Які первинні документи повинен мати єдиноподатник?
Не секрет, що більшість підприємців-єдиноподатників нехтує заповненням графи «Витрати» у Книзі за формою № 10 і вважає це незначним порушенням зі свого боку. Раніше податківці на таку проблему, як відсутність документів на товар і неведення графи «Витрати» у Книзі за формою № 10, переважно не звертали особливої уваги. Однак останнім часом вони змінили свою позицію: якщо підприємець не заповнює графу «Витрати» у Книзі за формою № 10 та не має документів на товар, таке порушення податківці намагаються підвести під штрафи за статтями 20 і 21 Закону про РРО. Крім того, у них з’явилася своя відповідь на запитання: які документи на товар повинні мати приватні підприємці. Детальніше про це ми писали у «ВД», 2010, № 4, с. 7, а зважаючи на актуальність теми, у цій статті ми детально розглянемо, які документи на товар і в яких випадках повинен мати єдиноподатник.
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Закон про РРО
— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Закон про бухоблік
— Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.Закон про автотранспорт
— Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.Закон про санітарно-епідемічне благополуччя
— Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.Закон про безпечність харчових продуктів
— Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.97 р. № 771/97-ВР.Закон № 2406
— Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-III.Закон про захист прав споживачів
— Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.Закон № 1058
— Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.Постанова № 207
— постанова КМУ «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207.Порядок № 1269
— Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269.Положення № 1177
— Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою КМУ від 17.08.2002 р. № 1177.Правила торговельного обслуговування населення
— Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.Постанова № 32
— постанова Правління НБУ «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 р. № 32.Правила перевезення вантажів
— Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363.Інструкція про довіреності на одержання цінностей
— Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99.Перелік № 28
— Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28.Інструкція № 153
— Інструкція про порядок заповнення, використання спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 р. № 153.Інструкція № 154
— Інструкція про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 28.04.2005 р. № 154.Інструкція № 176
— Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 р. № 176.
Про первинні документи
Відразу визначимося, про які документи йтиметься. Сьогодні на порядку денному —
первинні документи, тобто ті документи, які оформляються під час здійснення господарської операції (наприклад: договори, акти закупівлі, рахунки, платіжки, квитанції, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, накладні, довіреності, документи на оприбуткування або списання товарів і матеріалів, сертифікати тощо). Отже, у цій темі нас не цікавитимуть різні дозволи, ліцензії, патенти, документи на користування приміщенням та інша організаційна документація підприємця.Усім відомо, що максимальну кількість первинних документів оформляють саме юридичні особи, оскільки вони зобов’язані вести бухоблік. А от фізичні особи — підприємці приділяють значно менше уваги первинним документам, оскільки бухоблік не ведуть (особливо єдиноподатники, в яких облік доходів і витрат узагалі досить простий).
Незважаючи на це, у законодавчих і нормативно-правових актах міститься чимало вимог про наявність у суб’єкта (у тому числі в підприємця) певного документа або навіть пакета документів. Інша річ, що в держорганів не завжди доходять руки перевірити, виконуються ці вимоги підприємцем чи ні, через що останній може навіть і гадки не мати, що у нього має бути якийсь документ.
Надолужити прогаяне іншими органами заходилася ДПАУ. Так, серія її листів (
лист ДПАУ від 25.12.2009 р. № 28923/7/23-7017/1485, далі — лист № 28923, і лист від 03.03.2009 р. № 4364/7/23-7017/159) дає підстави вважати, що надалі при перевірках податківці серйозно каратимуть підприємців за відсутність документів на товар (аж до визнання нездійснення самої операції). Причому, судячи з усього, для них зовсім неважливо, є документ податковим (тобто перебуває в їх безпосередньому віданні) чи транспортним, юридичним, бухобліковим чи іншим документом.У світлі таких подій підприємцям важливо чітко знати свої права та обов’язки у питанні наявності первинних документів. Тому проаналізуємо цю проблему за основними напрямами вимог законодавчих і нормативних актів.
Податкові документи (документи податкового обліку)
Насамперед розглянемо ті документи, які стосуються нарахування та сплати податків, тобто податкового обліку підприємця. Розподілимо їх умовно на чотири групи:
— документи, необхідні для заповнення Книги за формою № 10;
— документи, що підтверджують право власності на товар;
— документи для неутримання ПДФО у продавця;
— ПДВшні документи.
Розглянемо все по черзі.
Документи, необхідні для заповнення Книги за формою № 10
Щодо заповнення Книги за формою № 10 законодавство не містить жодних правил (нагадаємо, що
Порядок № 1269, на який посилаються податківці, розроблено зовсім для іншої Книги обліку доходів і витрат, форму якої дотепер не затверджено, тому поки що діючим його вважати не можна; детальніше див. «ВД», 2010, № 4, с. 7).Водночас є ще
лист ДПАУ від 26.10.2004 р. № 20714/7/17-3117, в якому податківці роз’яснили для єдиноподатників таке (див. схему на с. 13).Як бачимо, заповнення графи «Дохід» Книги за формою № 10 не потребує жодних документів, отже,
усе зводиться до заповнення графи «Витрати», тобто документи потрібні лише для заповнення цієї графи . Тому ті, хто її не заповнює, начебто можуть узагалі не піклуватися про документи. Але за це податківці можуть:1) накласти
адмінштраф за статтею 1641 КУпАП за неналежне ведення обліку доходів і витрат (51 — 136 грн.);
2) у разі продажу товарів прискіпуватися до того, що підприємець не веде облік товарів, і накласти
штрафи за статтями 20 і 21 Закону про РРО (лист ДПАУ від 03.03.2009 р. № 4364/7/23-7017/159) у подвійному розмірі від вартості необлікованих товарів. І хоча штрафи згідно із Законом про РРО цілком реально оспорити (як це зробити, розповімо далі), податківці на них не зупиняються.
Документи, що підтверджують право власності на товар
Якщо підприємець займається торгівлею, то документи, що підтверджують витрати на купівлю товару для заповнення графи «Витрати» у Книзі за формою № 10 (
договір купівлі-продажу, акт закупівлі, рахунок, платіжне доручення, чек, за наявності, ТТН та інші документи), водночас підтверджують і право власності на товар. Якщо таких документів немає, податківці можуть намагатися визнати «бездокументний» товар подарунком і вимагати від підприємця сплатити ПДФО з його вартості.Звичайно, це всього лише фіскальна позиція податківців, яка не має під собою законних підстав, але, зіткнувшись з нею на практиці, підприємцю доведеться відстоювати свою правоту, може і в суді. Для цього слід звернути увагу на аргументи Держкомпідприємництва, які він наводить у
листі від 24.11.2009 р. № 14446 (див. «ВД», 2010, № 4, с. 4 — 5), справедливо вважаючи, що «бездокументний» товар не можна визнати подарунком.Трапляється, що «бездокументний» товар намагаються визнати безхазяйним і конфіскувати.
Але це можливо лише через суд, тому підприємцю доведеться відстоювати своє право власності на товар, посилаючись на статті 328 і 392 ЦКУ і статтю 47 ГКУ.Водночас Держкомпідприємництва в
листі від 13.11.2009 р. № 14015 і Держтехспоживполітики в листі від 13.04.2009 р. № 3737-7-11/18 нагадують, що наявності документів від підприємця вимагають не лише «податкові», а й інші нормативно-правові акти (детальніше про це див. далі розділ «Документи, необхідні при продажу товарів населенню»).Тому краще за все не витрачати час на спори з перевіряючими, а діяти так:
1) оформити письмовий договір купівлі-продажу товару (а якщо товар придбавається на ринку — акт закупівлі товару), тим більше що
письмовий договір усе одно має бути, оскільки цього вимагає ще й ЦКУ (статті 51 і 208 ЦКУ);2) попросити у продавця
розрахунковий документ, що свідчить про сплату грошей за товар, або роздрукувати платіжне доручення.Таким чином,
ми б радили Книгу за формою № 10 вести акуратно та підтверджувати витрати договорами і платіжками (чеками, квитанціями). Це свідчитиме про законослухняність підприємця, зведе до мінімуму конфлікти з податківцями, допоможе відстояти свою правоту в інших ситуаціях.
Документи для неутримання податку з доходів (ПДФО) з продавця/виконавця
Якщо підприємець у процесі госпдіяльності виплачує дохід громадянину — фізичній особі, він, без сумніву, утримає з нього ПДФО.
Якщо ж дохід виплачується юридичній особі, і так зрозуміло, що ПДФО утримувати не потрібно.
А ось
при виплаті доходу фізичній особі — підприємцю слід бути уважною. Чимало часу податківці вважали, що не утримувати ПДФО з підприємця можна лише в тому випадку, якщо він надасть покупцю (замовнику) копії таких документів (листи ДПАУ від 13.03.2006 р. № 2241/6/17-0716, від 10.08.2007 р. № 3990/С/07115).
| Дохід виплачується підприємцю на загальній системі | Дохід виплачується підприємцю на єдиному податку | Дохід виплачується підприємцю на фікспатенті |
| Копія Свідоцтва про держреєстрацію підприємцем | Копія Свідоцтва про держреєстрацію підприємцем | Копія Свідоцтва про держреєстрацію підприємцем |
| Копія Свідоцтва про сплату єдиного податку | Копія діючого фікспатенту | |
| Копія платіжки про сплату ПДФО за той квартал, в якому йому виплачується дохід | Копія платіжки про сплату єдиного податку за той місяць, в якому виплачується дохід | Копія платіжки про сплату вартості фікспатенту за той місяць, в якому виплачується дохід |
Водночас нещодавно з’явилася лояльніша думка ДПАУ:
«…для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб’єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця» (лист ДПАУ від 23.11.2009 р. № 12004/6/17-0716). Хоча не виключено, що на місцях можуть, як і раніше, вимагати наявність копій усіх зазначених документів.Добре, якщо постачальник (виконавець) буде поступливий і зазначені копії надасть. А якщо ні? Такий варіант можливий, оскільки жодний нормативний акт не містить вимог, щоб підприємці надавали податковим агентам копії будь-яких документів для неутримання ПДФО (див. «ВД», 2009, № 19, с. 24).
На нашу думку, і в такому разі є всі підстави не утримувати з підприємця ПДФО, за умови, що в договорі, укладеному з ним, зазначено реквізити його Свідоцтва про держреєстрацію (тобто видно, що стороною договору виступає не пересічний громадянин, а суб’єкт господарювання).
ПДВшні документи
Підприємець, який є платником ПДВ, набуває права на податковий кредит (ПК) за наявності таких документів (
підпункт 7.2.6 Закону про ПДВ):—
податкової накладної, виданої продавцем;— документи, що підтверджують використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності (тобто первинні
документи).Замість податкової накладної в деяких випадках допускається наявність:
—
товарного чека — при готівкових розрахунках. Такий чек має містити загальну суму платежу, суму ПДВ і податковий номер постачальника. При цьому слід пам’ятати, що сума готівкових платежів протягом дня від одного суб’єкта іншому не може перевищувати 10000 грн. (пункт 1 постанови № 32);—
транспортного квитка або рахунка, в яких зазначено суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форму яких установлено міжнародними стандартами;—
касового чека на суму не більше 200 грн. на день (без ПДВ), який містить вартість поставлених товарів, загальну суму ПДВ і фіскальний номер;—
вантажної митної декларації — у разі імпорту товарів або погашеного податкового векселя (підпункти 7.2.6 і 7.2.7 Закону про ПДВ).Якщо продавець відмовляється видати податкову накладну, можна підтвердити право на ПК так: додати до декларації з ПДВ за відповідний звітний період копії чеків або інших розрахункових документів і скаргу на продавця про те, що він не видає податкову накладну.
Документи для ДАІ (документи при перевезеннях)
Незважаючи на те що процес перевезення контролюється працівниками ДАІ (а отже, саме вони насамперед повинні встановлювати вимоги щодо наявності транспортної документації), податківці доволі часто втручаються в цю сферу. Так, вони забороняють перевізникам відображати транспортні витрати в податковому обліку за відсутності певних транспортних документів
(лист ДПА в м. Києві від 23.10.2007 р. № 341/Н/31-607). Є й інші нюанси. Наведемо їх у таблиці.
Транспортна документація підприємця
| Що вимагають податківці | Що вимагає ДАІ |
| У листі № 28923 податківці в черговий раз порушують питання транспортної документації підприємця, підкреслюючи, що при здійсненні будь-яких перевезень потрібно мати: 1) товарно-транспортну накладну (ТТН); 2) подорожній лист; 3) документи про зберігання товару (найімовірніше, податківці мали на увазі договори зберігання). Відсутність цих документів, на їх думку, свідчить про неоприбуткування товару та порушення Правил перевезення вантажів, а також про те, що операція перевезення взагалі не виконувалася
| Відповідно до постанови № 207 підприємець, який перевозить товар виключно для власної госпдіяльності (не за договорами перевезення), повинен мати: — накладну або інший документ, що підтверджує право власності на товар (таким документом може бути договір купівлі-продажу, квитанція, чек тощо); — права водія та талон до них; — реєстраційний документ на автомобіль або інший посвідчений у встановленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування або розпорядження автомобілем; — талон техогляду; — поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. При здійсненні перевезень на замовлення (за договором) водій підприємця повинен мати ті самі документи, а також фотокопію посвідченої ліцензії на перевезення та ТТН. Інші документи вимагати від водія заборонено (пункт 2 постанови № 207). Таким чином, ми бачимо таке: 1) ТТН потрібна лише при здійсненні перевезень на замовлення (якщо підприємець займається перевезеннями за договорами). Тобто, якщо товар перевозиться для своєї діяльності (наприклад, від складу до магазину), ТТН можна не оформляти — достатньо мати будь-який інший документ на товар (наприклад, договір купівлі-продажу, квитанцію, чек, акт закупівлі або інший документ, отриманий підприємцем від продавця під час купівлі у нього цього товару); 2) подорожній лист підприємці мають право взагалі не оформляти, незважаючи на те, що пункт 11.3 Правил перевезення вантажів усе ще вимагає його наявності. Річ у тім, що постанова № 207 (яка вимагає подорожній лист лише від водіїв юридичних осіб) має більшу юридичну силу, ніж Правила перевезення вантажів, крім того, перевага постанови № 207 ще і в тому, що вона є пізнішим нормативно-правовим актом. Зверніть увагу: дані подорожніх листів згодяться для заповнення звіту щодо екозбору. Тому нехтувати ними можна лише в тому випадку, якщо підприємець окремо веде облік витраченого палива (можна в довільній формі); 3) про які-небудь документи на зберігання товару взагалі не йдеться. Отже, це виключно побажання податківців
|
Щодо заборони податківців на включення до витрати затрат з перевезення, не підтверджених наявністю ТТН, то для єдиноподатників це питання не є актуальним. Зважаючи на те, що єдиний податок вони сплачують у фіксованій сумі (яка від величини витрат ніяк не залежить), навіть якщо податківці виключать з витрат транспортні затрати, єдиноподатники від цього ніяк не постраждають.
Набагато серйозніша ситуація з оприбуткуванням товару (матеріалів).
Тут ДПАУ змішала транспортні документи та бухгалтерський облік.
Бухгалтерські документи (вимоги податківців)
Як випливає з
листа ДПАУ № 28923, відсутність ТТН і подорожніх листів сприймається податківцями як доказ того, що перевезення не здійснювалося та товар до підприємця не надходив. Отже, податківці схильні вважати, що в цьому випадку мало місце лише оформлення операції на папері, а не фактичні передача та приймання товару.Від себе зауважимо: щоб визнати операцію незаконною (а це можливо лише через суд), потрібні докази. Одна лише відсутність ТТН і подорожнього листа не є аргументом для подібних підозрдовідка 1. Тому ДПАУ намагається діяти інакше, а саме прирівнює відсутність транспортних документів до відсутності обліку товарів (тут уже
слід бути насторожі, насамперед тим єдиноподатникам, які займаються торгівлею). Розберемося, чи обґрунтовані висновки податківців.У
листі № 28923 ДПАУ намагається вибудувати дуже хитрий логічний ланцюжок:
Однак наведені міркування не витримують ніякої критики, оскільки:
1)
фізичні особи — підприємці зовсім не зобов’язані вести бухгалтерський облік (стаття 2 Закону про бухоблік);2)
поняття «оприбуткування товару» на підприємців не поширюється з тієї самої причини — це поняття бухгалтерське. Потрібно зазначити, що раніше податківці самі погоджувалися з цим: «Порядок оприбуткування товарів у роздрібній та оптової торгівлі для суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб, які не зобов’язані вести бухгалтерський облік, не визначено жодним нормативним документом.Таким чином,
на фізичних осіб , які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі без створення юридичної особи, поняття «оприбуткування товарів» не поширюється» (лист ДПАУ від 14.05.99 р. № 6990/7/23-3117). Відтоді, до речі, жодний затверджений на законодавчому рівні порядок оприбуткування товарів для підприємців так і не з’явився;3)
дотепер для фізичних осіб — підприємців ні на законодавчому, ні навіть на нормативному рівні не затверджено будь-який порядок обліку товарів. А користуватися для цього правилами бухгалтерського обліку підприємці, які бухоблік вести не зобов’язані, не повинні;4)
сьогодні не видано жодних обов’язкових для виконання платниками податків актів, відповідно до яких потрібно було б підтверджувати в податковому обліку факт отримання або надання автотранспортних послуг ТТН і подорожніми листами. Отже, вимоги податкового органу щодо обов’язковості наявності ТТН є необґрунтованими. Аналогічну думку висловив ВАСУ в ухвалі від 02.06.2009 р. у справі № К-4697/07 довідка 2.Як бачимо, весь ланцюжок, побудований ДПАУ в
листі № 28923, за бажанням можна оспорити. І в цьому є сенс, оскільки податківці за продаж необлікованих товарів загрожують штрафом у розмірі подвійної вартості таких товарів (стаття 20 Закону про РРО). Адже часто єдиноподатники не оформляють будь-які транспортні документи (ТТН, подорожні листи), коли везуть товар для себе (на склад, зі складу на торговельну точку тощо), особливо якщо використовують для цього власний автомобіль.Отже, у будь-якому разі (везе товар для підприємця перевізник, продавець чи він робить це сам), потрібно брати один із двох варіантів:
—
обережний — навіть самому собі виписувати ТТН і подорожній лист, не говорячи вже про те, щоб просити їх від постачальників (хоча, нагадаємо: подорожній лист навіть ДАІ від підприємців не вимагає);—
сміливий — не оформляти ТТН і подорожній лист, а бути готовим відбиватися від штрафів згідно із Законом про РРО в суді за допомогою аргументів, наведених вище, і тих, про які ми писали у «ВД», 2010, № 4, с. 10.При цьому звертаємо увагу на таке:
якщо підприємець самостійно перевозить товар, подорожній лист йому потрібний для заповнення розрахунку екозбору та для підтвердження податкового кредиту з ПДВ у зв’язку з придбанням палива і ПММ (лист Держкомпідприємництва від 31.05.2007 р. № 3903).
Накладна
У
листі № 28923 ДПАУ нагадала про накладну як про документ на оприбуткування товару. Чи повинен підприємець мати накладну?Насамперед зауважимо, що
накладна (не плутати з податковою накладною з ПДВ, про яку тепер не йдеться) — це первинний бухгалтерський документ. А ми вже зазначали, що фізичні особи — підприємці бухгалтерський облік вести не зобов’язані, отже, бухгалтерські документи їм не потрібні. Відповідно накладну (ні на оприбуткування товару/матеріалів, ні на відпуск товару/матеріалів зі складу) підприємець складати не зобов’язаний.Водночас
стаття 19 ГКУ вимагає від всіх суб’єктів господарювання (у тому числі і фізичних осіб — підприємців) ведення первинного обліку, тобто підтверджувати документами операції, здійснені в рамках госпдіяльності, потрібно. Однак для цього необов’язково складати спеціальні бухгалтерські документи, достатньо лише тих документів, які автоматично виникають під час оформлення відносин купівлі-продажу (договір, рахунок, платіжне доручення, чек, за наявності — ТТН та інші документи).Таким чином, якщо про наявність ТТН і подорожнього листа ще можна сперечатися, потрібні вони чи ні, то стосовно накладної та інших бухгалтерських документів не слід і сумніватися: підприємці — фізичні особи мають повне право їх не оформляти.
До того ж примітний той факт, що хоча
в ГКУ вимога про документи й міститься (не обов’язково про бухгалтерські — просто про будь-які документи, що підтверджують факт здійснення операції), однак відповідальності за їх відсутність для підприємця не встановлено.
Розрахунково-платіжна відомість на виплату зарплати
Розрахунково-платіжні та платіжні відомості — це документи, форму яких установлено для обов’язкового використання в бухгалтерському обліку підприємства. У свою чергу, фізичні особи — підприємці вести бухоблік не зобов’язані, тому вони мають повне право розрахунково-платіжну відомість не складати.
Утім,
підтвердити документально факт виплати зарплати (тобто витрат підприємця для заповнення Книги за формою № 10) потрібно. Для цього немає сенсу видумувати якийсь спеціальний документ, а зручно скористатися вже існуючою формою розрахунково-платіжної відомості.Крім того,
наявності розрахунково-платіжної відомості вимагає пункт 2 статті 17 Закону № 1058, відповідно до якого підприємець зобов’язаний вести та зберігати документи щодо виплати найманим працівникам заробітної плати.Водночас підприємець може спростити цю форму на власний розсуд. Однак у будь-якому разі вона повинна містити основні реквізити зарплатної відомості: дані підприємця, назву документа (форми), дату складання, графи з нарахованими та розрахованими до виплати сумами зарплати, соцвнесків, податку з доходів, графи для підпису працівників тощо.
Довіреність
Довіреність є не стільки бухгалтерський, скільки юридичний документ. Однак скажемо все ж таки декілька слів про неї, оскільки вона теж належить до первинної документації. Отже, чи потрібна довіреність підприємцю?
Відразу зазначимо, що ДПАУ в
листі № 28923 про довіреності не згадувала, так що можна вважати, що податківці при перевірках на звертатимуть особливої уваги на наявність/відсутність довіреностей. Однак усе ж таки, як правильно?Щодо цього неодноразово висловлювалися Мінфін
(листи від 31.10.2000 р. № 053-29151, від 06.11.2000 р. № 053-4154), НБУ (лист від 20.11.2000 р. № 12-111/1363), ДКРУ (лист ДКРУ України від 18.01.2005 р. № 13-14/23). Їх думка така:1) якщо одержувачем товарно-матеріальних цінностей є безпосередньо підприємець, то довіреність на їх отримання йому не потрібна
, оскільки Інструкція про довіреності на одержання цінностей не поширюється на фізичних осіб — підприємців. Для того щоб отримати свій товар, підприємцю достатньо мати при собі лише паспорт (або інший документ, що посвідчує особу, — закордонний паспорт, посвідчення водія, службове посвідчення тощо) і Свідоцтво про держреєстрацію підприємцем;2) якщо приватний підприємець доручає отримати товари (матеріали) іншій фізичній особі
(наприклад, працівнику), то він повинен виписати такій особі довіреність.При оформленні довіреності слід орієнтуватися на наявність/відсутність у підприємця печатки:
— у тому випадку, коли печатка є, можна використовувати типові форми довіреності № М-2 і № М-2б з підписом і печаткою підприємця;
— за відсутності печатки довіреність краще за все складати відповідно до вимог
статей 244 — 250 ЦКУ. При цьому наявність печатки на довіреності для фізичних осіб не обов’язкова, тому достатньо буде зазначити на ній «б. п.» і посвідчити підписом.
Документи, що стосуються розрахунково-касової дисципліни
Підприємець, який розраховується готівкою, повинен пам’ятати про таке:
1) сплачуючи готівку протягом дня одному й тому самому суб’єкту господарювання (іншому підприємцю чи юридичній особі), не можна в цілому перевищувати межу 10000 грн.
(пункт 1 постанови № 32);2) якщо єдиноподатник використовує РРО (зобов’язаний використовувати при торгівлі підакцизними товарами, крім пива на розлив), він повинен видавати покупцям
чеки РРО. За продаж товару без роздрукування чека РРО загрожує штраф у 5-кратній сумі проданих товарів (стаття 17 Закону про РРО);3) підприємець, який РРО не використовує (тобто не торгує підакцизними товарами, крім пива на розлив), при прийманні від покупців готівки зобов’язаний
видати розрахунковий документ на вимогу покупця (замовника). Форма документа може бути довільною, однак ДПАУ бажає, щоб він був схожий на чек РРО (детальніше про форму розрахункового документа див. «ВД», 2009, № 20, с. 14).
Документи, необхідні при продажу товарів населенню
У
Правилах торговельного обслуговування населення є такі вимоги щодо наявності документів (пункти 17 і 18):«17.
Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду…, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.18.
У документах на товари, що підлягають обов’язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом».
З процитованих норм можна виділити три основні вимоги щодо наявності документів у підприємця. Наведемо їх у таблицях.
Документи на товари, які підлягають обов’язковій сертифікації
| Які товари підлягають обов’язковій сертифікації? | Які документи мають бути? | Яка відповідальність за відсутність таких документів? |
| Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, чималий. Він затверджений наказом № 28 і місить різні товари: обладнання, побутову техніку та апаратуру, РРО, автомобілі та запчастини, іграшки, мийні засоби, посуд, одяг, медичну техніку, харчові продукти, сировину тощо | Для виконання вимоги Правил торговельного обслуговування населення достатньо в договорі купівлі-продажу зазначити реквізити сертифіката, свідоцтва або декларації про відповідність і мати в себе один примірник цього договору. При цьому копії документів про відповідність уже не потрібні (були потрібно до 20.04.2005 р.)
| 1. Штраф за статтею 23 Закону про захист прав споживачів за продаж продукції (товарів, робіт, послуг), яка підлягає обов’язковій сертифікації, однак у документах на неї не зазначено реквізити відповідного сертифіката, свідоцтва або декларації, — у розмірі 50 % вартості, отриманої для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 170 грн. Накладати цей штраф мають право лише: голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники (пункт 3 постанови № 1177). 2. Штраф за статтею 155 КУпАП за порушення правил торгівлі в розмірі від 17 до 170 грн. Протокол про це адмінпорушення можуть скласти уповноважені особи органів внутрішніх справ або посадові особи, уповноважені виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Справа про адміністративне правопорушення розглядається органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Держстандарт). Таким чином, за порушення правил торгівлі (зокрема, за відсутність документів на товар) податківці покарати підприємця згідно із Законом про захист прав споживачів та КУпАП не можуть, однак цілком імовірно, що вони спробують застосувати санкції за статтями 20 і 21 Закону про РРО (про це йшлося вище) |
Документи на товари, які не підлягають обов’язковій сертифікації
| Які товари не підлягають обов’язковій сертифікації? | Які документи мають бути? | Яка відповідальність за відсутність таких документів? |
| Товари, що не включено до Переліку № 28, не підлягають обов’язковій сертифікації
| Виходячи з пункту 17 Правил торговельного обслуговування населення ними є документи, передбачені законодавством. Водночас жоден закон прямо не зазначає прибуткові документи на товар, які повинен мати підприємець. Хіба що у статті 48 Закону про автотранспорт ідеться про необхідність для водія мати ТТН або інший документ на вантаж. Особливо ТТН потрібна, якщо вантаж доставлявся не самим підприємцем, а перевізником.А от якщо підприємець сам перевозив товар (чи це робив його працівник), то виходячи з постанови № 207 ТТН складати необов’язково — можна обмежитися лише договором купівлі-продажу товару, чеком, квитанцією або іншим документом на товар
| Штраф за статтею 155 КУпАП за порушення правил торгівлі в розмірі від 17 до 170 грн. Протокол про це адмінпорушення можуть скласти уповноважені особи органів внутрішніх справ або посадові особи, уповноважені виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Справа про адміністративне правопорушення розглядається органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (Держстандарт). Податківці за порушення правил торгівлі (зокрема, за відсутність документів на товар) накласти на підприємця адмінштраф не можуть, проте цілком імовірно, що вони спробують застосувати санкції за статтями 20 і 21 Закону про РРО (про це йшлося вище) |
Основні документи, що підтверджують якість і безпечність товару
| Нормативно-правовий акт | Документи на товар |
| Стаття 17 Закону № 2406 | Добровільно отримані виробником сертифікати відповідності |
| Статті 1, 16 і 17 Закону про санітарно-епідемічне благополуччя | — санітарно-епідеміологічні сертифікати (гігієнічні сертифікати), які підтверджують безпечність товарів широкого вжитку (харчових продуктів і напоїв, парфюмерно-косметичних виробів, товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо); — висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо безпечності харчових продуктів (при ввезенні продукції із-за кордону або продажу нових харчових продуктів)
|
| Стаття 1 Закону про безпечність харчових продуктів | — міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка та довідки, видані державними інспекторами ветмедицини (щодо харчових продуктів, підконтрольних ветслужбі); — експертний висновок (ветеринарний), сертифікат відповідності для вживання людиною — документи про придатність для вживання людиною харчових продуктів рослинного або тваринного походження
|
Документи, необхідні при перевезенні особливих вантажів
У разі перевезення деяких особливих груп товарів перевізник, крім обов’язкових документів (про які йшлося в розділі «Документи для ДАІ»), зобов’язаний мати додаткові. Наведемо їх у таблиці на с. 20.
Зауважимо, що
ТТН заповнює та видає перевізнику вантажовідправник (використовуються спеціальні бланки суворої звітності). Тому якщо підприємець займається перевезеннями, для нього особливо важливо отримати від замовника відповідні ТТН, оскільки без них перевезення зазначених вантажів не допускається.
Ось, власне, і все, що ми хотіли розповісти про первинні документи підприємця. На закінчення наведемо підсумковий їх список (див. розділ «Висновки» на с. 20).
Документи, необхідні при перевезенні деяких вантажів
| Вантаж | Документи, які потрібно мати при перевезенні |
| Небезпечний вантаж | — свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів; — ДОПНВ-свідотство про підготовку водіїв транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі (для його отримання потрібно попередньо скласти іспит у ДАІ); — письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації; — погодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане в ДАІ (пункт 3 постанови № 207)
|
| Великогабаритний або великоваговий вантаж | Дозвіл на рух автомобільними шляхами, вулицями та залізничними переїздами, виданий у ДАІ (пункт 3 постанови № 207) |
| Харчові продукти | Санітарна книжка водія (пункт 12.4 Правил перевезення вантажів) |
| Спирт етиловий | ТТН № 1-ТН /спирт/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154) |
| Високооктанові кисневмісні домішки | ТТН № 1-ТН /вкд/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154) |
| Алкогольні напої | ТТН № 1-ТН /алкогольні напої/ (пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154) |
| Хлібобулочні вироби | ТТН № 1-ТТН (хліб) (пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 153) |
| Молочна сировина | ТТН № 1-ТН (МС) (пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 176) |
Висновки
Проаналізувавши вимоги основних нормативно-правових актів щодо первинної документації підприємця-єдиноподатника, рекомендуємо обов’язково мати такий мінімальний перелік первинних документів:
1. Договори
(купівлі-продажу, робіт, послуг, оренди, перевезення, акти закупівлі, акти приймання-передачі виконаних робіт тощо):— якщо має місце
купівля товару, що підлягає обов’язковій сертифікації, у договорі слід зазначити реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та декларації про відповідність (копії зазначених документів не потрібні);— якщо має місце
купівля товару (робіт, послуг) у фізичної особи — підприємця, у договорі слід зазначити реквізити її Свідоцтва про держреєстрацію.2. Розрахункові документи про сплату грошових коштів
(платіжні доручення, чеки, квитанції, при виплаті зарплати — розрахунково-платіжні відомості тощо).3. ТТН, якщо товар було доставлено перевізником
.4.
Суворі ТТН при перевезенні хлібобулочних виробів, молочної сировини, алкогольних напоїв і спирту, високооктанових кисневмісних домішок.5. Податкові накладні з ПДВ
і документи про зв’язок витрат з господарською діяльністю, якщо підприємець — платник ПДВ.6.
При торгівлі харчовими продуктами, імпортними товарами та товарами народного вжитку — документи, що підтверджують якість та безпечність товару (гігієнічні сертифікати, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, ветеринарні картки, довідки тощо).7. Довіреності
на одержання цінностей, якщо товар отримував не підприємець, а інша особа (наприклад, найманий працівник).8. При використанні РРО
обов’язково потрібно видавати покупцям чеки РРО.Додатковий перелік документів
, наявність яких вимагають податківці (законодавство від підприємців їх не вимагає, і відстояти свої права не оформляти дані документи нескладно), такий:—
подорожній лист і ТТН при будь-яких перевезеннях, у тому числі для власної госпдіяльності (не за договорами);—
накладна на оприбуткування товару, накладна на передачу товару зі складу до торговельної точки;—
копія свідоцтва про держреєстрацію підприємця, якому виплачувався дохід (за товар чи виконані роботи, послуги). Крім того, бажано попросити у такого підприємця копії його Свідоцтва про єдиний податок або фікспатенту (за наявності) і платіжок про сплату ПДФО чи єдиного податку за той період, в якому йому виплачено дохід.Довідкова інформація (довідка)
1
Примітно, що ДПАУ в листі № 28923 говорить обережно: «відсутність таких документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій». При цьому не пише однозначно «свідчить», оскільки усвідомлює, що відсутність ТТН — досить сумнівний аргумент для доказу безтоварної поставки.2
Справа № К-4697/07 полягала в тому, що податківці неправомірно вимагали від юрособи наявності ТТН для підтвердження її валових витрат з перевезення. Утім, наша ситуація аналогічна — не існує жодних нормативних актів ДПАУ, які б вимагали від підприємців для обліку товарів обов’язково оформляти ТТН або подорожні листи.
