Купівля нежитлового приміщення підприємцем: чи є право на витрати та податковий кредит з ПДВ
ЗАПИТАННЯ. Фізична особа купує нежитлове приміщення для використання в підприємницькій (господарській) діяльності у підприємця — платника ПДВ. Підприємець також є платником ПДВ. Чи має така особа право на амортизацію приміщення та на податковий кредит з ПДВ як підприємець?
ВІДПОВІДЬ. Амортизація основних засобів (у цьому випадку це нежитлове приміщення) — одвічна спірна тема для підприємців на загальній системі. З одного боку, вартість основних засобів просто так до витрат не включиш, оскільки вона підлягає амортизації. З іншого боку, ще до прийняття ПКУ податківці були категорично проти амортизації у підприємців на тій підставі, що вони не ведуть бухоблік, а отже, не мають права нараховувати амортизацію. Аргументів проти такої позиції було багато, однак скористатися ними можна було хіба що в суді. При цьому податківці досі не змінили свою точку зору і, мабуть, робити цього не збираються (див., наприклад, консультацію в розділі 180.04 ЄБПЗ).
Ми, як до прийняття ПКУ, так і сьогодні, не поділяємо позицію податківців і вважаємо, що вартість нежитлового приміщення, якщо воно використовується в підприємницькій діяльності, повинна включатися до витрат у вигляді амортизаційних відрахувань на підставі підпунктів 138.8.5, 138.10.2, 138.10.3 і 138.10.4 ПКУ.
Переважна більшість підприємців усе ж таки побоюються включати до витрат вартість придбаних основних засобів, оскільки інакше не уникнути судових тяжб з податківцями. Лише дуже сміливі вирішують судитися, відстоюючи своє законне право на амортизацію.
Тепер поговоримо про податковий кредит з ПДВ у разі купівлі нежитлового приміщення. Це питання є актуальним для всіх підприємців — платників ПДВ незалежно від системи оподаткування.
У розділі 130.18 ЄБПЗ податківці на запитання про право на податковий кредит у підприємця — платника ПДВ при купівлі нерухомого чи рухомого майна відповіли так:
| Згідно з пунктами 1 та 2 статті 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Тобто суб’єктом права власності законодавством визначається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитись взагалі у власності фізичної особи. Отже, такий суб’єкт права власності, як фізична особа — підприємець, не відокремлюється. Ураховуючи те, що суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа — підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво такого майна суб’єктом підприємницької діяльності — фізичною особою — підприємцем, який зареєстрований платником ПДВ, може здійснюватись ним виключно як фізичною особою, то право на податковий кредит за операцією з придбання, спорудження, будівництва зазначеного майна не виникає. |
Як бачимо, на їх думку, у зв’язку з тим, що реєстрація нерухомого майна може здійснюватися виключно фізичною особою, а не підприємцем, це є перешкодою для підприємця в отриманні права на податковий кредит.
Таку перешкоду податківці угледіли у статті 325 ЦКУ, яка окремо не виділяє в суб’єкти права власності підприємців. Отже, той факт, що основні засоби належать фізичній особі не як підприємцю, а як громадянину, дає підстави вважати, що таке майно не належить підприємцю. З таким висновком податківців ми не можемо погодитися.
Раніше в аналогічній ситуації при купівлі транспортного засобу, який реєструється так само, як і нерухомість, Мін’юст у листі від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08 роз’яснив, що транспортні засоби можуть бути зареєстровані лише на фізичну особу або юридичну особу, а на підприємця — ні. При цьому Мін’юст зазначив таке:
| Правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця. Право на провадження підприємницької діяльності є правом фізичної особи, і набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність <…> Ураховуючи викладене, вважаємо, що реєстрація транспортних засобів має здійснюватись за фізичною особою, а не за фізичною особою — підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками <…> |
З’ясувавши це, ДПАУ в листі від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26 визнала право підприємців на податковий кредит з ПДВ при купівлі вантажного автомобіля, зазначивши, що:
| …Визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами — суб’єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні транспортних засобів <…> є <…> подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи — платника податку. |
І хоча лист від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26 стосувався купівлі вантажного автомобіля (а не об’єкта нерухомості, як у цьому запитанні) і видавався за умов чинності Закону про ПДВ, ідея не змінилася і полягає в такому. Визначальним фактором для формування податкового кредиту є використання основного засобу в госпдіяльності, а не правовий статус покупця основного засобу.
Річ у тім, що учасниками цивільних правовідносин є лише фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 2 ЦКУ). При цьому реєстрація фізичної особи підприємцем не призводить до створення нової особи — нею, як і раніше, залишається фізична особа. Через це було б дивним, якби стаття 325 ЦКУ виділяла як суб’єкта права власності особу, яка не визнається окремим учасником цивільних правовідносин.
До того ж дотримання логіки податківців з розділу 130.18 ЄБПЗ може привести до висновків, наприклад, про те, що будь-які товари, придбані підприємцем, є власністю фізичної особи, а отже, ні податкового кредиту, ні витрат підприємець відобразити не може взагалі.
На нашу думку, логіку податківців, викладену в листі від 03.10.2008 р. № 20189/7/16-1517-26, слід застосувати і сьогодні щодо купівлі нерухомого майна. Оскільки, як ми зазначили вище, правовий статус фізичної особи набагато ширший, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця, тому нерухомість, придбана фізичною особою, цілком може бути «підприємницькою» (використовуватися для госпдіяльності), тим більше що приміщення є нежитловим.
Більше того, якщо підприємець у майбутньому вирішить продати нежитлове приміщення, то на сьогодні позиція податківців така: якщо нерухоме або рухоме (транспортний засіб) майно використовується в підприємницькій діяльності, то обов’язково слід нараховувати податкові зобов’язання. При цьому їм не важливо, був податковий кредит при придбанні чи ні. Тому, на нашу думку, краще вже зараз, при купівлі, поборотися за право на податковий кредит. Інакше, не нарахувавши сьогодні податковий кредит, потім, можливо, податківці все одно наполягатимуть на нарахуванні податкових зобов’язань.
Таким чином, довести перевіряючим своє, скажімо так, теоретичне право на податковий кредит буде складно, однак можливо. Щоправда, це всього лише півсправи. Потрібно ще підтвердити це право документально.
Загальний порядок формування податкового кредиту для осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, визначено статтею 198 ПКУ.
Згідно з пунктом 198.1 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів.
Право відобразити податковий кредит платник матиме, якщо:
— він має податкову накладну , оформлену належним чином (пункт 198.6 ПКУ);
— об’єкт основних засобів передбачається використовувати в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності (пункт 198.3 ПКУ).
Таким чином, перелік документів, що підтверджують право на податковий кредит при купівлі нежитлового приміщення фізичною особою для підприємницьких цілей, такий:
— податкова накладна, видана під час купівлі нежитлового приміщення (обов’язково потрібна);
— договір купівлі-продажу;
— акт приймання-передачі нежитлового приміщення, в якому як покупець зазначений саме підприємець;
— розпорядження про використання приміщення в господарській діяльності підприємця (видається в довільній формі, у ньому бажано зазначити реквізити договору купівлі-продажу та «підприємницький» спосіб використання приміщення, наприклад, під склад чи майстерню).
Ще раз підкреслюємо, що було б непогано зазначити в договорі купівлі-продажу, що покупцем є фізична особа — підприємець. Це може бути додатковим аргументом у розмові з податковим інспектором. А ще надійніше, щоб купівля була оплачена з підприємницького рахунка.
Документи консультації
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Закон про ПДВ — Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
