Зміни до Податкового кодексу: розбираємося в деталях
У «ВД», 2012, № 11, с. 2, ми писали про те, що Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. Цим Законом передбачено цілу низку новацій щодо сплати єдиного податку, ПДВ, ПДФО, збору за воду, екоподатку, а також багато інших змін у ПКУ.
У цій статті ми детально розберемося в цих змінах та поговоримо про те, як вони вплинуть на підприємців.
Олеся АЛЕКСАНДРОВА, консультант газети «Власне Діло»
Насамперед зауважимо, що Закон, який ми розглядаємо, ще не підписано Президентом та не опубліковано. Проте, щоб не втрачати часу, нам варто розібратися з цим Законом уже сьогодні, а потім після його публікації нам залишиться лише уточнити деякі деталі (за необхідності).
Єдиний податок
Ювелірне питання
Напевно всі, кого зацікавлять ювелірні проблеми, вже чули про те, що Закон, який коментується нами, благополучно вирішив питання про можливість СПД, які займаються виробництвом і реалізацією ювелірних виробів, перебувати на єдиному податку.
Тепер з 01.07.2012 р. ніхто не зможе оспорити той факт, що юридичні особи та фізичні особи — підприємці, які займаються виробництвом, постачанням, продажем (реалізацією) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, мають право працювати на єдиному податку. Відповідне застереження з'явилася в підпункті 4 підпункту 291.5.1 ПКУ. Проте в цій позитивній новині є один непростий момент. Ураховуючи категоричну позицію податківців у ювелірному питанні, яка існувала раніше, слід остерігатися, що нововведення вони тлумачитимуть таким чином, що до зазначеної дати перехід на єдиний податок ювелірами дійсно був неможливим. Відповідно видані раніше свідоцтва платників єдиного податку можуть бути анульовані (як у випадку з провадженням видів діяльності, що не дозволяють застосовувати спрощену систему оподаткування). Сподіваємося, цього не станеться.
На нашу думку, ювеліри й раніше, до набуття чинності Законом про зміни до ПКУ, могли перебувати на єдиному податку. З цим також погоджувалися Комітет ВРУ та Мінфін — про їх позицію з цього питання ми писали у «ВД», 2012, № 4, с. 5.
До зазначеного додамо ще декілька важливих деталей. Так, ювеліри — юридичні особи матимуть можливість сплачувати єдиний податок, якщо захочуть займатися зазначеною вище діяльністю, за будь-якою із ставок — 3 % чи 5 %, а ювеліри-підприємці зможуть увійти виключно до складу групи 3 і сплачувати єдиний податок лише за ставкою 5 % (пункт 293.3 ПКУ).
У групах 1, 2 єдиного податку підприємцям можна буде займатися лише наданням «ювелірних» послуг (у групі 1 — побутових послуг населенню з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, ремонту годинників та ювелірних виробів (підункти 23, 28, 29 пункту 291.7 ПКУ)).
Що ж до РРО, то незважаючи на те, що раніше передбачалося зобов'язати ювелірів застосовувати РРО, цю норму не прийнято, і як усіх єдиноподатників, торговців ювелірними виробами звільнено від застосування РРО.
Заборонені/дозволені види діяльності для єдиного податку
Видобуток корисних копалин. Згідно з редакцією діючого підпункту 5 підпункту 291.5.1 ПКУ юридичним особам і фізичним особам — підприємцям, які працюють на єдиному податку, не дозволяється здійснювати «видобуток, реалізацію корисних копалин». На підставі цієї норми податківці відмовляють у праві працювати на єдиному податку у тому числі суб'єктам господарювання, які добувають корисні копалини (зокрема, підземну воду) виключно для задоволення власних господарських і побутових потреб і не одержують дохід від реалізації таких корисних копалин (див., наприклад, консультації в розділах 230.12, 240.03 ЄБПЗ).
Змінами, що вносяться до підпункту 5 підпункту 291.5.1 ПКУ прийнятим Законом, передбачається заборонити для єдиноподатників лише «видобуток корисних копалин». Проте такі зміни, найімовірніше, лише посилять позицію податківців (адже для відмови у видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку достатньо буде самого факту видобутку корисних копалин, незалежно від напряму їх подальшого використання) і навряд чи стануть позитивними для платників податків. Зокрема, суб'єктів господарювання, які мають свердловину для видобутку підземної води, що використовується для власних потреб, як і раніше, буде позбавлено можливості перейти на єдиний податок.
Водночас такі зміни відкриють шлях на єдиний податок тим, хто займається лише реалізацією корисних копалин без їх видобутку (реалізацією тієї ж води).
Кур'єрські послуги. Підпункт 8 підпункту 291.5.1 ПКУ, який забороняє єдиноподатникам провадити діяльність з надання послуг пошти та зв'язку, викладено в новій редакції, згідно з якою платники єдиного податку не можуть провадити «діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню)».
Таким чином, шляхом внесення зазначених змін законодавці дозволили платникам єдиного податку (юридичним особам і фізичним особам — підприємцям) займатися кур'єрською діяльністю, яка раніше була для них заборонена через те, що поштова та кур'єрська діяльність належать до однієї групи 64.1 за КВЕД ДК 009:2005 (див. роз'яснення в розділі 230.03 ЄБПЗ).
Оренда . У підпункті 291.5.3 ПКУ, що встановлює обмеження для єдиноподатників — фізичних осіб — орендодавців, з'явилося незначне уточнення: обмеження у 100 кв. м стосується загальної площі житлових приміщень не лише в цілому, а і їх частин, що надаються в оренду (власне, такий підхід застосовувався і раніше, отже, нічого нового для підприємців це уточнення не дає).
Добровільні переходи між групами
Більшість єдиноподатників, які хотіли добровільно перейти з однієї групи до іншої, стикнулися на практиці з тим, що податківці на місцях такий перехід забороняли. Річ у тім, що добровільні переходи не були чітко прописані в ПКУ і податківці відмовляли підприємцям, діючи за принципом: прямо не дозволено означає — заборонено. Тепер же це питання вирішено: добровільні переходи з групи до групи (з причин, не пов'язаних з перевищенням критерію доходу) можливі шляхом додавання нового підпункту 298.1.5 ПКУ, який і розв’язує цю проблему. Для переходу потрібно подати відповідну заяву не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
Добровільна зміна ставки єдиного податку всередині груп 3 і 4
Також розтлумачено порядок переходу з 5- на 3-відсоткову ставку єдиного податку єдиноподатниками груп 3 і 4 (детальніше див. розділ «Єдиний податок + + ПДВ» у цій статті далі). А ось що стосується зворотної ситуації — переходу з 3- на 5-відсоткову ставку єдиного податку, то тут, як і раніше, існують прогалини. На нашу думку, у цьому випадку можливе застосування аналогії з переходом загальносистемника — платника ПДВ на сплату єдиного податку за ставкою 5 %, тобто анулювання ПДВ-реєстрації на підставі підпункту « в» пункту 184.1 ПКУ з поданням заяви про зміну ставки єдиного податку з 3 на 5 % у строки, визначені підпунктом 5 пункту 293.8 ПКУ, — не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платника ПДВ.
Зауважимо також, що в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування повинні з'явитися відомості про зміну групи та ставки платника єдиного податку (підпункт 8 підпункту 298.3.1 ПКУ).
Перехід на єдиний податок протягом року
На сьогодні представники податкового відомства не визнають можливості видачі Свідоцтва платника єдиного податку тим суб'єктам господарювання, які протягом року вже подавали заяву про перехід на єдиний податок і з будь-яких причин отримали офіційну відмову. Для усунення таких намірів з боку податківців законодавці внесли зміни до правила переходу на єдиний податок для загальносистемників, закріпленого в абзаці першому підпункту 298.1.4 ПКУ. Тепер воно є таким:
«Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року».
Відповідно підставою для відмови у видачі Свідоцтва платника єдиного податку є порушення вимог підпункту 298.1.4 ПКУ (зараз такою підставою є подання заяви про перехід на єдиний податок більше одного разу протягом року) (підпункт 3 пункту 299.9 ПКУ).
Тобто подавати заяву про перехід на єдиний податок (намагатися перейти на єдиний податок) можна безліч разів. Обмежується лише число фактичних переходів на єдиний податок у календарному році (тобто протягом календарного року можна здійснити лише один перехід на єдиний податок з іншої системи оподаткування).
Види діяльності — за КВЕД ДК 009:2010
Згідно зі змінами, що вносяться до підпункту 5 пункту 298.3 ПКУ, у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування єдиноподатників груп 1 і 2 потрібно вказувати види діяльності відповідно до КВЕД ДК 009:2010 (а не КВЕД ДК 009:2005, як сьогодні), при цьому відомості про товари (продукцію), що виробляються, відображати в заяві не потрібно. У зв'язку з цим у Свідоцтві платника єдиного податку груп 1 і 2 види діяльності також зазначатимуться за КВЕД ДК 009:2010 (підпункт 5 пункту 299.11 ПКУ).
Підкреслимо, що ця вимога (щодо зазначення видів діяльності в заяві та Свідоцтві) поширюється лише на підприємців — платників єдиного податку груп 1 і 2. Єдиноподатникам групи 3 у заяві про перехід на єдиний податок свої види діяльності зазначати не потрібно. У Свідоцтві платника єдиного податку групи 3 такі відомості також не міститимуться. Як наслідок, єдиноподатників групи 3 з 01.07.2012 р. не зможуть зобов'язати перейти на загальну систему оподаткування в разі провадження видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві (підпункт 7 пункту 298.2 ПКУ). Підвищена ставка 15 % в такому разі не застосовується і зараз (до єдиноподатників групи 3).
Зрозуміло, що у зв'язку із зазначеними вище змінами слід чекати внесення відповідних поправок до форми та Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а також до форми і Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затверджених наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675.
Склад доходу єдиноподатника
Безоплатно отримані товари (роботи, послуги). Вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), як і раніше, уключається до доходу юридичних осіб — єдиноподатників і фізичних осіб — єдиноподатників усіх груп. При цьому безоплатно отриманими слід буде вважати:
— товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку за письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, що не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення;
— товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання та використані таким платником єдиного податку.
Датою отримання доходу в цьому випадку є дата підписання акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а не дата їх фактичного отримання, як раніше.
Кредиторська заборгованість зі строком позовної давності, що минув . Сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, віднині включатиметься до доходу:
— підприємців — платників єдиного податку групи 3, які зареєстровані платниками ПДВ і сплачують єдиний податок за ставкою 3 %;
— юридичних осіб — платників єдиного податку групи 4 (які сплачують єдиний податок за ставкою 3 або 5 %), незалежно від наявності/відсутності реєстрації платником ПДВ.
Як і раніше, дохід відображається на дату списання кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув.
Для підприємців-єдиноподатників груп 1 і 2, а також групи 3 — неплатників ПДВ (ставка єдиного податку 5 %) така стаття доходів, як прострочена кредиторська заборгованість, більше не існуватиме.
Якщо аванс у юридичної особи на загальній системі оподаткування, а відвантаження на єдиному податку. На законодавчому рівні врегульована ситуація, коли юридична особа отримує передоплату за товари (роботи, послуги), перебуваючи на загальній системі оподаткування, а відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) здійснює вже після переходу на єдиний податок.
Як відомо, на загальній системі оподаткування отримані аванси (передоплати) не включаються до складу доходу (підпункт 136.1.1 ПКУ). Через це законодавці вважають за доцільне включити до доходу платника єдиного податку — юридичної особи вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), передоплата (аванс) за якими було отримано в період сплати інших податків і зборів. При цьому датою отримання доходу є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг).
Що стосується фізичних осіб — підприємців, то для них такої проблеми не існує. І на загальній, і на спрощеній системі оподаткування вони відображають дохід за касовим методом, тобто у момент надходження грошових
коштів (тобто за відвантаженням у них доходи не виникатимуть).
Єдиний податок + ПДВ
З підпункту 4 пункту 293.8 ПКУ виключено підпункт «г», який передбачав можливість реєстрації платниками ПДВ єдиноподатників груп 3 і 4, які сплачують єдиний податок за ставкою 5 %, за умови перевищення обсягу постачань послуг (робіт) платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців межі у 300 тис. грн.
Таким чином, з 01.07.2012 р. буде передбачено лише три можливі випадки обрання ставки єдиного податку 3 % зі сплатою ПДВ:
— платником ПДВ, який переходить із загальної системи на єдиний податок за ставкою 3 % шляхом подання відповідної заяви не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу;
— єдиноподатником, який вирішив добровільно змінити ставку єдиного податку з 5 на 3 %, шляхом подання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу заяви про зміну ставки податку та заяви на ПДВ-реєстрацію;
— суб'єктом господарювання — неплатником ПДВ, який переходить із загальної системи оподаткування на спрощену шляхом подання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу заяви про перехід на єдиного податку за ставкою 3 % і заяви на ПДВ-реєстрацію.
Звертаємо вашу увагу на вирішення Законом проблеми реєстрації платниками ПДВ осіб, які вирішили добровільно перейти на сплату єдиного податку за ставкою 3 %. Тепер для добровільної ПДВ-реєстрації та обрання 3-відсоткової ставки єдиного податку досить лише бажання самого платника, жодних додаткових вимог ПКУ більше не висуває.
Тимчасове скасування штрафів для платників єдиного податку
Мабуть, самим очікуваним послабленням в Законі, що коментується, є тимчасове скасування штрафних санкцій з єдиного податку.
Так, протягом 2012 року:
1. Штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються. Це звільнення від штрафів діятиме, у тому числі при самостійному виправленні помилок у деклараціях з єдиного податку.
Звертаємо увагу на такий нюанс: ідеться саме про повноту сплати єдиного податку. Отже, несвоєчасна сплата каратиметься, як і раніше.
Також, оскільки пеня не належить до штрафних санкцій, вона застосовуватиметься в колишньому режимі.
Звільнення також не стосується адміністративних санкцій, наприклад, до посадових осіб юридичних осіб за порушення порядку ведення податкового обліку (від 85 до 170 грн., повторний штраф — від 170 до 255 грн.) (стаття 1631 КУпАП), за неподання (несвоєчасне подання) платіжних доручень на перерахування податків і зборів (від 85 до 170 грн., повторний штраф — від 170 до 255 грн.) (стаття 1632 КУпАП) тощо.
2. Передбачається встановити, що не застосовуються адміністративні стягнення (штрафи), передбачені статтею 1641 КУпАП (попередження або адмінштраф від 51 до 136 грн.; повторний штраф — від 85 до 136 грн.) за неправильність заповнення в період з 1 січня по 31 грудня 2012 року платниками єдиного податку Книги обліку доходів і Книги обліку доходів і витрат. Ця норма становить інтерес лише для фізичних осіб, оскільки юридичні особи такі книги не ведуть.
У 2012 році в разі провадження видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку — фізичної особи (але при цьому дозволених для провадження на єдиному податку):
— не потрібно переходити на загальну систему оподаткування;
— не потрібно обкладати відповідні доходи підприємців груп 1 і 2 єдиним податком за ставкою 15 %.
У цьому випадку потрібно звернути увагу на деяку недомовку щодо питання кваліфікації діяльності, яка у Свідоцтві платника єдиного податку зазначена, але не вписується в умови обраної підприємцем групи єдиного податку. Наприклад, єдиноподатник групи 2 надав послуги платнику податку на прибуток. Податківці в ЄБПЗ тлумачать таку ситуацію, як провадження видів діяльності, які не надають права на застосування спрощеної системи оподаткування. Отже, звільнення в такому разі не працює.
Наявність на день подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування податкового боргу з єдиного податку, що виник у лютому 2011 року (коли Держказначейство запізнилося з відкриттям нових рахунків і продовжувало розподіляти єдиний податок між соцфондами, замість того щоб спрямовувати його загальною сумою до бюджету), а також у січні 2012 року (у тому числі через проблеми з округленням суми єдиного податку), не є підставою для прийняття органом ДПС у 2012 році рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Зауважимо, що цю норму прийнято з явним запізненням, оскільки вона була актуальною в період переходу на єдиний податок з 01.01.2012 р. (за умови подання заяви до 25.01.2012 р.), а ці строки вже минули.
ПДВ-зміни
Добровільна ПДВ-реєстрація
З урахуванням змін з 01.07.2012 р. реєструватися платником ПДВ у добровільному порядку зможе будь-який суб'єкт господарювання, який здійснює операції, що обкладаються ПДВ, та визначив для себе необхідною таку реєстрацію. Вимоги, що висуваються сьогодні до платників ПДВ — добровольців (такі, як перевищення 50-відсоткового бар'єра при постачанні товарів/послуг іншим платникам ПДВ за останні 12 місяців, величина статутного капіталу або балансової вартості активів перевищує 300 тис. грн.), з пункту 182.1 ПКУ буде виключено.
У зв'язку з цим буде скасована і така підстава для анулювання реєстрації платника ПДВ — добровольця, як обсяг постачань товарів/послуг іншим платникам ПДВ у розмірі менше 50 % загального обсягу постачань за останні 12 календарних місяців (підпункт «и» з пункту 184.1 ПКУ виключено).
Строки подання заяви про добровільну ПДВ-реєстрацію не змінилися: заяву за формою № 1-ПДВ потрібно подати не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого особа вважатиметься платником ПДВ і матиме право на податковий кредит і виписку податкових накладних. У заяві можна зазначити бажаний день реєстрації, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого особа вважатиметься платником ПДВ.
Для випадку з переходом на єдиний податок за ставкою 3 % з ПДВ (неплатник ПДВ із загальної системи переходить на єдиний податок) тепер установлено особливий строк, який, очевидно, діятиме і далі, — не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку кварталу, з якого особа переходить на єдиний податок за ставкою 3 %.
Строки видачі ПДВ-свідоцтва
Строки видачі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ будуть скорочені вдвічі і в загальному випадку становитимуть 5 робочих днів (раніше — 10 робочих днів) з дати надходження реєстраційної заяви.
Зміна даних у Свідоцтві платника ПДВ
У пункті 183.15 ПКУ з'явиться нова вимога щодо необхідності подання реєстраційної заяви за формою № 1-ПДВ протягом 10 робочих днів, наступних за днем, коли змінилися дані про платника ПДВ або виникли інші підстави для перереєстрації та заміни ПДВ-свідоцтва. Зокрема, реєстраційну заяву у 10-денний строк потрібно подати в разі:
— зміни даних, унесених до Свідоцтва платника ПДВ;
— установлення розбіжностей або помилок у записах ПДВ-свідоцтва та/або Реєстру платників ПДВ;
— втрати або непридатності Свідоцтва платника ПДВ для використання.
Податковий орган зобов'язаний видати платнику нове свідоцтво замість старого з дотриманням правил і у строки, визначені статтею 183 ПКУ для реєстрації платників ПДВ.
Податкова накладна
Унесення податкових накладних в ЄРПН. Строк реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) скорочено з 20 до 15 календарних днів, наступних за датою їх складання. При цьому продавець тепер має право видати покупцю податкову накладну до реєстрації її в ЄРПН, головне — дотримання 15-денного строку реєстрації, щоб покупець не втратив право на податковий кредит (пункт 201.10 ПКУ).
Електронний формат . Пунктом 201.1 ПКУ для покупця (одержувача податкової накладної) передбачено можливість вибору способу складання податкової накладної:
1) у паперовому вигляді;
2) або (замість паперового вигляду) в електронній формі з дотриманням двох обов'язкових умов:
— реєстрації електронного підпису уповноваженого платником особи в порядку, установленому законодавством;
— реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Якщо обидві умови дотримано , виписувати паперову податкову накладну не обов'язково.
Отже, на нашу думку, одержувач податкової накладної може зробити вибір на користь електронної форми податкової накладної лише в тому випадку, якщо ця накладна згідно з вимогами ПКУ підлягає реєстрації в ЄРПН. У решті випадків (наприклад, маємо справу з постачанням непідакцизного та неімпортного товару на суму не більше 60 тис. грн., тобто ПДВ за таким постачанням не перевищує 10 тис. грн.), одержувачу вибирати ні з чого.
Ще раз підкреслимо: спосіб складання податкової накладної (паперовий чи електронний) вибирає покупець (одержувач податкової накладної), який отримує оригінала паперової податкової накладної або один з примірників електронної податкової накладної (пункт 201.4 ПКУ).
Використання товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях і негосподарське використання: податкові зобов'язання та податковий кредит
Зміни зачепили у тому числі пункти 189.1 і 198.5 ПКУ, що регламентують порядок нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у разі використання товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях або не в госпдіяльності платника.
Так, особливий порядок визначення бази обкладання ПДВ застосовується у випадках, коли товари/послуги, необоротні активи, за якими раніше був відображений податковий кредит, починають використовуватися:
1) в операціях, що не є об'єктом обкладання ПДВ (крім операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 ПКУ);
2) в операціях, звільнених від обкладання ПДВ (крім операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 ПКУ);
3) в операціях, що здійснюються в межах балансу платника, у тому числі в разі передачі для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих;
4) в операціях, що не є госпдіяльністю платника.
У всіх згаданих вище випадках база оподаткування визначається (пункт 189.1 ПКУ):
— щодо необоротних активів — виходячи з балансової (залишкової) вартості на початок звітного періоду, протягом якого здійснюються зазначені операції, а за відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни;
— щодо товарів/послуг — виходячи з вартості їх придбання.
Нагадаємо, що на сьогодні в усіх чотирьох зазначених випадках база обкладання ПДВ визначається аналогічним чином:
— щодо необоротних активів — за балансовою вартістю, але на момент переведення до складу невиробничих активів, використання не в госпдіяльності або в операціях, що не оподатковуються або звільнені від ПДВ;
— щодо товарів/послуг — не нижче ціни придбання.
Таким чином, з 01.07.2012 р. за необоротними активами база оподаткування визначатиметься за балансовою вартістю на початок звітного періоду, в якому здійснена будь-яка з передбачених пунктом 198.5 ПКУ операцій, а за товарами/послугами — чітко за вартістю їх придбання.
Безумовно, позитивною для платників податків стане поява «зворотної» можливості (наприклад, коли придбане для неоподатковуваних операцій починає використовуватися в оподатковуваних) і можливості відновлення податкового кредиту за товарами/послугами та необоротними активами, за якими було нараховано податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 ПКУ, у разі якщо такі товари/послуги та необоротні активи знову починають використовуватися в оподаткуваннях операціях у межах госпдіяльності платника, у тому числі в разі зворотного переведення необоротних активів зі складу невиробничих до складу виробничих. Зробити це можна на підставі бухгалтерської довідки (нагадаємо, що сьогодні податківці відмовляють у відновленні податкового кредиту —
див. лист ДПСУ від 25.10.2011 р. № 4261/6/15-3415-04).
Додамо, що податкові зобов'язання та податковий кредит у розглянутих випадках визначатимуться на дату фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (на сьогодні датою використання товарів/послуг та основних засобів вважається дата визнання витрат згідно з нормами розділу III ПКУ).
Умовне постачання при ПДВ-розреєстрації
Буде підкореговано пункт 184.7 ПКУ, що регулює проведення умовного постачання товарів і необоротних активів при анулюванні ПДВ-реєстрації. Так, буде встановлено, що в разі анулювання ПДВ-реєстрації платник нараховує податкові зобов'язання з ПДВ виходячи зі звичайних цін за товарами/послугами та необоротними активами, суми ПДВ за якими було включено до складу податкового кредиту та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності платника податку (зараз — ПДВ-зобов'язання нараховуються за товарами та необоротними активами, що значаться в обліку платника в останньому звітному періоді).
Звертаємо увагу також на необхідність нарахування податкових зобов'язань за послугами/роботами, а не лише за товарами та необоротними активами, як зараз.
Такі уточнення в пункті 184.7 ПКУ, найімовірніше, лише нададуть додаткові підстави податківцям для висунення вимог щодо нарахування ПДВ-зобов'язань, у тому числі за дебіторською заборгованістю, готовою продукцією та незавершенкою (ці вимоги, по суті, висуваються до платників податків і на сьогодні).
Як і раніше, нарахувати зобов'язання з ПДВ потрібно не пізніше дати анулювання ПДВ-реєстрації. А ось сплатити податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду (або наявний податковий борг) необхідно у строки, визначені ПКУ, незалежно від того, буде особа зареєстрована платником ПДВ на день сплати цієї суми чи ні (зараз, нагадаємо, анулювання ПДВ-реєстрації відбувається лише після проведення повного розрахунку з бюджетом з ПДВ) (пункт 184.8 ПКУ) .
Перерахунок податкового кредиту за необоротними активами
У статті 199 ПКУ буде закріплено підхід податківців до перерахунку податкового кредиту за необоротними активами, які використовуються одночасно в операціях, що обкладаються та не обкладаються ПДВ, викладений в Узагальнюючій податковій консультації ДПСУ від 16.02.2012 р. № 129. Так, перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюватиметься за підсумками одного, двох і трьох календарних років, наступних за роком, у якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію), у тому самому порядку, що й перерахунок частки використання товарів/послуг.
База оподаткування
Імпортні товари. Уточнення в абзаці третьому пункту 188.1 ПКУ усувають недомовку щодо того, хто саме (імпортер чи всі постачальники імпортного товару) повинні орієнтуватися при визначенні бази оподаткування товарів на їх митну вартість (база оподаткування визначається виходячи з договірної вартості, але не нижче митної).
Так-от на митну вартість повинен орієнтуватися саме імпортер товару (подальші постачальники норми абзацу третього пункту 188.1 ПКУ не враховують).
Бюджетна оренда. Підправлено абзац четвертий підпункту 188.1 ПКУ, який з урахуванням змін виглядатиме так:
«До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю — бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв)…».
Продаж автобусних квитків посередниками
Нещодавно ДПСУ, яка раніше наполягала на застосуванні пункту 189.4 ПКУ в разі реалізації транспортних квитків посередниками (автостанціями та агентами) за дорученням перевізників, змінила свою позицію на користь платників податків. У листі від 18.01.2012 р. № 1142/6/15-3415-26 податківці дозволили автостанціям (агентствам з продажу квитків) нараховувати ПДВ лише на суму винагороди. Такі ліберальні роз'яснення для посередників, які перепродають залізничні та авіаційні квитки, ДПСУ надала ще раніше в листі від 07.09.2011 р. № 24064/7/15-3417-26.
Однак зважаючи на відсутність у ПКУ прямих норм, що регулюють порядок оподаткування операцій цього виду, користуватися такими ліберальними роз'ясненнями без будь-яких побоювань можна було лише за наявності індивідуальної податкової консультації.
Законодавці вирішили врегулювати цю ситуацію шляхом введення нового пункту 189.13 ПКУ, згідно з яким у разі постачання відповідно до Закону про автотранспорт квитків на проїзд в автобусах і на перевезення багажу базою обкладання ПДВ є винагорода, що включає автостанційний збір. Вартість перевезення, що перераховується перевізнику, і сума витрат на страхування пасажирів, що перераховується страховій компанії, до бази обкладання ПДВ не включається.
Щодо залізничних та авіаційних квитків таких уточнень не зроблено, водночас, як здається, свій підхід ДПСУ змінювати не повинна.
Ціннопаперовий ПДВ
Не будуть об'єктом оподаткування у тому числі операції з обміну зазначених в абзаці першому підпункту 196.1.1 ПКУ цінних паперів (у тому числі корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах) на корпоративні права, виражені в інших, ніж коштовні папери, формах.
Дата виникнення податкового кредиту при імпорті товарів
Змінами, унесеними до пункту 198.2 ПКУ, уточнено, що податковий кредит з ПДВ у разі ввезення на митну територію України товарів відображається саме на дату сплати податку за податковими зобов'язаннями, що виникли на дату подання митній декларації для митного оформлення (раніше — на дату сплати або нарахування ПДВ за такими податковими зобов'язаннями).
Бюджетне відшкодування
У частині отримання бюджетного відшкодування можна виділити такі основні зміни:
— згідно з підпунктом «а» пункту 200.4 ПКУ до бюджетного відшкодування можна буде включити суму ПДВ, фактично сплачену постачальникам товарів/послуг або до держбюджету не лише в попередніх звітних періодах, а й у поточному звітному періоді;
— запроваджено ще один критерій для великих платників податків, дотримання якого потрібне для отримання автоматичного відшкодування ПДВ. Суть його полягає у відсутності декларування від’ємного значення об’єкта обкладання податком на прибуток за підсумками останнього звітного року великим платником податків (підпункт 200.19.8 ПКУ).
«Туристичний» ПДВ
Згідно з нині діючою редакцією пункту 207.6 ПКУ суми ПДВ, що включаються до витрат відповідно до статті 139 ПКУ, не враховуються при визначенні бази обкладання ПДВ у межах статті 207 ПКУ. Буквальне дотримання цієї норми (облік витрат, що формують вартість турпродукту, за вирахуванням ПДВ) фактично призводило до завищення податкових зобов'язань з ПДВ туроператора. Ця ситуація була вирішена на рівні роз'яснень контролюючих органів — спочатку в листі Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 14.01.2011 р. № 04-39/10-1038, а потім — в Узагальнюючій податковій консультації ДПСУ від 16.02.2012 р. № 126.
Тепер проблема обліку ПДВ у туристичній діяльності вирішена на законодавчому рівні. Згідно з новою редакцією пункту 207.6 ПКУ суми ПДВ, сплачені (нараховані) під час придбання товарів/послуг, що включаються до вартості турпродукту (турпослуги), не належать до податкового кредиту та не включаються до бази оподаткування туроператора.
Якщо ж ПДВ сплачений (нарахований) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не включаються до вартості турпродукту (турпослуги), то сума такого ПДВ включається до податкового кредиту у звичайному порядку.
Визначено й дату виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту туроператора. Так, податкові зобов'язання при постачанні турпродукту (турпослуги) туроператор нараховує на дату оформлення документа, що посвідчує факт такого постачання .
Зауважимо: оскільки акт з туристом після закінчення туру здебільшого не складається, можна вдатися до складання бухгалтерської довідки на дату завершення туру та податкові зобов'язання з ПДВ нараховувати на цю дату.
Податковий кредит за товарами/послугами, що не включаються до вартості турпродукту (турпослуги), відображається на дату отримання таких товарів/послуг, підтверджену податковою накладною.
Дата анулювання ПДВ-реєстрації
У пункті 184.2 ПКУ знайшли відображення норми пункту 5.7 Положення № 1394, що визначають дату анулювання реєстрації платника ПДВ. Так, анулювання ПДВ-реєстрації може бути здійснене на одну з дат:
— дату подання заяви платником або підписання рішення про анулювання реєстрації органом ДПС у разі, якщо у Свідоцтві платника ПДВ не був зазначений граничний строк його дії;
— дату, зазначену в судовому рішенні;
— дату закінчення строку дії ПДВ-свідоцтва;
— дату, що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ (наприклад, під час переходу загальносистемника — платника ПДВ на сплату єдиного податку за ставкою 5 %).
Зміни у сфері застосування РРО
Коло осіб, яких звільнено від обов'язку застосовувати РРО, хотіли поповнити винятком (що зобов'язує застосовувати РРО під час готівкових розрахунків). Так, планувалося встановити, що РРО (а також КОРО з РК) не застосовуються при продажу товарів (послуг) фізичними особами на єдиному податку, крім підприємців, які провадять діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (пункт 6 статті 9 Закону про РРО).
Позбавлення такої РРО-пільги викликало різку реакцію з боку учасників ювелірного ринку, тому ці зміни до остаточної редакції Закону не потрапили. Це питання ми уточнимо пізніше, коли буде доступним текст Закону, підписаний Президентом.
Ми вже зазначали, що Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI
законодавці відклали набуття чинності нормами про відповідальність за неподання звітності з РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку до 01.07.2012 р. Законом, що коментується, цей строк продовжено ще на рік. Тобто «бездротові» штрафи почнуть застосовуватися з 01.07.2013 р. При цьому з урахуванням змін до 01.01.2013 р. надання інформації до органів ДПС дротовими або бездротовими каналами зв'язку здійснюватиметься на добровільних засадах.
Крім цього, відповідно до змін, торговельні автомати, призначені для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцю чека, іншого звітного документа за готівкові кошти (їх замінники), повинні мати технічну можливість створювати контрольну стрічку в електронному вигляді.
Адміністрування (права платників податків, підписання декларації, перевірки, податкова застава, адмінарешт тощо)
Права платників податків і податківців
З 01.07.2012 р. у підпункті 17.1.6 ПКУ буде прописано право платника податків надавати пояснення з питань, що виникають під час проведення перевірок. Одночасно представники податкових органів позбавлятися права вимоги (зараз можуть вимагати) таких пояснень від платників податків під час проведення перевірок. Відповідні зміни будуть внесені до підпункту 20.1.2 ПКУ.
Тут потрібно зауважити, що й сьогодні невиконання вимог з підпункту 20.1.2 ПКУ не тягне за собою застосування адмінштрафу за статтею 1633 КУпАП (карається лише невиконання законних вимог, зазначених у підпунктах 20.1.3, 20.1.24, 20.1.30 і 20.1.31 ПКУ).
Водночас податкові органи мають додаткове право отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення відповідних держреєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для здійснення повноважень органів ДПСУ щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків (підпункт 20.1.41 ПКУ).
Види податкових періодів
Крім п'яти податкових періодів, передбачених пунктом 34.1 ПКУ (календарний рік, календарне півріччя, календарний квартал, календарний місяць і календарний день), законодавці запроваджують ще один «забутий» податковий період — календарні три квартали.
Облік платників податків
Податкова адреса юридичної особи. У пункті 45.2 ПКУ уточнено, що податковою адресою юридичної особи є її місцезнаходження, відомості про яке містяться в Єдиному держреєстрі юридичних осіб і физичних осіб — підприємців (раніше — в ЄДРПОУ).
Узяття на податковий облік . Закон, що коментується, передбачає запровадження передачі держреєстратору для внесення до Єдиного держреєстру даних про взяття юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів і фізичних осіб — підприємців на облік в органах ДПС як платників податків і зборів. Передаватимуться такі дані в день узяття юридичної особи (її відокремленого підрозділу) або фізичної особи — підприємця на облік у податковому органі.
Узяття на облік в органах ДПС юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців підтверджуватиметься випискою з Єдиного держреєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців (далі — Єдиний держреєстр). Порядок видачі такої виписки прописується в Законі України від 15.05.2003 р. № 755-IV.
Тим юридичним особам, які не включаються до Єдиного держреєстру, а також фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, як і раніше, видаватиметься довідка про взяття на облік (пункти 64.3 і 65.5 ПКУ).
Відкриття банківського рахунка . Ураховуючи згадані вище зміни, відкрити поточний або інший рахунок у банку (іншій фінустанові) юридичні особи та фізичні особи — підприємці зможуть лише за наявності документів, що видані органами ДПС і підтверджують узяття їх на облік у цих органах, або виписки з Єдиного держреєстру (для осіб, які беруться на облік на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих держреєстратором) (пункт 69.1 ПКУ).
Усі зміни в процедурі взяття платників на облік у податкових органах і відкриття рахунків у банківських установах набудуть чинності одночасно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо взяття на облік юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців».
Облік договорів в органах ДПС. Згідно з оновленим абзацом першим пункту 64.6 ПКУ на обліку в органах ДПС повинні перебувати не лише угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, а й договори управління майном (крім договорів за операціями, визначеними в підпункті 153.13.10 ПКУ або в другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 ПКУ). Узяття договору на облік може бути здійснена будь-яким учасником договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції, керуючим майна (пункт 64.6 ПКУ) .
Податкові декларації
Початок застосування нових форм декларацій. Згідно з уточненнями, унесеними до абзацу другого пункту 46.6 ПКУ , нові форми декларацій (розрахунків) набувають чинності для складання звітності за податковий період (раніше — з податкового періоду), наступний за податковим періодом, у якому їх було оприлюднено.
Підписання декларацій . Урегульовано питання з підписанням податкових декларацій для юридичних осіб за відсутності на підприємстві посади бухгалтера. На сьогодні в такій ситуації підпункт 48.5.1 ПКУ все одно вимагає наявності в декларації підпису особи, що відповідає за ведення бухобліку. Після прийняття Закону для визнання звітності податковою декларацією достатньо буде одного підпису керівника підприємства (якщо цей керівник самостійно веде бухоблік і подає звітність).
Податкові консультації
Індивідуальні податкові консультації. У пункті 52.4 ПКУ передбачено, що консультації платнику податків можуть надаватися органом ДПС, у якому він перебуває на обліку (так було й раніше), або митним органом за місцем митного оформлення товарів. Також, як і раніше, можливе надання консультацій вищим за рівнем органом ДПС або вищим за рівнем митним органом, центральним органом ДПС або Держмитслужбою.
Узагальнюючі податкові консультації . У пункті 52.6 ПКУ зазначено, що узагальнюючі податкові консультації (затверджені відповідним наказом) можуть бути оприлюднені в тому числі за допомогою інтернет-ресурсів.
Податкові вимоги
Підвищено розмір податкового боргу, досягнення якого є підставою для виписки податкової вимоги (на сьогодні вона становить 17 грн.). Так, відповідно до нової редакції абзацу другого пункту 59.1 ПКУ податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.). При цьому якщо спочатку сума податкового боргу була менше 340 грн., а потім вона збільшується до розміру, що перевищує 340 грн., то платнику надсилається (вручається) податкова вимога.
Законодавці врахували, що після вручення податкової вимоги сума податкового боргу платника може не лише збільшитися, а й зменшитися (пункт 59.5 ПКУ). Незалежно від напрямку зміни суми податкового боргу (у бік збільшення чи у бік зменшення), платник зобов'язаний погасити всю суму боргу, що існує на момент такого погашення.
Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг повністю не погашено, то додаткова податкова вимога не надсилається (не вручається).
Проведення перевірок
Фактичні перевірки. До початку перевірки копія наказу керівника податкового органу про проведення фактичної перевірки може вручатися не лише платнику податків або його уповноваженому представнику, а й особам, які фактично проводять розрахункові операції (пункт 80.2 ПКУ).
Оформлення результатів перевірок . Пунктом 86.4 ПКУ передбачено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації може вручатися особисто платнику податків або його законним представникам, або ж надсилатися рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Крім того, уточнено, що заперечення до акта перевірки подаються платниками податків до органу ДПС за основним місцем обліку (пункт 86.7 ПКУ).
Якщо платник (його відокремлені підрозділи) податків провадить свою діяльність не за основним місцем обліку, то оформлений за результатами перевірки акт (довідка) протягом 3 робочих днів після реєстрації в податковому органі, що проводив перевірку, надсилаються до податкового органу за основним місцем обліку платника (пункт 86.5 ПКУ).
Відповідно уточнено, що у випадку з фактичною перевіркою податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня реєстрації (надходження) акта фактичної перевірки до органу ДПС за основним місцем обліку платника податків (пункт 86.8 ПКУ).
Погашення податкового боргу
Незалежно від того, в якому порядку відбувається погашення податкового боргу — самостійно платником податків, шляхом продажу майна, що перебуває в податковій заставі, або за рішенням суду — кошти, що надходять від платника податків, податківці зараховують у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. При цьому напрямок сплати, визначений платником, не враховується (пункт 87.9 ПКУ).
Податкова застава
Відповідно до змін, унесених до пункту 89.2 ПКУ, право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника не перевищує 340 грн. (податкові вимоги в цьому випадку також не виписуються).
Новацією є надання платнику податків права самостійно здійснити відчуження майна, що перебуває в податковій заставі, за умови спрямування коштів, отриманих від такого продажу, у рахунок погашення податкового боргу. Для реалізації цього права платник повинен насамперед отримати згоду податкового органу, для чого необхідно подати податковому керуючомуу відповідне звернення та розкрити в ньому зміст операції, що планується, та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий зі свого боку має право не надати згоду на продаж майна, якщо за його висновками цінові умови та/або форми розрахунків за операцією призведуть до зниження здатності платника своєчасно або в повному обсязі погасити податковий борг (пункт 95.23 ПКУ).
У разі якщо згоду все ж таки було отримано, майно продано, однак отриманих коштів не вистачило для погашення податкового боргу, податковий керуючий проводить додатковий опис майна до податкової застави (пункт 95.24 ПКУ).
За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, і за рахунок стягнених з платника податків коштів може бути здійснено компенсацію не лише витрат на опублікування інформації про склад майна, призначеного для продажу, як це було раніше, а й інших витрат, пов'язаних з організацією та проведенням торгів з продажу заставленого майна, а також оплату банківських послуг за перерахування коштів до бюджету (пункт 95.16 ПКУ).
Адмінарешт майна
Однією з підстав для застосування адміністративного арешту майна може бути відсутність зареєстрованих у встановленому законодавством порядку РРО (раніше — лише відсутність сертифікатів відповідності РРО) (підпункт 94.2.4 ПКУ). Відповідно пред'явлення документа, що підтверджує реєстрацію РРО, є підставою для припинення адмінарешту майна (підпункт 94.19.8 ПКУ).
Зміни/уточнення щодо справляння інших податкових платежів
Зміни щодо спецводозбору: поповнилися лави неплатників спецводозбору
У частині сплати збору за спеціальне використання води головне позитивне нововведення полягає в такому. Установлено, що не є платниками збору за спеціальне використання води водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців і платників єдиного податку (юридичних і фізичних осіб).
При цьому під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води для пиття, використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах та умивальниках і використання води для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Тобто, по суті, відбулося повернення (з 01.07.2012 р.) до «докодексної» практики, коли суб'єкти господарювання в разі використання води виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб спецводозбір не сплачували (а при використанні для інших потреб сплачували за весь обсяг води, у тому числі використаний для питних і санітарно-гігієнічних потреб).
Що стосується єдиноподатників, які з 01.01.2012 р. втратили своє звільнення від сплати спецводозбору незалежно від напрямку використання води, то прав, які вони мали раніше, їм цілком не повернули. Спецводозбір, як і раніше, не входить до складу податків, зборів, які замінюються сплатою єдиного податку. Відповідно з урахуванням змін усі єдиноподатники (і юридичні особи, і підприємці) з 01.07.2012 р. зможуть не сплачувати збір за спецводокористування лише в разі використання води виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (як і інші суб'єкти господарювання).
Місцеві податки та збори
Податок на нерухомість. Запровадження податку на нерухоме майно, що відрізняється від земельної ділянки, відкладено до 01.01.2013 р. (раніше справляння цього податку планувалося почати з 01.07.2012 р.) (абзац дев’ятий пункту 1 розділу XIX ПКУ).
Туристичний збір. У підпункті 268.7.1 ПКУ уточнено, що туристичний збір сплачується за місцезнаходженням податкових агентів.
Збір за місця для паркування транспортних засобів. Законом уточнено, що збір за місця для паркування транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням об’єкта оподаткування (власне, таке уточнення не містить нічого нового, оскільки податківці й раніше акцентували на необхідності подання звітності та сплати збору за місцезнаходженням земельної ділянки, де провадиться діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів — див. розділ 370.04 ЄБПЗ).
Збір за першу реєстрацію транспортних засобів
У підпункті 234.1.6 ПКУ поновлено норму, згідно з якою збір за першу реєстрацію транспортного засобу для вантажопасажирських автомобілів сплачується за ставками, установленими для вантажних автомобілів (цю норму, найімовірніше, «випадково» було виключено Законом України від 22.12.2011 р. № 4235-VI, який підвищив ставки деяких податків і зборів).
Плата за землю
Закон , що коментується, установлює механізм набуття чинності рішеннями місцевих рад щодо нормативної грошової оцінки (НГО) земельних ділянок і ставок земельного податку за ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена.
Так, рішення місцевих рад щодо НГО земельних ділянок мають бути офіційно оприлюднені органом місцевої самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування такої НГО земель або змін (плановий період). Інакше норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим періодом (пункт 271.2 ПКУ). У такому ж порядку набувають чинності рішення місцевих рад щодо затвердження ставок податку на земельні ділянки відповідно до пункту 275.3 ПКУ.
Пункт 286.4 ПКУ передбачається доповнити нормою про строк, протягом якого необхідно подати декларацію з плати за землю, якщо протягом року змінюється об'єкт або база оподаткування. Цей строк становить 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни. Зауважимо, що такий підхід не є новим. У своїх консультаціях в ЄБПЗ ДПСУ і раніше приписувала так діяти в разі зміни протягом року грошової оцінки землі, функціонального використання землі, настання іншої зміни або виявлення помилок, що змінюють суму земельного податку за звітний місяць. При цьому «при поданні нової звітної декларації з плати за землю з виправленими показниками до кінця року (у разі зміни протягом року податкового зобов’язання) платник податків у рядку 2 «Для земельного податку» або 3 «Для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності» вказує звітний рік та заповнює графу «з урахуванням уточнень з», тобто вказує число/місяць, коли відбулися зміни, що вплинули на розмір податкового зобов’язання».
Змінами до пункту 286.3 ПКУ передбачено, що в разі якщо платник податків звітує щодо плати за землю щомісяця, то щомісячні декларації не є новими (за фактом так і є). Відповідно у щомісячних деклараціях не потрібно буде ставити позначку в полі «Нова звітна» (а потрібно буде в полі «Звітна»).
Екоподаток за розміщення відходів
Визначення терміна «розміщення відходів». Як і передбачалося, унесено зміни у визначення терміна «розміщення відходів», наведеного в підпункті 14.1.223 ПКУ. Тепер під розміщенням відходів розумітиметься постійне (остаточне) знаходження (сьогодні — зберігання (тимчасове розміщення до утилізації або видалення)) або поховання відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчій владі у сфері поводження з відходами.
Такі зміни мають позитивний характер і беззастережно звільняють від сплати екоподатку суб'єктів господарювання, які тимчасово розміщують відходи (у тому числі побутові та виробничі) до передачі їх спецпідприємствам.
На жаль, зміни ці запрацюють лише з 01.01.2013 р. , адже остання думка ДПСУ з цього питання така: «лояльна» Узагальнююча податкова консультація від 16.12.2011 р. № 258 стосується виключно побутових відходів. Відповідно з виробничими відходами ситуація покращає лише з 01.01.2013 р.
Екоподаток за вторсировину . Відповідно до уточнень, унесених до підпункту 240.1.3 і пункту 240.5 ПКУ, з 01.01.2013 р. не будуть платниками екоподатку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторсировину (раніше, нагадаємо, для звільнення від сплати екоподатку була потрібна наявність ліцензії на збирання та заготівлю відходів як вторсировини, а також зазначення цього виду діяльності у статуті). Відповідно об'єктом і базою обкладання екоподатком будуть обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів і видів (класів) відходів як вторсировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання (підпункт 242.1.3 ПКУ).
Плата за користування надрами для видобутку корисних копалин
Ставки плати за користування надрами. Законодавці змінили принцип визначення ставок плати за користування надрами для видобутку корисних копалин: у викладеному в новій редакції пункті 263.9 ПКУ ставки плати встановлено у відсотках від вартості видобутих корисних копалин, але не нижче певної суми у гривнях за одиницю видобутих корисних копалин. У твердій сумі плата за користування надрами справляється лише в разі видобутку підземних і поверхневих вод.
Подання податкових розрахунків . Уточнено, що податкові розрахунки плати за користування надрами для видобутку корисних копалин подаються починаючи з календарного кварталу, наступного за кварталом, у якому платником отримано спецдозвіл (раніше — з кварталу, наступного за кварталом, у якому платником отримано дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об’єкта) (підпункт 263.11.3 ПКУ).
ПДФО
Важливе нововведення стосується підприємців на загальній системі оподаткування. При виплаті доходів підприємцям на загальній системі оподаткування податковий агент тепер уже не повинен буде вимагати підтвердження того, що дохід виплачується у межах тих видів діяльності, які зазначені в реєстраційній картці підприємця (в Єдиному держреєстрі та витягу з нього).
Це означає, що для самого підприємця — одержувача доходу зникне необхідність видавати податковому агенту копію витягу з Єдиного держреєстру (можна видавати копію виписки діючого Свідоцтва про держреєстрацію), за винятком тих випадків, коли така копія потрібна для цілей несправляння ЄСВ. Інакше кажучи, якщо податковий агент здійснює виплату за виконання робіт, надання послуг, то витяг з держреєстру вимагати все одно потрібно для того щоб підтвердити обґрунтованість несправляння ЄСВ.
Решту змін у сфері ПДФО ми детальніше розглянемо в наступному номері.
На закінчення зауважимо, що у межах нашої статті ми не описуватимемо зміни в частині сплати рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, фіксованого сільгоспподатку з тієї причини, що ці зміни не стосуються приватних підприємців і навіть серед юридичних осіб стосуються незначної кількості платників податків.
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Закон про автотранспорт — Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III.
Положення № 1394 — Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Мінфіну від 07.11.2011 р. № 1394.
