Охорона праці: що потрібно знати підприємцю

Охорона праці: що потрібно знати підприємцю

Підприємці, в яких є наймані працівники, мають забезпечити їм безпечні умови праці. Якщо робота пов’язана з особливими умовами праці, то до цих заходів також уключається надання засобів колективного та індивідуального захисту, спецхарчування, проведення попередніх і періодичних медоглядів, навчання з питань охорони праці тощо. Усі ці дії здійснюються для дотримання положень нормативно-правових актів з охорони праці.

Про основні обов’язки роботодавців у сфері охорони праці ми розповімо в цій статті.

Ольга ДІДЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

Основне про охорону праці у підприємця

Базові правила охорони праці (далі — ОП), які зобов’язані виконувати роботодавці, закріплено главою XI (статті 153 — 173) КЗпП та Законом про охорону праці.

Незважаючи на те що в більшості положень КЗпП як роботодавців, зобов’язаних виконувати ті чи інші заходи щодо охорони праці (забезпечувати безпеку на робочому місці, санітарно-побутові умови тощо), зазначено юросіб, на фізосіб-підприємців вони також поширюються. Річ у тім, що з точки зору трудового законодавства всі працівники мають однакові трудові права, незалежно від того, працюють вони у фізособи чи юрособи. Крім того, згідно зі статтею 2 Закону про охорону праці його положення поширюються на роботодавців — юридичних і фізичних осіб та всіх працівників.

Винятком для підприємців можуть стати норми, які у принципі не вписуються в їх діяльність: необхідність закріплювати положення в колективному договорі, залучати представників профспілки, видавати деякі спеціальні розпорядчі документи тощо.

Те ж саме можна сказати і про підзаконні акти у сфері охорони праці, хоча, знову ж таки, за кожним із них потрібно дивитися окремо, чи застосовний він до діяльності підприємців або до видів робіт і посад його працівників, чи стосується виключно юросіб.

У загальному випадку згідно зі статтею 13 Закону про охорону праці підприємець-роботодавець зобов’язаний:

а) самостійно контролювати та вирішувати конкретні питання ОП або доручити ці обов’язки одному з працівників (інженеру з ОП тощо);

б) забезпечувати виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

в) оновлювати обладнання, ураховуючи прогресивні технології, досягнення науки та позитивний досвід з ОП тощо;

г) забезпечувати належне утримання будівель і споруд, що виробляють обладнання та пристрої, моніторинг за їх технічним станом;

д) усувати причини, які можуть призвести до нещасних випадків, професійних захворювань тощо;

е) організовувати проведення аудиту ОП, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та пристроїв, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з ОП;

є) розробляти та затверджувати положення, інструкції, інші акти з ОП;

ж) здійснювати контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, обладнанням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт згідно з вимогами з ОП;

з) вживати термінові заходи для допомоги постраждалим.

Зверніть увагу, якщо неможливо повністю усунути небезпечні та шкідливі для здоров’я умови праці, роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за ОП. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів, а той у свою чергу винести необхідне рішення. При цьому роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити зацікавлених працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за ОП (стаття 29 Закону про охорону праці).

Водночас дотримуватися законодавчих вимог з питань ОП зобов’язані не тільки роботодавці, а і їх працівники. Так, відповідно до статті 14 Закону про охорону праці до обов’язків працівників входить:

— дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території роботодавця;

— знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з ОП, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

— проходити в установленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Фінансування ОП здійснюється роботодавцем. Відповідно до статті 19 Закону про охорону праці для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на ОП повинні становити не менше 0,5 % фонду оплати праці за попередній рік (сумарної зарплати всіх працівників). При цьому слід пам’ятати, що до складу податкових витрат можуть уключатися витрати тільки на ті заходи, які визначено у спеціальному Переліку № 994 (див. с. 41).

Права працівника з урахуванням правил охорони праці

Перш за все слід пам’ятати, що умови трудового договору не можуть містити положення, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з ОП.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки і таких, що вимагають професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Так, під час укладення трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника про умови праці та про наявність на його робочому місці ще не усунених небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх дії на здоров’я, а також про права працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах згідно із законодавством про працю.

Така інформація надається працівнику у письмовій формі під його підпис. Зокрема, згідно з частиною 1 статті 7 Закону про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, установленому законодавством.

Право працівників на ОП під час роботи передбачає, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для його життя або здоров’я чи для людей, які оточують його, або для виробничого чи оточуючого середовища. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується фахівцями з ОП підприємця. При цьому за період простою не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Також за працівником зберігаються місце роботи та середній заробіток на час зупинки експлуатації цеху, ділянки, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду за ОП.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про ОП, не дотримується умов трудового договору з цих питань. При цьому працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку (стаття 44 КЗпП).

Працівника, який за станом здоров’я згідно з медичним висновком потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за його згодою на таку роботу на строк, зазначений у медичному висновку, і за необхідності встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з освоєння іншої професії відповідно до законодавства.

Усі працівники є застрахованими особами від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Отримувати на це згоду або заяву працівника не потрібно. При цьому відшкодування збитку, завданого працівнику внаслідок пошкодження його здоров’я або в разі смерті працівника, здійснюється Фондом «нещасного випадку» згідно із Законом № 1105. Водночас підприємець-роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати постраждалим і членам їх сімей додаткові виплати відповідно до трудової угоди.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання постраждалим попередньої роботи проводяться його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування згідно з медичними рекомендаціями.

Навчання з питань охорони праці

На роботодавця також покладаються обов’язки з організації та проведення навчання працівників з питань ОП (стаття 18 Закону про охорону праці). Відповідно до неї працівники під час прийняття на роботу та у процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж та навчання з питань ОП, з надання першої медичної допомоги постраждалим від нещасних випадків і правил поведінки в разі виникнення аварії. Також систематичне проведення інструктажів (навчання) працівників з питань ОП до обов’язків роботодавця зараховує і стаття 153 КЗпП.

Навчання і перевірку знань повинні проходить посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу. На нашу думку, у цьому випадку підприємці не повинні звільняти своїх уповноважених осіб від перевірки, вважаючи, що посадові особи можуть бути тільки в юридичних осіб.

На працівників відповідно до статті 14 Закону про охорону праці покладено обов’язок знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів з питань ОП.

Під час організації та проведенні інструктажів, навчання, а також перевірки знань з питань ОП працівників необхідно керуватися Типовим положенням № 15.

Відповідно до пункту 3.1 Типового положення № 15 за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань ОП проходять:

— працівники — під час прийому на роботу та у процесі роботи;

— учні, курсанти, слухачі та студенти — під час трудового та професійного навчання.

З цією метою підприємець розробляє та затверджує відповідні положення про навчання з питань ОП, а також формує плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань ОП, з якими мають бути ознайомлені працівники. Причому складаючи ці графіки слід зважати на декілька важливих нюансів:

— перед перевіркою знань з питань ОП для працівників організовується навчання: лекції, семінари та консультації (пункт 3.8 Типового положення № 15);

— особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні заздалегідь пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум, пункт 3.6 Типового положення № 15);

— особи, які суміщають професії, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань ОП як за їх основними професіями, так і за професіями за сумісництвом (пункт 3.7 Типового положення № 15).

Організацію навчання та перевірки знань з питань ОП працівників здійснює підприємець або інші фахівці, яким роботодавцем доручено організацію цієї роботи (пункт 3.3 Типового положення № 15).

У свою чергу перевіряти знання працівників повинна комісія з перевірки знань з питань ОП (далі — комісія з перевірки знань), склад якої затверджується наказом роботодавця. Головою комісії з перевірки знань призначається підприємець. До складу комісії входять фахівці служби ОП, інші фахівці, які працюють у підприємця або в держорганах (Фонді «нещасного випадку» тощо). Участь представника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за ОП або його територіального управління у складі комісії обов’язкова тільки під час первинної перевірки знань з питань ОП у працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Комісія вважається правомочною, якщо до її складу входять не менше трьох осіб, а всі члени такої комісії в порядку, установленому Типовим положенням № 15, повинні пройти навчання та перевірку знань з питань ОП.

Перелік питань для проведення перевірки знань з ОП з урахуванням специфіки виробництва складається членами комісії та затверджується роботодавцем. При складанні питань слід урахувати: перевірка знань працівників з питань ОП проводиться тільки за нормативно-правовими актами з ОП, дотримання яких входить до їх функціональних обов’язків.

Формою перевірки знань з питань ОП працівників є тестування, залік чи іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменатори, модульні тести тощо), залік або іспит — за екзаменаційними білетами у вигляді усного чи письмового опитування. За результатами перевірки комісія складає протокол.

Якщо працівник проходить навчання та перевірку знань з питань ОП у свого роботодавця, то видача спеціального посвідчення є обов’язковою тільки в тому випадку, коли такий працівник виконує роботи підвищеної небезпеки.

У разі незадовільних результатів перевірки знань з питань ОП працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання та повторну перевірку знань (пункт 3.16 Типового положення № 15). Працівники, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань ОП, до роботи не допускаються.

Організаційне забезпечення роботи комісії з перевірки знань (організація проведення перевірки знань з питань ОП, оформлення, облік і зберігання протоколів перевірки знань, оформлення та облік посвідчень про перевірку знань з питань ОП) накладається на суб’єкта господарювання, яким проводилося навчання з питань ОП. Строк зберігання протоколів перевірки знань з питань ОП не менше 5 років.

Працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку № 15 і Переліку № 263/121 (далі — роботи підвищеної небезпеки), щороку проходять спеціальне навчання та перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з ОП.

Діяльність підприємців, як правило, не пов’язана з такими небезпечними роботами, тому такі перевірки їх не торкнуться.

Проведення інструктажів з питань охорони праці

Тепер поговоримо про те, як проводити інструктаж працівників з питань ОП. Як було зазначено вище, працівники під час прийому на роботу та періодично повинні проходити в підприємця інструктажі з питань ОП, надання першої медичної допомоги постраждалим від нещасних випадків, а також стосовно правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих. Щодо характеру та часу проведення інструктажі з питань ОП поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться (пункт 6.3 Типового положення № 15):

— з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

— з працівниками інших організацій, які прибули та беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи у підприємця;

— з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового чи професійного навчання;

— з екскурсантами в разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться фахівцем служби ОП або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який у встановленому Типовим положенням № 15 порядку пройшов навчання та перевірку знань з питань ОП.

Про проведення вступного інструктажу робиться відповідний запис у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань ОП (додаток 5 до Типового положення № 15 ), що зберігається у працівника, який відповідає за проведення вступного інструктажу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником (пункт 6.4 Типового положення № 15):

— новоприйнятим (постійно чи тимчасово) до фізичної особи, яка використовує найману працю;

— який виконує нову для нього роботу;

— який відряджається від іншого суб’єкта, якщо він бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Крім того, первинний інструктаж проводиться також з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів до початку трудового або професійного навчання, а також перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2 — 15 змін або дублювання протягом не менше шести змін . Утім, роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи і тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються (пункт 7.5 Типового положення № 15).

Після завершення стажування (дублювання) та в разі задовільних результатів перевірки знань з питань ОП наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів. Якщо працівник не опанував необхідні виробничі навики або отримав незадовільну оцінку з протиаварійних і протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжене на строк не більше двох змін (пункт 7.9 Типового положення № 15).

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з кожним працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом та змістом переліку питань первинного інструктажу. Повторний інструктаж проводиться у строки, визначені нормативно-правовими актами з ОП, що діють у галузі, або роботодавцем з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше (пункт 6.5 Типового положення № 15):

а) на роботах з підвищеною небезпекою — 1 разу на 3 місяці;

б) для решти робіт — 1 разу на 6 місяців.

Перелік професій і посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути включені працівники, участь у виробничому процесі яких не пов’язана з безпосереднім обслуговуванням об’єктів, машин, механізмів, обладнання, застосуванням приладів та інструментів, зберіганням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

Також при організаційних або технологічних змінах у роботодавця може проводиться позаплановий інструктаж (пункт 6.6 Типового положення № 15).

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками (пункт 6.7 Типового положення № 15):

— при ліквідації аварії або стихійного лиха;

— при проведенні робіт, на які згідно із законодавством оформляються наряд-допуск, наказ чи розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг та зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, які виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю. Їх проведення завершується перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці особою, яка проводила інструктаж.

У разі незадовільних результатів перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного або позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. Але при незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не видається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів і допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, вносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань ОП на робочому місці (додаток 6 до Типового положення № 15 ).

Атестація робочих місць

Забезпечувати здорові та безпечні умови праці згідно зі статтею 153 КЗпП повинні всі роботодавці з будь-яких видів діяльності (підтримувати оптимальну температуру повітря, вологість, справність інструментів тощо). Цього вимагають не тільки норми з ОП, а й санітарно-гігієнічні правила, які можуть бути предметом перевірок СЕС.

Для того щоб виконати цю вимогу КЗпП, необхідно провести цілий комплекс досліджень, які дозволяють установити наявність чи відсутність таких факторів на кожному конкретному робочому місці. Такі дослідження проводяться в межах атестації робочих місць за умовами праці (далі — атестація).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками в галузі реалізації прав на:

— здорові та безпечні умови праці;

— пільгове пенсійне забезпечення;

— пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 1.3 Методрекомендацій № 41 , розробленого згідно з Порядком № 442, атестації підлягають робочі місця, які можуть бути джерелами шкідливих факторів через процеси, перелічені в пункті 1 цього Порядку.

Отже, з урахуванням зазначеного, атестацію проводять тільки на «шкідливих» виробництвах для того, щоб визначити працівників, які можуть претендувати на:

а) пільгову пенсію згідно зі списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають на неї право;

б) пільги для працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, передбачені статтею 7 Закону про охорону праці та статтями 163 —167 КЗпП: безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та інші, що надаються в порядку, визначеному законодавством ^{довідка 1.}

Під час проведення атестації визначаються умови праці та здійснюється їх оцінка з урахуванням впливу на працівників усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених Гігієнічною класифікацією, сукупних факторів технічного та організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я.

Перелік трудових і соціальних пільг, на які працівник зможе претендувати за результатами атестації, наведемо в таблиці.

Таким чином, якщо працівники зайняті на роботах згідно з наведеними вище переліками, то атестація таких робочих місць обов’язкова. За результатами атестації у кожному конкретному випадку визначають, чи належить робота на цьому робочому місці до категорії шкідливої (небезпечної, важкої) чи ні.

Результати атестації є доказами необхідності здійснення витрат, пов’язаних з ОП: на лікувально-профілактичне харчування, молоко або рівноцінні харчові продукти, газовану солону воду, спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, мийні та знезаражувальні засоби.

Критерії оцінки умов праці наведено в додатку 3 до Методрекомендацій № 41, а їх визначення відбувається відповідно до Гігієнічної класифікації, а також чинних стандартів, норм і правил з ОП.

Атестація проводиться атестаційною комісією не рідше одного разу на 5 років (пункт 4 Порядку № 442 і пункт 1.5 Методрекомендацій № 41).

У зв’язку з цим зауважте: дата і строки проведення чергової атестації встановлюються з таким розрахунком, щоб вона закінчилася до закінчення строку дії попередньої атестації.

Сама процедура атестації проводиться постійно діючою атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом роботодавця.

До цієї комісії рекомендується включати фахівців підприємця, органів охорони здоров’я підприємства та представників громадських організацій (пункт 2.2 Методрекомендацій № 41). Окрім цього, роботодавець у своєму наказі (пункт 2.1 Методрекомендацій № 41):

1) визначає підставу та завдання атестації;

2) у разі необхідності затверджує склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

3) установлює строки та графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

4) визначає взаємодію із зацікавленими державними органами та громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

5) визначає проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці та участі у розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до Карти умов праці. Форму Карти наведено в додатку 2 до Методрекомендацій № 41.

Відповідальність

Почнемо з адміністративно-господарських санкцій. Згідно зі статтею 43 Закону про охорону праці фізичні особи, які використовують найману працю, за невиконання вимоги щодо спрямування не менше ніж 0,5 % від фонду оплати праці за попередній рік на ОП притягуються до відповідальності у вигляді штрафу. Штраф становитиме 25 % від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на ОП у звітному періоді та фактичною сумою цих витрат за такий період. Але при цьому максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5 % середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік.

За несплату або несвоєчасну сплату штрафу нараховується пеня з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла в період такої несплати (з 23.03.2012 р. облікова ставка становить 7,5 % річних), за кожен день прострочення.

Утім, за визнанням самого Держгірпромнагляду, механізму стягнення зазначеного штрафу за порушення законодавства про ОП немає, оскільки на сьогодні відсутній закон, який визначав би порядок нарахування, стягнення штрафу та пені на несплачену його суму (лист від 17.11.2011 р. № 1/02-9.1-9/8.2/8761).

Далі наведемо в таблиці адмінштрафи, які можуть накладатися за порушення у сфері ОП.

Наведені штрафи накладають представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за ОП. Сьогодні таким органом є Держгірпромнагляд.

Підприємці, які використовують найману працю, можуть бути також притягнені до адмінвідповідальності за несвоєчасне подання відповідної інформації Фонду «нещасного випадку».

Згідно зі статтею 244¹⁰ КУпАП штрафи за порушення, передбачені статтею 165⁴ КУпАП, накладають органи Фонду «нещасного випадку».

Штраф, накладений органами Держгірпромнагляду або цим Фондом, необхідно сплатити протягом 15 днів з дня вручення постанови особі, до якої його застосовано. Якщо такою особою оскаржується постанова про накладення адмінстягнення, то штраф сплачується не пізніше ніж через 15 днів з дня повідомлення такої особи про те, що подана нею скарга залишена без задоволення.

Документи консультації

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон про охорону праці — Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 506/96-ВР.

Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.

Гігієнічна класифікація — Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 р. № 528.

Методрекомендації № 41 — Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.92 р. № 41.

Перелік № 4/П-1 — Перелік виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безоплатне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 07.01.77 р. № 4/П-1.

Перелік № 15 — Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15.

Перелік № 263/121 — Перелік робіт, де є потреба у професійному відборі, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94 р. № 263/121.

Перелік № 994 — Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 994.

Порядок № 246 — Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 р. № 246.

Порядок № 442 — Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442.

Порядок № 731/П-13 — Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16.12.87 р. № 731/П-13.

Правила № 4/П-1 — Правила безоплатної видачі лікувально-профілактичного харчування, затверджені постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 07.01.77 р. № 4/П-1.

Список № 1 — Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36.

Список № 2 — Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36.

Список № 1290-1 — Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290.

Список № 1290-2 — Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290.

Типове положення № 15 — Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питаннях охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15.

Затверджено

постановою Кабінету Міністрів України

від 27 червня 2003 р. № 994

ПЕРЕЛІК

заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання
яких включаються до витрат

{Назва переліку із змінами, внесеними згідно
з постановою КМУ № 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 р.}

1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо:

механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин;

захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок;

безпечного виконання робіт на висоті;

діючого технологічного та іншого виробничого обладнання;

систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях;

систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо;

систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі — споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів;

виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів;

впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки. {Абзац десятий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 р.}

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

{Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 р.}

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

{Пункт 4 в редакції Постанови КМ № 321 (321-2011-п) від 30.03.2011 р.}

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв’язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов’язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі.