Скільки сьогодні коштує сміття, або Про необхідність сплачувати екоподаток за відходи
Ще у «ВД», 2011, № 8 на с. 25 ми порушили питання: чи потрібно сьогодні сплачувати екоподаток за відходи, передані за договором спеціалізованим підприємствам, оскільки, як більшість пам'ятає, до 01.01.2011 р. підприємці могли не сплачувати цей податок, якщо своєчасно встигали позбавитися від відходів (до кінця кварталу або у строк, зазначений у договорі). Проте після прийняття Податкового кодексу таку «поблажку» для власників відходів (у тому числі звичайного побутового сміття), схоже, скасовано.
Як же тепер правильно розраховуватися за сміття? Давайте розбиратися.
Ситуація з відходами до 01.01.2011 р.
Нагадаємо, що проблема зі сплатою екологічного податку (до 01.01.2011 р. — збір за забруднення навколишнього природного середовища, тобто екозбір) у разі тимчасового зберігання відходів завжди була актуальною. Це пов'язано з тим, що в законодавстві не було чіткої норми, яка б відповідала на запитання: чи вважати платниками екоподатку (екозбору) тих суб'єктів господарювання, які зберігають відходи на власній території всього лише до моменту передачі їх спецпідприємствам (тобто протягом незначного проміжку часу)?
До 01.01.2011 р.
податківці при вирішенні цього питання займали лояльну позицію та вважали, що платником екозбору (на сьогодні — екоподатку) за розміщення відходів є лише той суб'єкт господарювання, який:1) на кінець звітного кварталу не передав відходи спеціалізованим підприємствам (організаціям);
2) або порушив установлені договором строки передачі відходів і здійснює їх розміщення на власній території
(лист ДПАУ від 28.05.2008 р. № 6208/5/15-0215).Схожу думку висловлювали й інші держоргани, зокрема:
— Мінприроди в
листі від 22.05.2008 р. № 6540/20/10-08 роз'яснило, що збір не нараховується та не сплачується в тому випадку, коли суб'єкт господарювання передає відходи в повному обсязі спеціалізованому підприємству, має відповідний договір з таким підприємством, не перевищує ліміти утворення відходів і не накопичує свої відходи за попередні роки;— Мінпромполітики в
листі від 27.05.2008 р. № 15/2-3-319 висловилося так: «На відходи, які не належать на праві власності даному суб'єкту, не потрібно нараховувати і сплачувати збір за розміщення відходів. Тобто, якщо підприємство (суб'єкт господарювання) не розміщує на своїй території відходи, а передає їх, згідно з укладеним договорам, спеціалізованим підприємствам, то збір за забруднення навколишнього природного середовища не сплачується».Таким чином, виходячи з роз'яснень компетентних органів підприємці, які тимчасово зберігали відходи на власній території та передавали їх за договором спеціалізованій організації до кінця звітного кварталу, в якому такі відходи утворилися, не сплачували екозбір.
Однак з набуттям чинності
Податковим кодексом ситуація змінилася і, на жаль, не на користь підприємців.
Що зазначено про відходи в Податковому кодексі
Уся біда в тому, що
Податковий кодекс досить невизначено прописав основні правила сплати екоподатку в разі розміщення відходів. Тобто на перший погляд норми щодо відходів виглядають доволі просто, але якщо взяти глибше, зокрема розглянути ситуацію з передачею відходів спецорганізаціям, то з Податкового кодексу ніяк не можна зробити однозначний висновок про те, слід сплачувати екоподаток у цій ситуації чи ні.Однак, відклавши міркування, поглянемо, що ж зазначено в
Податковому кодексі про відходи:
Податковий кодекс
про відходи (витяг)240.1.
Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:<…>
240.1.3.
розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;<…>
14.1.223.
розміщення відходів — зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами;<…>
242.1.
Об'єктом та базою оподаткування є:242.1.3.
обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів;<…>
249.6.
Суми податку, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою: 
де Нпi — ставки податку в поточному році за тонну i-того виду відходів у гривнях з копійками;
Млi — обсяг відходів i-того виду в тоннах (т);
КТ — коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у пункті 246.5 статті 246 цього Кодексу;
Ко — коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів
Думка ДПАУ
Процитовані норми
Податкового кодексу ДПАУ, природно, тлумачила з фіскальної точки зору. Свою думку з приводу сплати екоподатку за відходи вона висловила в Єдиній базі податкових знань (далі — ЄБПЗ) на сайті http://www.sta.gov.ua і в листах від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 і від 17.05.2011 р. № 9126/6/15-0816. Наведемо найважливіше з листа ДПАУ від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817:
<…>
Тобто в умовах
Кодексу, починаючи з 01.01.2011 року, у підприємства є об'єктом та базою щоквартального оподаткування відходи (в тому числі <…> відходи виробництва: макулатура, металевий брухт (чорний та кольоровий), відходи деревини, поліетилену та поліпропілену, люмінесцентні лампи та побутові відходи тощо ), що тимчасово розміщуються (зберігаються) у тому числі на кінець звітного кварталу на власній території підприємства (до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб'єкту господарювання (спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів. Зауважимо, що виняток складають обсяги та види (класи) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.Зауважимо, що
клас небезпеки відходів, характер місця розміщення відходів та зони розміщення відходів у навколишньому природному середовищі встановлюється органами МОЗ, за погодженням органів Мінекоресурсів.Щодо наявних
залишків відходів на підприємстві станом на 01.01.2011 року, то оподаткуванню екологічним податком не підлягає частка виробничих відходів, яка залишилась на початок року (залишки відходів, які оприбутковані в матеріально-сировинному балансі виробництва тощо), і за розміщення яких сплачено збір за забруднення навколишнього природного середовища впродовж 2010 року, що документально підтверджено. Це стосується виробничих відходів, видалених та накопичених відходів станом на 01.01.2011 року (шахтні (кар'єрні) води, мули тощо) на власних територіях підприємства за розміщення яких сплачено збір за забруднення навколишнього природного середовища впродовж попередніх років, що документально підтверджено<…>
Ґрунтуючись на наведеному витягу з
листа, сьогодні офіційну думку податківців з приводу сплати екоподатку за відходи можна сформулювати так:1)
усі підприємці, в яких у процесі діяльності утворилися відходи, якщо такі відходи знаходилися на їх території хоча б деякий час (навіть протягом декількох днів чи годин), зобов'язані сплачувати екоподаток за розміщення відходів;2) той факт, що підприємець
має договір зі спеціалізованим підприємством на вивезення відходів, не має значення та від сплати екоподатку підприємця не звільняє, вважають податківці: «<…> суб'єкт господарювання, який уклав договір на вивезення та розміщення побутових відходів з підприємством комунального господарства протягом звітного кварталу, але при цьому до видалення відходів здійснював їх тимчасове розміщення, є платником екологічного податку, що справляється за розміщення відходів» (відповідь на запитання про відходи з ЄБПЗ);3)
за відходи, що залишилися на території підприємця з минулого року (станом на 01.01.2011 р.), екоподаток сплачувати не потрібно. Проте таке право у підприємця виникає лише в тому разі, якщо він уже сплатив за такі відходи екозбір (і має документ про сплату екозбору). Відповідно ті підприємці, які своєчасно не сплатили екозбір за «старі» відходи, імовірно, повинні були включити ці відходи до об'єкта обкладення екоподатком у I кварталі 2011 року.Незрозумілим у позиції податківців залишився лише один момент.
Припустимо, підприємець зберігає відходи у себе протягом року, і лише наприкінці року передає їх спецпідприємству за договором: зобов'язаний він у такому разі сплачувати екоподаток за відходи лише в тому кварталі, в якому вони утворилися, чи екоподаток потрібно сплачувати кожного кварталу за всі відходи, що перебувають на території підприємця доти, доки їх не буде передано спецпідприємству?Знову ж таки в найгіршому випадку (якщо податківці знову займуть фіскальну позицію) може статися так, що вони вимагатимуть від підприємця сплати екоподатку за одні й ті самі відходи кожного кварталу — доти, доки він не позбавиться від цих відходів. У принципі
Податковий кодекс з цього приводу жодних обмежень для податківців не передбачає. До того ж у процитованому вище листі ДПАУ є така сумнівна фраза: «базою щоквартального оподаткування» є відходи, «які тимчасово розміщуються (зберігаються) у тому числі на кінець звітного кварталу на власній території».Однак
ми б поки що не радили підприємцям поспішати з такими висновками та сплачувати в II кварталі екоподаток за відходи, утворені в I кварталі 2011 року (зрозуміло, якщо за підсумками I кварталу екоподаток за ці відходи було сплачено). Надія на лояльну позицію податківців з цього питання все ж таки є й заснована вона на такому: у листі від 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 ДПАУ дозволила не сплачувати екоподаток за торішні відходи, навіть якщо вони все ще перебувають на території підприємця (за умови, що за ці відходи у 2010 році було сплачено екозбір). Отже, логічно припустити, що підприємці можуть не сплачувати екоподаток і за ті відходи, за які вони його сплатили в попередніх кварталах 2011 року. Простіше кажучи, екоподаток — це разовий платіж за відходи, а не платіж за одні й ті самі відходи на постійній основі. Та все ж остаточної та чіткої відповіді на запитання про те, що робити в такій ситуації, податківці досі не надали.Таким чином, позиція ДПАУ на сьогодні є безкомпромісною: екоподаток сплачувати зобов'язаний кожний підприємець, в якого утворюються відходи. Якщо при цьому врахувати, що відходи (нехай навіть найпростіші — макулатура, поліетилен та інші побутові відходи) утворюються у кожного суб'єкта господарювання, то
з точки зору податківців усі без винятку підприємці тепер будуть платниками екоподатку (за відходи).Утім, на наш погляд, логіка податківців та їх аргументи не є бездоганними.
Думка редакції
Насправді, спочатку в
Податковому кодексі закладалася ідея сплати екоподатку за розміщення відходів не тими суб'єктами господарювання, які виробляють відходи, а лише тими, хто професійно займається розміщенням відходів (тобто не лише зберігає їх, але й захоронює).На користь цієї думки є й той факт, що в
підпункті 14.1.223 Податкового кодексу наведено таке визначення процесу розміщення відходів — це їх «зберігання (тимчасове розміщення до утилізації або видалення) і захоронення…».Крім того,
стаття 1 Закону про відходи надає окреме визначення процесу зберігання відходів: «…тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях або об'єктах (до їх утилізації або видалення)».Таким чином, податківці необґрунтовано мають на увазі під розміщенням відходів лише їх зберігання. Насправді ж, як ми бачимо,
розміщення відходів уключає два обов'язкові етапи:1) тимчасове зберігання відходів;
2) захоронення відходів.
Тому якщо підприємець не займається захороненням відходів, то він не розміщує їх у повному розумінні цього слова, і отже, не повинен сплачувати екоподаток (детальніше див. «ВД», 2011, № 8, с. 25).
Є й
інші аргументи на користь несплати екоподатку:—
власники побутових відходів, які уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, звільнені від необхідності мати ліміти (і дозволи) на розміщення відходів (пункти 8 і 15 Порядку № 1218). А це означає, що вони не зберігають відходи «у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах…на використання яких отримано дозвіл», як того вимагає підпункт 14.1.223 Податкового кодексу. Отже, власники побутових відходів, які передають їх за договором спецорганізаціям, не займаються розміщенням відходів за визначенням, тому екоподаток сплачувати не зобов'язані;— якщо дотримуватися вимоги ДПАУ, то за одні й ті самі відходи екоподаток сплачуватиметься двічі: особою, в якої утворилися відходи, та особою, яка утилізувала відходи та розміщує їх у спеціально відведених для цього місцях розміщення відходів (полігонах, звалищах тощо).
Однак на практиці підприємцям буде дуже складно відстояти свою позицію. Без суду тут точно не обійдеться
, але навіть і в суді шанси виграти справу не стовідсоткові. Тому, як би не хотілося «відбитися» від нового обов'язку сплачувати екоподаток, зробити це тепер зможуть лише найсміливіші та наполегливіші з підприємців.Що ж робити переважній більшості тих, хто до судів не готовий? Природно, доведеться сплачувати екоподаток. Утім, при обчисленні його суми для підприємців є чимала свобода дій. Так, проконтролювати обсяг відходів, що утворилися, податківцям дуже важко, тому й сума екоподатку частенько визначатиметься «на чесному слові».
Якщо говорити про
торговців , то вони у принципі можуть екоподаток взагалі не сплачувати, оскільки часто користуються комунальними урнами. Ризик того, що податківці зловлять їх «на гарячому» (у момент викидання сміття) майже нульовий. Проте, якщо інспектор виявиться принциповим, можна погодитися з ним і сплачувати екоподаток в якихось незначних сумах.Що ж до
виробників, то вони навряд чи зможуть послатися на відсутність відходів, оскільки при виробництві, як не крути, відходи завжди утворюються. Інша річ, що визначити обсяг відходів, які утворилися (а точніше, перевірити його), дуже складно, оскільки в договорах на вивезення відходів зазвичай установлюються розцінки на послуги з вивезення відходів без прив'язки до конкретного обсягу видаленого сміття.Щоправда,
Закон про відходи зобов'язав суб'єктів господарювання вести первинний облік кількості, типу та складу відходів на підставі матеріально-сировинних балансів виробництва (пункт «г» частини 1 статті 17 Закону про відходи). Але нормативно-правовими актами форму цього документа (матеріально-сировинний баланс) досі не затверджено, тому її ніхто не веде.Замість цієї форми Мінприроди розробило типову
форму № 1-ВТ. Її зобов'язані вести всі підприємці та юрособи, в діяльності яких утворюються відходи або використовуються пакувальні матеріали та тара (наказ № 342). Але чи буде підприємець щодня зважувати відро зі сміттям для заповнення цього звіту або визначить обсяг відходів на око, — це вже залишиться на його совісті.Таким чином, якщо ДПАУ з приводу відходів не передумає, то більшості підприємців екоподаток за відходи сплачувати доведеться. Проте суми таких платежів, найімовірніше, «не кусатимуться» довідка 1.
Матеріал підготувала Віталіна Мірошниченко
Документи консультації
Податковий кодекс
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про відходи —
Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.Порядок № 1218
— Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений постановою КМУ від 03.08.98 р. № 1218.Наказ № 342
— наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення» від 07.07.2008 р. № 342.
Довідкова інформація (довідка)
1 Для довідки: у 2011 році за
високонебезпечні відходи встановлено ставку екоподатку (без урахування коефіцієнтів) — 12,75 грн. за тонну, за помірно небезпечні — 3,20 грн. за тонну, за малонебезпечні — 1,25 грн. за тонну, за малонебезпечні та нетоксичні — 0,13 грн. за тонну, за люмінесцентні лампи — 3,75 грн. за штуку (стаття 246 Податкового кодексу; див. «ВД», 2011, № 8, с. 35). І лише за високонебезпечні відходи ставка становить 350 грн. за тонну, однак підприємці навряд чи з такими відходами мають справу. Отже, податківці даремно затіяли побори екоподатку з виробників відходів — ціна питання доволі низька.
