Звітність з плати за землю — 2013 (частина 1)

Звітність з плати за землю — 2013 (частина 1)

Фізичні особи — підприємці, які є власниками або орендують земельні ділянки державної чи комунальної власності, повинні відзвітувати щодо плати за них. Зробити це потрібно не пізніше 20 лютого 2013 року, додатково нарахувавши щомісячні суми земельного податку або орендної плати.

Однак не всі підприємці — власники земельних ділянок зобов’язані подавати до податкового органу звітність і сплачувати земельний податок.

Розібратися з тим, коли потрібно подавати земельну звітність та як сплачувати земельний податок і орендну плату за землі державної та комунальної власності, допоможе ця стаття.

Оксана ХМЕЛЕВСЬКА, консультант газети «Власне Діло»

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

Закон № 1952 — Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Постанова № 220 — постанова КМУ «Про затвердження типового договору оренди землі» від 03.03.2004 р. № 220.

Указ № 32/99 — Указ Президента України «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 19.01.99 р. № 32/99.

Податкова декларація — Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015.

Узагальнююча консультація № 1051 — Узагальнююча податкова консультація щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями, затверджена наказом ДПСУ від 23.11.2012 р. № 1051.

Види плати за землю

Насамперед визначимося з видами обов’язкових «земельних» платежів, які сплачують підприємці. Так, згідно зі статтею 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним. Плата за землю — це загальнодержавний податок, що справляється у двох різних формах: у формі земельного податку та у формі орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі — орендна плата) (підпункт 14.1.147 ПКУ).

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок або земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі (фізичні особи — підприємці до них не належать (стаття 269 ПКУ). Платниками орендної плати є тимчасові землекористувачі, тобто орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності (пункт 288.2 ПКУ).

Власники або орендарі повинні мати правовстановлюючі документи на землю. Статтею 126 ЗКУ визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Основним документом, яким посвідчувалося право власності на земельну ділянку та який видавався до 1 січня 2013 року, був державний акт (із цієї дати держакти не видаються і достатньо підтвердити право власності одним із документів, зазначених у Законі № 1952).

Також, крім держакта, право власності на земельну ділянку, придбану у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчувалося:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, установленому законом;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Зверніть увагу: власник повинен пройти державну реєстрацію права власності на землю, із цього моменту він і матиме обов’язок зі сплати земельного податку.

Документом, що посвідчує правовий статус орендованої земельної ділянки, є договір оренди землі на відповідний звітний рік, зареєстрований відповідно до закону.

Із моменту державної реєстрації права користування підприємець стає платником орендної плати. Однак якщо він починає використовувати ділянку до моменту держреєстрації, то, як роз’яснюється в консультації з розділу 200.02 ЄБПЗ, податкові зобов’язання зі сплати орендної плати виникають з дня укладення договору оренди.

Єдиноподатники та плата за землю

Підприємців на єдиному податку згідно з пунктом 297.1 ПКУ звільнено від сплати земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними в господарській діяльності. Отже, вони не повинні сплачувати земельний податок і подавати щодо нього звітність. Дані про земельні ділянки, що використовуються в підприємницькій діяльності, податківці, найімовірніше, визначатимуть виходячи з форми № 20-ОПП.

Це стосується і тих єдиноподатників, які передають в оренду земельні ділянки, у тому числі ті, що знаходяться під розташованою на них нерухомістю. Причому для звільнення від земельного податку не має значення, на кого оформлено правовстановлюючі документи: на звичайну фізичну особу чи на підприємця.

Зауважимо, що до цього податківці довгий час наполягали на тому, що єдиноподатники-орендодавці не звільняються від сплати земельного податку. Однак нещодавно вони змінили свою точку зору і в Узагальнюючій консультації № 1051 дійшли висновку, що земля під нерухомістю, зданою в оренду, використовується в підприємницькій діяльності орендодавця, а отже, єдиноподатники-орендодавці можуть користуватися звільненням від земельного податку (див. «ВД», 2012, № 24, с. 4).

На нашу думку, цей самий підхід повинен застосовуватися й щодо оренди земельних ділянок без нерухомості. Згадане офіційне роз’яснення ДПСУ стосується звільнення від сплати земельного податку починаючи з 01.01.2012 р. Тому єдиноподатники-орендодавці, які сплачували земельний податок у 2012 році, мають шанс повернути сплачені суми. Для цього їм потрібно подати уточнюючу декларацію із земельного податку або оскаржити повідомлення-рішення, якщо вони платили податок як звичайні фізичні особи. Також їм потрібно повідомити в довільній формі свою ДПІ про відсутність об’єкта оподаткування.

Водночас, незважаючи на існування Узагальнюючої консультації № 1051, податківці в деяких роз’ясненнях з ЄБПЗ продовжують наполягати на сплаті земельного податку єдиноподатниками-орендодавцями, наприклад стосовно власників нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках.

Що стосується орендної плати, то від неї єдиноподатники не звільнені, а отже, якщо вони орендують ділянки як підприємці, то повинні будуть заповнити і подати Податкову декларацію.

В яких випадках підприємці подають звітність з плати за землю

Тепер розберемося, в яких випадках фізичні особи — підприємці повинні подавати звітність, пов’язану з власними або орендованими земельними ділянками, — Податкову декларацію. Зауважимо, що і для земельного податку, і для орендної плати передбачено одну й ту саму форму.

Мета заповнення земельної звітності — самостійно нарахувати в ній податкове зобов’язання із земельного податку та (або) орендної плати.

Почнемо із земельного податку. Так, ПКУ передбачено різні правила для його нарахування юридичними та фізичними особами. Відповідно до пунктів 286.2 і 286.5 ПКУ самостійно нараховувати земельний податок повинні лише юридичні особи, а фізичним особам податкове зобов’язання нараховують податкові органи та надсилають повідомлення-рішення із сумою, належною до сплати до 1 липня.

Однак, як випливає з роз’яснення податківців, фізичні особи — підприємці все ж повинні надавати за земельним податком звітність. Судячи з листів ДПСУ від 06.03.2012 р. № 6535/7/17-3217 і від 14.03.2012 р. № 7267/ 7/17-3217, податківці бачать порядок подання Податкової декларації із земельного податку таким:

1) якщо підприємець є власником землі на підставі держакта на землю, виданого в період з 19.01.99 р. по 20.07.2007 р. згідно з Указом № 32/99 (інакше кажучи, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки він придбав землю несільськогосподарського призначення), то в цьому випадку він повинен подавати Податкову декларацію та щомісяця сплачувати земельний податок (за правилами для юридичних осіб);

2) якщо підприємець є власником землі на інших підставах (як звичайна фізична особа), тоді нарахування земельного податку здійснюється органами ДПС, які видають податкові повідомлення-рішення платнику до 1 липня поточного року, а земельний податок сплачується підприємцем протягом 60 днів з дня вручення такого повідомлення-рішення.

Ми вважаємо такий підхід податківців спірним, однак на сьогодні платникам податків доведеться його дотримуватися. Тому якщо правовстановлюючі документи оформлені на фізичну особу — підприємця, потрібно буде подавати земельну звітність (переважно це стосуватиметься загальносистемників).

Що стосується орендної плати, то тут ДПСУ застосовує аналогічний підхід у частині звітності та сплати:

1) якщо договір оренди землі укладено на підприємця для цілей підприємницької діяльності, то подавати Податкову декларацію обов’язково, а орендна плата сплачується щомісяця;

2) якщо договір оренди такої землі укладено на звичайну фізичну особу для непідприємницьких цілей, орендну плату потрібно сплачувати в порядку, установленому для фізичних осіб (сплата раз на рік за отриманим від податкового органу повідомленням-рішенням).

Порядок подання земельної звітності та сплати земельного податку та орендної плати

Як ми вже зазначали, як для земельного податку, так і для орендної плати передбачено одну й ту саму форму звітності. Однак якщо підприємець використовує як власну, так і орендовану ділянку в госпдіяльності, то він повинен подати дві різні податкові декларації. В одній декларації земельний податок та орендна плата не нараховуються.

Звітний період. Відповідно до пункту 285.1 ПКУ базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (з 1 січня по 31 грудня). Для новостворених суб’єктів підприємництва, а також у зв’язку з придбанням права користування (оренди) на нові земельні ділянки він може бути менше 12 місяців.

Водночас оскільки земельний податок та орендна плата сплачуються щомісяця, то виходячи з роз’яснень податківців, зокрема в ЄБПЗ, для застосування штрафних санкцій ними розглядатимуться місячні періоди, за якими сплачується зобов’язання.

Строки подання Податкової декларації та сплати земельного податку і орендної плати. Підприємці повинні самостійно внести до Податкової декларації суму річного земельного податку або орендної плати, а також поділити її на рівні щомісячні суми, які підлягають сплаті.

Причому якщо суму орендної плати вони беруть з договору, то земельний податок їм доведеться розрахувати самостійно. Показниками для розрахунку є графи декларації.

Податкова декларація на поточний рік (звітна) подається щороку (станом на 1 січня) не пізніше 20 лютого поточного року до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки.

Якщо підприємець має у власності або орендує декілька ділянок у різних селах, містах тощо (коди органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ різні), то він повинен подати окремі податкові декларації до податкового органу кожної адміністративно-територіальної одиниці.

Що стосується декількох ділянок, розташованих в одній адміністративно-територіальній одиниці, то щодо них подається одна Податкова декларація із загальною річною сумою, однак відомості про кожну ділянку наводяться в додатку 1.

Крім звітної (щорічної) Податкової декларації, платник має право подавати щомісяця нову звітну Податкову декларацію (протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним), що звільняє його від обов’язку подання звітної Податкової декларації.

У свою чергу, подання річної Податкової декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. Водночас допускається подати річну декларацію, а слідом за нею звітувати щомісячно, наприклад, якщо відбудуться зміни в розмірі земельного податку або орендної плати.

Таким чином, підприємці можуть самостійно обрати, як їм декларувати зобов’язання з плати за землю: один раз на рік чи щомісяця.

Сплачувати земельний податок або орендну плату (суму податкового зобов’язання, розраховану за місяць) необхідно щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця. Це стосується і податкового зобов’язання, визначеного в новій звітній (щомісячній) Податковій декларації.

За новоукладеними договорами оренди або придбаними земельними ділянками підприємець подає Податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (пункт 286.4 ПКУ). На нашу думку, вона може бути як річною, так і щомісячною.

Що стосується відповідальності, то згідно з пунктом 120.1 ПКУ неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Нормативна грошова оцінка та її індексація

Зверніть увагу на ще один важливий момент. Згідно з пунктом 289.1 ПКУ для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (далі — НГО). Така оцінка здійснюється окремо для різних категорій земель, а саме:

— земель населених пунктів, причому для всього населеного пункту в цілому;

— земель сільськогосподарського призначення;

— земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів): промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення; земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення; земель лісового та водного фондів.

Згідно з пунктом 286.2 ПКУ при поданні першої Податкової декларації разом із нею подається довідка (витяг) про розмір НГО земельної ділянки, а надалі така довідка подається в разі затвердження нової НГО землі. Під першою декларацією мається на увазі та, яка подається в разі фактичного початку діяльності як платника плати за землю.

НГО земельних ділянок проводиться:

— розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення — не менше одного разу на 5 — 7 років;

— розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення — не менше одного разу на 5 — 7 років, а несільськогосподарського призначення — не менше одного разу на 7 — 10 років.

Для того щоб довідатися, чи проведено НГО земель у тому чи іншому населеному пункті або поза ним, підприємцю необхідно звернутися з письмовою заявою до територіального органу Держагентства із земельних ресурсів з проханням надати витяг з технічної документації про НГО земель щодо конкретної ділянки.

Причому підпунктом 271.1.1 ПКУ передбачено, що базою обкладення земельним податком є, зокрема, НГО земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, установленого розділом XIII цього Кодексу.

Визначення такого коефіцієнта покладено на Держагентство із земельних ресурсів. За індексом споживчих цін за попередній рік воно щороку зобов’язане розраховувати величину коефіцієнта індексації НГО земель, на який індексується НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за такою формулою:

Кi = [I - 10] : 100,

де і — індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 %, такий індекс слід застосовувати зі значенням 110.

Щороку не пізніше 15 січня інформація про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель має бути доведена до органів ДПС, землевласників і землекористувачів.

Стосовно кожного платника земельного податку слід звертати увагу на дату, станом на яку видано довідку (витяг) про величину грошової оцінки тієї або іншої земельної ділянки. Оскільки загальний коефіцієнт індексації по кожній ділянці розраховується як добуток щорічних коефіцієнтів індексації, починаючи з коефіцієнта за той рік, в якому отримано таку довідку (витяг), і закінчуючи роком, що передує звітному.

Таким чином, у разі проведення індексації НГО земельний податок на поточний рік має бути автоматично збільшений.

Що стосується зміни НГО протягом строку дії договору оренди, то податківці наполягають на тому, що підприємці повинні отримувати нову довідку та подавати її до податкового органу (лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 5189/5/15-0716). Їх думка заснована на тому, що мінімальні та максимальні критерії річної суми орендної плати залежать від розміру земельного податку та НГО землі (стаття 271 ПКУ), а також на пункті 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою № 220, де зазначено, що розмір орендної плати, зокрема, переглядається в разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Водночас, на нашу думку, зміну розміру орендної плати повинен ініціювати орендодавець (в особі органу виконавчої влади або місцевого самоврядування), а не орендар, якщо інше прямо не застережено в договорі оренди.

Орендна плата

Отже, підставою для нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки, який укладається в письмовій формі (постанова № 220). Право оренди підлягає державній реєстрації, а за бажанням однієї зі сторін договір посвідчується нотаріально.

Подання Податкової декларації не стосується підприємців — орендарів будь-яких ділянок, які не перебувають у державній або комунальній власності.

Згідно з пунктами 288.2 і 288.3 ПКУ платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Розмір і правила сплати. Відповідно до пункту 288.4 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем, тобто підприємцям самостійно нічого розраховувати не потрібно. При цьому в законодавстві існують певні обмеження як за розміром, так і за умовами внесення такої плати.

Обмеження розміру орендної плати. Для річної суми платежу з орендної плати передбачені мінімальне та максимальне обмеження, які повинні враховуватися при укладенні договору.

1. Цей розмір не може бути менше (підпункт 288.5.1 ПКУ):

а) для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку;

б) для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку.

2. Він не може перевищувати (підпункт 288.5.2 ПКУ):

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів енергетики, що виробляють електричну енергію з поновлюваних джерел енергії, уключаючи технологічну інфраструктуру таких об’єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), — 3 % нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів, — чотирикратного розміру земельного податку;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, — 12 % нормативної грошової оцінки.

Орендна плата може бути більше граничного розміру орендної плати, зазначеного в підпункті 288.5.2 ПКУ, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Розрахунок земельного податку

Ще раз зауважимо, що для правильного розрахунку земельного податку необхідно отримати довідку в територіальному органі Держземагентства, яка міститиме основні дані про земельну ділянку — її площу та НГО (лист ДПАУ від 17.02.2011 р. № 3173/6/10-1015/567).

Згідно зі статтею 271 ПКУ базою обкладення земельним податком є:

— НГО земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до статті 289 ПКУ;

— або площа земельних ділянок, НГО яких не проведено.

Як бачимо, порядок розрахунку земельного податку насамперед залежить від того, проведено НГО земельної ділянки чи ні. Від цього залежатиме і ставка земельного податку: для оцінених земель вона встановлюється у відсотках від НГО, а для земель, щодо яких грошову оцінку не проведено, — у гривнях за одиницю площі.

Таким чином, сума земельного податку з розрахунку на рік визначається:

— для земель, які мають грошову оцінку, — як добуток проіндексованої станом на початок року НГО (у грн.) і ставки (у %);

— у решті випадків — як добуток площі (у кв. м) і ставки (у грн. за 1 кв. м) з урахуванням відповідних коефіцієнтів (про них ітиметься окремо).

Крім того, порядок обчислення земельного податку також залежить від:

— цільового призначення земельної ділянки. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування (стаття 20 ЗКУ). Маючи відповідний державний акт на землю, землекористувач може однозначно зробити висновок щодо категорії та цільового призначення конкретної земельної ділянки;

— місця розташування земельної ділянки (у межах чи за межами населеного пункту).

Далі розглянемо все по черзі.

Земельний податок за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)

Згідно зі статтею 22 ЗКУ до сільськогосподарських угідь належать рілля, багатолітні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

При цьому відповідно до пункту 272.1 ПКУ ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки в таких розмірах:

— для ріллі, сіножатей, пасовищ — 0,1 %;

— для багатолітніх насаджень — 0,03 %.

Зверніть увагу: ці ставки застосовуються незалежно від того, де розташовані сільгоспугіддя: у межах чи за межами населених пунктів.

Суми земельного податку (ЗП) за земельні ділянки сільськогосподарських угідь із розрахунку на рік у загальному випадку розраховуються так:

ЗП = Загальна площа ділянки (га) х НГО 1 га угідь (грн./га) х Коефіцієнт індексації НГО х
х Ставка податку (%) : 100 %

Пільговикам додатково необхідно зменшити отриману суму земельного податку на величину такої пільги, тобто:

Загальна сума податку до сплати = Сума нарахованого податку (ЗП) - Сума пільги.

Водночас фізичні особи — підприємці рідко коли належатимуть до категорії пільговиків (стаття 283 ПКУ).

Додамо, що, крім сільськогосподарських угідь, до земель сільськогосподарського призначення (стаття 22 ЗКУ) належать і несільськогосподарські угіддя (господарські дороги та прогони, полезахисні лісові смуги, землі під господарськими будівлями та дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Ставки оподаткування останніх у ПКУ спеціально не згруповані, їх слід шукати у всьому розділі XIII ПКУ, ми наведемо їх далі в окремих таблицях.

Земельний податок за земельні ділянки, надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

Відповідно до статті 55 ЗКУ до земель лісогосподарського призначення належать землі, покриті лісовою рослинністю, а також не покриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Водночас землі, зайняті:

— зеленими насадженнями в межах населених пунктів, не віднесені до категорії лісів;

— окремими деревами та групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках,

не належать до земель лісогосподарського призначення.

Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів, порядок розрахунку та сплати якої визначено розділом XVII ПКУ.

Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані в установленому порядку і використовуються для потреб лісового господарства, установлюються:

— за сільськогосподарські угіддя — відповідно до статті 272 ПКУ (див. вище);

— за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, — згідно зі статтями 276 і 280 ПКУ. Наведемо їх у табл. 1.

Таблиця 1

Ставки земельного податку за один гектар нелісових земель за ділянки,
 зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками
 та господарськими будівлями і спорудами

Земельний податок за земельні ділянки в межах населених пунктів

Порядок розрахунку земельного податку за землі населених пунктів залежить від того, проведено їх НГО чи ні.

НГО земель населеного пункту проведено. У цьому випадку ставка податку встановлюється в розмірі 1 % від НГО конкретної земельної ділянки в межах населеного пункту (пункт 274.1 ПКУ). Нагадаємо, що НГО землі має бути уточнена станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації.

Слід ураховувати, що для окремих видів земель до зазначеної ставки необхідно застосовувати додаткові коефіцієнти, які можуть бути як підвищуючими, так і понижуючими. Установлені статтею 276 ПКУ такі коефіцієнти наведено далі в табл. 2. Підкреслимо, що ці коефіцієнти є загальними для земельних ділянок населених пунктів незалежно від факту проведення НГО.

Таким чином, річна сума ЗП для цієї категорії земельних ділянок розраховується так:

ЗП = НГО земельної ділянки (грн.) х Коефіцієнт індексації НГО х Ставка податку (%) : 100 % х
 х Додатковий(і) коефіцієнт(и)

Таблиця 2

Додаткові коефіцієнти (ставки) для окремих видів земель,
розташованих у межах населених пунктів
 (застосовуються незалежно від того, проведено НГО землі чи ні)

НГО земель населеного пункту не проведено. У цьому випадку податок обчислюється виходячи з площі земельної ділянки та середніх ставок земельного податку, установлених статтею 275 ПКУ (див. табл. 3), з урахуванням різних коефіцієнтів.

Зверніть увагу: з 04.01.2013 р. діє Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зміни ставок деяких податків і зборів» від 20.11.2012 р. № 5503-VI, який збільшив ставки земельного податку для ділянок цієї категорії. Але поки немає роз’яснень ДПСУ, з 01.01.2013 р. чи 04.01.2013 р. їх треба застосовувати.

Ураховуючи цей момент, наведемо ставки старої редакції статті 275 ПКУ та ставки, наведені в зазначеному вище Законі.

Таблиця 3

Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів,
грошову оцінку яких не встановлено

Далі про коефіцієнти, що застосовуються при розрахунку земельного податку за населеними пунктами, НГО земель яких не проведено. Таких коефіцієнтів існує декілька категорій, тому, щоб не заплутатися, наведемо їх перелік і присвоїмо їм власні імена:

— коефіцієнти, які застосовуються в містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення. Ці коефіцієнти наведені в таблиці безпосередньо в тексті пункту 275.1 ПКУ (див. табл. 3), тому назвемо їх «табличними»;

— коефіцієнти, установлені пунктом 275.2 ПКУ. Оскільки вони поширюються на населені пункти, які віднесені до курортних, називатимемо їх «курортними» коефіцієнтами (наведено в табл. 4);

Таблиця 4

«Курортні» коефіцієнти, що застосовуються до ставок земельного податку
 в населених пунктах, НГО земель яких не проведено

— коефіцієнти, про які йдеться в пункті 275.3 ПКУ, назвемо «локальними». Відповідно до цього пункту місцевим органам самоврядування (сільським, селищним, міським радам) надано право, виходячи зі ставок податку, затверджених пунктом 275.1 ПКУ, диференціювати та затверджувати ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведено (за винятком сільськогосподарських угідь і земель лісогосподарського призначення). Коефіцієнт такої диференціації повинен призводити не більше ніж до трикратного збільшення розміру цих ставок з урахуванням установлених «курортних» коефіцієнтів. Таким чином, перш ніж розрахувати земельний податок, платники повинні з’ясувати, чи не встановлено в конкретному населеному пункті зазначені «локальні» коефіцієнти;

— і нарешті, коефіцієнти, про які згадувалося вище при розрахунку земельного податку за земельні ділянки в межах населених пунктів, НГО земель яких проведено (там вони названі «додатковими»; див. табл. 2). Нагадаємо, що такі коефіцієнти повинні застосовуватися незалежно від факту проведення НГО щодо земель населеного пункту.

Підбивши підсумок, зазначимо, що земельний податок (ЗП) з розрахунку на рік щодо земельних ділянок населених пунктів, НГО земель яких не проведено, визначається так:

ЗП = Загальна площа ділянки (кв. м) х Ставка податку (грн./кв. м) х «Табличний» коефіцієнт х
х «Курортний» коефіцієнт х «Локальний» коефіцієнт х Додатковий(і) коефіцієнт(и)

Земельний податок за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів

НГО землі проведено. У цьому випадку відповідно до пункту 274.1 ПКУ, який поширюється на всі земельні ділянки, НГО яких проведено, незалежно від їх місцезнаходження, ставка податку встановлюється в розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки.

Проте з цього правила є декілька винятків. До них належать сільгоспугіддя та земельні ділянки, надані на землях лісогосподарського призначення, про які зазначалося вище.

Існує також виняток для земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони за межами населених пунктів — ставки податку встановлюються статтею 278 ПКУ (див. пункт 2 табл. 5). Зауважимо, що такі земельні ділянки майже не бувають у власності підприємців, оскільки ними володіють великі підприємства.

НГО землі не проведено. У такому разі розмір земельного податку розраховується від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі в АР Крим або області. Ставки податку, які передбачені при цьому в ПКУ, наведено в табл. 5.

Формула для розрахунку земельного податку (ЗП) у цьому випадку буде такою:

ЗП = Загальна площа ділянки (кв. м або га) х НГО одиниці площі ріллі (грн./кв. м або грн./га) х
 х Коефіцієнт індексації НГО х Ставка податку (%) : 100 %

Таблиця 5

Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані
за межами населених пунктів, НГО яких не проведено

У наступному номері ми детальніше розповімо про те, як відобразити суму земельного податку та всіх його складових, а також орендної плати безпосередньо у графах Податкової декларації.