Застосування звичайних цін підприємцями-єдиноподатниками
ЗАПИТАННЯ. У яких випадках підприємець-єдиноподатник повинен застосовувати звичайні ціни або це поняття стосується лише загальної системи оподаткування?
ВІДПОВІДЬ. Розділ XIV ПКУ, який регламентує правила роботи платників єдиного податку, не містить будь-яких вимог щодо застосування звичайних цін. Тому формально підприємці-єдиноподатники не зобов'язані застосовувати звичайні ціни.
Водночас питання про використання звичайної ціни може виникнути, наприклад, у разі безоплатного отримання підприємцем товарів (робіт, послуг). Якщо в договорі дарування або іншому договорі, що не передбачає компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), що передаються, або їх повернення (нагадаємо, саме за такими договорами виникає дохід від безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг) не буде зазначена їх «подарункова» вартість, податківці можуть вимагати визначити дохід за звичайними цінами, незважаючи на те що ПКУ жодних підстав для цього не надає.
Однозначно необхідність застосування звичайних цін може виникнути у підприємця-єдиноподатника в тому разі, якщо він зареєстрований платником ПДВ (тобто сплачує єдиний податок за ставкою 3 % у складі групи з або за ставкою 7 % у складі групи 5 платників єдиного податку). Зокрема, звичайні ціни потрібно враховувати під час нарахування податкових зобов'язань і відображення податкового кредиту з ПДВ, у тому числі за посередницькими договорами (пункти 188.1, 189.4 і 198.3 ПКУ), при визнанні податкових зобов'язань за залишками ТМЦ у разі анулювання ПДВ-реєстрації (пункт 184.7 ПКУ) тощо.
У 2012 році порядок визначення звичайних цін, як і раніше, регулюється пунктом 1.20 Закону про податок на прибуток, а після 01.01.2013 р. почне діяти стаття 39 ПКУ.
Детальніше про застосування звичайних цін у приватних підприємців див. «ВД», 2012, № 13, с. 19.
Документ консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
