Про обов’язок подання звітності підприємцем
Лист Пенсійного Фонду України від 14.07.2010 р. № 12228/09-10
Пенсійний Фонд України, в межах своєї компетенції, розглянув <…> та повідомляє наступне.
Згідно із
ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.Виключно цим
Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.Відповідно до
п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений
постановою правління Пенсійного фонду України 05.11.2009 р. № 26-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 р. № 1136/17152 (далі — Порядок).Згідно з
пунктом 2.1 розділу II зазначеного Порядку фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.Порядок здійснення представництва, у тому числі за довіреністю, регулюється
Цивільним кодексом України.Згідно зі
статтею 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.Таким чином,
обов'язки подання звітності не можуть бути перекладені на іншу особу в порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
Заступник голови правління Є. Максимчук
коментар редакції
У
листі, що коментується, Пенсійний фонд (далі — ПФУ) роз’яснив особливості подання пенсійної звітності фізичними особами — підприємцями.Висновок, зроблений фахівцями ПФУ, свідчить про те, що
фізична особа — підприємець зобов’язана самостійно подавати звітність до ПФУ. Подання звітності підприємця третьою особою на підставі виданої такій особі довіреності є неправомірним.Аргументи такі.
По-перше, згідно з
пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування органам ПФУ, затвердженого постановою правління ПФУ від 05.11.2009 р. № 26-1 (далі — Порядок № 26-1), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе формують та подають до органів ПФУ звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.По-друге, покласти обов’язки з подання пенсійної звітності на іншу особу підприємець не може, оскільки в цьому випадку не працюють норми
Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ). У листі, що коментується, ПФУ звертає увагу, що порядок здійснення представництва, у тому числі за довіреністю, регулюється ЦКУ , а згідно з частиною 2 статті 1 зазначеного Кодексу до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Отже, предметом цивільного права не охоплюються правовідносини між юридично нерівними учасниками. Такі відносини є адміністративними: з одного боку, у нас представлений ПФУ, наділений публічно-правовими повноваженнями, з іншого — суб’єкт підприємницької діяльності, який зобов’язаний підкорятися йому в питаннях, пов’язаних з порядком формування та подання звітності до органів ПФУ. До майнових публічно-правових відносин цивільне законодавство застосовується лише в разі, якщо таку можливість прямо передбачено законом. У нашому випадку ні Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, ні Порядком № 26-1 можливість подання звітності підприємця третіми особами на підставі виданої таким особам довіреності не передбачена . Звідси такий висновок ПФУ.Ми цілком згодні з тим, що довіреність є документом, що підтверджує існування між особами
цивільно-правових відносин представництва, тобто відносин, як це зазначено у статті 237 ЦКУ, в яких одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє. У свою чергу, правочин — це дія особи, спрямована на отримання, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Видаючи довіреність на представництво інтересів перед контролюючими органами, підприємець не діє в межах цивільно-правових відносин, оскільки відносини, пов’язані з виконанням норм пенсійного законодавства, є публічно-правовими, тобто відносинами між підприємцем і державою в особі її уповноважених органів. У таких відносинах, як уже зазначалося, представництво можливе тільки в разі прямої вказівки закону (як наприклад, це зроблено в процесуальних кодексах, що прямо передбачають можливість сторони у справі звертатися за допомогою до представника або захисника).Однак цей аргумент справедливий, коли йдеться про представництво в межах відносин між підприємцем та ПФУ. Наприклад, підписати пенсійну звітність, тим самим підтвердивши достовірність зазначених у ній даних, підприємець повинен дійсно самостійно. Передоручити це комусь і тим самим перекласти відповідальність за порушення вимог пенсійного законодавства на іншу особу підприємець не може. Учинення ж дій, що мають виключно технічний характер (якими і є фізичне подання звітності до органу ПФУ), не можна назвати таким, що охоплюється поняттям «майнові відносини, засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні». На наш погляд, тут
цілком допустимим і таким, що не порушує вимоги чинного законодавства, буде доручення виконання цього обов’язку третій особі на підставі виданої їй довіреності. Та й інші контролюючі органи визнають таку можливість.Проте у зв’язку з появою листа, що коментується, особам, які складають та здають звіти приватних підприємців, у тому числі й за довіреністю, слід бути готовими до того, що при поданні звітності до органів ПФУ можуть виникнути проблеми з її прийманням. Хоча на практиці при здаванні звітності до органів ПФУ жодних документів, що підтверджують особу того, хто її здає, фахівці ПФУ зазвичай не вимагають.
