Теми статей
Обрати теми

Чи може громадянин перевозити товари для підприємця

Редакція ВД
Стаття

Чи може громадянин перевозити товари для підприємця

 

Багато підприємств і підприємців звикли співробітничати з фізичними особами — єдиноподатниками, у тому числі укладати з ними договори на перевезення товарів (вантажів). Однак сьогодні всі стурбовані тим, що суми, виплачені єдиноподатникам за товари (роботи, послуги), уже не можна включати до витрат. Це перший «мінус».

Другий негативний момент полягає в тому, що деякі недобросовісні єдиноподатники з метою залучення клієнтів можуть приховувати свій статус «спрощенця» і видавати себе за підприємців на загальній системі оподаткування. Причому, як це не парадоксально, але якщо податківці виявлять такий факт під час перевірки, то основний тягар штрафів ляже не на єдиноподатника, а на його партнера.

Через такі обставини як юридичні особи, так і підприємці на загальній системі зацікавилися таким: чи можна укласти договір на перевезення вантажу не з підприємцем, а з фізичною особою — громадянином? І якщо так, то як правильно оформити такі відносини? Ці запитаннями ми і розглянемо в наведеній статті.

Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

 

Документи статті

Податковий кодекс

— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ

— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон про автотранспорт

— Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.

Закон про ліцензування

— Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон про дорожній рух

— Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

Закон про ЄСВ

— Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Постанова № 207

— постанова КМУ «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207.

Перелік № 1258

— Перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент, затверджений постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1258.

Правила перевезення вантажів

— Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363.

Правила дорожнього руху

— Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Інструкція № 154

— Інструкція про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 28.04.2005 р. № 154.

Інструкція № 153

— Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 р. № 153.

Інструкція № 176

— Інструкція про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 р. № 176.

Наказ № 99

— наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96 р. № 99.

Наказ № 488/346

— наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346.

Постанова ВСУ № 3

— постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25.04.2003 р. № 3.

 

Юридичні питання

З юридичної точки зору як підприємці, так і юридичні особи мають можливість законно оформити відносини з пересічним громадянином (фізичною особою — непідприємцем). Для цього використовуються цивільно-правові договори. Наприклад, перш ніж передати фізичній особі товар для перевезення, підприємець повинен укласти з нею

договір на перевезення вантажу.

Такий договір складається у простій

письмовій формі (стаття 909 ЦКУ) у двох автентичних примірниках (по одному для замовника та перевізника). Реєструвати та посвідчувати його у нотаріуса не потрібно.

Складаючи текст договору, можна скористатися загальним зразком цивільно-правового договору, який наведено у «ВД», 2011, № 3, с. 30. Однак при цьому слід ураховувати, що в

пункті 3.5 Правил перевезення вантажів додатково зазначено, яка саме інформація має міститися в договорах перевезення вантажів:

строк дії договору;

обсяги перевезень;

— умови перевезень (

режим роботи з видачі та приймання вантажу, забезпечення збереження вантажу, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт тощо);

вартість перевезень і порядок розрахунків;

— порядок визначення раціональних маршрутів;

обов'язки сторін;

відповідальність сторін тощо.

 

Чи дозволяє законодавство громадянам здійснювати комерційні перевезення

Формально громадянин

не має права систематично здійснювати самостійну діяльність з метою отримання доходу, якщо він не зареєстрований як підприємець. При цьому систематичною зазвичай вважається діяльність, при провадженні якої особа здійснює три та більше однакових операцій протягом року (постанова ВСУ № 3). Отже, двічі на рік фізична особа може сміливо надавати послуги перевезення.

Однак усе ж таки

цілком незрозуміло, як лічити дозволені два рази: чи то за кількістю укладених договорів перевезення (що логічніше), чи то за кількістю оплат (адже, по суті, договір можна укласти і на півроку, і навіть на рік, а сплачувати за ним періодично — раз на місяць/квартал).

У результаті, якщо буде доведено, що фізична особа провадить підприємницьку діяльність без реєстрації її як підприємця, їй може загрожувати адмінштраф за

статтею 164 КУпАП у розмірі від 340 до 680 грн. із конфіскацією виготовленої продукції, сировини, засобів виробництва або без такої (можуть навіть конфіскувати автомобіль).

Однак розглянемо, хто має право накласти цей штраф? Згідно зі

статтею 221 КУпАП штраф і конфіскація за статтею 164 КУпАП застосовуються лише на підставі рішення суду. Однак правом складати протокол про порушення та подавати до суду позов наділено зовсім різні органи, хоча з усіх їх підприємцем можуть зацікавитися лише податківці та міліція (стаття 255 КУпАП).

Що стосується

податківців, то вони навряд чи звертатимуться до суду тепер, коли за договором перевезення, укладеним з громадянином, до бюджету надійде 15 (17) % ПДФО з усієї вартості перевезення, тоді як за договором, укладеним з підприємцем-єдиноподатником, ПДФО взагалі б не надійшов, а податківці отримували б лише єдиний податок у розмірі не більше 86 грн. на місяць (43 % від максимальної 200-гривнєвої ставки єдиного податку).

А ось

органи внутрішніх справ мають стимул виступати проти фізичної особи. І хоча самі вони не здогадаються про його діяльність, їм можуть у цьому допомогти, наприклад працівники ДАІ, ті ж податківці або пенсійники (хоча особливого сенсу для них у цьому немає довідка 1), так само, як і будь-який інший орган чи фізична особа, які повідомлять у міліцію про те, що громадянин займається перевезеннями, однак не є підприємцем.

Тому зараз не можна однозначно сказати, чи може громадянин вільно займатися перевезеннями, не будучи при цьому підприємцем.

На практиці працювати таким чином можна скільки завгодно і нічого за це не буде (але лише доти, доки обставини не складуться так, що цим питанням зацікавиться міліція — це може статися, а може і не статися взагалі).

 

Чи може підприємець виступити як громадянин-перевізник

У зв'язку з цим у підприємців може виникнути й інше запитання:

а чи можна укласти договір перевезення з підприємцем, який за таким договором виступатиме не від імені підприємця, а від імені громадянина? У принципі, так діяти можна, однак слід звернути увагу на такі моменти.

 

1. «Перевезення» зазначено під час держреєстрації (і у Свідоцтві єдиноподатника)

Якщо підприємець, який має намір виступати як громадянин-перевізник, під час держреєстрації зазначив вид діяльності «перевезення», а також має такий вид діяльності у своєму Свідоцтві єдиноподатника (якщо він є єдиноподатником),

краще не ризикувати та не укладати з ним договір перевезення як з громадянином. Сміливі ж замовники можуть укласти договір і з такою особою.

 

2. «Перевезення» не зазначено під час держреєстрації (немає у Свідоцтві єдиноподатника)

Якщо підприємець, який має намір виступати як громадянин-перевізник, під час держреєстрації не зазначив «перевезення» як свій вид діяльності та не має такого виду діяльності у своєму Свідоцтві єдиноподатника (якщо він є єдиноподатником), то з ним

можна укласти договір на перевезення як з громадянином.

І схоже, що

податківці з цим не збираються сперечатися, оскільки на своєму офіційному сайті www.sta.gov.ua (у розділі «Єдина база податкових знань») вони самі роз'яснили, що особа може, крім підприємницької діяльності, займатися іншими видами діяльності, однак у такому разі вона виступає як громадянин і її дохід оподатковується за правилами, установленими для громадян (непідприємців). Це роз'яснення податківців у нашій ситуації є на руку замовнику та перевізнику, тому ним можна деякою мірою користуватися. Однак узагалі цей момент є одним зі спірних за нових податкових реалій.

Річ у тім, що

завжди вважалося, що підприємець (на загальній системі оподаткування) має право займатися будь-якими видами діяльності (не забороненими законодавством), зазначивши у держреєстратора лише 5 — 6 основних видів діяльності (більше немає рядків у реєстраційній картці). Тому дохід, отриманий від будь-якої діяльності, вважався підприємницьким та оподатковувався як підприємницький дохід. Так вважали і податківці доти, доки не було прийнято Податковий кодекс. Тепер же вони цю ситуацію тлумачать інакше: якщо діяльність зазначено в реєстраційній картці підприємця, вона є підприємницькою, інакше вона є діяльністю громадянина та повинна обкладатися за правилами, установленими для громадян.

Дотримуючись такої логіки, отримаємо парадокс: з одного боку підприємцям не можна займатися діяльністю, не зазначеною в їх реєстраційній картці, більше ніж двічі на рік (так само, як і громадянам). Але з іншого боку, вони зареєстровані як підприємці, тому не підпадають під

статтю 164 КУпАП, якою б діяльністю не займалися (крім, зрозуміло, заборонених законодавством видів діяльності). Поки що цей парадокс залишається невирішеним, хоча фізична особа, будучи підприємцем, має право укладати будь-які договори, виступаючи в них як громадянин. Адже підприємницький статус надає їй додаткові можливості, не позбавляючи при цьому звичайних цивільних прав (такий висновок можна зробити зі статей 26 і 50 ЦКУ, а також на підставі деяких міркувань з листа Мін'юсту від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08).

 

3. «Перевезення» зазначено під час держреєстрації (однак його немає у Свідоцтві єдиноподатника)

Якщо підприємець, який має намір виступати як громадянин-перевізник, під час держреєстрації зазначив «перевезення» як свій вид діяльності, але такий вид діяльності не зазначено в його Свідоцтві єдиноподатника (якщо він є єдиноподатником), то з ним

можна укласти договір на перевезення як з громадянином.

Податківці завжди вважали, що дохід, отриманий єдиноподатником від діяльності, не зазначеної в його Свідоцтві єдиноподатника, є доходом громадянина (оскільки спрощена система не може одночасно застосовуватися із загальною системою оподаткування). А це означає, що діяльність, не зазначена у Свідоцтві єдиноподатника (навіть якщо її зазначено в реєстраційній картці), не є підприємницькою, а є діяльністю фізичної особи як громадянина.

До речі, сьогодні ДПАУ зобов'язала податківців на місцях стежити за тим, щоб види діяльності, зазначені у Свідоцтві єдиноподатників, відповідали тим видам діяльності, які зазначено в їх реєстраційних картках.

Водночас

деякі суди визнавали, що при максимальній ставці єдиного податку єдиноподатник має право займатися будь-якими видами діяльності, і всі вони будуть підприємницькими (ми радили б на таку думку суду особливо не покладатися) (лист ВАСУ від 28.09.2009 р. № 1275/10/13-09). У цьому випадку, якщо суд визнає, що єдиноподатник діяв у межах підприємницької діяльності, замовнику доведеться виключити зі своїх витрат плату за перевезення та нарахований ЄСВ. Хоча знову ж таки зацікавлених в ініціації судового розгляду, по суті, може й не бути.

 

4. Як зазначити дані про перевізника в договорі

Якщо договір укладається з єдиноподатником як з громадянином, то

за текстом договору не можна зазначати реквізити Свідоцтва про держреєстрацію і Свідоцтва єдиноподатника. У такому договорі перевізник повинен зазначити лише дані зі свого паспорта та реєстраційний номер облікової справи (ІПН).

 

Які документи потрібні перевізнику

Нюанси оподаткування в разі перевезення товару громадянином ми розглянемо далі. А тепер спробуємо розібратися, які документи можуть вимагати у громадянина-перевізника працівники ДАІ.

 

1. Документи на транспортний засіб

Водій зобов'язаний подбати про наявність:

— прав відповідної категорії та талона до них;

— документів на автомобіль (техпаспортів або договорів оренди автомобіля, посвідченого в нотаріуса);

— поліса страхування цивільно-правової відповідальності водіїв автотранспортних засобів;

— діючого талона техогляду

(стаття 48 Закону про автотранспорт, постанова № 207).

 

2. Документи на товар

Очевидно, якщо йдеться про перевезення

малої кількості товарів, які можна помістити в особистий легковий автомобіль водія, то запитання про наявність документів на товар у представників ДАІ виникати не повинні (крім тих окремих випадків, коли товар викликає в них підозру, і вони попросять пред'явити документи на нього). Здебільшого ж фізичні особи (громадяни) мають право перевозити в особистому автомобілі будь-які товари для задоволення власних некомерційних потреб, не переймаючись обов'язком мати документи на них (стаття 16 Закону про дорожній рух). Ну а оскільки зовні відрізнити товар, що перевозиться водієм «для себе», від товару, який перевозиться ним за договором «для замовника», неможливо, у такому випадку можна обійтися і без документів на товар.

Інша річ, що замовнику потрібні документи, які підтверджують його право на витрати. Тому краще все ж виписати водію товарно-транспортну накладну (ТТН)

. Оскільки, по-перше, податківці часто забороняють уключати до витрат вартість перевезення товарів, на які немає ТТН (наприклад, лист ДПА в м. Київ від 23.10.2007 р. № 341/Н/31-607). А по-друге, і ЦКУ зазначає, що укладення договору перевезення посвідчується наявністю ТТН (частина 3 статті 909 ЦКУ).

При цьому

ТТН виписується в 4 примірниках: один примірник — собі (замовнику транспортних послуг), другий — одержувачу товарів, третій і четвертий — перевізнику (пункти 11.5 і 11.7 Правил перевезення вантажів).

У тих же випадках, коли

товари перевозяться у вантажному автомобілі, без ТТН узагалі не обійтися. Причому для деяких видів товарів використовуються спеціальні форми ТТН (табл. 1).

 

Таблиця 1

Спеціальні форми ТТН для деяких товарів

Товари

Форма ТТН

Посилання на нормативно-правовий акт

Спирт етиловий

ТТН № 1-ТН /спирт/

Пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154

Високооктанові кисневмісні
домішки

ТТН № 1-ТН /вкд/

Пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154

Алкогольні напої

ТТН № 1-ТН /алкогольні напої/

Пункти 1.1 — 1.4 Інструкції № 154

Хлібобулочні вироби

ТТН № 1-ТТН (хліб)

Пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 153

Молочна сировина

ТТН № 1-ТН (МС)

Пункти 1.1 — 1.2 Інструкції № 176

 

Що ж до подорожнього листа, то підприємець нібито й не має права виписувати його на чужий автомобіль (автомобіль громадянина-перевізника). Водночас Головдержінспекція у своєму

листі від 06.05.2010 р. № 41/1-9-К-69 (див. «ВД», 2010, № 11, с. 5), посилаючись на статтю 16 Закону про дорожній рух, зазначила, що водії, які є підприємцями та надають послуги з перевезення вантажів, повинні мати подорожній лист.

Крім того, Департамент ДАІ в

листі від 11.05.2010 р. № 4/1-4391 висловив думку, що подорожній лист має бути у водіїв, які перевозять вантажі на підставі договорів з фізичними особами — підприємцями (див. «ВД», 2010, № 14, с. 10), тобто фактично у громадян-перевізників. Ураховуючи, що департамент ДАІ висловився за необхідність наявності у підприємців (їх перевізників) подорожніх листів, підприємцю, щоб уникнути зайвих неприємностей, краще виписати подорожній лист на автомобіль перевізника, ніж не виписати його взагалі.

Форму подорожнього листа вантажного автомобіля затверджено

наказом № 488/346, але його бланк не є бланком суворої звітності (див. «ВД», 2010, № 15, с. 42).

І нарешті, якщо підприємець направляє громадянина

отримати товар у постачальника та привезти його на склад, то він повинен видати перевізнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. При оформленні довіреності слід орієнтуватися на наявність/відсутність у підприємця печатки:

— у тому разі коли печатки немає, можна використовувати типову форму довіреності № М-2 (затверджену

наказом № 99) з підписом і печаткою підприємця;

— за відсутності печатки довіреність краще складати відповідно до вимог

статей 244 — 250 ЦКУ. При цьому наявність печатки на довіреності для фізичних осіб не є обов'язковою, тому достатньо буде зазначити на ній «б. п.» і завірити підписом.

 

3. Додаткові документи на деякі вантажі

При перевезенні

харчових продуктів водій повинен мати санітарну книжку з результатами медогляду (пункт 12.4 Правил перевезення вантажів).

У разі перевезення

великогабаритних або великовагових вантажів довідка 2 водій повинен мати дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий ДАІ.

Що ж до перевезення

небезпечних вантажів , то цю тему не розглядатимемо, оскільки такі перевезення підлягають ліцензуванню і до них висуваються особливі вимоги, через що пересічний громадянин (непідприємець) ними займатися не зможе.

 

4. Ліцензія та патент

Сьогодні

ні ліцензія, ні патент перевізнику не потрібні.

Річ у тім, що з 16.11.2010 р. діяльність з перевезення вантажів уже підлягає ліцензуванню.

Ліцензія потрібна перевізнику лише у тому разі, коли він має намір везти небезпечні вантажі (пункт 23 частини 3 статті 9 Закону про ліцензування).

Що стосується патенту, то громадянин не зобов'язаний його отримувати, оскільки не є суб'єктом господарювання. Отже, він не може бути платником збору за провадження певних видів підприємницької діяльності (простіше кажучи, він не зобов'язаний придбавати патент —

підпункт 267.1.1 Податкового кодексу).

Крім того, слід зазначити, що

діяльність з перевезення вантажів не підлягає патентуванню, тому навіть підприємці можуть займатися перевезеннями без патенту (Перелік № 1258).

 

Оподаткування виплат за договором

Оскільки договір планується укладати із пересічною фізичною особою (непідприємцем), слід ураховувати деякі особливості оподаткування. Так, підприємець, виплачуючи громадянину винагороду, зобов'язаний

утримати з нього ПДФО та ЄСВ, а також нарахувати ЄСВ за перевізника і сплатити його за свій рахунок. При цьому застосовуються такі ставки (табл. 2):

 

Таблиця 2

Ставки ПДФО та ЄСВ при виплаті винагороди громадянину за договором перевезення

Вид платежу

Ставка

База оподаткування

Нормативно-правовий акт

1

2

3

4

ЄСВ утримується «знизу» довідка 3

2,6 %

Сума винагороди, зазначена в договорі на перевезення

Пункт 8 статті 8 Закону про ЄСВ

ПДФО утримується

15 %

Сума винагороди, зазначена в договорі на перевезення, яка менша або дорівнює 9410 грн. (10-кратний розмір мінзарплати, установленої законом на 01.01.2011 р.)

Пункт 167.1 Податкового кодексу

17 %

Сума винагороди, що перевищує 9410 грн. (тобто винагорода, що перевищує зазначену суму, обкладатиметься за двома ставками: 15 і 17 %)

 

База оподаткування не зменшується на утриманий з громадянина ЄСВ, крім того, до неї не застосовується ПСП (податкова соціальна пільга)

 

ЄСВ нараховується «зверху» довідка 3

34,7 %

Сума винагороди, зазначена в договорі. Такий ЄСВ сплачується до ПФ за рахунок замовника транспортних послуг — одночасно з виплатою коштів перевізнику

Пункт 5 статті 8 Закону про ЄСВ

 

Розглянемо приклад.

 


ПРИКЛАД 1

Підприємець уклав договір перевезення з фізичною особою (непідприємцем), згідно з яким фізична особа зобов'язана забрати товар у постачальника та перевезти його на склад підприємця. Винагорода виплачується фізичній особі одноразово — після отримання товару на склад. Згідно з договором вартість послуг перевезення «грязними» становить 1000,00 грн. Як розрахувати ПДФО та ЄСВ і суму винагороди, яку слід виплатити на руки громадянину?

Розрахуємо суму ПДФО, яка сплачується до бюджету, із суми винагороди. Оскільки сума винагороди не перевищує 10-кратний розмір мінзарплати, установленої законом на 1 січня 2011 року (9410 грн.), то вона обкладатиметься за однією ставкою —15 %. Отже, сума

ПДФО становитиме: 1000,00 х 15 % = 150,00 (грн.). Ця сума утримується з винагороди.

Розрахуємо суму ЄСВ, що підлягає сплаті до ПФ, із суми винагороди.

ЄСВ становитиме:

— у частині утримань: 1000,00 х 2,6 % =

26,00 (грн.) (ця сума утримується з винагороди);

— у частині нарахувань: 1000,00 х 34,7 % =

347,00 (грн.) (ця сума не утримується з перевізника, а сплачується за рахунок замовника транспортних послуг).

Таким чином,

сума винагороди, що підлягає виплаті на руки, становитиме: 1000,00 - 150,00 - 26,00 = 824,00 (грн.).

 

Отже, ми бачимо, що замовник послуг (зокрема, перевезення),

працюючи з фізичною особою, вимушений за свій рахунок сплачувати до ПФ ЄСВ за громадянина-перевізника в розмірі 34,7 % від вартості перевезення. Такої немалої виплати можна було б уникнути, якби як перевізника взяти підприємця або юридичну особу (автотранспортне підприємство — АТП) довідка 4.

Водночас єдиноподатник як перевізник також не підходить, незважаючи на те, що він є підприємцем. Відмова від співробітництва з ним зумовлена тим, що кошти, виплачені єдиноподатнику, не можна включати до витрат. Розглянемо на прикладі.

 


ПРИКЛАД 2

Підприємець працює на загальній системі оподаткування та отримав у поточному місяці виручку в сумі 10000,00 грн., а витрат здійснив на суму 5000,00 грн. До закінчення місяця він має намір ще перевезти товар покупцю. Для цього він може укласти договір або з єдиноподатником (перевезення зазначено як вид діяльності у Свідоцтві єдиноподатника), або з громадянином. Вартість перевезення в обох випадках становить 1000,00 грн. Що вигідніше?

Якщо підприємець укладе договір перевезення

з єдиноподатником, він не зобов'язаний буде утримувати з нього ПДФО та ЄСВ. Крім того, він не зобов'язаний буде нараховувати та сплачувати за свій рахунок ЄСВ при виплаті підприємцю доходу, заробленого ним у межах своєї підприємницької діяльності. Однак вартість перевезення (1000,00 грн.) не можна буде включити до витрат (підпункт 139.1.12 Податкового кодексу). У результаті підприємець сплатить ПДФО та ЄСВ за себе загальною сумою (10000,00 - 5000,00) х (15 % + 34,7 %) = 2485,00 (грн.).

Якщо ж підприємець укладе договір перевезення

з громадянином, то він зобов'язаний буде утримати з нього ПДФО та ЄСВ (але це за рахунок громадянина). Крім того, необхідно буде сплатити ЄСВ за перевізника в розмірі 1000,00 х 34,7 % = 347,00 (грн.) (це вже за рахунок замовника). Однак вартість перевезення та ЄСВ, сплачений за перевізника, можна включити до витрат, тому ПДФО та ЄСВ за себе в такому разі становитимуть (10000,00 - 5000,00 - 1000,00 - 347,00) х (15 % + 34,7 %) = = 1815,54 (грн.). Разом до бюджету та ПФ надійде 347,00 + 1815,54 = 2162,54 (грн.).

Отже, другий варіант дозволяє заощадити 322,46 грн. Якщо ж плата за перевезення буде вищою, економія стане ще більш відчутною.


 

Таким чином, якщо замовник не знайшов для перевезення відповідне АТП або підприємця, який працює на загальній системі оподаткування, то з економічної точки зору йому вигідніше укласти правочин з громадянином і врахувати вартість транспортних послуг у витратах, сплативши при цьому ЄСВ, ніж працювати з єдиноподатником без сплати ЄСВ, але й без витрат на перевезення.

 

Висновки

Підприємці та юридичні особи мають права укладати цивільно-правові договори на перевезення товарів (вантажів) з громадянами-непідприємцями. Такий

договір укладається в простій письмовій формі, його не потрібно посвідчувати або реєструвати в нотаріуса.

Якщо діяти ідеально, то з одним і тим самим громадянином договір перевезення можна укласти не більше двох разів на рік. Утім, на практиці ризик потрапити під штрафні санкції в разі частішого укладання однакових договорів стосується лише перевізника.

Під час здійснення перевезення товарів

водій (перевізник) зобов'язаний мати при собі:

права відповідної категорії та талон до них;

— документи на автомобіль (наприклад,

техпаспорт);

поліс страхування цивільно-правової відповідальності водіїв автотранспортних засобів;

— діючий

талон техогляду (стаття 48 Закону про автотранспорт, постанова № 207);

ТТН на товар;

подорожній лист на автомобіль перевізника;

довіреність на отримання товару (у разі, якщо він їде забирати товар у постачальника).

Ліцензія та патент не потрібні.

При виплаті винагороди підряднику замовник повинен утримати з нього ПДФО та ЄСВ (15 або 17 і 2,6 % відповідно) і перерахувати до бюджету та ПФ, а також нарахувати ЄСВ у сумі 34,7 % від винагороди та сплатити до ПФ за свій рахунок.


Довідкова інформація (довідка)

1 До ПФ за договором перевезення, укладеним з громадянином, ЄСВ надійде в розмірі 2,6 % від вартості перевезення (у вигляді утримань з фізичної особи — перевізника) плюс ще 34,7 % від вартості перевезення (у вигляді нарахувань, сплачених за рахунок замовника), натомість, якби перевізник був підприємцем-єдиноподатником, вони б отримали від нього ЄСВ за весь місяць у розмірі, що не перевищує 34,7 % від мінімальної зарплати. Таким чином, пенсійникам у загальному випадку немає сенсу скаржитися на перевізника-громадянина.

2

Великогабаритні та великовагові перевезення — це перевезення вантажів або проїзд транспортних засобів, в яких хоча б один з габаритів:

за шириною перевищує 2,6 м;

за висотою від поверхні дороги перевищує 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах — 4,35 м);

за довжиною перевищує 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м);

— фактична

маса понад 38 т;

— навантаження

на одинарну вісь понад 11 т, здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одинарну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т);

вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м (пункт 22.5 Правил дорожнього руху).

3

ЄСВ утримується «знизу» та нараховується «зверху» навіть у тому разі, коли замовником транспортних послуг виступає єдиноподатник.

4 Детальніше про оподаткування виплат за цивільно-правовими договорами див. у «ВД», 2011, № 3, с. 22.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі