Чи може працівник-сумісник отримувати заробітну плату нижче мінімальної
ЗАПИТАННЯ. Працівник підприємця оформлений як сумісник (на півставки), працює половину робочого дня — 4 години та отримує зарплату пропорційно відпрацьованому часу. Ці умови встановлено в зареєстрованому трудовому договорі з працівником, у тому числі й те, що місячний оклад на умовах повного робочого дня дорівнює мінімальній заробітній платі, а отже, цей працівник повинен отримувати щомісячно зарплату в розмірі половини мінімальної.
У той же час представники податкового органу при перевірці визнали оплату праці у розмірі нижче мінімальної порушенням законодавства про працю і пригрозили штрафними санкціями та зверненням до прокуратури.
Чи дійсно підприємець у цьому випадку порушив законодавство і йому загрожує відповідальність?
ВІДПОВІДЬ. Перш за все розберемося з особливостями виплати заробітної плати. Так, згідно зі статтею 95 КЗпП і статтею 3 Закону про оплату праці мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Зауважимо, що, як правило, працівникам установлюється оклад за місяць (зарплата), а застосування погодинної оплати має бути окремо застережене як одна з умов праці.
Згідно зі статтею 19 Закону про оплату праці працівники, оформлені за сумісництвом, отримують зарплату за фактично виконану роботу (роботодавець не робить їм запису в трудовій книжці).
Це означає, що їх зарплата за місяць може бути менша встановленої для тих, хто працює повний робочий день (окладу за місяць), тобто працівників, що виконують обсяг робіт, передбачений для цього режиму роботи.
Причому те, як визначатиметься зарплата суміснику (режим роботи, умови оплати), має бути чітко застережене в трудовому договорі. Виходити потрібно з того, що місячний оклад працівника на цій посаді, якби він працював у звичайному режимі з 8-годинною тривалістю робочого дня, має бути не менше розміру мінімальної зарплати. Тоді суміснику, який працює півдня (4 години), заробітну плату може бути встановлено як половину посадового окладу (0,5 ставки).
При цьому й повна місячна ставка для цієї посади та умова оплати праці сумісника зазначаються в трудовому договорі. На наш погляд, у пункті 3 Типової форми потрібно зазначити, що праця оплачується в розмірі, яка дорівнює мінзарплаті, «при роботі в режимі повного робочого дня — 8 годин, половині розміру місячної заробітної плати — при роботі 4 години на день», або внести інше пояснення за рекомендацією працівників центру зайнятості.
Крім того, додатково зазначити в пункті 4 Типової форми, що робота сумісника ведеться на умовах неповного робочого часу, наприклад, з 9:00 до 13:00 (4 години), при встановленому загальному режимі роботи у підприємця з 9:00 до 18:00 (з перервою 1 година) та тривалістю робочого дня — 8 годин.
При режимі неповного робочого часу оплата праці повинна здійснюватися пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Отже, якщо в трудовому договорі застережено: для тих, хто працює повний робочий день, місячний оклад дорівнюватиме мінзарплаті, то в режимі неповного робочого дня зарплата працівника може бути менша її розміру.
Ще раз хочемо звернути вашу увагу на те, що режим роботи та оплата праці в таких умовах обов’язково мають бути відображені в трудовому договорі. Інакше, навіть якщо працівник працюватиме півдня, то такий режим може бути розцінено як робота на умовах скороченого робочого часу. Він встановлюється окремим категоріям згідно зі статтею 51 КЗпП, і при цьому зарплата має виплачуватися у вигляді місячного окладу, тобто не нижче розміру мінзарплати.
Крім того, підприємцю варто вести якийсь регістр обліку робочого часу, щоб підтвердити, скільки годин на день працює працівник. Найбільш відповідним для цього випадку є табель обліку робочого часу.
Таким чином, якщо підприємець дотримав зазначених вище умов, то він не порушив трудове законодавство і цілком законно міг виплачувати суміснику заробітну плату, меншу мінімальної (половину мінзарплати).
Тепер дещо про питання здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю представниками податкового органу. Згідно зі статтею 259 КЗпП податківці у сфері трудових відносин здійснюють перевірки дотримання податкового законодавства, тобто вони можуть виявити факти, пов’язані з ухиленням від оподаткування доходів найманих працівників, тобто перш за все перевіряти правильність нарахування та сплати ПДФО.
У той же час згідно з підпунктами 75.1.2 і 75.1.3 ПКУ в межах документальних або фактичних перевірок вони також можуть вивчати дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), тобто поцікавитися умовами праці, наведеними в трудових договорах. Крім того, право податківців відвідувати місця провадження господарської діяльності під час виконання трудових функцій найманими особами закріплене в статті 35 Закону про оплату праці.
Документи консультації
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Типова форма — Форма трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджена наказом Мінпраці від 08.06.2001 р. № 260.
