато років. Щоправда, останнім часом ДПАУ почала масово відкликати свої

листи, які містять аналогічну позицію. Так, відкликали листи від 23.09.2004 р. № 477/4/15-1210, від 28.07.2005 р. № 6430/І/17-3115, від 21.09.2005 р. № 18868/7/17-2117 і від 14.07.2009 р. № 14735/7/17-0417 «Щодо адміністрування єдиного податку». Водночас це не гарантує, що ДПАУ передумала. Можливо, ДПАУ просто виконує вимоги постанови Кабміну від 21.01.2010 р. № 86 про те, що податкові роз'яснення повинні видаватися у вигляді узагальнюючих податкових роз'яснень і затверджуватися наказами.

Аргументацію своєї позиції податківці щодо єдиноподатників, які займалися видом діяльності, не зазначеним у Свідоцтві, будують на тому, що згідно зі

статтею 2 Указу № 746 фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку та сплачують єдиний податок у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності. А згідно з положенням Порядку № 599 для отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку фізична особа — СПД подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву і в ній зазначає вид (види) діяльності, якими планує займатися, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить ставка єдиного податку.

Саме до цих видів діяльності й застосовується спрощена система оподаткування і з них сплачується єдиний податок. Таким чином,

лише ті доходи єдиноподатника, які отримано від провадження видів діяльності, зазначених у Свідоцтві, не включаються до складу його річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів (далі — ПДФО) (див. лист ДПАУ від 05.10.2007 р. № 4851/В/17-0715).

Причому навіть Держкомпідприємництва солідарний щодо цього питання з податківцями. Відповідність виду діяльності, зазначеного у Свідоцтві, на його думку, є важливою умовою для несплати ПДФО з такого доходу

(див. лист Держкомпідприємництва від 24.03.2009 р. № 3055).

Великою мірою такий підхід повністю відповідає чинному законодавству

: якщо вид діяльності не зазначено у Свідоцтві, доходи від цього виду діяльності оподатковуються за правилами оподаткування фізичних осіб — непідприємців. Інша річ, що суди в питанні оподаткування видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві єдиноподатника, здебільшого стають на бік підприємця, за умови, що ним сплачується єдиний податок за максимальною ставкою або ставкою більшою, ніж не вписаний до Свідоцтва вид діяльності. Тож розглянемо декілька прикладів, коли податківці виявляли невідповідність між зазначеними у Свідоцтві та фактично проваджуваними видами діяльності та відмовляли на цій підставі єдиноподатникам в обкладенні таких доходів єдиним податком, а суд визнав їх аргументи не обґрунтованими.

 

Практика Вищого адміністративного суду

Найпоказовішим щодо цього питання є

ухвала Вищого адміністративного суду від 21.06.2007 р. у справі № А37/80 (див. «ВД», 2008, № 1, с. 38). Суд розглядав ситуацію, коли у Свідоцтві єдиноподатника було зазначено вид діяльності «Оптова торгівля офісною та комп'ютерною технікою», а фактично він займався ще й ремонтом, обслуговуванням комп'ютерної техніки та наданням інформаційних послуг, тобто тими видами діяльності, які не було зазначено у Свідоцтві. Податківці, природно, вимагали сплати ПДФО з таких доходів на загальних підставах. Суд же визнав вимоги податківців незаконними.

Під час обґрунтування свого рішення ВАСУ спочатку послався на те, що згідно з

Указом № 746 у разі якщо особа — суб’єкт малого підприємництва провадить декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне Свідоцтво та сплачує єдиний податок, що не перевищує максимальної ставки. Виходячи з цього, суд визнав вирішальним саме той факт, що підприємець сплачував єдиний податок за максимальною ставкою. Незазначення ж підприємцем певних видів діяльності, на думку суду, не призвела до заниження єдиного податку та не є підставою для обкладення його доходів ПДФО, оскільки згідно зі статтею 6 Указу № 746 СПД, який сплачує єдиний податок, від сплати ПДФО звільняється.

Свою позицію, наведену в

ухвалі від 21.06.2007 р., ВАСУ підтвердив і в листі від 28.09.2009 р. № 1275/10/13-09. У ньому він зазначив, що вичерпний перелік умов, дотримання яких необхідне для застосування спрощеної системи оподаткування, установлено статтею 1 Указу № 746. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва щодо вибору проваджуваних видів діяльності лише тими, які зазначено у Свідоцтві про сплату єдиного податку або в будь-якому іншому документі. Отже, на думку суду, єдиноподатник має право проваджувати будь-які види підприємницької діяльності, за винятком тих, які не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування через пряму законодавчу заборону.

І найголовніше, суд зазначив, що режим обкладення єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи отримано. Тому

норми Указу № 746 поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів проваджуваної ним підприємницької діяльності.

 

Практика окружних та апеляційних адміністративних судів

Нижчі інстанції доволі часто при розгляді аналогічних спорів використовують аргументацію, наведену ВАСУ, і приймають рішення на користь підприємців. Констатуючи той факт, що єдиноподатник сплачував єдиний податок за максимальною ставкою, суди доходять висновку, що великою мірою невідповідність видів діяльності не призвела до заниження податку, а отже, принципового значення для оподаткування немає. Тим більше суди не знаходять підстав для обкладення таких доходів ПДФО.

Так, у постанові

Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1413/07 від 24.06.2008 р. аналізується ситуація, коли підприємець був платником єдиного податку з виду діяльності «Виготовлення та реалізація столярних виробів, меблів», за яким установлено максимальну ставку єдиного податку. Однак фактично він займався ще й торгівлею необробленою деревиною (код КВЕД 51.53.1), а саме реалізацією дуба-кругляка та вільхи, причому цей вид діяльності взагалі не було передбачено в Переліку видів підприємницької діяльності, щодо якого запроваджується єдиний податок та розміри щомісячної плати за нього. Суд вирішив, що незазначення в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності такого виду діяльності не призвело до заниження єдиного податку та не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів підприємця.

У постанові

Одеського окружного адміністративного суду у справі № 2-а-9163/09/1570 від 07.08.2009 р. розглянуто ситуацію, коли в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності підприємець зазначив як вид діяльності «Роздрібна торгівля автотоварами». Фактично ж, крім роздрібної торгівлі автотоварами, єдиноподатник здійснював також оптову торгівлю.

Суд зазначив, що відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку підприємець є платником єдиного податку з виду діяльності, на який установлено максимальну ставку єдиного податку. Тому незазначення в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності всіх видів діяльності, які ним провадилися, не призвело до заниження єдиного податку та не є підставою для обкладення ПДФО його доходів від цих видів діяльності.

Суд визнав неправомірним нарахування податкового зобов'язання з ПДФО на підставі

статті 6 Указу № 746, оскільки суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, від сплати ПДФО звільняється.

Дуже цікавою є ухвала

Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-7160/09 від 31.03.2010 р. Суть справи полягала в тому, що податківці вимагали сплачувати штраф за неутримання ПДФО від підприємства-контрагента єдиноподатника, яке, на їх думку, повинне було виступити податковим агентом. Підставою такої вимоги стало те, що єдиноподатник здійснював оптову торгівлю, яку не було зазначено як вид діяльності у Свідоцтві, незважаючи на те, що він сплачував максимальну ставку єдиного податку з іншого виду підприємницької діяльності. Суд відмовив у вимозі податківців, пославшись на те, що така невідповідність не має суттєвого значення, оскільки за умови внесення до Свідоцтва інших видів діяльності, не заборонених законом, підприємець усе одно сплатив би ту саму ставку податку.

Ураховуючи те, що незазначення в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування оптової торгівлі не призвела до заниження єдиного податку та не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів СПД від цього виду діяльності, суд прийняв рішення про те, що підприємство не має обов'язків податкового агента щодо перерахування ПДФО.

У постанові

Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-8072/08 від 05.11.2008 р. розглядалася ситуація, коли у Свідоцтві як вид діяльності було зазначено «Торгівельно-закупівельна діяльність шляхом роз'їзду, перевезення пасажирів автобусами», але фактично здійснювалося ще й здавання в оренду транспортних засобів. При цьому підприємець сплачував єдиний податок за максимальною ставкою єдиного податку.

Суд зазначив, що за таких обставин визначення у Свідоцтві про сплату єдиного податку додатково будь-яких інших видів підприємницької діяльності не призвело б до збільшення ставки єдиного податку, який необхідно було б сплатити до бюджету. Крім того, сам вид діяльності «Здавання в оренду транспортних засобів» не передбачений у переліку ставок єдиного податку, затверджених міською радою. Ну а оскільки незазначення у Свідоцтві всіх видів діяльності не призвела до заниження єдиного податку, то відсутні підстави для оподаткування доходів від цих видів діяльності на підставі

статті 13 Декрету про прибутковий податок і статті 19 Закону про податок з доходів, а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій стосовно податку з доходів фізичних осіб.

Отже, проаналізувавши судову практику, можна дійти таких висновків.

По-перше, у разі сплати єдиного податку за максимальною ставкою є шанс добитися в суді позитивного рішення та не сплачувати податок з доходів від незазначеного у Свідоцтві виду діяльності.

По-друге, чисельна практика адміністративних судів свідчить, що податківці просто формально чіпляються до невідповідності між видами діяльності, зазначеними у Свідоцтві, і тими, які підприємець фактично провадить, оскільки така невідповідність узагалі не повинна мати значення для обкладення доходів ПДФО.

Водночас багато хто з платників податків цілком справедливо намагаються себе застрахувати від можливих неприємностей і включають до заяви про отримання Свідоцтва якомога більше видів діяльності. Причому у багатьох підприємців навіть не вистачає місця у Свідоцтві для заявлених видів діяльності.

У ситуації коли види діяльності у Свідоцтві не поміщаються, ДПАУ навіть дозволила зазначати їх повний перелік на зворотному боці Свідоцтва зі скріпленням цього запису печаткою та підписом керівника ДПІ (див.

лист ДПАУ від 28.11.2006 р. № 13411/6/17-0416). Тому якщо судовий варіант виборювання своїх прав вас не цікавить, то слід подбати, щоб максимально повно зазначити в заяві про отримання Свідоцтва всі види діяльності, якими підприємець має намір займатися.

 

Торговельна діяльність і виробництво

У

листі від 12.09.2006 р. № 4830/А/17-0715, № 16983/7/17-0717 ДПАУ розглядала ситуацію, коли у Свідоцтві було зазначено такий вид діяльності, як «Оптова торгівля», а єдиноподатник займався відновленням програмного продукту (повним чи частковим) у будь-якій формі, розповсюдженням програмного продукту серед користувачів на території України та Молдови, перевіркою якості програмного продукту, тиражуванням технічної документації програмного продукту. ДПАУ дійшла висновку, що така діяльність не відповідає визначенню оптової торгівлі у КВЕД і відповідно вважала, що доходи від такої діяльності повинні обкладатися ПДФО.

Річ у тім, що КВЕД використовує термін «торгівля» (як роздрібна, так і оптова) саме у значенні

перепродажу товару. Водночас в інших законодавчих актах торгівля розуміється в ширшому значенні. Наприклад, у статті 1 Закону про ліцензування зазначено, що торгівля — це будь-які операції, які здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорам, що передбачають передачу прав власності на товари. Однак оскільки ДПАУ і Держкомстат усе ж таки орієнтуються саме на визначення видів діяльності, яке міститься у КВЕД, то до нього й слід апелювати в разі виникнення спору з податківцями.

Зауважимо також, що більшість місцевих податківців у тому разі, якщо підприємець займається виробництвом і реалізацією

власної продукції, вимагає абсолютно неправомірно обов'язково зазначати два види діяльності: безпосередньо виробництва та торгівлі. Тому, якщо такі претензії мають місце, можна сміливо зважитися на судовий розгляд.

 

Оренда та суборенда

У

листі від 18.04.2007 р. № 1902/б/17-0415 ДПАУ зазначила, що підприємці мають право здійснювати операції з передачі в оренду нерухомого майна за умови, якщо у Свідоцтві буде зазначено вид діяльності «Здавання в оренду власного нерухомого майна» — підклас 70.20.0 КВЕД. Так само ДПАУ не заперечує проти передачі в оренду рухомого майна, однак за умови зазначення у Свідоцтві єдиноподатника виду діяльності, що відповідає КВЕД.

Водночас ДПАУ вважає, що єдиноподатники можуть здавати в оренду за спрощеною системою оподаткування

лише власне майно. Тому здавати в суборенду чуже нерухоме майно, на думку ДПАУ, єдиноподатник не може.

Однак

Держкомстат у листі від 26.04.2007 р. № 14/3-53/44 зазначив, що діяльність з надання в суборенду нерухомого майна за КВЕД належить до підкласу 70.20.0 як і звичайна орендна діяльність. Завдяки ж змінам до КВЕД, унесеним наказом Держспоживстандарту від 02.02.2009 р. № 56, група «Здавання в оренду власного нерухомого майна» тепер офіційно включає, у тому числі й здавання в суборенду житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок.

Тому жодних законодавчих підстав для заперечень податківці з цього приводу не мають, і зазначення у Свідоцтві такого виду діяльності, як «Здавання в оренду власного нерухомого майна» (код КВЕД 70.20.0), є цілком достатнім, щоб єдиноподатник мав право в межах спрощеної системи займатися здаванням у суборенду житлової та нежитлової нерухомості.

 

Продаж нерухомості

Окремо слід розглянути ситуацію, що склалася з обкладенням єдиним податком операцій з продажу нерухомості, оскільки ця проблема заслуговує на окрему розмову та має свою специфіку.

Якщо вид діяльності, зазначений у Свідоцтві, не відповідає фактично проваджуваному, податківці акцентують на такій невідповідності та наполягають на обкладенні доходів від продажу нерухомого майна ПДФО. Так, у

листі від 28.04.2007 р. № 2125/ч/17-0715 ДПАУ відмовила підприємцю в обкладенні єдиним податком доходу від продажу нежитлової нерухомості — складського приміщення, оскільки у нього у Свідоцтві фігурував вид діяльності «Роздрібна торгівля виробничими товарами». Податківці вважають такий дохід «іншим, не пов'язаним з підприємницькою діяльністю», який повинен обкладатися ПДФО за загальними правилами для фізичних осіб. Тому, щоб уникнути проблем з податківцями, до переліку видів діяльності, зазначених у Свідоцтві, ми б радили включити вид «Купівля і продаж власного нерухомого майна». Згідно з однойменним підкласом 70.12.0 КВЕД він уключає: купівлю та перепродаж власного нерухомого майна — нежитлових і житлових будівель (багатоквартирних будинків, дач, окремих квартир тощо), земельних ділянок.

Однак у цій ситуації прискіпливість податківців є, найімовірніше, звичайним буквоїдством, на їх думку, продаж нерухомості в будь-якому разі повинна обкладатися ПДФО, а не підпадати під єдиноподатний вид діяльності. А які для цього будуть підстави — невідповідність виду діяльності, зазначеного у Свідоцтві або ще щось — для податківців не принципово. Такий висновок напрошується після вивчення цілої низки листів ДПАУ, присвячених обкладенню ПДФО доходів від продажу нерухомого майна.

Так, ДПАУ в

листі від 18.04.2007 р. № 1902/Б/17-0415 у категоричній формі зазначила, що оподаткування продажу власного майна фізичної особи здійснюється згідно з нормами статей 11 і 12 Закону про податок з доходів залежно від виду майна, що реалізовується платником податку (рухоме або нерухомо майно). Отже, ні про яке обкладення єдиним податком продажу нерухомого майна, на думку ДПАУ, взагалі не може йтися (див. лист від 05.10.2007 р. № 4851/В/17-0715). Як аргументи використовується те, що згідно зі статтею 325 ЦКУ суб'єктом права власності є саме фізична особа, а не фізична особа — підприємець, при цьому реєстрацію права власності на нерухоме майно за фізичною особою — підприємцем чинне законодавство не передбачає.

На наш погляд, наведені аргументи взагалі не мають підстав, оскільки цивільне законодавство не розмежовує власність підприємця на ту, яка використовується ним у підприємницькій діяльності, та особисту власність фізичної особи. Юридично власником майна, яке використовується в підприємницькій діяльності, є саме фізична особа. У

частині 1 статті 320 ЦКУ прямо зазначено, що «власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом». Навіть самі податківці визнавали в листі від 18.04.2007 р. № 1902/б/17-0415, що «громадянин як власник майна, що належить йому, може використовувати його для здійснення господарської та іншої діяльності, не забороненої законом…». Тому, на наш погляд, єдиноподатник має повне право використовувати своє нерухоме майна в підприємницькій діяльності, у тому числі й продати його, що призводить до обкладення таких операцій саме єдиним податком, а не ПДФО.

Однак у цьому випадку важливо мати докази, що таке майно було основним фондом у підприємця та використовувалося в підприємницькій діяльності. Для цього можуть згодитися будь-які документи. Оскільки бухоблік підприємці вести не зобов'язані, то доказом може бути будь-який документ довільної форми, наприклад, картка обліку такого основного засобу. Крім того, доказом використання майна в підприємницькій діяльності може бути зафіксована в договорі підприємницька ціль придбання нерухомості, а також перерахування коштів з підприємницького рахунка єдиноподатника.

Про неспроможність аргументації податківців свідчить також

ухвала ВАСУ від 12.05.2009 р. № К-4835/08. Суддів абсолютно не збентежив той факт, що право власності реєструється за фізичною особою як за пересічним громадянином (а не як приватним підприємцем). Суд зазначив, що в самому Указі № 746 визначено: у разі здійснення операцій з продажу основних фондів, виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, і їх залишковою вартістю на момент продажу. Отже Указ № 746 безпосередньо містить порядок розрахунку виручки в разі здійснення продажу основних фондів для визначення можливості запровадження для особи спрощеної системи оподаткування. Таким чином, у межах діяльності особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, можуть здійснюватися операції з реалізації основних фондів (у тому числі нерухомого майна).

ВАСУ також вважав, що зазначений у Свідоцтві підприємця вид діяльності

«Оптова торгівля» охоплює у тому числі й торгівлю транспортними засобами як основними фондами, що використалися у власній діяльності фізичної особи, а також іншими засобами виробництва та за своєю суттю і характером діяльності підпадає під такий вид діяльності, як торгівля. Отже, на думку ВАСУ, торгівля нерухомим майном та роздрібна торгівля автомобілями охоплюється таким видом діяльності, як «Оптова торгівля».

Таким чином, логіка суду побудована на тому, що єдиноподатник отримав дохід на умовах, визначених у

підпункті 9.11.1 Закону про податок з доходів, тобто в межах його підприємницької діяльності, тому оподаткування таких доходів повинне здійснюватися згідно зі спеціальним законодавством, а саме в межах спрощеної системи оподаткування.

Головним критерієм для обкладення такого доходу єдиним податком є не формальний критерій, тобто буквальна відповідність до видів діяльності, зазначених у Свідоцтві, а матеріальний, тобто підприємець повинен отримувати доходи саме від підприємницької (господарської) діяльності. Отже, такий дохід не може вважатися «іншим доходом» у розумінні

підпункту 9.12.2 Закону про податок з доходів і не повинен додатково обкладатися ПДФО.

Відповідно ж до

пункту 1.21 Закону про податок з доходів і пункту 1.32 Закону про податок на прибуток підприємницькою (господарською) діяльністю є будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

 

Висновки

Отже, що ж ми можемо порадити нашим читачам?

Для тих підприємців, які не бажають судових розглядів, слід

вписати до Свідоцтва про сплату єдиного податку якомога більше видів діяльності, які планується здійснювати. Це допоможе уникнути претензій податківців і спроб обкласти доходи від такої діяльності ПДФО.

Але, на жаль, це не гарантує на 100 %, що такі претензії в податківців не виникнуть. Податківці можуть, наприклад, дуже творчо інтерпретувати КВЕД і знайти невідповідність на рівному місці. До того ж податківці особливо ревно ставляться до доходів від продажу нерухомого майна і тут навіть правильне зазначення видів діяльності не завжди може допомогти уникнути претензій з їх боку. Однак, якщо єдиний податок сплачується за максимальною ставкою, є шанс відстояти свої інтереси в суді.

Матеріал підготував Григорій Берченко, юрист

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі