Відкриваємо заклад громадського харчування: організаційні нюанси

Відкриваємо заклад громадського харчування: організаційні нюанси

Усі ми ще пам’ятаємо часи, коли заклади недомашнього харчування називалися громадським харчуванням. Їх і зараз багато хто за звичкою так називає, хоча вираз «громадське харчування» набув відверто негативного відтінку у свідомості людей. Мабуть, саме тому на законодавчому рівні було закріплено новий термін для такого роду закладів — «заклади ресторанного господарства». Звучить він, звичайно, солідніше. Але і без парадоксів не обійшлося, адже тепер так називають і ресторан класу «люкс», і невигадливу забігайлівку а-ля фаст-фуд.

У цій статті поговоримо про нюанси організації підприємцем закладу ресторанного господарства: дозвільні документи, торгові патенти та ліцензії, вимоги до приміщення, обладнання та музики, а також про особливості розрахунків із клієнтами.

Ганна КАЛИНОВСЬКА, консультант газети «Власне Діло»

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон № 3745 — Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 р. № 3745-XII.

Закон № 2406 — Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-III.

Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Закон про метрологію — Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 р. № 113/98-ВР.

Закон № 4844 — Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів» від 24.05.2012 р. № 4844-VI.

Закон про рекламу — Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. № 270/96-ВР.

Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон про санітарно-епідемічне благополуччя — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

Закон про безпечність харчових продуктів — Закон України «Про безпечність і якість харчових продуктів» від 23.12.97 р. № 771/97-ВР.

Закон про захист прав споживачів — Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.

Закон № 2406 — Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-III.

Постанова № 71 — постанова КМУ «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» від 18.01.2003 р. № 71.

КВЕД-2010 — Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнята наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання
та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 457.

Інструкція № 315 — Інструкція про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за забезпеченням єдності вимірювань (ПМУ 16-2000), затверджена Держкомстандартизації від 17.05.2000 р. № 315.

Правила № 219 — Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 219.

Порядок реєстрації РРО — Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.

Порядок № 712 — Порядок видачі експлуатаційного дозволу для потужностей (об’єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, затверджений постановою КМУ від 12.05.2007 р. № 712.

Порядок № 833 — Порядок проведення торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. № 833.

ДСТУ 4281:2004 — ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація», затверджені наказом Держ­споживстандарту України від 31.03.2004 р. № 59.

Санітарні правила — Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та підприємства, що виробляють м’яке морозиво (СанПін 42-123-5777-91), затверджені Мінздравом СРСР та Мінторгом СРСР 19.03.91 р.

Типи закладів ресторанного господарства

Перш ніж говорити про організацію закладу ресторанного господарства (далі — ЗРГ), розглянемо їх офіційну класифікацію за типами (з Правил № 219, ДСТУ 4281:2004, у цих документах також розшифровується кожен тип ЗРГ):

— ресторан (ресторани ще класифікують за класами: «перший», «вищий», «люкс»);

— бар (бари ще класифікують за класами: «перший», «вищий», «люкс»);

— кафе;

— їдальня;

— закусочна;

— буфет;

— кафетерій;

— фабрика-кухня;

— фабрика-заготівельна.

Приналежність ЗРГ до того чи іншого типу/класу встановлюється підприємцем самостійно. При цьому такі відомості (разом з інформацією про найменування суб’єкта господарювання і режиму роботи) зазначаються на вивісці, що розміщується на фасаді ЗРГ (про оформлення вивіски на ЗРГ ми поговоримо далі).

Зверніть увагу! Досить часто місцеві адміністрації зобов’я­зують суб’єктів господарювання отримувати свідоцтва, що засвідчують приналежність ЗРГ до певного типу і класу (для ресторанів та барів). На даний момент немає законодавчих вимог і порядку отримання таких свідоцтв. Неправомірність таких вимог чиновників на місцях підтверджують і суди (див. постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р. у справі № 2а/0570/10852/2011).

Загалом, підприємцю, який вирішив відкрити ЗРГ, слід бути готовим до:

— отримання свідоцтва про приналежність ЗРГ до того чи іншого типу і класу (для ресторанів і барів), якщо цього вимагають у його місцевій адміністрації

або

— відстоювання в суді незаконності такої вимоги чиновників.

Дозвільні документи

У виписці, що видається при держреєстрації з ЄДР підприємця, який збирається відкривати ЗРГ, має бути зазначено один із видів діяльності з розділу 56 КВЕД-2010.

До того як ЗРГ зможе розпочати свою діяльність, підприємцю потрібно одержати низку дозволів. Дозвільні документи можна одержати в єдиному дозвільному центрі кожного регіону — це, зокрема:

— дозвіл органів СЕС;

— дозвіл органів Держпожежнагляду;

— дозвіл органу з охорони праці;

— погодження зі службами електрифікації та водопостачання;

— погодження будівництва зі Службою автомобільних доріг України — якщо об’єкт розміщуватиметься уздовж проїжджої частини дороги.

Для цього до дозвільного цент­ру необхідно надати декларацію відповідності матеріально-технічної бази, копію свідоцтва про держреєстрацію (виписки з ЄДР), паспорт прив’язки та документи, пов’язані з оформленням права на землю, тобто документи, що засвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, на якій розміщуватиметься ЗРГ.

Далі поговоримо про нюанси одержання дозвільних документів, якщо їх одержувати не через єдиний дозвільний центр.

Пожежні нюанси. Якщо підприємець щойно відкрився сам або відкриває ЗРГ в орендованому приміщенні, то йому необхідно одержати пожежний дозвіл (стаття 10 Закону № 3745). Дозвіл видається безкоштовно і є безстроковим документом. Підставою для одержання дозволу є висновок, який оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану приміщення. Така експертиза може проводитися як органом державного пожежного нагляду, так і суб’єктом господарювання, що отримав ліцензію на здійснення такої оцінки (експертизи). Отже, щоб підприємцю одержати безкоштовний пожежний дозвіл, йому доведеться викласти чималу суму за проведення цієї експертизи. Потім протягом 10 робочих днів орган пожежного нагляду має прийняти рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі.

Проте є усталена практика, коли багато підприємців починають роботу з ретельним чином оформленого договору оренди (суборенда), в якому, по суті, відповідальність за забезпечення пожежної безпеки покладається на орендодавця (детальніше див. «ВД», 2012, № 11 с. 46). І тоді підприємцю взагалі не потрібно одержувати пожежний дозвіл для відкриття ЗРГ.

СЕС-нюанси. У СЕС потрібно одержувати експлуатаційний дозвіл не в кожному випадку відкриття ЗРГ, а лише якщо:

— побудований (реконструйований) об’єкт з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів уводиться в експлуатацію;

— змінюється вид господарської діяльності підприємця;

— анулюється експлуатаційний дозвіл, отриманий раніше.

Щоб отримати дозвіл, суб’єкту слід подати заяву (з доданням документів, перелічених у пункті 9 Порядку № 712) головному державному санітарному лікарю відповідної території. Дозвіл платний (200 грн. без ПДВ), видається через 30 календарних днів з дати подання заяви і є безстроковим.

Торговий патент

Єдиноподатнику, який відкриває ЗРГ, отримувати торговий патент і сплачувати збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності не потрібно.

А от загальносистемник, який відкриває ресторан, кафе, закусочну, бар, буфет чи будь-який інший ЗРГ, повинен отримати торговий патент. Для цього слід подати заяву встановленої форми до податкового органу за місцезнаходженням ЗРГ, а не за місцем проживання підприємця (хоча для деяких підприємців місцезнаходження ЗРГ і місце проживання можуть збігатися).

Ліцензія

Сама по собі діяльність у сфері ресторанного господарства ліцензуванню не підлягає. У той же час якщо в ЗРГ планується торгувати алкогольними напоями та тютюновими виробами (у тому числі і на розлив), то з цією метою доведеться придбати відповідну ліцензію, причому окремо на роздрібну торгівлю алкоголем і окремо на роздрібну торгівлю тютюном (пункт 1.4 Правил № 219). Особливості ліцензування в цьому випадку визначає Закон № 481, згідно з яким плата за ліцензії залежить від кількості РРО, що є у суб’єкта господарювання. При цьому:

— Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями затверджено постановою КМУ від 30.07.96 р. № 854;

— Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 218.

Зауважимо: якщо підприємець здійснює торгівлю у ЗРГ лише столовим вином і пивом, то ліцензія йому не потрібна. Річ у тім, що дія Закону № 481 не поширюється на торгівлю столовим вином та пивом.

Приміщення

Загальні вимоги до приміщень ЗРГ. ЗРГ може розміщуватися в приміщенні:

— власному (збудованому самостійно або придбаному)

або

— орендованому.

При цьому приміщення має відповідати вимогам, установленим Санітарними правилами і ДБН В.2.2-25:2009.

Якщо приміщення не відповідає вимогам зазначених документів, то до відкриття в ньому ЗРГ таке приміщення має бути реконструйоване. Нагадуємо, якщо приміщення орендоване, реконструкція може здійснюватися лише з дозволу орендодавця (частина 1 статті 778 ЦКУ).

Також зауважимо, що реконструкція існуючого або будівництво нового приміщення під ЗРГ починається із одержання відповідного дозволу в ДАБК, куди, крім інших документів, подаються ескізи, поповерхові плани та інші технічні документи, з яких буде чітко видно, відповідає приміщення вимогам профільних ДБН чи ні. Якщо ні, то ДАБК просто не дасть дозвіл на будівництво/реконструкцію, поки не будуть дотримані зазначені вимоги.

Відокремлене/вбудоване приміщення. На практиці часто постає запитання, чи можна розмістити ЗРГ в житлових (виробничих або іншого призначення) будинках. У підпункті 5.1.5 ДБН В.2.2-25:2009 встановлено:

«загальнодоступні ЗРГ допускається вбудовувати або прибудовувати до житлових (за винятком прибудинкових територій), громадських або виробничих будівель, але лише за умови дотримання відповідних санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог та збереження функціональних параметрів як ЗРГ, так і будівлі, в яку він вбудовується».

При цьому якщо йдеться про житловий будинок, додатково потрібно враховувати і такі вимоги:

1) ЗРГ може розміщуватися лише на першому, другому або цокольному поверхах (пункт 2.50 ДБН В.2.2-15-2005), а на практиці — це, як правило, перший поверх або цоколь;

2) кількість посадочних місць ЗРГ не повинна перевищувати 50 (підпункт «а» пункту 2.50 ДБН В.2.2-15-2005). При цьому, судячи з усього, цей критерій слід розглядати як сумарний для одного будинку — тобто з урахуванням інших ЗРГ, розміщених у будівлі, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р. у справі № 22-а-3794/08;

3) необхідно дотримуватися допустимого рівня шуму (у тому числі в такому ЗРГ не повинно бути оркестрового супроводу);

4) режим функціонування не повинен перевищувати 22:00;

5) інші вимоги (місцевими правилами забудови може бути встановлена необхідність одержання, наприклад, згоди від мешканців будинку).

Крім того, якщо для розміщення ЗРГ планується використовувати житлову квартиру, то її спершу потрібно перевести до нежитлового фонду (частина 1 статті 383 ЦКУ).

Спеціальні вимоги. Приміщення ЗРГ та прилеглу територію слід утримувати в належному санітарному стані (пункт 32 Порядку № 833, пункт 1.7 Правил № 219).

Приміщення (незалежно від типу/класу ЗРГ) повинні задовольняти приписам Санітарних правил, ДБН В.2.2-25:2009. Наведемо основні з них:

1) до площі обідніх залів: наприклад, у ресторанах вона повинна становити на одне місце не менше 1,8 кв. м/особу (а з естрадою і танцполом — не менше 2 кв. м), у пивних барах — не менше 1,6 кв. м/особу тощо;

2) до водопостачання і каналізації — ЗРГ мають бути обладнані системами господарсько-питного та протипожежного водопостачання (шляхом приєднання до місцевої мережі водопроводу, а за її відсутності — улаш­тування артезіанських свердловин, шахтних колодязів з обов’яз­ковим улаштуванням внутрішнього водопроводу), а також каналізації (з обладнанням двох систем каналізаційних труб — для виробничих стічних вод та для фекальних вод);

3) до опалювання, вентиляції та кондиціонування — в ЗРГ повинні підтримуватися оптимальні та допустимі параметри метеорологічних умов: температури, відносної вологості, швидкості руху повітря — з урахуванням кліматичної зони, періоду року та категорії важкості виконуваних робіт (належні параметри зазначені в додатках 2 і 3 Санітарних правил);

4) до сміттєвидалення — в ЗРГ мають бути передбачені системи очищення від сміття та пилоприбирання, а також тимчасового зберігання сміття (шляхом установлення на майданчиках з цементу, асфальту або цегли сміттєзбірників — бетонованих, металевих або оббитих залізом) та можливість його вивезення;

5) інші вимоги.

Усі приміщення ЗРГ повинні утримуватися в чистоті, у зв’язку з чим слід здійснювати їх щоденне прибирання. У тому числі щотижня, із застосуванням мийних засобів має проводитися миття стін, освітлювальної арматури, очищення стекол від пилу і кіптяви тощо, а один раз на місяць ЗРГ необхідно закривати на санітарний день з генеральним прибиранням, дезінфекцією та дератизацією приміщень. При цьому використовувати можна лише ті мийні та дезінфікуючі засоби, які дозволені Міністерством охорони здоров’я (пункт 1.7 Правил № 219).

Куточок споживача. Куточок споживача має знаходитися на видному місці (пункт 10 Порядку № 833 і пункт 3.12 Правил № 219) і містити:

1) інформацію про найменування власника або уповноваженого ним органу;

2) книгу відгуків і пропозицій;

3) адреси і телефони органів, що забезпечують захист прав споживачів;

4) інформацію про розташування місць для курців і шкоду куріння (пункт 3.10 Правил № 219).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 833 підприємець (його співробітник) на вимогу відвідувача повинен надати Порядок № 833, Закон про захист прав споживачів, санітарні норми, ветеринарні документи, правила продажу окремих видів товарів. Причому розміщувати їх саме в Куточку споживача не обов’язково.

Вивіска. Вивіска ЗРГ повинна розміщуватися на фасаді приміщення (пункт 12 Порядку № 833 і пункт 1.7 Правил № 219). Форма такої вивіски може бути довільною, а от до її змісту ставляться певні вимоги, зокрема:

1) відомості про тип/клас закладу;

2) назва, найменування суб’єкта господарювання;

3) інформація про режим роботи.

Це мінімальний набір відомостей. Фактично вивіска може містити і додаткові дані. Мета її розміщення полягає не в рекламі, а в інформуванні про ЗРГ. Проте якщо вона включатиме заклики зайти, скористатися послугами ЗРГ, інформацію про такі послуги, пропонований асортимент продукції і т. п., то таку інформацію можна визнати рекламою — у зв’язку з чим слід пам’ятати, що на рекламу деяких видів продукції накладаються обмеження (наприклад, це стосується реклами алкогольних напоїв, про що йдеться в статті 22 Закону про рекламу).

Обладнання

Сертифікація обладнання та посуду. Відповідно до пункту 1.8 Правил № 219 торговельно-технологічне обладнання, інвентар і посуд для ЗРГ мають бути забезпечені відповідними сертифікатами. Проте згідно зі статтею 13 Закону № 2406 обов’язок щодо сертифікації обладнання лежить на виробнику і постачальнику обладнання, а не на підприємцю, що купує обладнання для ЗРГ. А реєстраційні номери сертифікатів відповідності повинні проставлятися в документах, згідно з якими передається обладнання або посуд.

Вимірювальна техніка. Відповідно до пункту 1.8 Правил № 219 засоби вимірювальної техніки, що використовуються в ЗРГ, мають бути в справному стані, мати чіткий відбиток перевірочного клейма і проходити перевірку у встановленому законодавством порядку.

Зверніть увагу! Перевіряють справність та роблять повірку вимірювальних приладів у ЗРГ державні інспектори з метрологічного нагляду як співробітники Державної метрологічної служби. Вони можуть проводити планові, позапланові та повторні перевірки (пункт 3.5 Інструкції № 315). Причому згідно зі статтею 32 Закону про метрологію метрологи мають право безперешкодно (з пред’явленням службового посвідчення) відвідувати підприємців та перевіряти їх діяльність щодо додержання вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології.

А якщо вимірювальна техніка виявиться несправною, неправильно експлуатується або порушено терміни її перевірки, то метрологи можуть накласти на підприємця штраф за статтею 172 КУпАП у розмірі від 51 до 510 грн.

Музика в ЗРГ

У будь-якому ЗРГ, як правило, використовується музичний супровід за допомогою радіо, телевізора, музичного автомата, комп’ютера тощо або жива музика.

Що стосується «неживої» музики в ЗРГ, яка звучить за допомогою техпристроїв (радіо, комп’ю­тер тощо), то згідно з пунктом 4 розділу ІІ додатка до постанови № 71:

«Суб’єкти комерційного використання зобов’язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку Державною службою інтелектуальної власності, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань».

Тобто до початку використання фонограм і відеограм (а по суті, до початку роботи ЗРГ) підприємцю слід укласти договір з Українською лігою музичних прав, за умовами якого здійснюватиметься оплата авторської винагороди (роялті).

Відсутність такого договору може потягти за собою накладення штрафу від 170 до 3400 грн. з конфіскацією обладнання на підприємця — власника ЗРГ (стаття 512 КУпАП). Протокол про таке адмінпорушення складають органи внутрішніх справ, а рішення про накладення штрафу та конфіскацію обладнання накладає суд.

Антитютюнові вимоги в ЗРГ тепер дуже суворі і «дорогі»

З 17.12.2012 р. ^{довідка1}повна заборона на куріння в приміщеннях ЗРГ поширюється на куріння:

— тютюнових виробів (сигарет з фільтром або без, сигар, сигарилл, інших виробів з тютюну);

— електронних сигарет;

— кальянів.

Ця заборона встановлена лише стосовно куріння в приміщеннях. При цьому куріння на прилеглій до кафе або ресторану території не заборонене.

Тому в ЗРГ необхідно розмістити табличку з графічним знаком про заборону куріння і написом «Куріння заборонено!». Така табличка повинна розміщуватися в кожному окремому залі та приміщенні ЗРГ, а не в будівлі в цілому.

На рестораторів може бути накладено штраф за розміщення попільничок або факт куріння у ЗРГ у розмірі від однієї до десяти тисяч гривень. При цьому незалежно від того, скільки порушень виявлено під час одного контрольного заходу, штраф накладається лише один. Кількість порушень може визначати лише розмір такого штрафу. Такий штраф тепер мають право накладати управління (інспекції) із захисту прав споживачів.

Детальний аналіз Закону № 4844, яким запроваджено зазначені вище «антитютюнові» заборони і штрафи, ми публікували у «ВД», 2012, № 23, с. 9.

Меню

Ознайомитися з асортиментом пропонованих страв та іншої продукції відвідувач може в меню та прейскуранті, вивчити які він має право до початку обслуговування (пункт 3.6 Правил № 219).

При цьому згідно з пунктом 3.4 Правил № 219:

1) у меню зазначається:

— перелік страв, кулінарних, борошняних кондитерських, булочних виробів та напоїв власного виробництва;

— вихід однієї порції;

— ціна однієї порції.

2) у прейскуранті зазначається:

— перелік алкогольних і безалкогольних напоїв, пива (для алкогольних напоїв — ємність пляшки, ціна за пляшку, за 50 та 100 мілілітрів);

— перелік тютюнових, кондитерських виробів;

— перелік інших закупних товарів;

— маса, об’єм і ціна на відповідну одиницю продукту.

Меню і прейскурант мають бути підписані підприємцем та матеріально-відповідальною особою (завідувач виробництва, бригадир, буфетник, бармен тощо), якщо вона є, і скріплені печаткою підприємця. Додатково погоджувати меню, наприклад, з держорганами від підприємця не вимагається.

Документи на продукти

Щоб уникнути штрафів і причіпок від перевіряючих, підприємцю в першу чергу слід ретельно оформляти купівлю продуктів для ЗРГ (див. таблицю).

Документи на товар

Розрахунки з клієнтами

Згідно з пунктом 3.3 Правил № 219 і пунктом 22 Порядку № 833 розрахунки з клієнтами у ЗРГ в основному проводяться через офіціанта, який:

— надає покупцю рахунок для оплати, що виписується на бланку встановленої форми;

— приймає від клієнта готівкові грошові кошти;

— надає йому розрахунковий документ довільної форми або чек РРО.

Єдиноподатники не повинні застосовувати РРО (пункт 296.10 ПКУ і пункт 6 статті 9 Закону про РРО). Тому офіціант надає клієнту розрахунковий документ довільної форми.

А загальносистемники, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі (за допомогою платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) в разі продажу товарів у сфері громадського харчування, зобов’язані застосовувати РРО (стаття 3 Закону про РРО). Тому офіціант повинен надати клієнтові чек РРО.

Загальносистемник повинен зареєструвати РРО в податковому органі за місцем свого проживання. Така реєстрація РРО займає два дні з моменту подання до податкового органу письмової заяви і додатків до неї, передбачених пунктом 2.3 Порядку реєстрації РРО. Після закінчення реєстрації підприємець отримає реєстраційне посвідчення на РРО.

Відкриття ЗРГ в іншому місті (не в місті, де проживає підприємець). У цьому випадку спочатку РРО потрібно зареєструвати в податковому органі за місцем проживання підприємця. А потім додатково поставити РРО на облік у податковому органі за місцем його фактичного використання (пункт 2.2 Порядку реєстрації РРО). Для цього досить відвідати податковий орган за місцем фактичного використання РРО, маючи при собі реєстраційне посвідчення на РРО, видане за місцем проживання підприємця (пункт 2.8 Порядку реєстрації РРО). Узяття РРО на облік здійснюється безкоштовно.

Якщо в загальносистемника (кафе) є літній майданчик… Згідно з пунктом 3.3 Правил № 219 і пунктом 22 Порядку № 833 розрахунки на літньому майданчику проводяться через офіціанта, який надає покупцю рахунок для оплати, що виписується на бланку встановленої форми, приймає від клієнта готівкові грошові кошти, надає йому розрахунковий документ (чек РРО). Тому якщо літній майданчик є продовженням стаціо­нарного кафе, застосовувати окремий РРО для нього не потрібно, оскільки звичайно всі розрахунки проводять через РРО, що є в самому закладі.

А от якщо літній майданчик є автономним, то розрахунки тут повинні здійснюватися через РРО.

Одне кафе на двох підприємців: один «на алкоголі», а другий «на кухні». Давайте розглянемо особливості розрахунків з клієнтами, якщо в кафе працюють два підприємці: один продає алкогольні напої, а другий готує страви. Подібна організація ЗРГ інколи дуже зручна, оскільки дозволяє основну виручку (від кухні) отримувати на єдиному податку, а алкогольні напої (без яких повноцінне кафе неможливе) продавати на загальній системі.

Отже, єдиноподатник у такому кафе торгує всім асортиментом, крім алкогольного, і не використовує РРО.

А алкоголь у цьому випадку реалізовуватиме інший підприємець, який працює на загальній системі і використовує РРО при розрахунках з клієнтами. Проте через РРО у цьому випадку він проводить лише частину виручки (за алкоголь).

При цьому клієнту на підтвердження оплати за рахунком офіціант як найманий працівник загальносистемника видає (у разі потреби) два розрахункові документи:

— від загальносистемника — чек РРО за алкоголь;

— від єдиноподатника — розрахунковий документ довільної форми за страви та безалкогольні напої.

Схема відносин загальносистемника та єдиноподатника в цьому випадку має такий вигляд:

Приймання-передачу грошових коштів між єдиноподатником і загальносистемником можна оформляти таким актом:

Усі подробиці та нюанси таких відносин у кафе ми розглядали у «ВД», 2010, № 14, с. 12.

Платіжні термінали. З 31.12.2011 р. всі підприємці, на яких покладено обов’язок застосовувати РРО та які працюють у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб, повинні мати платіжні термінали.
З 01.01.2012 р. за невиконання зазначеного обов’язку органи захисту прав споживачів можуть покарати підприємця штрафом від 17 до 170 грн. (стаття 155 КУпАП).

Вимога мати платіжні термінали єдиноподатників не стосується.

На цьому все. Залишається лише побажати успіхів у роботі вашого ЗРГ. Як говорять фахівці, до ресторану люди йдуть за особ­ливою атмосферою, до кафе — за звичним смаком однієї й тієї ж страви, а до фаст-фуду — швидко і недорого перекусити. Тому успіх:

— ресторану залежатиме від того, чи зумієте ви створити в ньому цю особливу атмосферу;

— кафе — чи будуть ваші кухарі завжди однаково готувати одну й ту саму страву (для цього склад кухарів повинен залишатися стабільним);

— фаст-фуду — чи зможе клієнт швидко (без довгих утомливих черг) і недорого перекусити. У цьому випадку клієнти не «заклопотані» ідеєю здорового харчування.

Довідкова інформація (довідка)

¹ Це дата набуття чинності Законом № 4844.