Працевлаштовуємо іноземця

Працевлаштовуємо іноземця

Іноземні громадяни в Україні мають такі самі права та обов'язки, як і українці, у тому числі й право на працю. Щоб прийняти іноземця на роботу, треба знати низку законодавчо встановлених особливостей.

Докладніше про те, як підприємцю працевлаштувати іноземця в Україні, поговоримо в цій статті.

Ганна КАЛИНОВСЬКА, консультант газети «Власне Діло»

Документи статті

Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР.

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон № 3773 — Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI.

Закон № 803 — Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-ХII.

Закон № 1382 — Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV.

Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Порядок № 322 — Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КМУ від 08.04.2009 р. № 322.

Правила № 567 — Правила оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою КМУ від 01.06.2011 р. № 567.

Інструкція № 196 — Інструкція про порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджена наказом МЗС України від 26.07.2011 р. № 196.

Постанова № 150 — постанова КМУ «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» від 15.02.2012 р. № 150.

Порядок № 602 — Порядок оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання, затверджений наказом МВС України від 23.08.2011 р. № 602.

Загальні моменти

Почнемо з того, що згідно зі статтею 26 Конституції іноземці мають такі самі права і свободи та виконують ті самі обов'язки, що й громадяни України, і є рівними перед законом, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або міжнародними договорами.

Право на працю закріплене в статті 43 Конституції:

«Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується».

А коли так, то іноземці мають повне право на працю в Україні.

Правила в'їзду іноземних громадян та осіб без громадянства в Україну та їх виїзду з України, незалежно від їх статусу і мети приїзду, регламентуються Законом № 3773 та постановою № 150.

Працевлаштування іноземця в Україні проходить у декілька етапів. Перший етап проходить підприємець-роботодавець,
решту — сам іноземець, який працевлаштовуватиметься в Україні:

1) підприємець-роботодавець повинен отримати дозвіл на використання праці іноземця в Україні (далі — дозвіл на працевлаштування), якщо він оформляє відносини з іноземцем на підставі трудового договору;

2) оформити візу;

3) зареєструвати паспортний документ;

4) отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні;

5) зареєструвати своє місце проживання;

6) отримати реєстраційний номер (колишній ідентифікаційний код).

Оформити відносини між підприємцем-роботодавцем та іноземцем можна на підставі:

— цивільно-правового договору (далі — ЦП-договір): договір підряду/договір на надання послуг

або

— трудового договору.

Особливостям оформлення відносин з іноземними громадянами присвячено лист Інспекції з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Державного центру зайнятості, Мінсоцполітики від 18.01.2012 р. № ДЦ-09-276/0/6-12. Так, відносини на підставі трудового договору регулюються трудовим законодавством. При трудових відносинах працівник бере на себе відповідно до закону обов'язок дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, виконувати певну функцію в спільній колективній праці. Саме ця праця, а не її результати, є предметом трудового договору. Працівник за цим договором зобов'язаний за певні проміжки часу виконувати заздалегідь визначену норму виробітку, передбачену для цієї категорії працівників (стаття 21 КЗпП).

У свою чергу, відповідно до статті 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий вид договорів може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, будівництво, ремонт або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовнику. Підрядниками можуть бути окремі громадяни, у тому числі й іноземні.

Згідно зі статтею 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Різновидом договорів послуг є договори доручення, комісії, перевезення, зберігання, страхування, позики, управління майном, кредитні договори.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 803 роботодавець має право прийняти на роботу на умовах трудового договору іноземця, який збирається приїхати в Україну на певний строк з метою працевлаштування, лише за наявності виданого такому роботодавцю дозволу на працевлаштування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

І ще один важливий нюанс, на який ми звертаємо вашу увагу. Законодавство, що регулює працевлаштування іноземців в Україні, не поділяє роботодавців на юросіб та фізосіб-підприємців. Зокрема, Порядок № 322, на підставі якого видається дозвіл на працевлаштування іноземців, оперує терміном «роботодавець». На практиці саме у фізосіб-підприємців виникають складнощі з отриманням цього дозволу. Тому ЦП-договір з іноземцем буде виходом для підприємця як роботодавця.

А підприємцю, який збирається оформити відносини з іноземцем на підставі ЦП-договору, не потрібно отримувати дозвіл на працевлаштування. Причому оформлення цього дозволу — дорогий і морочливий захід, про що поговоримо далі.

Щоправда, слід розуміти, що на умовах ЦП-договору можна прийняти не будь-якого співробітника. ЦП-договір припускає певний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) і не вимагає постійної присутності співробітника на робочому місці. Цей варіант не підійде, якщо ви приймаєте на роботу, наприклад, продавця.

Який з розглянутих варіантів відносин з іноземцем застосувати на практиці, підприємець-роботодавець повинен вирішити самостійно.

Отримання дозволу на працевлаштування

Видача, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства регулюються Порядком № 322.

Обов'язок отримання дозволу на працевлаштування покладено на роботодавця.

Дозвіл на працевлаштування видається роботодавцю в центрі зайнятості, якщо він:

— зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

— не має заборгованості перед цим Фондом.

Хоча зараз усі реєструються в Пенсійному фонді та сплачують ЄСВ, але ЄСВ містить і внесок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а реєстрація в Пенсійному фонді передбачає і реєстрацію у Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Дозвіл видається на 1 рік з можливістю продовження (пункт 10 Порядку № 322).

Для отримання дозволу на працевлаштування роботодавцю доведеться понести витрати у розмірі 4 мінімальних заробітних плат . Такі витрати роботодавця визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони понесені (пункт 138.5 ПК). Зверніть увагу! Загальносистемник не зможе віднести на витрати плату за отримання дозволу, оскільки ці витрати не є витратами операційної діяльності.

Для отримання дозволу на працевлаштування іноземця роботодавець повинен подати до відповідного центру зайнятості такі документи:

— заяву;

— дві кольорові фотокартки іноземця розміром 3,5 х 4,5 см;

— обґрунтування необхідності використання праці іноземців і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності;

— документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, що засвідчує право особи представляти інтереси роботодавця в центрі зайнятості;

— довідку органу державної податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків і зборів;

— довідку центру зайнятості про відсутність заборгованості роботодавця перед фондом;

— квитанцію про внесення плати за розгляд заяви;

— копію проекту трудового договору (контракту), завірену підписом і печаткою роботодавця та підписом іноземця. У проекті трудового договору мають бути зазначені сума щомісячної заробітної плати, ставка податку, який застосовуватиметься до оподаткування заробітної плати, тривалість робочого тижня та відпустки;

— довідку, завірену печаткою і підписом роботодавця, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, згідно з законодавством не пов'язані з приналежністю до громадянства України і не вимагають допуску до державної таємниці;

— нотаріально посвідчену довідку органу внутрішніх справ про відсутність судимості в іноземця. Зверніть увагу! Ця довідка дійсна протягом 1 місяця;

— довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за вчинення злочину та не перебуває під слідством;

— завірену копію свідоцтва про держреєстрацію суб'єкта господарської діяльності;

— нотаріально посвідчені копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця, а також сторінок паспортного документа іноземця, які містять основні ідентифікаційні дані.

Зверніть увагу! Копії паспортного документа, документів про освіту, довідки про відсутність судимості іноземця мають бути перекладені українською мовою, а переклад — посвідчений нотаріально. Але! Часто виникає проблема: українські нотаріуси відмовляються посвідчувати переклад без оригіналів документів, а центри зайнятості не приймають переклад документів, посвідчених не українським нотаріусом.

Рішення про видачу дозволу на працевлаштування або відмову у видачі приймається протягом 30 календарних днів. Воно видається на 1 рік. А після закінчення цього терміну може продовжуватися. Причому продовження його дії здійснюється в тому ж порядку, що і видача.

Оформлення візи

Оформлення віз регламентується Правилами № 567 та Інструкцією 196.

Іноземцям, які в'їжджають в Україну для роботи, оформляється довгострокова віза (позначається літерою Д, у машинозчитувальній зоні — VD).

Для оформлення візи іноземці, які в'їжджають в Україну для роботи, особисто або через уповноважену особу подають до дипломатичного представництва або консульської установи України такі документи:

— звернення про оформлення візи;

— візову анкету;

— два фото 3 х 4 см;

— документ про сплату консульського збору;

— копію дозволу на працевлаштування.

Працівник уповноваженого органу може запросити іноземця для додаткової співбесіди та отримати додаткові документи, що уточнюють мету поїздки. Розгляд звернення про оформлення візи відбувається протягом 15 календарних днів.

Оформлення паспортного документа

Згідно із Законом № 3773 іноземці та особи без громадянства, що прибувають в Україну, зобов'язані мати паспорт і посвідку на тимчасове проживання. Про оформлення посвідки поговоримо в наступному підрозділі статті.

Іноземець реєструє паспортний документ у порядку, передбаченому статтею 16 Закону № 3773:

«1. Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

2. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України».

Пред'являти паспортний документ іноземець зобов'язаний на вимогу посадових осіб органів внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ України, органів Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Оформлення посвідки на тимчасове проживання

Оформлення посвідки на тимчасове проживання регулюється Законом № 3773 та Порядком № 602.

Згідно з частиною 4 статті 5 Закону № 3773 підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання іноземцю, який прибув в Україну з метою працевлаштування, є заява іноземця, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на використання праці іноземців та зобов'язання роботодавця повідомити Державну міграційну службу (ДМС) і Державну службу зайнятості про дострокове розірвання або припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем.

Таким чином, підприємець-роботодавець повинен надати до територіального органу ДМС за місцем проживання іноземця такі документи (пункти 4 і 5 Порядку № 602):

— документ про право власності на житло, де іноземець має право на реєстрацію місця проживання;

— заяву іноземця про реєстрацію місця проживання, розглянуту територіальним органом ДМС.

А до приїзду іноземця в Україну роботодавцю потрібно оформити у власність або взяти в оренду житло для іноземця.

Реєстрація місця проживання

Іноземці зобов'язані протягом 10 днів після прибуття на нове місце проживання зареєструвати своє місце проживання (стаття 6 Закону № 1382). Для цього іноземець подає до ЖЕК письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати.

Оформлення реєстраційного номера

Пунктом 63.5 ПК встановлено обов'язок фізичних осіб, які отримують доходи і зобов'язані сплатити податок з таких доходів, реєструватися в органах ДПС. Враховуючи, що іноземці, які працюють в Україні, отримують оподатковуваний дохід з джерелом його походження в Україні, вони повинні отримати довідку з реєстраційним номером.

Для цього іноземець особисто або через уповноважену особу повинен пред'явити до податкового органу такі документи:

— паспортний документ, а також його засвідчений переклад українською мовою;

— облікову картку за формою № 1ДР, яка одночасно є заявою для реєстрації.

Після цього податковий орган видає іноземцеві довідку з реєстраційним номером.

Зверніть увагу! Реєстраційний номер потрібний іноземцю, щоб роботодавець міг виконати функції податкового агента: нарахування, утримання і сплата ПДФО із зарплати іноземця, а також для подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ. А про саме оподаткування зарплати іноземця поговоримо в наступному розділі статті.

Оподаткування зарплати іноземця

Зарплата іноземця обкладається за загальними правилами:

— ПДФО за ставкою 15 (17) % (підпункт 170.10.1 ПК);

— ЄСВ (стаття 4 Закону № 2464).

ПДФО. Згідно з підпунктом 14.1.122 ПК для цілей оподаткування нерезидентом є особа, яка не є резидентом України. А резидент — це фізична особа, яка постійно проживає в Україні (підпункт 14.1.213 ПК).

Якщо фізособа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом за умови, що має місце постійного проживання в Україні.

До зарплати нерезидента не можна застосовувати ПСП. Це випливає з підпункту 169.3.4 ПК. Якщо іноземець бажає скористатися правом на ПСП, він повинен підтвердити свій статус резидента України, тобто підтвердити, що він має місце постійного проживання в Україні.

У разі встановлення іноземцю статусу резидента України він зобов'язаний за підсумками звітного податкового року, в якому набув такого статусу, подати річну податкову декларацію, в якій зазначити доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи (підпункт 170.10.4 ПК). У цьому випадку йому доведеться сплатити ПДФО з усіх задекларованих доходів, незалежно від країни їх походження.

Якщо ж іноземець є нерезидентом України, то обов'язок зі сплати ПДФО у нього виникає тільки щодо доходів з джерелом їх походження в Україні.

Як обкласти ПДФО зарплату іноземця? Як і у випадку зі звичайним працівником. Його зарплату потрібно зменшити на ЄСВ і ПСП (якщо він має право на ПСП), а далі до різниці застосувати ставку ПДФО 15 (17) %, яка використовується залежно від суми нарахованої зарплати.

ЄСВ. У розрахунку ЄСВ у іноземця беруть участь:

— зарплата;

— оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

— допомога з тимчасової втрати працездатності.

Розміри ЄСВ визначено в статті 8 Закону № 2464 залежно від платника та об'єкта оподаткування.

А про оподаткування виплат за ЦП-договорами ми детально писали у «ВД», 2012, № 4, с. 8.

Відповідальність

Як бачимо, працевлаштування іноземця вимагає від підприємця витрат часу і грошей. Якщо такі витрати виправдані, то нехай праця іноземця підвищить добробут вітчизняного підприємця.